Рішення № 30920167, 14.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/14-65/294-2012 14.03.13

Господарський суд міста Києва колегією суддів у складі головуючого судді Головіної К.І., суддів Баранова Д.О., Літвінової М.Є., при секретарі судового засідання Брик Я.А., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного підприємства "Антарес"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"

про стягнення страхового відшкодування в сумі 147 885,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : Ромашко Р.М. - представник за довіреністю б/н від 12.01.2013 р.від відповідача :Горбач І.В. - представник за довіреністю № 1039 від 02.08.2010 р.

встановив :

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне підприємство "Антарес" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення страхового відшкодування в сумі 161 308,40 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору добровільного страхування заставного майна юридичних осіб (механічного току) № 017.0221285.122 від 19.02.2010 р. в частині виплати страхового відшкодування за страховим випадком, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" утворилась заборгованість в сумі 161 308,40 грн.

У позові Приватне підприємство "Антарес" просило суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" суму страхового відшкодування в розмірі 77 599,40 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 80 000,00 грн. та пеню в розмірі 3 709,00 грн. за період з 25.06.2010 р. по 21.09.2011 р., а всього - 161 308,40 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва № 32/14 від 20.10.2011 р. провадження у справі за вказаними позовними вимогами припинено на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. вищевказану ухвалу (суддя Підченко Ю.О.) скасовано, а справу передано для розгляду по суті до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2012 р. справу прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

17.07.2012 р. на адресу господарського суду міста Києва надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2012 р. провадження у справі зупинено до розгляду Вищим господарським судом касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2012 р. касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 р. без змін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2012 р. провадження у справі за вказаними позовними вимогами поновлено та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2012 р. вирішено здійснити розгляд даної справи колегіально у складі трьох суддів.

07.02.2013 року позивач заявив клопотання про відмову від позовних вимог в частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 80 000,00 грн., чого не заперечував і представник відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2013 р. провадження у справі у цій частині було припинено.

До початку розгляду справи по суті колегією суддів від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" суму страхового відшкодування в розмірі 122 131,41 грн., пеню в сумі 2 235,02 грн. за період з 21.03.2011 р. по 21.09.2011 р., інфляційну складову боргу в сумі 13 922,98 грн. за період з 01.07.2010 р. по 01.01.2013 р. та 3% річних в сумі 9 596,52 грн. за період з 25.06.2010 р. по 05.02.2013 р., а всього - 147 885,93 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував змінені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що ПП "Антарес" не повідомило страхову компанію про можливі ризики настання страхового випадку. Також вказав, що позивач пізно повідомив відповідача про страховий випадок, а тому відсутні підстави для виплати страхового відшкодування. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Акціонерним комерційним банком «Новий» 15.05.2006 року був укладений кредитний договір № 62051 про надання кредитних коштів ПП «Антарес», в забезпечення якого останнім було заставлене майно - механічний тік, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н., с. Дмухайлівка, вул. Пушкіна, 20А.

На виконання реструктуризації зазначеного договору 19.02.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа Страхування" (попереднє найменування згідно п. 1.1 статуту - Закрите акціонерне товариство «Веста», (страховик)) та Приватним підприємством "Антарес" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування заставного майна юридичних осіб № 017.0221285.122.

Відповідно до п. п. 5, 6 ч. А договору застрахованим майном є механічний тік, що розташований за адресою: Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н., с. Дмухайлівка, вул. Пушкіна, 20А. Страхова сума становить 589 160,00 грн.

Вигодонабувачем за договором страхування виступив ПАТ "АКБ "Новий".

Пунктом 4 частини А вказаного договору встановлено, що страховик зобов'язується, у разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування на умовах і в обсязі, передбачених цим договором, а страхувальник зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору.

Згідно п. 14 частини А договору дія договору починається з 22.02.2010 року та закінчується 21.02.2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Пунктом 9.2 ч. А вищевказаного договору передбачено, що страховим випадком є пошкодження та/або знищення застрахованого майна внаслідок ризиків, зокрема, стихійних явищ, а саме: повіні/паводку; бурі, урагану, вихору; граду, сильного дощу (зливи); землетрусу; зсуву ґрунту, селі, гірських обвалів, сходу снігових лавин; осідання ґрунту; затоплення ґрунтовими водами; тиску снігового покрову; надзвичайних для даної місцевості морозів та сильних снігопадів; ожеледі.

Відповідно до п. 2.1 ч. Б договору страховий ризик - зазначена в п. 9 ч. А договору подія, на випадок якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання та може призвести до збитків страхувальника. Ця подія має прямий безпосередній причинно-наслідковий зв'язок із збитками, заподіяними майновим інтересам страхувальника при пошкодженні, знищенні, втраті застрахованого майна. Ця подія має бути першою і єдиною причиною збитків, заподіяних майновим інтересам страхувальника при пошкодженні, знищенні, втраті застрахованого майна.

Згідно з п. 2.4.6 ч. Б договору під страховим ризиком - тиск снігового покрову розуміється пошкодження або знищення застрахованого майна безпосередньо внаслідок тиску шару снігу, що утворився на застрахованому майні з природних причин, тобто суто внаслідок випадання снігу у вигляді опадів та якщо очищення від снігу неможливо з об'єктивних причин.

У разі настання передбаченої договором події, яка призвела до збитків і має ознаки страхового випадку, страхувальник зобов'язаний (п. 4.1 ч. Б договору):

- негайно повідомити про це відповідні компетентні органи, як цього вимагають обставини і наслідки події;

- вжити усіх можливих заходів щодо запобігання та зменшення збитків, для рятування майна;

- протягом двох робочих днів, якщо цьому не перешкоджали об'єктивні причин, інформувати страховика або його представника про факт та обставини події, яка може бути визнана страховим випадком, отримати та виконувати його рекомендації щодо своїх подальших дій;

- надати страховику опис пошкодженого, знищеного та/або викраденого майна в узгоджені зі страховиком строки з зазначенням його вартості у цінах на дату настання страхового випадку;

- надати страховику або його представникам можливість проводити розслідування обставин і причин події, яка має ознаки страхового випадку.

Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений цим договором строк. У разі порушення цього строку сплатити страхувальнику пеню у розмірі 0,01% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу (п. 5.5.5 ч. Б договору).

Пунктом 5.5.6 ч. Б договору встановлено, що страховик зобов'язаний у випадку відмови у виплаті страхового відшкодування письмово сповістити страхувальника з мотивованим обґрунтуванням причин відмови.

У судовому засіданні встановлено, що 22.02.2010 р. сталась подія, яка мала ознаки страхового випадку, а саме - внаслідок різкого підвищення температури навколишнього середовища та випадання осадків у вигляді дощу та снігу, великої товщини снігу і різким його таненням не витримала навантаження та зруйнувалась покрівля застрахованого мехтоку площею 390 кв.м.

22.02.2010 р. директор ПП "Антарес" звернувся до Служби Державного пожежного нагляду Магдалинівського РВ ГУ МНС України в Дніпропетровській області із листом за вих. № 16/1 про виникнення надзвичайної події місцевого масштабу на території механічного току по вул. Пушкіна, 20-А в с. Дмухайлівка, Магдалинівського р-ну, Дніпропетровської області.

Виїздом на місце події 23.02.2010 р. співробітники Служби Державного пожежного нагляду Магдалинівського РВ ГУ МНС України в Дніпропетровській області зафіксували факт руйнування покрівлі механічного току внаслідок погіршення погодних умов, що підтверджується довідкою № 120 від 26.02.2010 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що факт руйнування покрівлі механічного току був зафіксований представником вигодонабувача - ПАТ "АКБ "Новий", про що 24.02.2010 р. банком та позивачем був складений відповідний акт.

23.02.2010 року ПП "Антарес" повідомило департамент врегулювання збитків ПАТ СК «Альфа Страхування» про настання страхового випадку, що підтверджується поштовою квитанцією від 23.02.2010 року та описом вкладення, наявними в матеріалах справи.

Також 07.03.2010 р. позивач направив на адресу відповідача документи, які необхідні для вирішення питання про визнання події, що сталась 22.02.2010 р. на механічному току, страховим випадком, а саме - копію договору добровільного страхування заставного майна юридичних осіб № 017.0221285.122 від 19.02.2010 р., статут ПП "Антарес"; свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Антарес"; довідку СДПН Магдалинівського РВ ГУ МНС України в Дніпропетровській обл. № 120 від 26.02.2010 р.; кошторис на проведення відновлювальних робіт та інші.

Вказані документи були отримані відповідачем 16.03.2010 року.

18.03.2010 р. відповідач направив лист за вих. № 0012.211.10.01.01 на адресу позивача з проханням надати заяву про виплату страхового відшкодування із зазначенням реквізитів одержувача.

Витребувані документи були отримані відповідачем 22.03.2010 року.

Як передбачено п. 7.2 ч. Б договору, протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня отримання всіх необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку, відповідно до розділу 8 цього договору, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування та складає відповідний страховий акт або приймає рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.

У разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата здійснюється вигодонабувачу або страхувальнику за письмовою згодою вигодонабувача впродовж десяти робочих днів з дня підписання страхового акту (п. 7.3 ч. Б договору).

Згідно з п. 7.8.1 ч. Б договору страховик має право відстрочити виплату страхового відшкодування у випадку якщо у страховика виникли сумніви відносно достовірності наданих страхувальником відомостей та документів. Строк прийняття рішення про визнання випадку страховим продовжується на період збирання страховиком необхідних підтверджуючих документів від організацій, підприємств та установ, які володіють необхідною інформацією, але цей строк не може перевищувати шістдесят календарних днів з дня отримання всіх необхідних документів і відомостей про обставини настання страхового випадку.

Пунктом 8.1 ч. Б договору встановлено, що визнання події страховим випадком проводиться страховиком на підставі наступних документів, які надаються страхувальником не пізніше дев'яноста календарних днів з дня настання страхового випадку: письмового повідомлення страхувальника та вигодонабувача про настання події, що має ознаки страхового випадку; документів, що підтверджують право страхувальника на володіння, користування та розпорядженням застрахованим майном; документів, які підтверджують факт настання і причини страхового випадку та осіб винних у заподіянні збитку, якщо такі є та відомі; документів, які підтверджують розмір завданих збитків; письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування.

23.03.2010 року відповідач листом за вих. № 0012.211.10.01.02 витребував у позивача ще лист вигодонабувача стосовно отримувача страхового відшкодування. Також 24.04.2010 р. відповідач направив лист за вих. № 0012.211.10.01 до ПАТ "АКБ "Новий" з проханням на отримання дозволу про виплату страхового відшкодування позивачу, та 27.04.2010 р. ПрАТ "СК "Альфа Страхування" отримало факсокопію листа ПАТ "АКБ "Новий" за вих. №3/4-700 щодо одержувача страхового відшкодування - ПП «Антарес».

Крім того, 29.04.2010 року відповідач витребував у позивача заяву - опитувальник з переліком заставного майна та письмове пояснення факту очищення снігового шару з застрахованого майна силами страхувальника. Витребувані документи відповідач отримав 01.06.2010 року.

05.07.2010 року позивач направив відповідачу лист-вимогу про сплату страхового відшкодування.

Однак, 03.08.2010 р. ПрАТ "СК "Альфа Страхування" повідомило ПП "Антарес" про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. 9.1.7 договору, згідно якого неповідомлення страхувальником про підвищення ступеня ризику настання страхового випадку є підставою для відмови у виплаті дшкодуання.

З вказаною відмовою позивач не погодився, а тому звернувся за захистом свого порушеного права до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз", як це було передбачено умовами договору добровільного страхування заставного майна юридичних осіб № 017.0221285.122 від 19.02.2010 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що спір про виплату страхового відшкодування третейським судом розглянутий не був, що стало підставою для звернення ПП "Антарес" з даним позовом до господарського суду міста Києва.

Отже, розглядаючи вказану справу колегія суддів встановила, що факт настання страхового випадку підтверджений матеріалами справи та відповідачем не заперечується, про що свідчать пояснення представників відповідача в судовому засіданні, а також лист ПрАТ "СК "Альфа Страхування" від 23.04.2010 року до вигодонабувача (банку), в якому страховик просив дозволу на виплату позивачу страхового відшкодування.

Спір між сторонами виник з приводу подальшої відмови відповідача виплатити позивачу страхове відшкодування, яку він мотивував неповідомленням його (страховика) про підвищення ступеня ризику настання страхового випадку, посилаючись на відсутність відповідної інформації у заяві-опитувальнику від 19.02.2010 року, що складалась позивачем при укладенні договору страхування, а також на письмові пояснення директора ПП «Антарес» від 01.06.2010 року, згідно яких прибирання шару снігу виявилось неможливим у зв'язку з конструктивними особливостями будови мехтоку.

Представник позивача зі свого боку вказував, що зазначена заява-опитувальник під час укладення договору страхування відповідачем не надавалась, а була складена директором «ПП «Антарес» на вимогу відповідача без зазначення дати пізніше, вже після настання страхового випадку, так само, як і пояснення від 01.06.2010 року, що були надані на вимогу страховика під час з'ясування обставин страхового випадку.

Перевіряючи доводи сторін в цій частині, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Статтею 18 Закону України "Про страхування" передбачено, що для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором, та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Відповідно до п. 6.1 Правил добровільного страхування, якими керувався відповідач при укладенні страхової угоди для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву, за формою, яка встановлена страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Заява повинна містити усі необхідні, на думку страховика, відомості про майно, що заявляється на страхування, і підписана страхувальником (завірена печаткою).

Подання заяви на страхування не зобов'язує жодну із сторін укласти договір страхування. Однак, якщо договір страхування буде укладено, всі відомості щодо предмету страхування, які наведені в заяві на страхування, формують основні дані укладеного договору страхування. Страхувальник несе відповідальність за повноту та достовірність наданих ним даних (п. 6.3).

При укладенні договору страхування страхувальник зобов'язаний сповістити страховика про усі відомі йому обставини, що мають суттєве значення для визначення ступеню страхового ризику щодо заявленого на страхування майна, а також письмово дати відповіді на усі поставлені йому страховиком запитання з метою визначення ступеню ризику у відношенні майна, що приймається на страхування. Якщо після укладання договору страхування буде встановлено, що відомості, надані страхувальником, повністю або частково не відповідають дійсності та/або страхувальник повідомив свідомо невірні відомості, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування (п. 6.4).

До укладання договору страхування страховик, на підставі заяви на страхування, має право здійснити попередній огляд (експертизу) місця страхування, майна, що передається на страхування, скласти опис майна, перевірити його технічний стан (цілісність, справність, умови експлуатації, ступінь зносу), відповідність заявленої та дійсної вартості майна, оцінити можливість настання страхових ризиків тощо. При цьому страхувальник повинен забезпечити доступ страховика (його представника) до майна, що передається на страхування з метою оцінки ризику, та не перешкоджати його роботі по проведенню огляду (експертизи).

На підставі даних, отриманих від страхувальника, та висновків проведеного огляду (експертизи), страховик приймає рішення про укладання або про відмову в укладанні договору страхування. Договір страхування укладається шляхом його підписання сторонами (п. 6.6).

Пунктом 5.3.1 ч. Б договору страхування передбачено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору надати страховику всю необхідну достовірну інформацію, яка має суттєве значення для оцінки страхового ризику та укладання договору.

Відповідно до п. 5.4.1 ч. Б договору страховик має право перевіряти достовірність наданих йому страхувальником відомостей, вимагати додаткові документи, що мають значення для визначення ступеня ризику, а також перевіряти документацію страхувальника в частині, що стосується цього договору у будь-який момент строку його дії.

Згідно з п. 5.4.3 ч. Б договору страховик має право здійснювати огляди місця страхування при укладенні договору та під час його дії, повідомляти страхувальника про виявлені несприятливі обставини і давати рекомендації з метою запобігання страхових випадків.

Отже, страховик, до укладання договору страхування, мав сам оцінити страхові ризики.

Судом встановлено, що договір добровільного страхування заставного майна юридичних осіб № 017.0221285.122 від 19.02.2010 р. укладався за ініціативи ПАТ "АКБ "Новий" в межах вирішення питань щодо підписання Угоди про реструктуризацію кредиту ПП "Антарес".

17.02.2010 р. представник ПП "Антарес" передав представнику ПАТ "СК "Альфа Страхування" фотокартки механічного току, з яких вбачались всі форми, розміри та особливості споруди (додані відповідачем до матеріалів справи).

Крім того, в матеріалах справи міститься дві заяви-опитувальника, одна з яких надана позивачем - без дати підписання, а друга - датована 19.02.2010 року (день підписання договору страхування), надана відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази, колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що вказана заява 19.02.2010 року під час укладення страхової угоди ним не складалась. Про вказане свідчить також лист відповідача від 29.04.2010 року, яким він витребував з ПП "Антарес" саме цю заяву-опитувальник. Виходячи з вимог закону та умов страхування, вказана заява станом на 29.04.2010 року мала бути у відповідача як така, що складалась при укладенні договору страхування. У зв'язку з викладеним суд приймає у якості належного та допустимого доказу заяву-опитувальник, надану позивачем, як такої, що узгоджується з встановленими фактичними обставинами та доказами у справі.

Також питання щодо конструктивних особливостей застрахованого майна відповідачем з'ясовувалось лише після настання страхового випадку, про що свідчать пояснення директора ПП "Антарес" від 01.06.2010 року.

Окрім всього зазначеного, суд приймає до уваги той факт, що за результатами розгляду первісної заяви позивача про виплату страхового відшкодування, відповідач спочатку погодився сплатити йому суму відшкодування.

Отже, на підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не провів належної оцінки страхового ризику при укладанні договору, не оглянув тік або його фотознімки, не запропонував позивачу повідомити про можливі страхові ризики та підвищення їх ступеню, а тому суд вважає, що порушень договору страхування з боку позивача не було, а відповідач протилежного суду не довів.

Відповідно й відмова ПАТ "СК "Альфа Страхування" щодо виплати страхового відшкодування позивачу з тих підстав, що зазначає відповідач, є неправомірною. При цьому перелік причин, які є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, що визначені ст. 26 Закону України "Про страхування" та розділом 9 договору страхування, є вичерпним.

У відповідності до п. 3 ч. 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Вирішуючи питання про суму страхового відшкодування, суд зазначає.

Згідно з п. 7.11 ч. Б договору страховик сплачує страхове відшкодування в межах страхової суми та з вирахуванням встановленої в цьому договорі франшизи.

Відповідно до пункту 7.14.2 ч. Б договору розмір збитку визначається: при пошкодженні майна - у розмірі витрат на його відновлення до стану, в якому майно знаходилося безпосередньо перед настанням страхового випадку та в межах страхової суми.

Пунктом 7.21 ч. Б договору передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється з врахуванням зносу пошкодженого майна, розрахованого на дату настання страхового випадку.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 171212/1 від 17.01.2013 р., складеного судовим експертом Зябловою Н.А., вартість ремонтно-відновлювальних робіт по усуненню пошкоджень по зазначеному вище випадку складає 125 833, 29 грн. та, з урахуванням зносу становить 122 131,41 грн.

Вказаний висновок експертного будівельно-технічного дослідження суд приймає в якості належного доказу по справі, а тому вважає, що збиток, заподіяний ПП "Антарес" внаслідок страхового випадку становить 122 131,41 грн. Свого висновку, на який посилався відповідач у своєму листі до банку від 23.03.2010 року, ПАТ "СК "Альфа Страхування" суду не надало.

Пунктом 12 ч. А договору встановлено, що франшиза по даному договору становить 1% від загальної страхової суми по кожному та будь-якому збитку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті відповідачем складає 120 910,09 грн. (122 131,41 грн. - 1 221,32 грн. (122 131,41 грн.*1%) = 120 910,09 грн.).

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 235,02 грн. за період з 21.03.2011 р. по 21.09.2011 р., інфляційну складову боргу в сумі 13 922,98 грн. за період з 01.07.2010 р. по 01.01.2013 р. та 3% річних в сумі 9 596,52 грн. за період з 25.06.2010 р. по 05.02.2013 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно п. 7.9 ч. Б договору у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування страховик сплачує страхувальнику пеню в розмірі 0,01% простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Але, враховуючи те, що судом встановлена менша сума основного боргу, ніж заявлена в позовній заяві, розмір штрафних санкцій та матеріальних втрат підлягає перерахуванню.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми штрафних санкцій та матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 2 212,66 грн. за період з 21.03.2011 р. по 21.09.2011 р., інфляційна складова боргу в сумі 11 849,18 грн. за період з 01.07.2010 р. по 01.01.2013 р. та 3% річних в сумі 9 500,56 грн. за період з 25.06.2010 р. по 05.02.2013 р.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Антарес" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення страхового відшкодування в сумі 147 885,93 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 30968986) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Антарес" (52001, Дніпропетровська обл., м. Підгороднє, вул. Жовтнева, 235, ідентифікаційний код 24987896) страхове відшкодування в сумі 120 910 (сто двадцять тисяч дев'ятсот десять) грн. 09 коп., пеню в сумі 2 212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн. 66 коп., інфляційну складову боргу в сумі 11 849 (одинадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 18 коп. та 3% річних в сумі 9 500 (дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 56 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, ідентифікаційний код 30968986) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Антарес" (52001, Дніпропетровська обл., м. Підгороднє, вул. Жовтнева, 235, ідентифікаційний код 24987896) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 072 (одну тисячу сімдесят дві) грн. 12 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 14 березня 2013 року.

Повний текст рішення підписаний 19 березня 2013 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Головуючий суддя К.І. Головіна

Судді Д.О. Баранов

М.Є. Літвінова