Рішення № 30923070, 18.04.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р. Справа № 917/598/13

За позовом Спільного Українсько-Індійського підприємства "Кораса", 65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна, 4

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитно-фінансової торгівельної компанії "Спільне Українсько-Британське підприємство "Єврокрим", юридична адреса: 38100, Полтавська область, Миргородський район, с. Зубівка; адреса для листування: 36000, м. Полтава, просп. Першотравневий, 19/2

про стягнення 650000,00 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Артем'єв І.М.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 18.04.2013 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 650000,00 грн. боргу за договором безпроцентної позики № 30/7 від 19.07.2010 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, але надіслав до суду відзив на позовну заяву № 122 від 15.04.2013 року (а.с. 63), в якому визнає суму заборгованості за спірним договором та просить розглянути справу без участі його представника.

Клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача судом задовольняється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

19.07.2010 року між Спільним Українсько-Індійським підприємством "Кораса" (позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кредитно-фінансовою торгівельною компанією "Спільне Українсько-Британське підприємство "Єврокрим" (відповідач, позичальник) був укладений договір безпроцентної позики за № 30/7 (а.с. 8-9), відповідно до якого позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, взяв на себе зобов'язання надати позичальнику для забезпечення господарської діяльності безпроцентну позику в сумі 6000000,00 грн., а останній - прийняти позику і повернути її позикодавцеві у строк, визначений цим договором (п. п. 1, 2, 4 договору).

Згідно п. 14 договору безпроцентної позики № 30/7 від 19.07.2010 року (далі - договір) даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У відповідності до положень п. п. 5, 6 договору позичальник зобов'язався надати визначену цим договором позику протягом серпня 2010 року - серпня 2011 року з моменту підписання цього договору. Позика надається у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом переведення відповідних коштів на поточний рахунок позичальника.

На виконання умов договору позивачем у період з 2010 року по 2011 рік було перераховано відповідачеві грошові кошти в сумі 3471304,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями (а.с. 10-55).

Відповідно до п. п. 7, 8 договору позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві позику в строк до 31.12.2011 року. Позика повертається у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом переведення відповідних коштів на поточний рахунок позикодавця.

Як зазначається у позовній заяві, відповідач в порушення умов укладеного договору виконав свої зобов'язання лише частково, повернувши позивачеві грошові кошти в сумі 2821304,00 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача залишок заборгованості за спірним договором в розмірі 650000,00 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до приписів ст. ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, чи зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наявними у справі доказами підтверджуються факт існування між сторонами правовідносин з приводу надання позики, розмір наданої згідно договору позики, факт наявності заборгованості в розмірі 650000,00 грн., а також факт прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачем. При цьому факт наявності заборгованості у вказаному розмірі відповідачем не заперечується.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 650000,00 грн. боргу є правомірними та обгрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" (№ 3674-VI від 08.07.2011 року) в разі, якщо позовну заяву подано після подання заяви про забезпечення позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

У відповідності до положень п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі.

Як вбачається з позовних матеріалів, заяву про забезпечення позову було подано позивачем до суду одночасно із позовною заявою. Отже сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 13000,00 грн. зменшується на суму судового збору, сплачену за подання заяви про забезпечення позову, яка становить 1720,50 грн.

Приписами ч. 2 ст. 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин надлишково сплачений платіжним дорученням № 108 від 01.04.2013 року судовий збір в розмірі 1720,50 грн. підлягає поверненню позивачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Питання щодо скасування вжитих ухвалою від 05.04.2013 року (а.с. 62) заходів забезпечення позову з урахуванням вимог п. 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" буде розглянуте судом після фактичного виконання рішення або зміни способу його виконання в порядку ст. 121 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитно-фінансової торгівельної компанії "Спільне Українсько-Британське підприємство "Єврокрим" (юридична адреса: 38100, Полтавська область, Миргородський район, с. Зубівка; адреса для листування: 36000, м. Полтава, просп. Першотравневий, 19/2, р/р 26005054505625 в ПРУ КБ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401, код ЄДРПОУ 14274847) на користь Спільного Українсько-Індійського підприємства "Кораса" (65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Комунальна, 4, р/р 26006301001466 в Біляївському відділенні Ощадбанку № 5422, МФО 388045, код ЄДРПОУ 21079017) - 650000,00 грн. боргу та 13000,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути з державного бюджету України Спільному Українсько-Індійському підприємству "Кораса" (код ЄДРПОУ 21079017) надлишково сплачений у відповідності до платіжного доручення № 108 від 01.04.2013 року судовий збір в розмірі 1720,50 грн. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи № 917/598/13).

Повне рішення складено 23.04.2013 року.

Суддя Гетя Н.Г.