Рішення № 30923104, 19.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.2013р. Справа № 905/871/13-г

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Москвітіній В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України», м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 82455,32 грн.,

за участю представників:

від позивача: Артемонова А.А., за довір. від 21.01.2013р.,

від відповідача: Нежигай І.О., за довір. від 01.04.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» про стягнення заборгованості в розмірі 82455,32 грн.

Правовою підставою стягнення представник позивача під час розгляду справи вважає норми статей 207, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 04 січня 2012 року № 12-АЕт. Позивач зазначив, що відповідачем не сплачена вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. Сума заборгованості становить 82455,32 грн.

26 лютого 2013 року через канцелярію суду представником позивача надана заява про вжиття заходів до забезпечення позовної заяви шляхом накладання арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» в межах розміру позовних вимог 82455,32 грн. В обґрунтування зазначив, що сума заборгованості є значною. На думку позивача, відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, господарська діяльність його фактично зупинена, що пов'язано із розірванням в січні 2013 року Донецькою обласною державною адміністрацією в односторонньому порядку договорів, укладених з відповідачем на перевезення пасажирів.

20 березня 2013 року представником позивача надано через канцелярію суду доповнення до заяви про вжиття заходів до забезпечення позовної заяви, в якому останній зазначив, що майно відповідача - транспортні засоби, знаходяться у заставі, згідно договору застави транспортних засобів №сс2010-00006з-2 від 21 вересня 2010 року. Кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом у сумі 11653000,00 грн.

Ухвалою суду від 02 квітня 2013 року за клопотанням представника відповідача продовжено процесуальний строк розгляду справи до 19 квітня 2013 року.

11 квітня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника відповідача про зупинення розгляду справи до розгляду справи №905/2574/13 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 січня 2012 року №12-АЕт.

У підтвердження заявленого клопотання надав копію ухвали господарського суду Донецької області від 09 квітня 2013 року про порушення провадження у справі №905/2574/13.

Ухвалами суду від 26 лютого 2013 року, від 20 березня 2013 року, від 15 квітня 2013 року витребувано у відповідача декларацію з податку на додану вартість з додатком №5 за 2012 рік, але відповідач вимоги ухвал не виконав, витребувані документи не надав.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги. Через канцелярію суду надав письмові пояснення та додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, письмового відзиву та заперечення не надав.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

04 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Транспортні системи України» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу № 12-АЕт (надалі по тексту - договір).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, ціну та загальну вартість договору, умови та строки поставки, умови оплати, відповідальність сторін, строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Відповідно до пункту 1.1 договору, в порядку та на умовах, передбачених чинним договором, Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (надалі-Товар).

Згідно із пунктом 1.2 договору найменування товару, кількість та ціна визначаються в специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною чинного договору.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна ціна цього договору (ціна всього поставленого (переданого у власність) за цим договором товару) сторонами не обмежується та складається з цін окремих партій товару, проданих (переданих у власність) Постачальником Покупцю на підставі цього договору та зафіксованих сторонами у відповідних специфікаціях або у видаткових накладних (актах прийому-передачі) на переданий товар.

Представник позивача в письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи, зазначив, що специфікації в порядку пункту 1.2 договору не складалися (а.с.166-167).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складені рахунки на оплату від 28 грудня 2012 року №1013/3 на суму 3558,00 грн., від 27 грудня 2012 року №1003/Я/3 на суму 1164,00 грн., від 28 грудня 2012 року №1021/Я/3 на суму 540,00 грн., від 24 грудня 2012 року №980/Ш на суму 36115,20 грн., від 14 грудня 2012 року №929/3 на суму 727,20 грн., від 12 грудня 2012 року №915/Я/3 на суму 8498,40 грн., від 12 грудня 2012 року №914/3 на суму 990,00 грн., від 11 грудня 2012 року №900/3 на суму 3072,00 грн., від 10 грудня 2012 року №892/3 на суму 2298,60 грн., від 06 грудня 2012 року №882/3 на суму 6372,00 грн., від 05 грудня 2012 року №877/3 на суму 768,00 грн., від 04 грудня 2012 року №869/3 на суму 214,58 грн., від 03 грудня 2012 року №860/3 на суму 5251,20 грн., від 30 листопада 2012 року №840/3 на суму 348,00 грн., від 30 листопада 2012 року №830/Я/3 на суму 1761,18 грн., від 26 листопада 2012 року №804/М на суму 10740,00 грн., від 29 жовтня 2012 року №Д-629/Я/3 на суму 36,96 грн. на загальну суму 82455,32 грн.

Поставка товару здійснюється за попередньою домовленістю сторін. Умови поставки - самовивіз транспортом Покупця, на умовах «Франко-завод» (EXW) (Інкотермс 2000) або за іншими умовами за попередньою домовленістю сторін (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору сторони встановлюють, що право власності на товар переходить до Покупця після підписання видаткової накладної (акту прийому-передачі), після чого товар вважається поставленим Постачальником та прийнятим Покупцем.

Згідно із пунктом 3.3 договору в день поставки Покупцю кожної партії товару Постачальник передає йому наступні документи на товар, який поставляється: видаткову накладну - 1 екз.

Оскільки здійснення поставки товарі, носить ритмічний (систематичний) характер при постійних зв'язках з покупцем, покупцю виписується зведена податкова накладна, але не частіше одного разу в місяць та не пізніше останнього дня місяця (п.15 Наказу Мінфіна від 01.11.2011 №1379).

На виконання умов договору позивачем постачався товар, що підтверджується видатковими накладними №96 від 31 жовтня 2012 року на суму 36,96 грн., №781 від 26 листопада 2012 року на суму 10740,00 грн., №773 від 30 листопада 2012 року на суму 1761,18 грн., №785 від 30 листопада 2012 року на суму 348,00 грн., №844 від 03 грудня 2012 року на суму 5251,20 грн., №821 від 04 грудня 2012 року на суму 214,58 грн., №845 від 05 грудня 2012 року на суму 768,00 грн., №846 від 06 грудня 2012 року на суму 6372,00 грн., №847 від 10 грудня 2012 року на суму 2298,60 грн., №848 від 11 грудня 2012 року на суму 3072,00 грн., №849 від 12 грудня 2012 року на суму 990,00 грн., №851 від 12 грудня 2012 року на суму 8498,40 грн., №850 від 14 грудня 2012 року на суму 727,20 грн., №900 від 24 грудня 2012 року на суму 36115,20 грн., №965 від 28 грудня 2012 року на суму 540,00 грн., №954 від 27 грудня 2012 року на суму 1164,00 грн., №953 від 28 грудня 2012 року на суму 3558,00 грн. на загальну суму 82455,32 грн., які містяться в матеріалах справи.

Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень.

В письмових поясненнях представник позивача пояснив, що видаткові накладні підписані директором товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» Шкіндером Т.П., який у спірний період перебував на посаді директора підприємства, що посвідчує отримання товару відповідачем.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Окрім цього, в підтвердження здійснення поставки товару, представником позивача до матеріалів справи долучені податкові накладні (а.с.88-113).

Згідно із пунктом 4.1 договору оплата товару здійснюється за кожну окрему поставку товару згідно виставленого Постачальником рахунку та/або підписаної сторонами видаткової накладної, за ціною, яка вказана в видатковій накладній: шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника. Строк оплати - не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання кожної партії товару Покупцем та підписання сторонами видаткової накладної (акту прийому-передачі).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Постачальника (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що сторони домовились про те, що рахунки виставляються Покупцю на електронну адресу останнього: avx@dn.farlep.net. У разі не отримання Покупцем рахунку, останній не звільняється від зобов'язання провести оплату в строки, передбачені пунктом 4.1 чинного договору.

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Доводи відповідача щодо неможливості встановити хто саме підписав спірні видаткові накладні про поставку товару та підозри фальсифікації відтиску печатки на накладних, судом не приймаються до уваги, оскільки доказів передачі печатки іншій особі або втрати печатки з боку відповідача, або клопотань щодо проведення експертизи з приводу дослідження відповідності підпису відповідальних осіб на видаткових накладних, останнім не надано, про наявність таких обставин не заявлено.

Доказів відмови відповідача від отримання товару, що поставлена згідно вищевказаних накладних, та прийняття його у встановленому порядку - суду не представлено.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати товару не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на те, що у разі встановлення в рішенні суду у справі №905/2574/13 обставин, які можуть мати суттєве значення для вирішення даного спору, відповідач відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України не позбавлений права звернутись до господарського суду із заявою про перегляд рішення суду у даній справі №905/871/13-г за нововиявленими обставинами.

Що стосується заяви позивача про забезпечення позову, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами

майнового характеру є достатньо обґрунтоване, підтверджене доказами припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або

погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Дослідивши обставини, викладені в заяві про вжиття заходів до забезпечення позовної заяви, суд приходить до висновку про відсутність існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача. Відмова в забезпеченні позову не спричинить неможливість захисту прав позивача та не ускладнить відновлення його прав без вжиття таких заходів.

Таким чином, на думку суду, заява є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню.

Підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову, проте позивачем, при подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову не сплачено судовий збір.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 23.05.2012 р. N 01-06/704/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про судовий збір» Господарським процесуальним кодексом України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Таким чином, розподіл відповідних сум судового збору здійснено між сторонами за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» про стягнення заборгованості в розмірі 82455,32 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» (83086, місто Донецьк, пл. Комунарів, 4, п/р 26004010046880 в ПАТ «ВТБ Банк» м.Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 33222009) на користь Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» (83001, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 3, п/р 26007010134120 ПАТ ВТБ Банк відділення «Донецька регіональна дирекція», МФО 321767, код ЄДРПОУ 20366602) заборгованість в розмірі 82455 (вісімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн., 32 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-експрес» (83086, місто Донецьк, пл. Комунарів, 4, п/р 26004010046880 в ПАТ «ВТБ Банк» м.Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 33222009) на користь Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» (83001, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 3, п/р 26007010134120 ПАТ ВТБ Банк відділення «Донецька регіональна дирекція», МФО 321767, код ЄДРПОУ 20366602) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн., 50 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» (83001, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 3, п/р 26007010134120 ПАТ ВТБ Банк відділення «Донецька регіональна дирекція», МФО 321767, код ЄДРПОУ 20366602) на користь Державного бюджету судовий збір за подачу заяви про забезпечення позовних вимог у розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн., 50 коп.

У судовому засіданні 19 квітня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява