Рішення № 30922187, 09.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" квітня 2013 р. Справа № 911/837/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробрікс», м. Львів

до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод», Київська область, м. Кагарлик

про стягнення 109211,96 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Лащ Л.О. (наказ №1 від 4 лютого 2005 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробрікс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (далі - відповідач) про стягнення 109211,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №І-12/14 від 5 липня 2012 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 98188,0 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 11023,96 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 13 березня 2013 року та призначено справу до розгляду на 26 березня 2013 року.

Відповідно до ухвали суду від 26 березня 2013 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 9 квітня 2013 року.

9 квітня 2013 року через канцелярію суду представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 98188,00 грн. основного боргу, 9035,84 грн. пені та штраф у розмірі 1901,61 грн.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом частково прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог, з огляду на наступне.

У судовому засіданні 26 березня 2013 року судом розпочато розгляд справи №911/837/13-г по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшення кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві - така дія кваліфікується як зміна предмета позову.

Таким чином, заявлена до стягнення сума штрафу у розмірі 1901,61 грн. є додатковою вимогою і кваліфікується як зміна предмета позову.

Оскільки, дана вимога заявлена після початку розгляду справи по суті, суд не приймає її до розгляду.

Отже, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача 98188,00 грн. основного боргу та 9035,84 грн. пені.

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 13 березня 2013 року та від 26 березня 2013 року в судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

9 квітня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) 5 липня 2012 року укладено договір за №І-12/14.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що продавець продає, а покупець купує на умовах визначених даним договором хімічні препарати, дозуючі насоси і установки, технологічне обладнання та запасні частини (далі - товар).

Згідно пункту 1.2 договору назва, ціна, кількість, загальна вартість товару та умови поставки товару зазначаються в специфікації, яка є невід'ємною часиною даного договору.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що для додаткової поставки товару складається наступна за номером специфікація, в якій вказується назва, об'єми, вартість товару, умови його поставки та умови оплати.

Згідно пункту 3.1 договору покупець здійснює оплату за товар, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця на підставі виписаного продавцем рахунку. Умови і терміни оплати зазначаються в специфікації.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що передача-приймання товару за кількістю і якістю здійснюється на підставі транспортних, супровідних та інших документів, відповідно до діючих вимог.

Згідно пункту 6.2 договору у випадку порушення покупцем термінів оплати за отриманий товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 7.1 договору договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

5 липня 2012 року між позивачем та відповідачем підписано специфікацію №1 до договору.

Граничний строк оплати поставленого товару, відповідно до специфікації №1, встановлено до 10 жовтня 2012 року.

23 жовтня 2012 року між позивачем та відповідачем підписано специфікацію №2 до договору.

Оплату отриманого товару, відповідно до специфікації №2, відповідач повинен здійснити протягом 10 днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 410688,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №79 від 5 вересня 2012 року на суму 234139,20 грн. та №115 від 23 жовтня 2012 року на суму 176548,80 грн., копії яких наявні в матеріалах справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні. Факт приймання товару за вказаними видатковими накладними уповноваженими особами відповідача підтверджується довіреностями №310 від 5 вересня 2012 року та №431 від 23 жовтня 2012 року.

Судом встановлено, що в рахунок погашення заборгованості відповідач поставив відповідачу товар на загальну суму 122500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №915 від 21 грудня 2012 року, копія якої наявна в матеріалах справи, а оригінал якої оглянуто у судовому засіданні.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» №11.06-6944113 від 2 квітня 2013 року, з якої вбачається, що відповідач частково перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 190000,00 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 98188,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судові засідання 26 березня 2013 року та 9 квітня 2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалами суду від 13 березня 2013 року та від 26 березня 2013 року. Витребувані документи відповідач суду не надав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю оплатив прийнятий у позивача товар. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 98188,00 грн. заборгованості за прийнятий товар підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у заяві про зменшення позовних вимог у сумі 9035,84 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір у розмірі 39,76 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код 19409200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробрікс» (79053, м. Львів, Франківський район, вул. Ковалева, 9а, код 33359355) - 98188 (дев'яносто вісім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 00 коп. заборгованості, 9035 (дев'ять тисяч тридцять п'ять) грн. 84 коп. пені та 2144 (дві тисячі сто сорок чотири) грн. 48 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 12 квітня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.