Рішення № 30919611, 18.04.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 429/12/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Юдіної С.Г.

при секретарі Воротник В.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлоград цивільну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Павлоградський міськрайцентр зайнятості про розірвання трудового договору та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, третя особа Павлоградський міськрайцентр зайнятості про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідачки в якому просила суд: розірвати трудовий договір, укладений між нею та відповідачкою 08.10.2007 року № 20071000800004 на підставі ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін за ініціативою працівника); зобовязати Павлоградський міськрайонний центр зайнятості зняти з реєстрації трудовий договір, укладений між нею та відповідачем 08.10.2007 року за № 20071000800004.

В обґрунтування заявленого позову позивачка зазначила, що 08.10.2007 року між нею та відповідачкою було укладено безстроковий трудовий договір відповідно до якого ОСОБА_4 виконувала обовязки продавця у належному позивачці магазині. Вказаний трудовий договір було зареєстровано 08.10.2007 року Павлоградським міськрайонним центром зайнятості присутності відповідачки. З 01.09.2009 року відповідачка залишила робоче місце у звязку з тим, що народила дитину. У відповідності до вимог законодавства позивачкою були оплачені лікарняні листи за час знаходження у відпустках за вагітністю та родами. З вказаного часу відповідачка на роботу не виходила. Документів про поважність її відсутності на роботі не надавала. Однак відповідачкою був надісланий лист від 15.09.2011 року де вона просила звільнити її з 15.09.2011 року по ст. 38 КЗпП України. На даний лист відповідачці було письмово запропоновано зявитися до Павлоградського міського центру зайнятості для розірвання договору. Відповідачка до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості не зявляється, до роботи після подання заяви не приступила, документів про причину не явки не надала, вона вимушена звернутися до суду.

27.02.2012 року відповідачка звернулася до суду з зустрічною позовною заявою в якій просила суд : розірвати трудовий договір з СПД ОСОБА_3 за п. 3 ст. 38 КЗпП України, у звязку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю; зобовязати СПД ОСОБА_3 повернути трудову книжку з відповідним записом; стягнути з відповідачки на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 08.10.2007 року по 23.06.2009 року з урахуванням індексу інфляції у сумі 17796,66 грн.; стягнути з відповідачки на її користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 2072,35 грн.; стягнути з відповідачки на її користь вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 3219,00 грн.; стягнути з відповідачки на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. В обґрунтування зустрічної позовної заяви позивачка зазначила, що вона була прийнята на роботу до СПД ОСОБА_3, але з початку роботи у ОСОБА_3 вона жодного разу не отримувала заробітну плату. Для того щоб якось нагодувати сімю вона вирішила народити дитину. В червні 2009 року вона звернулася із письмовою заявою про надання відпустки по вагітності та пологам. Така відпустка була надана їй тривалістю 126 днів. 01.09.2009 року вона народила доньку ОСОБА_5. ОСОБА_3 оплатила їй лікарняний лист в розмірі 2000 грн. 29.10.2009 року вона звернулась до відповідачки з заявою про надання відпустки по догляду за дитиною до трьох років, однак їй було відмовлено. Тоді вона звернулась до Управління праці та соціального захисту населення за виплатою їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Їй надали відповідь про необхідність надання копії наказу роботодавця про надання відпустки. Звернувшись до ОСОБА_3 з вимогою видати наказ вона отримала відмову. В 2011 році вона почала пошуки нової роботи і направили відповідачці заяву про розірвання трудового договору за п. 3 ст. 38 КЗпП України, у звязку з грубим порушенням роботодавцем законодавства про працю. Через відсутність наказу вона не може отримати соціальну допомогу по догляду за дитиною до 3 років. Крім того зазначила що за період роботи у відповідача їй жодного разу не надавалася щорічна відпустка, не виплачувалась заробітна плата, вона працювала без вихідних. Вважає що з відповідачки необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, вихідну допомогу. Крім того вважає що діями відповідачки їй спричинена моральна шкода, оскільки вона на протязі трьох років позбавлена можливості отримувати допомогу по догляду за дитиною і не могла належним чином забезпечити дитину необхідними продуктами харчування, ліками, у звязку з чим втратила душевний спокій.

Представник третьої особи Павлоградського міськрайонного центру зайнятості в судове засідання не зявився, був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Представник первісного позивача в судовому засіданні позов підтримав посилаючись на доводи наведені в позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні. Зустрічну позовну заяву визнав частково в частині розірвання трудового договору за ст. 38 КЗпП України в іншій частині просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на доводи наведенні в запереченні на зустрічну позовну заяву.

Відповідачка ОСОБА_4 вимоги по первісному позову не визнала, просила розірвати договір але тільки на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Зустрічний позов підтримала посилаючись на доводи наведені в зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні первісний позов визнала частково в частині розірвання трудового договору, однак тільки на підставах передбачений ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Зустрічну позовну заяву підтримала в повному обсязі посилаючись на доводи наведені в зустрічній позовній заяві та на свої пояснення надані в судовому засіданні.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити з огляду на такі підстави.

Так в судовому засіданні встановлено, що 08.10.2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено безстроковий трудовий договір. Зазначений договір було зареєстровано у Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості за № 20071000800004. (а.с. 4)

15 вересня 2011 року ОСОБА_4 надала на імя ФОП ОСОБА_3 заяву де просить звільнити її з 15.09.2011 року з займаної посади за п. 3 ст. 38 КЗпП України у звязку з тим, що ОСОБА_3 не виконує законодавство про працю. (а.с. 5).

На адресу ОСОБА_4 позивачем був надісланий лист де їй було запропоновано надати заяву про звільнення де вказати що вона звільняється «за власним бажанням» та зявитися до неї для подальшого звернення до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості для розірвання укладеного договору (а.с. 6)

Приймаючи рішення по суті заявленого первісного позову суд виходив з того, що відповідачка після надання відпустки по вагітності та пологам, як передбачено наказом від 25.06.2009 року (а.с. 69), 29 жовтня 2009 року до роботи не приступила (а.с. 51, 52), ніяких документів щодо причини відсутності не надала. Крім того, надала власноруч написану заяву про звільнення. На прохання ФОП ОСОБА_3 зявитися до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості для розірвання трудового договору не відреагувала (а.с. 6).

Порядком реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою-підприємцем затвердженого Міністерством праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року, передбачено, що дії по зняттю з реєстрації трудового договору в центрі зайнятості населення можливо лише в разі звернення обох сторін трудових відносин ( роботодавця та працівника) з належними їм документами до центру зайнятості. У разі відсутності однієї із сторін в центрі зайнятості підставою для зняття трудового договору є рішення суду, яке набрало чинності про припинення дії трудового договору.

Таким чином, суд вважає, що вимоги за первісним позовом про розірвання трудового договору на підставі ст. 38 КЗпП України підлягають задоволенню.

В частині зобовязання третьої особи зняти з реєстрації трудовий договір укладений між сторонами, суд вважає що первісний позов не підлягає задоволенню у звязку з безпідставністю даної вимоги.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом та його представником не виконані вимоги ст. 60 ЦПК України, відповідно до якої «кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».

Так вимога позивача за зустрічним позовом щодо розірвання трудового договору за п. 3 ст. 38 КЗпП України, не підлягає задоволенню, оскільки ст. 38 КЗпП України не містить п. 3, а містить 3 частини, які регулюють порядок розірвання трудового договору працівником за його ініціативою. При цьому ч. 3 передбачає можливість розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін в разі невиконання власником законодавства про працю. І в даному випадку вказана норма передбачає можливість розірвання трудового договору без попередження за два тижня.

Крім того, доказів порушення ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю позивачем за зустрічним позовом не надано.

Позовні вимоги в частині повернення трудової книжки не підлягають задоволенню, оскільки як пояснив представник позивача ФОП ОСОБА_3 за первісним позовом трудової книжки ОСОБА_4 у ОСОБА_3 немає і не могло бути, оскільки трудові книжки працівників зберігаються безпосередньо у самих працівників.

Згідно п. 2.20-1 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110, трудові книжки працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму, та фізичних осіб, які використовують найману працю, повязану з наданням послуг, зберігаються безпосередньо у працівників.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 08.10.2007 року по 23.06.2009 року та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки задоволенню також не підлягають. Як вбачається з видаткових касових ордерів (а.с. 54- 64) ОСОБА_4 отримувала заробітну плату за що власноруч розписувалася.

Суд критично відноситься до доводів ОСОБА_4 та її представника про те, що підписи в видаткових касових ордерах не належать їй, оскільки ними не надано суду доказів на підтвердження своїх доводів. Так за клопотанням відповідачки за первісним позовом була призначена судово-почеркознавча експертиза. Однак, у звязку з тим, що клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для виконання експертизи не виконано ОСОБА_4, експертом було повідомлено про неможливість надання висновку почеркознавчої експертизи ( а.с. 151). Твердження ОСОБА_4 про те, що вона працювала без відпустки, без вихідних та без заробітної плати не знайшли підтвердження в судовому засідання. Як вбачається з табелів обліку робочого часу в серпні 2008 року ОСОБА_4 перебувала у відпустці (а.с. 107), нею були отримані гроші за використану відпустку (а.с. 59). Крім того, згідно табелів обліку робочого часу вбачається що ОСОБА_4 надавались вихідні дні (а.с. 98-120).

Крім того, доказів щодо порушення ФОП ОСОБА_3 законодавства про працю ні позивачем за зустрічним позовом ні її представником суду не надано, тому позовні вимоги в частині стягнення вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення з ФОП ОСОБА_3 моральної шкоди у звязку з недоведеністю та безпідставністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 131, 137, 212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Павлоградський міськрайцентр зайнятості про розірвання трудового договору задовольнити частково.

Розірвати трудовий договір укладений між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 08 жовтня 2007 року № 20071000800004 з 15 вересня 2011 року на підставі ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін за ініціативою працівника).

В іншій частині первісного позову відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, третя особа Павлоградський міськрайцентр зайнятості про розірвання трудового договору, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя С.Г. Юдіна