Постанова № 30921146, 25.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 квітня 2013 р. № 820/2484/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Горшковій А.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - ОСОБА_1,

представник відповідача - Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000151720 від 22.02.2013 року про визначення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 з податку на додану вартість у сумі 157800,00 грн. за основним платежем та 78900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000161720 від 22.02.2013 року про визначення податкового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем у сумі 72500,00 грн. та 0,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 12.02.2013 року Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена перевірка позивача з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ"Техноцентр Вектор" за період жовтень, листопад 2010 року та ТОВ "Декос Альянс" за період серпень 2011 року, ФОП ОСОБА_5 за період вересень 2011 року. За висновками перевіряючих встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на додану вартість у сумі 157800,00 грн. у т.ч. за жовтень 2010 року - 13333 грн., за листопад 2010 року 83333 грн., за серпень 2011 року 34345 грн., за вересень 2011 року 26789 грн. Також в порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати на 483333,33 грн., внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб до сплати в бюджет на 72500,00 грн. Позивач не погоджується з вказаним висновком відповідача та зазначає, що позивачем були надані до перевірки усі первинні документи по взаємовідносинам зі своїми контрагентами, жодний з наданих документів у визначеному законом порядку не визнаний недійсним. Укладені з контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами у повному обсязі, без претензій та зауважень. У зв'язку із чим, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправним та підлягають скасуванню, у зв"язку з чим просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував відображений в акті перевірки висновок. Також відповідач зазначив, що податковим органом від Основ'янської МДПІ м.Харкова отримано акт про результати документальної планової перевірки ТОВ"Техноцентр Вектор" за період з 25.05.2009 року по 31.12.2010 року, яким не підтверджуються взаємовідносини із контрагентами за перевіряємий період, також від ДПІ у Печерському районі м.Києва отримано акт про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "Декос Альянс" за період з 08.02.2011 року по 31.12.2011 року, вказаним актом не підтверджується взаємовідносини із контрагентом за перевіряємий період. Під час аналізу "Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за період вересень 2011 року встановлено розбіжність із контрагентом ФОП ОСОБА_5 на суму ПДВ 26789, 41 грн. У зв'язку із чим просив у задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питання підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Техноцентр Вектор" за період жовтень, листопад 2010 року, з ТОВ "Декос Альянс" за період серпень 2011 року та ФОП ОСОБА_5 за період вересень 2011 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, результати якої оформлені актом №543/17.2-07/НОМЕР_3 від 12.02.2013 року (т.1 а.с.15-44) .

Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_3 п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, донараховано податку на додану вартість у сумі 157800,00 грн. у т.ч. за жовтень 2010 року - 13333 грн., за листопад 2010 року 83333 грн., за серпень 2011 року 34345 грн., за вересень 2011 року 26789 грн., ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України"Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_3 до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати на 483333,33 грн., занижено податок на доходи фізичних осіб до сплати в бюджет на 72500,00 грн. (т. 1 а.с. 44) .

На підставі вказаного акту перевірки №543/17.2-07/НОМЕР_3 від 12.02.2013 року відповідачем були прийняті податкове повідомлення - рішення від 22.02.2013 року №0000151720 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем у розмірі 157800 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 78900 грн. (т. 1 а.с. 42) та податкове повідомлення-рішення від 22.02.2013 року № 0000161720 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 72500 грн. за основним платежем(т. 1 а.с.43).

Перевіряючи наведений висновок відповідача і винесені на його підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідач в акті перевірки не посилається на порушення позивачем пунктів 5.3 - 5.7 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що встановлює обмеження щодо віднесення таких витрат до складу валових. Як свідчать матеріали справи факт відвантаження товару підтверджується договорами, видатковими накладними, складськими квитанціями та квитанціями до прибуткових касових ордерів, зауважень щодо оформлення первинних документів в акті перевірки не зазначено та в судовому засіданні не встановлено. Таким чином позивач мав право збільшити валові витрати, на суму отриманого товару, за правилами першої події.

Щодо посилання представника відповідача на нікчемність угод з ТОВ "Техноцентр Вектор", ТОВ "Декос Альянс" та ФОП ОСОБА_5 суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що підтверджують його доводи відносно того, що наведені в накладних відомості не відповідають дійсності виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у перевіряємий період мав господарські відносини з ТОВ "Техноцентр Вектор", ТОВ "Декос Альянс" та ФОП ОСОБА_5

Матеріалами справи підтверджено, що між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Техноцентр Вектор" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №14 від 27.10.2010 року. За умовами укладеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар (годинники), а Покупець прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 45-47).

Реальність виконання умов укладеного договору №14 від 27.10.2010 року підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: видатковою накладною № 878 від 27.10.2010 року (т.1 а.с.751), податковою накладною № 878 від 27.10.2010 року (т. 1 а.с. 63).

Також між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ТОВ "Техноцентр Вектор" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу №15 від 02.11.2010 року. За умовами укладеного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю товар (тканина), а Покупець прийняти та оплатити товар (т. 1 а.с. 48-50).

Доказами виконання Позивачем зобов'язань по укладеному договору від 02.11.2010 року є залучені до матеріалів справи документи первинного та бухгалтерського обліку: видаткова накладна № 03.11.15 від 03.11.2010 року (т.1 а.с.52), видаткова накладна № 05.11.24 від 05.11.2010 року (т.1 а.с.53), видаткова накладна № 08.11.20 від 08.11.2010 року (т.1 а.с.54), видаткова накладна № 09.11.18 від 09.11.2010 року (т.1 а.с.55), видаткова накладна № 11.11.22 від 11.11.2010 року (т.1 а.с.56), видаткова накладна № 12.11.23 від 12.11.2010 року (т.1 а.с.57), видаткова накладна № 16.11.09 від 16.11.2010 року (т.1 а.с.58), видаткова накладна № 19.11.23 від 19.11.2010 року (т.1 а.с.59), видаткова накладна № 22.11.15 від 22.11.2010 року (т.1 а.с.60), видаткова накладна № 23.11.14 від 23.11.2010 року (т.1 а.с.61), видаткова накладна № 26.11.07 від 26.11.2010 року (т.1 а.с.62), податкова накладна № 03.11.15 від 03.11.2010 року (т. 1 а.с. 64), податкова накладна № 05.11.24 від 05.11.2010 року (т. 1 а.с. 65), податкова накладна № 08.11.20 від 08.11.2010 року (т.1 а.с.66), податкова накладна № 09.11.18 від 09.11.2010 року (т.1 а.с.67), податкова накладна № 11.11.22 від 11.11.2010 року (т.1 а.с.74), податкова накладна № 12.11.23 від 12.11.2010 року (т.1 а.с.73), податкова накладна № 16.11.09 від 16.11.2010 року (т.1 а.с.72), податкова накладна № 19.11.23 від 19.11.2010 року (т.1 а.с.71), податкова накладна № 22.11.15 від 22.11.2010 року (т.1 а.с.70), податкова накладна № 23.11.14 від 23.11.2010 року (т.1 а.с69), податкова накладна № 26.11.07 від 26.11.2010 року (т.1 а.с.68).

В оплату отриманих послуг за договорами з ТОВ "Техноцентр Вектор" позивач перерахував грошові кошти, що підтверджуються виписками з банку, які наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 75-77).

Також, судом встановлено, що у перевіряємому періоді між позивачем (Покупець) та ТОВ "Декос Альянс" (Продавець), було укладено договір купівлі-продажу №1/7 від 28.07.2011 року, відповідно до якого Продавець зобов'язаний передати Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити товар на основі рахунків-фактур (т. 1 а.с. 229).

Судом встановлено, що реальність укладеного між Позивачем та ТОВ "Декос Альянс" договору підтверджуються завіреними копіями видаткової накладної № 40 від 03.08.2011 року ( т.1, а.с. 230), рахунком-фактурою № 40 від 03.08.2011 року (т.1. а.с. 231), видаткової накладної № 43 від 03.08.2011 року ( т.1, а.с. 232), рахунком-фактурою № 43 від 03.08.2011 року (т.1. а.с. 233), видаткової накладної № 50 від 05.08.2011 року ( т.1, а.с. 234), рахунком-фактурою № 50 від 05.08.2011 року (т.1. а.с. 235), податковою накладною № 226 від 03.08.2011 року (т.1 а.с. 236), податковою накладною № 227 від 03.08.2011 року (т.1 а.с. 237), податковою накладною № 228 від 05.08.2011 року (т.1 а.с. 238), актом списання від 19.08.2001 року (а.с.242), актом списання від 26.08.2011 року (а.с. 243).

Оплата за договором позивач з ТОВ "Декос Альянс" підтверджуються виписками з банку, які наявні в матеріалах справи (т. 1 а.с. 239-241).

Також між ФОП ОСОБА_3 (Покупець) та ФОП ОСОБА_5 (Продавець), було укладено договір купівлі-продажу №29/8 від 29.08.2011 року, відповідно до якого Продавець зобов'язаний передати Покупцю, а Покупець прийняти та сплатити товар на основі рахунків-фактур (т. 1 а.с. 86).

Доказами виконання Позивачем зобов'язань по укладеному договору від 02.11.2010 року є залучені до матеріалів справи документи первинного та бухгалтерського обліку: видаткова накладна №260109 від 01.09.2011 року (т.1 а.с.87), видаткова накладна № 060509 від 05.09.2011 року (т.1 а.с.89), видаткова накладна № 042909 від 29.09.2011 року (т.1 а.с.91), видаткова накладна №052909 від 29.09.2011 року (т.1 а.с.93), податкова накладна № 23 від 01.09.2011 року (т.1 а.с.88), податкова накладна № 32 від 05.09.2011 року (т.1 а.с.90), податкова накладна № 172 від 29.09.2011 року (т.1 а.с.92), податкова накладна № 178 від 29.09.2011 року (т.1 а.с 94), .

Оплата за договором позивач з ФОП ОСОБА_5 підтверджуються платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 139).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, вбачається, що між ФОП ОСОБА_3 (Замовник) та ОК ВЕП "Держпром" (АТП) було укладено договір про надання автопослуг № 27-1 від 16.08.2011 року, відповідно до якого "АТП" надає автотранспортні послуги, а Замовник використовує автомобілі по виклику або заявці через диспетчера "АТП" для службових поїздок (т. 2 а. с. 15-17).

Реальність виконання сторонами умов укладеного правочину підтверджується залученими до матеріалів справи актами прийняття виконаних робіт в наданні автопослуг по договору № 27/1, податковими накладними, талонами замовника, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, заявками на виконання автопослуг, звітами до актів виконаних послуг.

У підтвердження подальшого використання придбаних товарів ФОП ОСОБА_3 було укладено договори суборенди з ФОП ОСОБА_7 від 01.03.2011 року № 5/11 та з ФОП ОСОБА_8 від 01.10.2010 року за № 30, договір № 33-11 від 03.01.2011 року про надання послуг промислового характеру з Підприємством Олексіївської Виправної колонії УДЦУ з ПВП Харківської області (№25), договір поставки № 6/10 РК від 30.07.2010 року, договір поставки № 1/111 К та договір поставки № 14/10 РК з Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", реальність яких підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, специфікаціями, рахунками-фактурами, довіреностями, атами здачі-прийому виконаних робіт, актами прийому-здачі орендованого приміщення, рахунками на оплату.

Суд зазначає, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між ФОП ОСОБА_3 та його контрагентами підтверджується податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами прийому виконаних робіт, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та ТОВ "Техноцентр Вектор" , ТОВ "Декос Альянс" та ФОП ОСОБА_5 виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та ТОВ "Техноцентр Вектор" , ТОВ "Декос Альянс" та ФОП ОСОБА_5 належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України .

Посилання відповідача на те, що договори та первинна документація, в тому числі підписана не уповноваженою особою, суд не приймає, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження такого обгрунтування.

Що стосується твердження відповідача, що ФОП ОСОБА_3 припустилась порушень п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», та позивачем було занижено податок на додану вартість судом встановлено.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ФО-П ОСОБА_3 зареєстрована платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 28.07.10р. НОМЕР_4 (т. 1 а.с. 103). На момент видачі податкових накладних та накладних контрагенти ФО-П ОСОБА_3 підприємства ТОВ "Техноцентр Вектор" , ТОВ "Декос Альянс" та ФОП ОСОБА_5 були суб'єктами господарювання та були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, що вбачається з акту перевірки . В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ЗУ "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про податок додану вартість" передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

В той же час чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Позивачем отриманий від постачальників податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів був задекларований в деклараціях з ПДВ, підтверджений первинними бухгалтерськими документами та відображений в реєстрі отриманих податкових накладних.

П.п 10.1., 10.2. ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачають, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю або не є поданою, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Факт використання товару придбаного у ТОВ "Техноцентр Вектор" , ТОВ "Декос Альянс" та ФОП ОСОБА_5 у господарській діяльності позивача підтверджений документально, про що зазначено вище, а отже відсутні правові підстави стверджувати про порушення позивачем п. п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС стосовно порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3., 198.6, ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000151720 від 22.02.2013 року та № 0000161720 від 22.02.2013 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000151720 від 22.02.2013 року про визначення грошового зобов'язання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з податку на додану вартість в сумі 157800,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000161720 від 22.02.2013 року про визначення грошового зобов'язання Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з податку на доходи з фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 72500,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України з рахунку: УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код отримувача: 37999628, банк отримувача: ГУДКУ у Харківській області, код банку отримувача: 851011, р/р 31217206784011 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61000, код НОМЕР_3) судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних

Повний текст постанови виготовлено 26.04.2013р.