Рішення № 30923112, 18.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5636/13 18.04.13

За позовом Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна"

до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ"

про стягнення заборгованості у розмірі 318037,25 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Третяк А.М. (Дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 18.04.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Спільне українсько-іспанське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача - Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЛБІ" 318037,25 грн. заборгованості за Договором поставки товару №03/10/10-КС від 14.10.2010 року, з яких: 284173,00 грн. заборгованості, 21918,58 грн. - пені, 11136,15 грн. - 3 % річних, 852,52 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2013р. порушено провадження у справі № 910/5636/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.04.2013р.

17.04.2013р. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача - Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.04.2013р., суд, розглянувши заявлену в позовній заяві вимогу про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок та майнові права відповідача в межах позовних вимог, дійшов висновку про наступне.

У відповідності до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Слід зазначити, що заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Таким чином, вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Представник позивача - Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" в судовому засіданні 18.04.2013р. надав суду документи по справі, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" в судове засідання 18.04.2013р. не з'явився, відзиву на позов та інших витребуваних ухвалою про порушення провадження суду документів не подав. Проте, відповідач подав через канцелярію Господарського суду міста Києва клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні представника відповідача, в підтвердження чого долучив до клопотання копію Наказу про надання відпусток працівникам №107-к від 28.03.2013р.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд її відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача, не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 18.04.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010 року між Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" (позивач, постачальник) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (відповідачем, покупець), укладено Договір поставки товару №03/10/10-КС від 14.10.2010 року, відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, систематично поставляти відповідачу (передавати у власність, повне господарське відання відповідача) визначений цим Договором товар - медичну продукцію, а відповідач зобов'язується на умовах та в порядку визначених цим Договором , приймати названий товар та оплачувати його.

Позивач гарантує якість товару, що поставляється, протягом затверджених термінів придатності при дотриманні відповідачем умов його збереження і транспортування. Кількість та асортимент товару, що поставляється, вказується в рахунках-фактурах, видаткових накладних. (п. 2.2., п. 2.3.).

Ціна кожного найменування товару та загальна вартість чергового постачання погоджені за заявкою і зазначені в рахунку-фактурі або видатковій накладній, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 4.2.).

Відповідно до п. 6.1. Договору, розрахунок відповідачем здійснюється на умовах відстрочки платежу 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Підставою для оплати є даний договір, рахунок-фактура чи видаткова накладна.

Позивач на виконання умов Договору, здійснив позивачу поставку товару на загальну суму 284173,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №2011/10/046 від 18.10.2011 року, №2011/10/028 від 11.10.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали надані для огляду в судовому засіданні.

Відповідач в порушення умов Договору, оплату поставленого позивачем товару не здійснив, у зв'язку з чим, у нього утворилась заборгованість за Договором поставки товару №03/10/10-КС від 14.10.2010 року в розмірі 284173,00 грн.

Оскільки, відповідач, в порушення своїх зобов'язань за Договором поставки товару №03/10/10-КС від 14.10.2010 року, оплату за поставлений товар позивачем не здійснив, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 284173,00 грн. заборгованості, 21918,58 грн. - пені, 11136,15 грн. - 3 % річних, 852,52 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, до відносин сторін стосовно поставки товару відповідачу повинні застосовуватись відповідні положення Цивільного кодексу України, які регулюють вищевказані відносини.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт поставки товару позивачем відповідачеві на загальну суму 284173,00 грн. належним чином доведений та документально підтверджений.

Судом встановлено, що зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару за Договором поставки товару №03/10/10-КС від 14.10.2010 року відповідач не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним Договором складає 284173,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати заборгованості за поставлений товар на підставі Договору поставки товару №03/10/10-КС від 14.10.2010 року в розмірі 284173,00 грн. не надав.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 284173,00 грн. за Договором поставки товару №03/10/10-КС від 14.10.2010 року на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то вимога позивача про стягнення з відповідача 284173,00 грн. заборгованості, підлягає задоволенню.

Позивач, просить суд стягнути з відповідача 21918,58 грн. - пені, нарахованої за періоди з 27.10.2011р. по 26.04.2012р., з 03.11.2011р. по 03.05.2012 р.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 10.1. Договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача, розмір пені складає 21918,58 грн. Суд, здійснивши перерахунок пені, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 21918,58 грн.

Також позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 852,52 грн., та 3% річних у розмірі 11136,15 грн., нараховані за період з 27.10.2011 р. по 18.02.2013 р. та за період з 03.11.2011р. по 18.02.2013р.

За розрахунком позивача розмір 3 % річних складає 11136,15 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначена вимоги підлягає задоволенню в межах позовних вимог.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок інфляційних втрат, встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 559,80 грн.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (юридична адреса: 03170, м. Київ, вул. Тулузи, 3-б, поштова адреса: 08141, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Білгородська, б. 20, код ЄДРПОУ 21568905, р/р 2600401284672 в Укрексімбанку, м. Київ, МФО 322313, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Спільного українсько-іспанського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна" (юридична адреса: 21027, м. Вінниця вул. 600- річчя буд. 25, код ЄДРПОУ 20112362, р/р 26002010131 в ВФ ПАТ "Мегабанк" МФО 351629) 284173 (двісті вісімдесят чотири тисячі сто сімдесят три) грн. 00 коп. - основного боргу, 21918 (двадцять одну тисячу дев'ятсот вісімнадцять) грн. 58 коп. - пені, 11136 (одинадцять тисяч сто тридцять шість) грн. 15 коп. - 3% річних, 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 80 коп. - інфляційних втрат, а також 6355 грн. (шість тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 75 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.04.2013р.

Суддя О.В. Гулевець