Постанова № 30920881, 24.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2013 р. Справа № 914/239/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Гриців В.М.

розглянув апеляційну скаргу Управління ПФУ в Бродівському районі

на ухвалу господарського суду Львівської області від 26.03.2013р.

у справі № 914/239/13-г

за заявою Управління ПФУ в Бродівському районі, м.Броди

до приватної агрофірми імені Шевченка, с.Лешнів Бродівського району Львівської області

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника - Мандзя В.І. - головний спеціаліст-юрисконсульт

від боржника - не з»явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Боржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.03.2013р. у справі № 914/239/13-г (суддя Гутьєва В.В.) залишено без розгляду заяву Управління ПФУ в Бродівському районі, м.Броди про банкрутство приватної агрофірми імені Шевченка, с.Лешнів Бродівського району Львівської області, припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, виключено з Єдиного державного реєстру запис про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.

Не погоджуючись з даною ухвалою ініціюючий кредитор - Управління ПФУ в Бродівському районі подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки до неї було додано усі необхідні докази, що підтверджують неплатоспроможність боржника та можливість застосування ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон). Крім того, як зазначає скаржник, всі можливі заходи передбачені чинним законодавством по стягненню заборгованості з боржника були здійснені.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частково до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником).

Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом (частина друга статті 4-1 цього Кодексу).

Управління Пенсійного Фонду України в Бродівському районі Львівської області звернулося до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство приватної агрофірми імені Шевченка, с.Лешнів Бродівського району Львівської області в порядку передбаченому статтею 52 Закону, стверджуючи, що підприємство неспроможне погасити заборгованість в сумі 30260,08 грн.; відсутністю органів управління по місцю знаходження, неподанням звітності до ДПІ у Бродівському районі більше року.

Як встановлено судом, приватна агрофірма імені Шевченка, місцезнаходження органів управління якої с.Лешнів Бродівського району Львівської області, зареєстрована у встановленому законом порядку 07.03.2001 року і включена до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 30124572, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.12.2012р.

Статтею 52 Закону встановлено, що у разі, якщо громадянин - підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язання.

Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і в разі їх сукупності.

У поданій до суду заяві Управління Пенсійного Фонду України в Бродівському районі підставою для порушення справи про банкрутство приватної агрофірми імені Шевченка вказало дві обставини, а саме: неподання звітності до ДПІ у Бродівському районі більше року та не здійснення господарської діяльності.

Управління Пенсійного Фонду України в Бродівському районі стверджує, що боржник має заборгованість перед ним в сумі 30260,08 грн. Вказує, що вимоги про сплату боргу та рішення перебували на виконанні у ДВС, але бути повернуті стягувачу без виконання.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.01.2013р. ініціюючого кредитора було зобов»язано подати суду належні докази відсутності боржника за його місцезнаходження з метою вирішення питання продовження процедури банкрутства боржника за спрощеною процедурою. Як вбачається із матеріалів справи, вимоги ухвали суду заявник не виконав, належних доказів суду не подав, в зв»язку з чим оскаржуваною ухвалою заяву про порушення провадження у справі про банкрутство залишено без розгляду.

Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, належним чином проаналізувавши матеріалів справи та подані кредитором докази, дійшов невірного висновку щодо залишення заяви без розгляду враховуючи наступне:

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що місцезнаходження юридичної особи - місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності (далі виконавчий орган), за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою .

У поданому суду першої інстанції витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.12.2012 року у графі "Статус відомостей про юридичну особу "внесено запис: "не підтверджено".

Відповідно до ч. 5 статті 17 Закону відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями ч. 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесені відповідні зміни.

При цьому ч. 3 статті 18 цього Закону встановлено, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості .

Згідно статті 19 пункт 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" юридична особа щорічно, починаючи з дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати (надіслати рекомендованим листом) державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну особу .

Вказаним пунктом на державного реєстратора покладено виконання певних повноважень, зокрема, щодо внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу .

Разом з тим, згідно із ч. 8 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо до Єдиного державного реєстру не внесено запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, то в разі неодержання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу в установлений частиною сьомою цієї статті строк, а також у разі одержання державним реєстратором від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний у строк, що не перевищує десяти робочих днів з дати, яка встановлена для подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, або з дати одержання повідомлення від органу державної податкової служби, направити рекомендованим листом юридичній особі повідомлення про необхідність подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Отже, запис про не підтвердження відомостей про юридичну особу свідчить про те, що юридична особа отримала повідомлення державного реєстратора, але протягом встановленого строку не подала реєстраційну картку державному реєстратору.

В свою чергу запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням вноситься до Єдиного державного реєстру лише у випадку повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за її адресою.

В силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, державний реєстратор наділений повноваженнями щодо підтвердження чи спростування знаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи за вказаною адресою .

У зв'язку з чим при встановленні факту відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі .

Управління Пенсійного Фонду України в Бродівському районі надало суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 19.12.2012 року, в якому в графі "Статус відомостей про юридичну особу зазначено: "не підтверджено".

Отже, в Єдиному державному реєстрі зазначається про не підтвердження статусу відомостей про юридичну особу, а не вказано про відсутність органів управління юридичної особи приватної агрофірми імені Шевченка по їх місцю знаходження, а саме с.Лешнів Бродівського району Львівської області.

Процесуальне право на звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою відсутнього боржника виникає у заявника лише за наявності підстав, передбачених ст. 52 Закону про банкрутство, а також у разі внесення до Єдиного державного реєстру запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням.

Основними та належними доказами відсутності боржника за його місцезнаходженням у даному випадку є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Проте, такі докази ініціюючим кредитором до заяви не додано.

Згідно листа № 6982/28-17 від 25.12.2012 року ДПІ у Бродівському районі (належним чином засвідчена копія довідки знаходиться в матеріалах справи) приватна агрофірма імені Шевченка протягом 2011-2012 років податкову звітність не подавала.

Виходячи з статей 10,11,11-1 Закону України "Про державну податкову службу" встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, протягом року податкових декларацій відноситься виключно до компетенції органів державної податкової служби, яка, з вказаних підстав може бути ініціюючим кредитором у справі про банкрутство відсутнього боржника .

В даному випадку, з вказаної підстави з заявою про порушення справи про банкрутство за межами своєї компетенції звернулося УПФУ в Бродівському районі, яке не наділене повноваженнями на звернення за кваліфікуючою ознакою неподання боржником податкової звітності у встановлений строк протягом року, в силу закону.

Таким чином, у суду були відсутні правові підстави для порушення за заявою УПФУ в Бродівському районі справи про банкрутство приватної агрофірми імені Шевченка за неподання звітності більше року до податкового органу.

Відповідно до статті 5 Закону провадження у справі регулюється Законом, ГПК України та іншими законодавчими актами. Таким чином, разом з положеннями Закону господарський суд у справі про банкрутство має право застосовувати норми ГПК України, які передбачають, зокрема, припинення провадження у справі .

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У такому випадках суд припиняє провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору), як це передбачено п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 "Про судову практику в справах про банкрутство".

В контексті викладеного суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про залишення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду, оскільки в матеріалах справи містилися усі необхідні докази для вирішення справи по суті та з»ясування можливості продовження процедури банкрутства боржника за спрощеною процедурою.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як така, що винесена з порушенням норм процесуального права.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Львівської області від 26.03.2013р. у справі № 914/239/13-г скасувати.

Справу передати на розгляд господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складено « 25» квітня 2013р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Новосад Д.Ф.

суддя Гриців В.М.