Постанова № 30919240, 18.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року 2а-1868/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.,

представників позивача - Дудник І.О.,

представника відповідача - Норець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.»до проДержавної податкової інспекції у Миронівському районі Київській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ВІК-Р.С.Ф.» з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2011 № 0000752301 в частині грошового зобов'язання у розмірі 10307901,71 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2576975,43 грн., та від 27.12.2011 № 0000772301, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 157171,75 грн.

Під час судового розгляду, представник позивача відмовився від позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 № 0000772301.

В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0000752301 покладено висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс». На думку відповідача, оскільки зазначені договори про поставку товарів не підписані посадовими особами позивача, то вони є нікчемними в силу положень статті 203 Цивільного кодексу та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю. Крім того зазначив, що видаткові накладні, виписані відповідно до зазначених договорів, теж не підписані посадовими особами позивача, а відтак, не мають юридичної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сформував податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Донбасбудсервіс» відповідно до положень статті 198 Податкового кодексу, а саме по другій події - з дати отримання товарів, що підтверджено податковими накладними. Зазначив, що сам лише той факт, що вищезазначені договори поставки та видаткові накладні не підписані посадовими особами ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.», не позбавляє товариства права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Донбасбудсервіс».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення правомірним, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю ««ВІК-Р.С.Ф.» є юридичною особою, що зареєстрована Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 10.02.2009. Свідоцтво про державну реєстрацію від 05.08.2010 № 13391070008005960.

Взято на облік в ДПІ у Миронівському районі Київської області 13.09.2010 за № 5705.

01 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс» було укладено договір поставки № 02/11-А, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Донбасбудсервіс») брав на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивач) товар (цукор-пісок).

Пунктами 2.1 та 4.1 зазначеного договору перебачено, що загальний обсяг товару складає 2200 тонн по ціні 8600,00 грн. за тонну.

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка та передача товару здійснюється за адресою: м. Миронівка, вул. Леніна 130.

Згідно із додатком 1 до договору від 01.08.2011 № 02/11-А (графік поставки), 31.08.2011 ТОВ «Донбасбудсервіс» повинно було відвантажити та поставити позивачу цукру-піску на загальну суму 18920000,00 грн.

01 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс» було укладено договір поставки № 05/11-А, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «Донбасбудсервіс») брав на себе зобов'язання передати у власність покупця (позивач) товар (цукор-пісок).

Пунктами 2.1 та 4.1 зазначеного договору перебачено, що загальний обсяг товару складає 2200 тонн по ціні 8400,00 грн. за тонну.

Відповідно до пункту 3.1 договору, поставка та передача товару здійснюється за адресою: м. Миронівка, вул. Леніна 130.

Згідно із додатком 1 до договору від 01.08.2011 № 05/11-А (графік поставки), 31.08.2011 ТОВ «Донбасбудсервіс» повинно було відвантажити та поставити позивачу цукру-піску на загальну суму 40000000,00 грн.

На підтвердження поставки товарів позивач надав копії податкових та видаткових накладних.

Оплата за вказаними договорами була здійснена частково 22.09.2011 у розмірі 3141000,00 грн. та 19.10.2011 у розмірі 788000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (том 2, а.с.289).

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Донбасбудсервіс» податкових накладних у розмірі 10307901,71 грн.

Відповідно до наказу ДПІ у Миронівському районі Київської області від 08.11.2011 № 443, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.02.2009 по 30.09.2011, за результатами якої було складено Акт від 09.12.2011 № 365/23-011/23238336

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем, у тому числі, положень підпункту 192.1, пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу, статті 203, 215 Цивільного кодексу, внаслідок чого позивачем було занижено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 10307901,71 грн.

Висновки посадових осіб податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що договори про поставку товарів, укладені між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс», та видаткові накладні, виписані до даних договорів, не підписані посадовими особами позивача, а відтак, є нікчемними в силу закону та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2011 № 0000752301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12889698,64 грн., з яких: 10311758,91 грн. - за основним платежем, 2577939,73 грн. - за штрафними санкціями.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення в частині грошового зобов'язання у розмірі 10307901,71 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2576975,43 грн. протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Під час судового розгляду справи, представник відповідача звернув увагу суду, що викликає сумнів факт реальності поставки цукру-піску ТОВ «Донбасбудсервіс» позивачу, оскільки під час перевірки ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» було надано лише договори поставки, податкові та видаткові накладні, що не дає можливості у повній мірі прослідкувати факт реального здійснення господарських операцій.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, судом було досліджено первинні бухгалтерські документи ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» по господарським операціям з ТОВ «Донбасбудсервіс» та встановлено наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 01.08.2011 між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс» були укладені договори поставки товару (цукру-піску) на загальну суму 58920000,00 грн.

За здійсненими господарськими операціями, позивачем сформовано податковий кредит за серпень 2012 року на підставі виписаних ТОВ «Донбасбудсервіс» податкових накладних у розмірі 10307901,71 грн.

У той же час, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, оплата за вказаними договорами була здійснена лише у розмірі 3929000,00 грн. (ПДВ 785800,00 грн.).

Відповідно до вказаних договорів, поставка та передача товару повинна була здійснюватись за адресою: м. Миронівка, вул. Леніна 130.

Проте, як було встановлено у судовому засіданні, товар контрагентом не поставлявся і залишався на складі ТОВ «Донбасбудсервіс». Тобто, фактично товар позивачем отриманий не був.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, на переконання суду, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, право на формування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійсненням ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Разом з тим, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, наявність належно оформлених первинних бухгалтерських документів не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаного товару.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що податковий кредит за серпень 2012 року у розмірі 10307901,71 грн. був сформований ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» на підставі виписаних ТОВ «Донбасбудсервіс» податкових накладних, тобто за другою подією, визначеною пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу.

У той же час, не заперечував, що товар контрагентом не поставлявся.

Наведене свідчить, що у позивача в розумінні пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу не виникало права на віднесення до податкового кредиту певних сум, оскільки відсутня обов'язкова подія для такого права - отримання товару. Це означає, що позивачем протиправно було сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Донбасбудсервіс» за серпень 2012 року.

Як на доказ реального здійснення господарських операцій позивачем надано лише договори поставки, податкові на видаткові накладні. Жодних інших документів, як то акти приймання-передачі, договори підряду з третіми особами щодо надання послуг з розвантаження товару, книги складського обліку, позивачем суду не надано.

Суд зазначає, що одні лише договори поставки, податкові та видаткові накладні не є достатніми підставами для підтвердження факту реальності господарської операції.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, договори на поставку товарів від 01.08.2012 № 02/11-А, № 05/11-А та видаткові накладні, виписані ТОВ «Донбасбудсервіс» відповідно до вказаних договорів, не підписані посадовими особами позивача. У вказаних документах у графі «підпис» зазначено прізвище директора товариства ОСОБА_3, проте останній, відповідно до допиту свідка від 24.10.2012, пояснив, що договори на поставку товарів, укладені між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс», та видаткові накладні він підписувати не міг, тому що на момент укладення вказаних договорів, не займав посаду директора товариства «ВІК-Р.С.Ф.».

Це означає, що зазначені договори про поставку товарів та видаткові накладні до них, оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На переконання суду, наявність у позивача (покупця) належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту витрат на оплату товарів, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, оскільки товар ТОВ «Донбасбудсервіс» не поставлявся.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безтоварність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Донбасбудсервіс», тобто лише їх документальне оформлення.

Головною метою, яку переслідували сторони при укладенні договору, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати поставку товарів, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України.

З огляду на викладене, донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 квітня 2013 р.