Справа № 639/2749/13-ц
№ 2/639/1326/2013
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Срокіної І.І.,
за участю секретаря - Костиря Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
встановив :
У квітні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами.
Просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за відрядження у розмірі 4860,00 грн., середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з серпня 2012 року по березень 2013 року у розмірі 16740,32 грн. та заподіяну моральну шкоду у розмірі 2000 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що відповідно до наказу № 36 від 03.04.2012 року він прийнятий на роботу до ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» на посаду монтера, а наказом № 59-К від 31.07.2012 р. звільнений з підприємства.
Після звільнення, хоча підприємство мало заборгованість перед ним, йому не оплачена робота, що виконана ним за час службового відрядження, а також не видано письмовий розрахунок з сумою заборгованості підприємства перед ним.
У зв»язку з тим, що на його звернення, які відбувались на протязі декількох місяців, керівництво підприємства не реагувало, він звернувся із скаргою до Територіальної державної інспекції з питань праці Харківської області, відповідно до відповіді якої, ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» має заборгованість перед ним у розмірі 4860,00 грн. Вважає, що суму заборгованості перед ним керівництво підприємства приховувало.
Навіть після прийнятих після результатів перевірки мір, підприємство заборгованість йому не виплачує.
Його середній заробіток за час роботи складав: заробітна плата за 4 місяці 8370,18 коп., тобто за один місяць 2092,54 грн. Таким чином за вісім повних місяців з серпня 2012 р. по березень 2013 р. ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» повинно йому виплатити 2092,54 коп. * 8 = 16740,32 грн.
Також своїми діями по несвоєчасній виплаті йому заборгованості ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» спричинило йому моральну шкоду, з вини відповідача він несе душевні страждання, оскільки позбавлений можливості задоволення самих елементарних життєвих потреб, в тому числі позбавлений навіть нормального харчування, що призводить до погіршення стану здоров»я. Від був змушений неодноразово звертатися до ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» з проханням про виплату йому грошових коштів, після цього до Територіальної державної інспекції з питань праці в Харківській області, зараз до суду. Він проживає у смт. Сахновщина далеко від м. Харкова.
У судове засідання позивач та його представник не з»явилися. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання не з»явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітникам регулярно у робочій день, в строк, встановлений колективним договором, але не менш ніж два рази на місяць через час, який не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 03.04.2012 р. прийнятий до ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» на посаду електромонтера-лінійника 1 розряду. 31.07.2012 р. звільнений з роботи за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 3-6).
ОСОБА_1 в порушення вимог ст.. 122 КЗпПУ не відшкодовано витрати у звязку з службовим відрядженням та не виплачено оплату праці за виконану ним роботу у службовому відрядженні у розмірі 4860,00 грн. за липень 2012 р., що встановлено перевіркою проведеною Територіальною державною інспекцією з питань праці у Харківській області (а.с. 7).
Згідно зі статтею 43 Конституції України, право особи на працю включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч.7 ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається Законом.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги ст. 116 КЗпП України стосовно строків виплати остаточного розрахунку, в зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Крім того, відповідно до ст. 117 Кодексу законів України про працю в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів України про працю, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.
Оскільки з вини власника звільненому працівникові не виплачені належні суми в строк, передбачений ст.116 КЗпП України, згідно ст.117 КЗпП України суд, стягує з відповідача середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку по день остаточного розрахунку.
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, -
наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
Пунктом 3 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.
При визначенні розміру середньої заробітної плати суд враховує п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, згідно якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що позивачем проведено вказаний розрахунок без дотримання вимог Порядку, затвердженого постановою Уряду від 08.02.1995 року № 100.
Отже середньоденна заробітна плата позивача становить 1984,14 грн. + 2312,64 грн. = 4296,74 грн. : 61день = 70,44 грн. Період затримки виплати нарахованої заробітної плати з 01.08.2012 року по 23.04.2013 року становить 266 днів. Загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 70,44 грн. х 266 = 18737, 04 грн.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні слід задовольнити на суму 18737,04 грн.
У зв'язку з тим, що права позивача у сфері трудових відносин порушено, його вимоги щодо відшкодування моральної шкоди підлягають також частковому задоволенню.
Згідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи, що КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи. Суд вважає, що така тривала невиплата заробітної плати відповідачем дійсно спричинила позивачу моральну шкоду, але, виходячи з обставин спричинення шкоди, принципів розумності і справедливості, суд вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 500,00 грн., що є достатньою, справедливою та виваженою для компенсації моральних страждань позивача.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки справу доведено до суду з вини відповідача, з нього підлягає стягненню на користь держави судовий збір.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 56, 57, 60, 88, 208, 212 -215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 21, 115, 116, 237-1 КЗпП України, ст. 43 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ч.6 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» (61052, м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 57) на користь ОСОБА_1 заборгованість за відрядження розмірі 4860 ( чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» (61052, м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 57) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні за період з серпня 2012 року по березень 2013 року у розмірі 16740 ( шістнадцять тисяч сімсот сорок) грн.. 32 коп.
Стягнути з ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» (61052, м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 57) на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 ( пятсот) гривень 00 коп.
Стягнути з ТОВ «Енергомонтажний поїзд № 767» (61052, м. Харків, вул.. Полтавський шлях, 57) на користь держави (код ЄДРПОУ суду - 02893738, УДК у Жовтневому районі м. Харкова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999612, банк - отримувача ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001, р/р 31215206700008) судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять девять ) грн. 40 коп.
Рішення суду в межах заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання відповідачем заяви про його перегляд, подання апеляційної скарги позивачем, у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів апеляційної скарги.
Головуючий суддя Срокіна І.І.
Судове рішення № 30918522, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова) було прийнято 23.04.2013. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 639/2749/13-ц. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: