Постанова № 30920707, 26.04.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6151/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси про визнання незаконною по суті винесення та передачу вимоги від 28.05.2012 року №Ф-2549 до виконавчої служби, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси (далі УПФ) мотивуючи свої вимоги тим, що вона є пенсіонеркою та зареєстрована як фізична особа-підприємець. 28.05.2012 року УПФ була складена вимога №2549 про сплату боргу на суму в розмірі 2312,07 грн., яка була направлена до виконавчої служби для виконання. Позивачка вважає, що вимога від 28.05.2012 року №2549 була складена та направлена відповідачем до виконавчої служби з порушенням норм права, оскільки вона не є платником єдиного внеску, так як являється пенсіонеркою за віком, а направлення спірної вимоги до виконавчої служби відбулося без попереднього належного вручення їй цієї вимоги. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивачка просила суд визнати незаконною по суті вимогу від 28.05.2012 року №Ф-2549 та визнати незаконною передачу цієї вимоги до виконавчої служби.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позові та уточненнях до нього (а.с.3-4, 77).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову (а.с.52-54).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу у межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в УПФ як платник єдиного внеску, що підтвердив у судовому засіданні представник УПФ та не заперечувалося представником позивачки.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон України №-2464-IV) під єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розуміється консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 ст.3 Закону України №2464-IV передбачено, що єдиний внесок є загальнообов'язковим платежем.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 цього Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно п. 5 ст.7 Закону України № 2464 - IV єдиний внесок нараховується на суми незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ст.9 Закону України №2464-IV та Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України 27.09.2010р. № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за №994/18289, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно встановлених законодавством строків і тарифів.

Відповідно до ст.9 Закону України №2464-IV платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Пунктом 12 ст.9 Закону України №2464-IV передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, а зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями.

Судом встановлено, що в період з січня по липень 2011 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість по сплаті єдиного внеску на суму в розмірі 2312,07 грн..

Пунктом 7 статті 13 Закону України №2464-IV передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду мають право стягувати з платників єдиного внеску несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до абз.2 п.4 ст.25 Закону України №2464-IV територіальні органи Пенсійного Фонду за формою і у строки, визначені УПФ, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

28.05.2012 року УПФ була складена вимога про сплату ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску в розмірі 2312,07 грн. №Ф-2549, яка була направлена позивачці та отримана нею 12.06.2012 року (а.с.56, 70, 79).

У зв'язку з несплатою позивачкою вказаної заборгованості, зазначена вимога №Ф-2549 була направлена відповідачем до виконавчої служби для виконання (а.с. 55, 57-58).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було законно прийнято спірну вимогу та направлено до виконавчої служби у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 заборгованості.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства.

Суд приходить до висновку, що приймаючи вимогу від 28.05.2012 року №Ф-2549 про сплату недоїмки по єдиному внеску в розмірі 2312,07 грн., та направляючи цю вимогу до виконавчої служби відповідач діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та вчинення дій, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в цій частині.

При цьому суд не приймає до уваги та вважає помилковими посилання позивачки на те, що згідно ч.4 ст.4 Закону України №2464-IV вона, як пенсіонер, взагалі звільнена від сплати єдиного внеску за період з січня по липень 2011 року, оскільки зазначена норма була введена в дію тільки з 06.08.2011 року, тобто після виникнення у ОСОБА_1 боргу по сплаті такого внеску, і тому ця норма не може застосовуватися до правовідносин, які виникли до її введення.

Також суд не приймає до уваги посилання позивачки на те, що вона не була ознайомлена з вимогою від 28.05.2012 року №Ф-2549, що є беззаперечною умовою направлення цієї вимоги до виконавчої служби, оскільки ці твердження спростовуються матеріалами справи, в тому числі поштовим повідомленням про отримання ОСОБА_1 вимоги 12.06.2012 року, тобто до направлення цієї вимоги до виконавчої служби (а.с. 55, 70, 79).

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів обґрунтованості заявлених вимог, в ході розгляду справи позивачкою надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивачка не довела суду ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження правомірності прийнятої спірної вимоги та її направлення до виконавчої служби.

На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України 27.09.2010р. № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.10.2010р. за №994/18289, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 69-70, 71, 86, 159-164 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Суворовському районі м.Одеси про визнання незаконною по суті винесення та передачу вимоги від 28.05.2012 року №Ф-2549 до виконавчої служби залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

Повний текст постанови складено 26 квітня 2013 року.