Постанова № 30923050, 26.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

26 квітня 2013 року № 2а-15736/12/2670

За позовомПриватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.12 № 0004482220 та № 0004472220

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Приватне акціонерного товариства «Укрспецконструкція» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.10.12 № 0004482220 та № 0004472220.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Укрспецконструкція» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 30.06.2012р. За наслідком перевірки було складено акт від 01.10.2012 № 408/22-205/31030585 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про фактичну відсутність реальної можливості поставок товарів позивачу ТОВ «Фірма»Ліго», ТОВ «Айвар-МС», ТОВ «Асторойл», ТОВ «Бізнес стандарт ЛТД» (далі разом або окремо - Контрагент/ти). Вказана безтоварність обумовлює висновок податкової служби про нікчемність угод позивача з Контрагентами.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.10.12 № 0004482220 та № 0004472220.

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про реальний (товарний) характер операцій з Контрагентами.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки на фактичну безтоварність операцій позивача з Контрагентами, внаслідок цього зазначаючи про нікчемність відповідних угод, судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру, витребувано самостійно документи у третіх осіб.

Позивач в підтвердження товарності операцій з Контрагентами надав суду Договір поставки № 01/02-11 від 01 лютого 2011 року укладеного з ТОВ «Ліго». До нього також додано: специфікації на товар, видаткові накладні податкові накладні, виписки по рахунку про перерахування коштів в оплату товару. Основною долею поставляємого товару був алюміній гранул АВ-87, профіль алюмінієвий та інші розхідні матеріали комплектуючі, зливки АВ, жалюзі горизонтальні.

Позивачем укладено договір № 68 від 01 липня 2011 року з ТОВ «Асторойл». За вказаним правочином питому складову поставки становить алюміній гранульований, феротитан та інші комплектуючі. До цього договору позивачем надається видаткові накладні на товар та податкові накладні, виписки з поточного рахунку про перерахунок коштів продавцю.

Позивачем укладено договір поставки № 55 Л від 05 травня 2011 року з ТОВ «Айвар-МС» питому вагу за поставкою по якому займає алюміній чушковий та гранульований та інші комплектуючі. Також додано видаткові накладні на товар, податкові накладні, виписки з рахунку на здійснення платежу продавцю.

Позивачем укладено договір поставки № 3001 від 30 січня 2012 року з ТОВ «Бізнес стандарт ЛТД» предметом поставки за яким був алюміній чушковий, гранульовний, феротитан, алюмінієві вироби. Також додано специфікації до договору, видаткові накладні податкові накладні, виписки з банківських рахунків позивача про перерахунок коштів продавцю.

Позивач зазначає суду, що цей товар, зокрема алюміній чушковий, гранульований, феротитан, алюмінієві вироби були в подальшому реалізовані третім особам ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»» (т.2. а.с.16, 61), ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» (т.2. ас.113), ВАТ «АрселорМіттал Кривий ріг» (т.2. а.с.125), ЗАТ «Криворізький зайво гірничого обладнання» (т.2 а.с. 150). Вказане позивач підтверджує відповідними договорами поставки з додатками, видатковими і податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

У відповідності до частини 5,6, ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З матеріалів справи судом встановлено, що договір з ВАТ «Металургійний комбінат» (т.2.а.с.16 і 61; пункт 2.4., 6.4. договору) передбачає підтвердження якості товару на кожну партію сертифікатом якості постачальника або виробника, якщо такий постачальник не є виробником цього товару.

Договір з ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» (т.2. ас.113, п.5.1. договору) передбачає надання обов'язкового документу на товар серед іншого - сертифікат якості заводу виробника. Договір з ВАТ «АрселорМіттал Кривий ріг» (т.2. а.с.125, пункту 4.2. договору) передбачає підтвердження якості товару відповідним сертифікатом. Договір з ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» (т.2 а.с. 150, п.2.4., 6.1.2. договору) також передбачає обов'язковий документ сертифікат якості на товар.

З пояснень представників позивача судом встановлено, що ПАТ «Укрспецконструкція» є виробником відповідного алюмінію (гранульованого і чушкового). Представники пояснили суду, що необхідність придбання у третіх осіб товару, який виробляється позивачем обумовлено великими обсягами, які мав поставити позивач своїм покупцям.

При цьому суд, враховуючи вищевикладене, запитав у представників позивача чи товар, який позивач не виробляє, останній поставляє зі своїм сертифікатом якості чи з сертифікатом якості виробника, у якого позивач такий товар придбає, оскільки договорами позивача з Контрагентами прямо передбачено передача разом з товаром відповідних сертифікатів якості. На що суд отримав пояснення (звукозапис журналу судового засідання від 16.01.2013 року час 15:09:06 - 15:09:53), що на вироблений позивачем товар він надає власний сертифікат. На товар, придбаний у третіх осіб, позивач власний сертифікат якості не формує, адже такий товар поставляється з сертифікатом якості продавця, якщо останній є його виробником, або виробника.

Суд ухвалою витребував у ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»», ВАТ «Алчевський металургійний комбінат», ВАТ «АрселорМіттал Кривий ріг», ЗАТ «Криворізький зайво гірничого обладнання» (далі - кінцеві споживачі) інформацію щодо обставин поставки позивачем їм алюмінію гранульованого, феротитану та інш. у період з 01.04.2011 по 30.06.2012, а саме чи вказаний товар супроводжувався сертифікатом якості третіх осіб чи сертифікатом ПрАТ «Укрспецконстркція».

Листами вказані вище особи (див. т.3. а.с. 166-181) повідомили суд, що товар який поставлявся їм позивачем у вказаний період супроводжувався сертифікатами якості, виданими ПрАТ «Укрспецконструкція». Сертифікати якості на вказаний товар, які були видані третіми особами, відсутні.

За наслідком отримання і оголошення вказаної інформації судом представники позивача змінили свої пояснення, що на відповідний товар своїх контрагентів вони формували свої свідоцтва якості. Проте жодних доказів (документів) в підтвердження цього суд не надано (а саме документів, які свідчили б про перевірку конкретної партії товару, документів на цю партію товару (зокрема сертифікати якості), акти відібрання проб, документи експертизи, експертні висновки щодо підтвердження профільних установ (див. лист від 29.01.2013 ПрАТ «АрселорМіттал Кривий ріг» (т.3. а.с.167) згідно якого продукція позивача сертифікується «ОЗСМ ИЭС ИМ. Е.О. Патона НАН Украины» г. Киев»; а також договір про надання науково-технічних послуг № 01255 предметом якого є наукові дослідження конкретних зразків продукції т.3. а.с.72-74).

Проте вказане (відсутність у кінцевих споживачів сертифікатів Контрагентів) на думку суду спростовує твердження позивача про товарність операції з Контрагентами. Оскільки позивач не був виробником відповідного алюмінію, придбаного у Контрагентів, то він не міг надавати свій власний сертифікат і в цьому не було потреби, адже умови договорів з Контрагентами та кінцевими споживачами передбачали надання сертифікату якості на товар Контрагентом (якщо він виробник) або третьою особою, якщо саме вона є виробником відповідного товару.

Таким чином, відсутність у кінцевих споживачів сертифікатів якості Контрагентів свідчить про неможливість придбання і подальшої поставки відповідного товару позивачем. При цьому оскільки позивач є виробником відповідного товару (алюмінію у відповідних формах) і у кінцевих споживачів наявні його сертифікати, то очевидним висновком є те, що товар, який був поставлений позивачем кінцевим споживачам вироблений ним особисто. Адже сертифікатів якості Контрагентів кінцеві споживачі не мають.

Поряд з цим, з огляду на родові ознаки товару, позивач не надав суду жодних доказів які можуть встановити та підтвердити, що саме товар, який був придбаний у Контрагентів і був реалізований кінцевим споживачам, а не товар, вироблений позивачем.

Також позивачем суду не надано сертифікати якості на товар, який придбавався у Контрагентів. Надані суду виписки з сертифікатів якості не є, по-перше, тими документами, які передбачені умовами договору позивача з Контрагентами, по-друге, сертифікатами якості безпосередньо. Поряд з цим з цих виписок з сертифікатів неможливо встановити джерела формування такої виписки та особи, яка виготовила товар та видала цей сертифікат.

Вказані вище висновки щодо неможливості поставки товару Контрагентами позивачу підтверджуються також наступним.

Позивачем згідно заяви (вхідна дата реєстрації суду 29.01.13; т3. а.с.80-165) подано суду документи щодо перевезення Контрагентами товару (в т.ч. алюмінію гранульованого, чушкованого, феротитану та інш.), а саме - відповідні товарно-транспортні накладні.

Наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 затверджено "Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні"(далі - Правила). Ці правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Згідно пункту першого Правил встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11 Правил встановлюються вимоги до правил оформлення документів на перевезення .

Так у відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається (пп.11.3 Правил). Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пп.11.4 Правил). Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Уважно вивчивши усі надані позивачем товарно-транспортні накладні, суд не може прийняти їх як належний доказ на перевезення, оскільки останні не містять підпис, прізвище, ім'я і по-батькові водія перевізника (експедитора), який прийняв вантаж до перевезення, хоча відповідні графи ТТН чітко вміщують в собі реквізити необхідні для заповнення таких відомостей. Отже будь-які відмітки перевізника про здійснення відповідного перевезення в наданих суду позивачем товарно-транспортних накладних відсутні.

Поряд з цим, судом витребувано виписки по рахунках контрагентів позивача, з яких встановлено судом наступне.

Як вбачається судом з товарно-транспортних накладних товар Контрагентів перевозився ПП «ОСОБА_1», ПП «ОСОБА_2», ПП «ОСОБА_3»,ПП «ОСОБА_6», ПП «ОСОБА_4», ПП «ОСОБА_7», ЧП «ОСОБА_8», ЧП «ОСОБА_5», СПД «ОСОБА_9», СПД «ОСОБА_10» та інші. Проте, за період перевезень Контрагенти позивача не сплачували на адресу перевізників жодних коштів за нібито отримані послуги з перевезення (що випливає з наявності товарно-транспортних накладних, наданих позивачем). Поряд з цим, згідно відомостей інформаційних баз МВС щодо реєстрації транспортних засобів, за Контрагентами позивача жодних транспортних засобів не було зареєстровано. А тому, на думку суду, вказані перевезення не могли відбутися, оскільки жодних платежів на адресу перевізників ТОВ «Фірма»Ліго», ТОВ «Айвар-МС», ТОВ «Асторойл», ТОВ «Бізнес стандарт ЛТД» не здійснювалось. А перевезення різними суб'єктами підприємницької діяльності товару згідно ТТН обумовлює відсутність економічного змісту і суті підприємницької діяльності перевізників, яка повинна бути спрямована на отримання прибутку.

Таким чином, фактична відсутність взаємовідносин Контрагентів з вказаними перевізниками і обумовлює відсутність у наданих позивачем суду товарно-транспортних накладних будь-яких відміток перевізника про прийняття вантажу до перевезення та самого факту здійснення відповідного перевезення.

Додатково з отриманих судом виписок з рахунків за судом встановлено наступне.

ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД» не могло поставити відповідний товар (алюміній та інше), оскільки видаткові операції свідчать про те, що всі кошти направлялися в готівковій формі на придбання сільськогосподарської продукції (виписка з рахунку 2600200130955 КБ «Фінансова ініціатива», рахунок 26007733000018 ПАТ «Фінростбанк», АБ «Південний »). Жодний алюміній (та інше) не придбавався, а тому і не міг(могло) бути реалізованим позивачу в подальшому.

ТОВ «Айвар-МС» також не могло поставити відповідний товар (алюміній та інше), оскільки видаткові операції здійснювалися в готівковій формі з призначенням для закупівлі сільгосппродукції (рахунок 26004010064200 ПАТ «Укрсоцбанк»), придбанням нафтопродуктів (рахунок 26009310040001 АБ «Південний») та банк «Демарк» рахунок 26008000790043 (витрати на придбання нафтопродуктів та сільгосппродукції).

ТОВ «Асторйол» також не могло поставити такий товар, оскільки його не придбавало (ПАТ Укрсоцбанк рахунок 26007010075898) при цьому в значних сумах здійснювало видаткові операції по чеку без цільового призначення (ПАТ «Фінростбанк» рахунок 26007733000007).

ТОВ «Ліго» так само не могло поставити товар (алюміній та інше), оскільки воно його не придбавало. Як вбачається з рахунку 26009320992001 в банку ПАТ «ЄБРФ» ТОВ «Ліго» отримувало кошти за нібито надані послуги, поставлені товари, які в подальшому перераховувало на свій інший рахунок (з призначенням платежу «поповнення власного рахунку») в КБ «Володимирський» № 26009320992001, де ці кошти направляло на погашення пред'явлених векселів третіми особами. Тобто жодних витрат на придбання товарів вказане підприємство не несло, а тому і не могло фізично його поставити позивачу.

Поряд з цим, загальним з виписок по рахунках для всіх Контрагентів є те, що фактичних витрат на виплату заробітної плати вони не несуть (вказані операції проводяться в безготівковій формі (безпосереднім зарахуванням коштів з призначенням платежу «заробітна плата» або іншого з цього приводу) або в готівковій з зазначенням цілей отримання готівки з поточного рахунку). А відсутність оплати праці вказує на відсутність трудових ресурсів для виконання відповідних робіт, надання послуг. Хоча згідно зі статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Із зазначених норм можна зробити висновок, що за виконання роботи особа отримує винагороду, тобто праця є оплачуваною.

Також судом не вбачається витрат на організаційне забезпечення діяльності Контрагентів (на утримання офісу, на оплату послуг зв'язку, придбання інструментів, засобів для надання відповідних технічних послуг (їх технічного обслуговування), виконання робіт, перевезень придбання товару який в подальшому реалізовується, тощо).

З аналізу положень норм Податкового кодексу України випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 7046232, та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Наведені в сукупності вказані вище обставини дають суду підстави дійти висновку про фактичну безтоварність операцій позивача з Контрагентами, оскільки реальність таких операцій не підтверджена позивачем належними первинними документами, а діяльність виконавців за змістом операцій по їх поточних рахунках не дає підстав суду вважати її такою, що здійснювалася або могла реально бути здійснена. А тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк