Рішення № 30920348, 15.04.2013, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 0530/4476/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2013 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко О.В.

за участю секретаря Коровченко Г. В.

представника позивача адвоката ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Лиман Донецької області цивільну справу за позовом Державного підприємства Краснолиманське лісове господарство до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, яка заподіяна злочином, -

В С Т А Н О В И В:

16.11.2012 року позивач ОСОБА_4 підприємство Краснолиманське лісове господарство (надалі ДП Краснолиманське ЛГ) звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, яка заподіяна злочином; в обґрунтування вимог зазначив, що відповідач, перебуваючи в трудових відносинах з позивачем несумлінно відносився до виконання своїх трудових обовязків, внаслідок чого заподіяв підприємству шкоду в розмірі 79 647 грн, що підтверджується постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 18.09.2012 року, якою ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 367 ч.1 КК України (службова недбалість) на підставі Закону України Про амністію у 20011 році.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (а.с. 10), позовні вимоги підтримав навів доводи аналогічні,викладеним в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, вказав на те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідно до ст. 233 КЗпП України сплинув річний строк для звернення позивача з позовом про стягнення з робітника матеріальної шкоди; під час розгляду кримінальної справи, провадження якої на підставі постанови суду про застосування амністії було припинено, він визнав себе винним у тому, що недобросовісно ставився до виконання своїх трудових обовязків, при цьому самовільної рубки лісу він не вчиняв, тому не може відповідати за шкоду, розмір якої визначений на підставі постанов Кабінету Міністрів України №665від 23.07.2008 року Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу та №521 від 21.04.1998 року Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та обєктів природно-заповідного фонду України.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_3, який діє на підставі ордеру адвокатського обєднання та договору про надання правової допомоги (а.с. 13,14) підтримав доводи відповідача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши сторін і їх представників, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні трудові правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ДП Краснолиманський лісгосп є юридичною особою (а.с. 4,5).

Відповідно до 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські

підрозділи.

На підставі ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі мають:

1) право самостійно господарювати в лісах;

2) виключне право на заготівлю деревини;

3) право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації;

4) право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством;

Згідно з інформацією, яка була надана суду Донецьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства за вих. № 01-116 від 18.03.2013 року ліси ДП Краснолиманське ЛГ знаходяться у державній власності; державний лісовий фонд , в межах ДП Краснолиманське ЛГ включено до складу національного природного парку Святі гори без вилучення у землекористувача на підставі Указу Президента України від 13.02.1997 року №135 Про створення національного природного парку Святі гори; згідно п.5 Розділу 7 Прикінцевих положень Лісового кодексу України документами, що підтверджують право постійного користування на раніше прийняті землі є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які є в наявності ДП Краснолиманське ЛГ.

На підставі наказу №39-к від 02.03.2011 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в Ямпільске лісництво ДП Краснолиманське ЛГ в якості майстеру лісу обходу №2 (а.с. 49); на підставі наказу №354-к від 08.12.2011 року на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України звільнений з займаній посади (а.с. 48).

02.03.2011 року між ДП Краснолиманське ЛГ в особі директора ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 46-47).

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 18.09.2012 року ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 367 ч.1 КК України (службова недбалість) на підставі Закону України Про амністію у 20011 році.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2, займаючи посаду майстра лісу Ямпільського лісництва, був посадовою особою правоохоронного органу, робітником державної лісової охорони і виконував правозастосовні, правоохоронні функції. У період з травня по червень 2011 року неналежним чином виконуючи свої службові обов'язки, через несумлінне ставлення до них, всупереч інтересам держави, перебуваючи у ввіреному йому обході Ямпільського лісництва ДП Краснолиманське ЛГ Краснолиманського району Донецької області, недостатньо здійснював заходи про забезпечення охорони і збереження довірених йому лісонасаджень, внаслідок чого невстановленими особами незаконно (самовільно) були зрубані зелені насадження до ступеня припинення росту дерев загальною кількістю 67 штук породи сосна звичайна діаметром від 28 см до 94 см, які входять до складу Національного природного парку "Святі гори", що є порушенням вимог ст. 19, 69 Лісового кодексу України, підпункту 2.4 Положення про державну лісову охорону, затверджене ПКМУ від 16.09.2009 року № 976, п. 3.1 Статуту підприємства. Внаслідок незаконної (самовільної) вирубки 67 дерев породи сосна звичайна державі, в особі ДП Краснолиманський лісгосп, заподіяно збитків на суму 79 647 грн. (а.с. 55-56).

Під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_2 в інкримінованому йому діянні себе визнав повністю.

На підставі положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України суд визнає преюдиціальним фактом, факт визнання винним відповідача у вчиненні злочину, яким була заподіяна шкода державі.

В ході досудового розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. 367 ч.1 КК України розмір заподіяної шкоди в розмірі 79 647 грн. був встановлений розрахунками шкоди (а.с. 41-43), висновком спеціаліста (а.с. 44) та висновком експерта дендролога (а.с 50-51), актом від 01.12.2011 року (а.с. 57-58), наказом №173-п (а.с. 59-60), актом №15/2-56 від 13.2.2011 року (а.с. 61-62).

У відповідності зі ст.130 КЗпП відшкодування шкоди працівниками підприємства провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, установі, організації.

Пунктом 9 Постанови пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.92 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками встановлена правова позиція проте, що матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом (пункти 3, 4, 8 статті 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 КПК).

Відповідно до частин 3 і 4 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи доводи відповідача, в частині неможливості при розрахунку застосування постанови КМ України №521 від 21.04.1998 року Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та обєктів природно-заповідного фонду України, з посиланням на лист державного комітету лісового господарства міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 1999 року, адресований місцевим державним органам лісового господарства, копія якого була надана позивачем (а.с18), суд приходить до висновку про безпідставність вказаних заперечень. Порядок визначення шкоди, заподіяної порушення природоохоронного законодавства передбачений постановами Кабінету Міністрів України №665від 23.07.2008 року Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу та №521 від 21.04.1998 року Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та обєктів природно-заповідного фонду України, іншого порядку діючим законодавством України не передбачено.

Заперечуючи проти визначеного під час досудового розслідування розміру шкоди, після виконання судом вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, відповідач відмовився від проведення судової експертизи, про що надав заяву, та не надав ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень; тому суд відповідно до вимог статей 212, 213 ЦПК ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач у порушення вимог статей 10, 60 ЦПК ухилився від доведення обставин, на які посилався.

З урахуванням положень ст.130 КЗпП України суд приходить до висновку що між неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, внаслідок чого невстановленими особами незаконно (самовільно) були зрубані зелені насадження загальною кількістю 67 штук та майновою шкодою, заподіяної державі в особі ДП Краснолиманське ЛГ в розмірі 79 647 грн. 00 коп. є прямий причинний зв'язок. Шкода заподіяна діями ОСОБА_2, має ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності в наслідок акту амністії тому на нього покладається матеріальна відповідальність у повному розмірі та обовязок її відшкодування державі, в особі ДП Краснолиманське ЛГ.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем річного строку для звернення позивача з позовом про стягнення з робітника матеріальної шкоди відповідно до ст. 233 КЗпП України . Так дослідивши копії документів з матеріалів кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 за ст. 367 ч.1 КК України, які долучені до матеріалів цивільної справи суд приходить до висновку про те, що річний строк на звернення до суду позивачем не був пропущений з тих підстав, що факт самовільної рубки дерев був зафіксований актом від 01.12.2011 року (а.с. 57), а позивач звернувся з позовом до суду 16.11.2012 року.

Крім того, суд вважає за необхідне на підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 796, 47 грн. виходячи з задоволених позовних вимог майнового характеру про стягнення майнової шкоди в розмірі 1 % від задоволеної суми - 79 647 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 1166, ч.4 ст. 1193 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства Краснолиманське лісове господарство до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, яка заподіяна злочином задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь Державного підприємства Краснолиманське лісове господарство ідентифікаційний код юридичної особи 00991717, 79 647 грн. 00 коп. (Сімдесят дев'ять тисяч шістсот сорок сім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 796, 47 грн. (Сімсот дев'яносто шість гривень 47 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя