Постанова № 30920690, 17.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4810/2012

17 квітня 2013 року 16год. 45хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Голуб В.А.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сіменс-Габро"

до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Сіменс Габро» (далі - ТОВ фірма «Сіменс Габро») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби №0003252342 від 30.07.2012 року та №0004782342 від 05.10.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснив суду, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірми «Сіменс Габро» з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Горіховий сад» (далі - ТОВ «Горіховий сад») за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт від 17.07.2012 р. №272/22-200/22554294. Під час даної перевірки орган державної податкової служби прийшов до висновків про неправомірне формування платником валових витрат по господарських операціях з контрагентом ТОВ «Горіховий сад», які на думку відповідача, не знайшли свого підтвердження і є безтоварними. Представник позивача з такими висновками відповідача не згідний. Зазначив, що господарські операції по придбанню послуг перевезення у названого контрагента фактично мали місце, що підтверджується всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку та податковими накладними, які було надано посадовим особам органу державної податкової служби під час перевірки. Вважає, податкові повідомлення-рішення №0003252342 від 30.07.2012 року та №0004782342 від 05.10.2012 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав (а.с.115). В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1041,67 грн., в т.ч. за 1 квартал 2009 року на суму 781,25 грн. та за 2 квартал 2009 року на суму 260,42 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Горіховий сад» з придбання послуг перевезення, які вважає безтоварними. Вказує на те, що ДПІ у м.Рівному отримано вирок Рівненського міського суду Рівненської області по справі №1-1269/11 від 01.08.2011 року, зі змісту якого вбачалося, що дії ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо вчинення фіктивного підприємництва, зокрема у вигляді ТОВ «Горіховий сад», кваліфіковані за ч.2,3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.2 ст.366 КК України. За результатами перевірки податковим органом було зроблено висновок, що оскільки ТОВ «Горіховий сад» не здійснювало реальної діяльності, то позивачем сформовано валові витрати по безтоварним операціям. Вважає податкові повідомлення-рішення №0003252342 від 30.07.2012 року та №0004782342 від 05.10.2012 року правомірними, обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судом встановлено, що 23.01.2002 року державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради ТОВ-фірма «Сіменс Габро» було зареєстровано юридичною особою, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №229309 (а.с.14) та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №735230 (а.с.15). Позивач перебуває на обліку в органах ДПС з 24.09.2008 року за №29-23/4984, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків №29-16/4232 від 24.09.2008 року, та є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24926429 від 19.02.2002 року (а.с.31).

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, видами діяльності ТОВ-фірма «Сіменс Габро» за КВЕД-2010 є різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; будівництво житлових і нежитлових будівель.

З матеріалів справи вбачається, що з 12.07.2012 року по 17.07.2012 року на підставі наказу №491 від 12.07.2012 року та направлення на перевірку №539/22-200 від 12.07.2012 року ДПІ у м.Рівному було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ фірми «Сіменс Габро» з питань нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Горіховий сад», за результатами якої складено акт №272/22-200/22554294 від 17.07.2012 року (а.с.87-94).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003252342 від 30.07.2012 року, яким ТОВ-фірмі «Сіменс Габро» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 390 грн., в т.ч. 260 грн. за основним платежем та 130 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Не погодившись з даними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою (а.с.95-97) до ДПС в Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0003252342 від 30.07.2012 року. Рішенням ДПС в Рівненській області про результати розгляду скарги №19387/10-210/298 від 01.10.2012 року дане податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 65 грн. скасовано (а.с.98-100).

На підставі даного рішення податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0004782342 від 05.10.2012 року, яким ТОВ-фірмі «Сіменс Габро» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 325 грн., в т.ч. 260 грн. за основним платежем та 65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

В порядку адміністративного оскарження, позивач звернувся з повторною скаргою (а.с.101-104) до ДПС України, яка рішенням №6542/0/61-12/10-2115 від 04.12.2012 року про результати розгляду скарги дане податкове повідомлення-рішення залишила без змін, з урахуванням рішення ДПС у Рівненській області, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 05.10.2012 року №0004782342), а скаргу - без задоволення.

Суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0004782342 від 05 жовтня 2012 року суд виходить з наступного.

Як вбачається з акта перевірки, дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат по безтоварних операціях з ТОВ «Горіховий сад».

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі господарських операцій позивача з ТОВ «Горіховий сад» по придбанню у останнього послуг з перевезення та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ-фірма «Сіменс Габро» сформовано валові витрати та податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ «Горіховий сад», оскільки дії з перерахування постачальнику коштів за товари (роботи, послуги) без фактичного їх отримання та переходу права власності на них не підпадають під поняття «продаж товарів, результатів робіт (послуг)», яке визначено в п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У зв'язку з цим, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97 від 22.05.1997 року, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 4166,67 грн., у т.ч. за 1 квартал 2009 року у розмірі 3125 грн. та за 2 квартал 2009 року у розмірі 1041,67 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1041,67 грн. в т.ч. за 1 квартал 2009 року на суму 781,25 грн. та за 2 квартал 2009 року на суму 260,42 грн.

Судом встановлено, що термін позовної давності відповідно до п. 102.1 ст.102 Податкового кодексу України в кількості 1095 днів при визначенні суми грошових зобов'язань платника по податку на прибуток за 1-й квартал 2009 року на суму 781,25 грн. на час проведення перевірки сплинув, тому нарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням здійснювалося податковим органом виключно за 2-й квартал 2009 року.

З перелічених вище підстав податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ-фірма «Сіменс Габро» сформовано валові витрати по безтоварним операціям з ТОВ «Горіховий сад» та відповідно занижено податок на прибуток за 2 квартал 2009 року на суму 260,42 грн.

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.ч. 1,2 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторку діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Судом встановлено, що між ТОВ-фірма «Сіменс Габро» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Магік» (далі - ТОВ «Магік») (Продавець) було укладено усний договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Покупець придбав у Продавця товарно-матеріальні цінності (пл.тр. «цегла» сіра, піддони, бордюри дорожні). У зв'язку з виконанням умов даного договору позивачу у 2 кварталі 2009 року ТОВ «Магік» було виписано видаткову накладу №495 від 02.04.2009 року (а.с.48) та рахунок-фактуру №Р/413 від 02.04.2009 року (а.с.50).

З метою доставки придбаного у ТОВ «Магік» товару позивачем замовлено у ТОВ «Горіховий сад» транспортно-експедиційні послуги з перевезення товару по маршруту Львів-Рівне, однак, як вбачається з акту перевірки та досліджених матеріалів справи, всупереч п.2 ч.1 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторку діяльність», письмовий договір про надання транспортно-експедиційних послуг позивачем з ТОВ «Горіховий сад» не укладався.

Відповідно до вимог п.11 ч.1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторку діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В підтвердження проведення господарських операцій з ТОВ «Горіховий сад» по придбанню в останнього послуг з перевезення у 2 кварталі 2009 року позивачем під час перевірки і в ході судового розгляду надано наступні документи: рахунок-фактуру №СФ-0000035 від 03.04.2009 р. на загальну суму 1250,0 грн., в т.ч. ПДВ 208,33 грн.(а.с.35); податкову накладну №3041 від 03.04.2009 р. на загальну суму 1250 грн. в т.ч. ПДВ 208,33 грн.(а.с.43); акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000037 від 03.04.2009 р. на загальну суму 1250,0 грн., в т.ч. ПДВ 208,33 грн.(а.с. 39); товарно-транспортну накладну №б/н від 02.04.2009 р., згідно якої перевезено по маршруту Львів - Рівне бордюр дорожній «сірий 100*25*15» в кількості 250 шт., по ціні 36,74 грн. без ПДВ та піддони в кількості 17 шт. по ціні 17,75 грн. без ПДВ, вантажовідправник ТОВ «Магік», вантажоодержувач ТОВ - фірма «Сіменс Габро», автомобіль: номерний знак НОМЕР_1, причіп номерний знак НОМЕР_2, прізвище водія не зазначено (а.с.53).

Позивач здійснив оплату вказаних транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 1250 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку ТОВ-фірма «Сіменс Габро» (а.с.56).

На підставі вище вказаних документів позивач витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «Горіховий сад» за 2 квартал 2009 року в сумі 1041,67 грн. включив до складу валових витрат, що відображено в декларації по податку на прибуток за півріччя 2009 року (а.с.59-61).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, дані норми закону дозволяють платнику податку формувати валові витрати при одночасній наявності таких двох умов:

- підтвердження витрат належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

Разом з тим, правилами ведення податкового обліку, встановленими законодавством чинним на час виникнення спірних правовідносин, зокрема ст. 11 Закону №334 не передбачено вказівки на обов'язковість будь-яких видів документів чи їх форми в підтвердження віднесення певних затрат підприємства до складу валових витрат.

Проте, ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Надані позивачем в ході судового розгляду справи документи, на підставі яких ТОВ-фірма «Сіменс-Габро» у 2 кварталі 2009 року формувалися валові витрати по операціях з ТОВ «Горіховий сад», суд не вважає первинними з огляду на таке.

З матеріалів справи, а саме: товарно-транспортної накладної від 02.04.2013 року, податкової накладної №3041 від 03.04.2013 року, акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000037 від 03.04.2009 р. та рахунка-фактури №СФ-0000035 від 03.04.2009 р., вбачається ,що перевезення товарів у 2 кварталі 2009 року ТОВ «Горіховий сад» для ТОВ-фірми «Сіменс Габро» здійснювало автомобілем «Renault Magnum 440», н.з. НОМЕР_1, причіп н.з. НОМЕР_2.

Із зібраних в матеріалах справи документів: наданого на виконання ухвали суду від 16.01.2013 року листа УМВС України в Рівненській області №35/8-298 від 21.01.2013 року (а.с.132) судом встановлено, що власником автомобіля «Renault Magnum 440», н.з. НОМЕР_1 у 2009 році була ОСОБА_7, а причепу «Fruehauf TF 34C1» н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_8.

Листом від 11.02.2013 року (а.с.172), наданим на виконання вимог ухвали суду від 31.01.2013 року, ОСОБА_8 повідомив, що з 30.09.1997 року він зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується наданою копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.173), та у квітні 2009 року надав згідно з договором безоплатного користування від 22.01.2008 року (а.с.174) причіп «Fruehauf TF 34C1» НОМЕР_2, який належить йому на праві приватної власності, для фізичної особи-підприємця ОСОБА_7.

На виконання вимог цієї ж ухвали суду, листом від 11.02.2013 року (а.с.170) ОСОБА_7 повідомила, що з 24.06.2005 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, про що свідчить долучена копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.171) та у квітні 2009 року не надавала ТОВ «Горіховий сад» або іншим юридичним чи фізичним особам, у оренду чи інше користування, належний їй на праві власності автомобіль «Renault Magnum 440» н.з. НОМЕР_1.

При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повідомили, що самостійно у квітні 2009 року перевезення вантажу з м.Львів від ТОВ «Магік» до м.Рівне для ТОВ «Сіменс Габро» не здійснювали.

Таким чином, автомобіль «Renault Magnum 440» н.з. НОМЕР_1 та причіп «Fruehauf TF 34C1» н.з. НОМЕР_2, зазначені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунку-фактурі, податковій накладній, товарно-транспортній накладній, участі в господарських операціях з перевезення ТОВ «Горіховий сад» для ТОВ-фірми «Сіменс Габро» товарів з м.Львова до м.Рівного за договором транспортного експедирування не брали і перевезення не здійснювали.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що документи, які містять відомості про послуги перевезення здійснені вказаним автомобілем (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактура, податкова накладна, товарно-транспортна накладна), не відповідають вимогам ч.ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не є первинними в розумінні даної норми, оскільки містять недостовірні відомості, не посвідчують факту здійснення господарської операції з перевезення та не підтверджують реальність її здійснення.

Відтак, господарські операції з перевезення товарів ТОВ «Горіховий сад» для ТОВ-фірми «Сіменс-Габро» автомобілем «Renault Magnum 440» н.з.НОМЕР_1 фактично не здійснювалися.

Суд звертає увагу, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що операції ТОВ-фірми «Сіменс-Габро» з придбання послуг перевезення у ТОВ «Горіховий сад» є безтоварними, так як фактичне їхнє здійснення не підтверджується належним чином складеними первинним документами, а автомобіль, який вказаний в цих документах, в оренді чи іншому користуванні у ТОВ «Горіховий сад» чи інших юридичних та фізичних осіб, крім власників ОСОБА_8 та ОСОБА_7, не перебував.

Покликання позивача на товарно-транспортну накладну судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом, що свідчить про факт перевезення товарно-матеріальних цінностей є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995р. № 488/346. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Товарно-транспортна накладна від 02.04.2013 року (а.с.53), надана позивачем в підтвердження реальності господарської операції, окрім, відбитку печатки та підпису посадової особи ТОВ-фірми «Сіменс Габро», не містить жодних інших даних, які дали б змогу ідентифікувати осіб, що брали участь у здійснені даної господарської операції.

Крім того, як зазначено вище, вказаний у даній товарно-транспортній накладній автомобіль «Renault Magnum 440» НОМЕР_1 з причепом «Fruehauf TF 34C1» н.з. НОМЕР_2 участі в господарській операції з перевезення товару від ТОВ «Магік» до ТОВ-фірми «Сіменс-Габро» не брав, тобто ці відомості є недостовірними. Відтак товарно-транспортна накладна від 02.04.2013 року не є первинним документом, що підтверджує реальність здійснення господарської операції з перевезення товару ТОВ «Горіховий сад» для ТОВ-фірми «Сіменс-Габро».

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача були відсутні правові підстави для формування валових витрат по операції з ТОВ «Горіховий сад» у 2 кварталі 2009 року, оскільки не підтверджені відповідними первинними документами.

Відтак, висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з контрагентом ТОВ «Горіховий сад» у 2 кварталі 2009 року та порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, є обґрунтованими і правомірними.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0004782342 від 05.10.2012 року відповідає вказаним критеріям правомірності.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а податкове повідомлення-рішення №0004782342 від 05.10.2012 року є обґрунтованим, таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак підстави для його скасування у суду відсутні.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003252342 від 30.07.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 390 грн., в т.ч. 260 грн. за основним платежем та 130 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходить з наступного.

Згідно з п.60.1.3. п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ДПС в Рівненській області про результати розгляду скарги №19387/10-210/298 від 01.10.2012 року податкове повідомлення-рішення №0003252342 від 30.07.2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 65 грн. скасовано.

В силу вимог п.60.4 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0003252342 від 30.07.2012 року з моменту вручення позивачу податкового повідомлення-рішення №0004782342 від 05.10.2012 року, є таким, що відкликане податковим органом, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування у суду відсутні. Відтак, в цій частині позовних вимог ТОВ-фірмі «Сіменс-Габро» слід відмовити.

Згідно зі ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Рівному доведено перед судом правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0004782342 від 05.10.2012 року.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ-фірми «Сіменс-Габро» є необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сіменс-Габро" до Державної податкової інспекції у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003252342 від 30.07.2012 року та №0004782342 від 05.10.2012 року - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду

Суддя Ткачук Н.С.