Рішення № 30920657, 18.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р.Справа № 922/152/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Доленчук Д. О.

судді: Аріт К.В. , Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ", м. Дніпродзержинськ до Приватної виробничо-комерційної фірми "ЮНІК", м. Чугуїв про стягнення 1210000,94 грн. за участю представників:

позивача - Грудський І.М. за довіреністю № б/н від 01.02.2013 р.

відповідача - Носкова Н.П., директор

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "ЮНІК" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь за договором оренди вагонів № 0308/2012 від 03 серпня 2012 р. суми у розмірі 1210000,94 грн., яка складається з заборгованості з оплати за оренду вагонів з ПДВ у розмірі 1151318,59 грн., пені у розмірі 49308,60 грн. та 3% річних у розмірі 9373,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що на підставі договору оренди вагонів № 0308/2012 від 03 серпня 2012 р. позивачем було передано відповідачу в оренду 68 вагонів, з яких з оренди було повернуто 62 вагони, та відповідно до його розрахунку станом на 04 січня 2013 року відповідач заборгував Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" згідно з договором оренди вагонів за оренду вагонів у серпні-вересні 2012 року суму у розмірі 764318,59 грн. з ПДВ, плату за оренду вагонів у жовтні 2012 року у розмірі 315300,00 грн. з ПДВ, плату за оренду вагонів у листопаді 2012 року у розмірі 57300,00 грн. з ПДВ та плату за оренду вагонів у грудні 2012 року у розмірі 14400,00 грн. з ПДВ.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому відповідач вказував, що він не згодний з сумою позову, зокрема у зв'язку з тим, що деякі вагони використовувалися позивачем в своїх корисних цілях, період експлуатації позивачем яких неможливо встановити у зв'язку з відсутністю перевізних документів з відміткою календарного штемпеля. Крім того, відповідач вказував, що позивач не підтвердив належним чином період знаходження вагонів в оренді, на який нараховував заборгованість. Також, відповідач зазначав, що в порушення умов п.10.4. договору жодного перевізного документа з відміткою календарного штемпелю про закінчення нарахування орендної плати позивачем не було надано, між сторонами не складалися акти виконаних робіт у відповідності п. 8.4. договору протягом перших десяти календарних днів місяця, наступного за звітним, та не вручалися відповідачу. Не робив позивач своєчасно розрахунок сум орендної плати за звітний період, який взагалі не визначався сторонами, та не направлялися відповідачу рахунки для щомісячної оплати, а також податкові накладні; не робились акти звіряння взаємних розрахунків. Отже, зазначене свідчить про те, що позивач не мав достатніх підстав для визначення орендної плати та її правильного нарахування.

Ухвалою суду по справі від 27.03.2013 р. було задоволено клопотання Приватної виробничо-комерційної фірми "ЮНІК" (вх.№ 33 від 27.03.2013 р.) про колегіальний розгляд справи та для розгляду справи № 922/152/13-г була призначена колегія суддів у складі трьох суддів.

Згідно розпорядження Заступника голови Господарського суду Харківської області Хотенця П.В. від 27.03.2013 р. № 374 для розгляду справи № 922/152/13-г була призначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Аріт К.В. та Денисюк Т.С.

Таким чином, з 27.03.2013 р. розгляд справи почався заново та спочатку почався й перебіг строку вирішення спору по справі.

Ухвалою суду по справі від 28.03.2013 р. розгляд справи було відкладено на 10.04.2013 р. о 10:30.

Представники сторін до початку судового засідання призначеного на 10.04.2013 р., через канцелярію господарського суду 10.04.2013 р. за вх. № Д 275/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Відповідач, через канцелярію суду 09.04.2013 р. за вх.№ 13414, надав додаткові обґрунтування проти позовних вимог позивача, які судом долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 10.04.2013 року була оголошена перерва до 18.04.2013 року о 10:20.

Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 18.04.2013 р. за вх. № Д 303/13, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Господарський суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, вважав за необхідне в її задоволенні відмовити, оскільки позивачем не було надано до суду доказів вчинення відповідачем дій по відчуженню свого майна та грошових коштів на своїх розрахункових рахунках, які би свідчили про те, що не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення господарського суду по даній справі у майбутньому.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

03 серпня 2012 р. між ТОВ "ІНТЕРЛІЗІНВЕСТ" (орендодавець) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "ЮНІК" (орендар) був укладений договір оренди вагонів № 0308/2012 (надалі - договір).

Відповідно до п.2.1. договору орендодавець зобов'язувався передати вагони, що є власністю орендодавця, а орендар зобов'язувався прийняти в тимчасове платне користування (оренду) зазначені в цьому пункті договору вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені цим договором.

Пунктом 3.2. договору було визначено, що передача об'єкта оренди здійснюється за актами приймання-передачі на кожну партію, який складається в двох примирниках та підписується представниками сторін. Підтвердженням дати прибуття вагонів на станцію є дата календарного штемпелю в перевізному документі, яка у разі відсутності перевізного документу визначається відповідно до даних довідки з електронної бази даних Г ІОЦ Укрзалізниці.

Згідно п.3.3. договору об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання вищезазначеного акта. Передача об'єкта оренди в користування орендаря не тягне за собою перехід до орендаря права власності на об'єкт оренди.

Відповідно до п. 4.1. договору оренди розмір орендної плати за оренду одного вагона визначався за згодою сторін та становив 389,00 грн. в тому числі ПДВ. Плата за оренду одного вагону нараховується з дати підписання акта приймання-передачі вагонів в оренду до дати фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцю. Дата підписання акта приймання-передачі із оренди оплаті не підлягає.

Відповідно до п.4.2. орендна плата сплачується щомісяця в безготівковій формі в національній валюті України - гривні на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця.

Пунктом 4.6. договору оренди було передбачено, що фактом підтверджуючим виконання робіт орендодавцем, з надання вагонів в оренду, є акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт складається щомісячно, у двох примірниках (по одному для орендодавця і орендаря). Акт виконаних робіт підписується орендодавцем та орендарем. Якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів із моменту передачі орендарю відповідного акту виконаних робіт орендодавець не одержить підписаний акт або мотивовану відмову, роботи, зазначені у відповідному акті, вважаються прийнятими з виконанням орендодавцем своїх зобов'язань за цим договором з дати передачі орендарю відповідного акта виконаних робіт.

Відповідно до п.10.4. договору нарахування орендної плати закінчується з дати прибуття вагонів на станцію зазначену орендодавцем, яка знаходиться у межах митної території України, що визначається календарним штемпелем в перевізному документі або довідкою з бази даних Г ІОЦ Укрзалізниці. При поверненні вагонів орендодавцю, оплата залізничного тарифу до станції вказаної орендодавцем, яка знаходиться у межах митної території України, здійснюється за рахунок орендаря.

Згідно п.10.6. договору об'єкт, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з дати прибуття вагонів на станцію узгоджену сторонами відповідно до п.10.4. цього договору.

27 вересня 2012 р. між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору відповідно до якої сторони змінили п.4.1. договору і виклали його в наступній редакції: "4.1. Розмір орендної плати за оренду одного вагона за одну добу визначається за згодою сторін та становить 389,00 грн., в тому числі ПДВ. З 27 вересня 2012 р. розмір орендної плати за оренду одного вагона за одну добу визначається за згодою сторін та становить 300,00 грн., в тому числі ПДВ. Плата за оренду одного вагону нараховується з дати підписання акта приймання передачі вагонів в оренду до дати фактичного повернення об'єкта оренди орендодавцю. Дата підписання акта приймання-передачі із оренди оплаті не підлягає."

Відповідно до актів приймання-передавання вагонів в оренду: № 57 від 29.08.2012 р., № 58 від 30.08.2012 р. та № 59 від 31.08.2012 р., відповідачу позивачем були передані в оренду 68 вагонів.

Згідно позову позивач вказує, що відповідно до актів приймання-передавання вагонів з оренди: № 90 від 01.10.2012 р., № 92 від 11.10.2012 р., № 101 від 22.10.2012 р., № 102 від 23.10.2012 р., № 105 від 25.10.2012 р., № 106 від 25.10.2012 р., № 109 від 27.10.2012 р., № 111 від 28.10.2012 р., № 115 від 01.11.2012 р., № 120 від 06.11.2012 р., № 121 від 07.11.2012 р. відповідач повернув позивачу з оренди 62 вагона. Окрім того, позивач вказував, що 09 грудня 2012 р. відповідач повернув позивачу 6 вагонів, але акти приймання-передавання вагонів з оренди від 09 грудня ще не оформив зі свого боку і не повернув позивачу. Таким чином, позивач вказував, що 09 грудня 2012 р. відповідач повернув позивачу всі вагони, які раніше отримав в оренду.

За таких обставин позивачем були зроблені розрахунки заборгованості відповідача з орендної плати за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 р., з урахуванням часткових оплат відповідачем вартості оренди, відповідно до яких позивач вказував, що станом на 04 січня 2013 року відповідач заборгував позивачу згідно з договором оренди вагонів за оренду вагонів у серпні-вересні 2012 року суму у розмірі 764318,59 грн. з ПДВ, плату за оренду вагонів у жовтні 2012 року у розмірі 315300,00 грн. з ПДВ, плату за оренду вагонів у листопаді 2012 року у розмірі 57300,00 грн. з ПДВ та плату за оренду вагонів у грудні 2012 року у розмірі 14400,00 грн. з ПДВ.

Проте з даними висновками позивача не можливо погодитися виходячи з наступного.

Умовами договору було передбачено, що відповідно до п.10.4. договору нарахування орендної плати закінчується з дати прибуття вагонів на станцію зазначену орендодавцем, яка знаходиться у межах митної території України, що визначається календарним штемпелем в перевізному документі або довідкою з бази даних Г ІОЦ Укрзалізниці. Об'єкт, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з дати прибуття вагонів на станцію узгоджену сторонами відповідно до п.10.4. цього договору (п.10.6. договору).

Під час розгляду справи позивачем не було надано до суду відповідних перевізних документів з календарним штемпелем в підтвердження дати прибуття вагонів на станцію, узгоджену сторонами, які би свідчили про закінчення нарахування орендної плати відповідачу за оренду вагонів.

На вимогу суду позивачем була надана до суду інформація про вагонні операції (надалі - інформація) щодо руху 68 вагонів з період з 02.11.2012 р. по 11.12.2012 р. по залізницях України та СНД з ДП "Головний інформаційно-обчислюваний центр Державної адміністрації залізничного транспорту України".

Вивченням вказаної інформації судом було встановлено, що у наданій до суду інформації про вагонні операції були зазначені вагони: № 60805900н спор, № 61224622, № 61229357, № 61262762, № 62024245 та № 62034335, які не були зазначенні в актах приймання-передавання вагонів з оренди за договором.

Також, вивченням вказаної інформації судом була встановлена не відповідність дати фактичного повернення вагонів відповідачем позивачу з оренди за договором датам вказаних у актах приймання-передавання вагонів з оренди, а саме:

- вагонів зазначених у акті приймання - передавання вагонів з оренди № 90 від 01.10.2012 р.;

- вагонів №№ 60809654, 61228169, 61231213, 61237509, 61259966 та 62057336 зазначених у акті приймання - передавання вагонів з оренди № 92 від 11.10.2012 р.;

- вагону № 60808110 зазначеного у акті приймання - передавання вагонів з оренди № 105 від 25.10.2012 р.

За таких обставин та враховуючи те, що позивач не надав до суду перевізних документів з відміткою календарного штемпеля про надання вагонів в оренду та повернення вагонів з оренди, а умови договору не було передбачено нарахування орендної плати до дати підписання актів приймання - передачі вагонів з оренди, господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не вірно була нарахована відповідачу орендна плата за договором, а у суду відсутня можливість для встановлення фактичного використання вагонів по договору оренди та правильного нарахування орендної плати.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що позовні вимоги позивача не підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 626, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечена позову.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.04.2013 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Доленчук Д. О. Аріт К.В. Денисюк Т.С.