Постанова № 30917944, 17.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1083/13-а

17 квітня 2013 року 14год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник представник Сидорук-Серединська Л.А.,

відповідача: представник представник Столяр М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРИНЬ АГРО" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в жовтні місяці 2012 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.07.2012р., за наслідками якої був складений акт від 18.10.2012р. На підставі висновку даного акта було винесене податкове повідомлення-рішення, яким зменшений розмір від'ємного значення по податку на додану вартість на суму 56630грн та застосована штрафна санкція в сумі 1грн. Позивач не погоджується з висновками акта щодо встановленого порушення п. 198.3, 198.6 ст.198 ПК України. При цьому зазначає, що при перевірці відповідачу були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ «Вікар». Зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. На момент вчинення господарських операцій з вказаним товариством, відомості про останнього знаходились в Єдиному держаному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними. Крім того, даний контрагент був зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мав право виписувати податкові накладні, а тому висновки акта перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, в зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення є протиправними та такими що належать до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що позивач мав взаєморозрахунки з ТОВ «Вікар». Відповідач вказує, що відносно останнього надійшов акт перевірки з ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вікар» в якому встановлена нікчемність правочинів з контрагентами, зокрема з позивачем, а відтак, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманих послугах від ТОВ «Вікар» за березень 2011р. у сумі 41301грн., за травень 2011р. у сумі 15329грн.,а всього на загальну суму 56630грн.. як таку, що не підтверджена належними документами. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.07.2012р., за наслідками якої був складений акт від 18.10.2012р. № 470/22-34112267 (а.с.10-27 т.1).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" завищений податковий кредит на суму 56630грн. за березень, травень місяці 2011р.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №1100222300 від 30.10.2012р.

за порушення п. 198.6 ст.198 ПК України, яким зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 56630грн. та застосована штрафна санкція в сумі 1грн. (а.с.9)

Так, з зазначеного акта перевірки вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки ДПІ Дніпровського району м. Києва контрагента позивача ТОВ «Вікар» №609/22-222-31988652 від 18.04.2012р., яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, зокрема з позивачем, а саме: встановлено порушення ч.5 ст.203, чю1,2 ст.215, ст..216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Вікар» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст..662, 655 та 656 ЦК України; перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами за березень, травень та червень 2011 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновки вищевказаного акту перевірки, відповідач поклав в основу акту перевірки позивача та, як наслідок, виніс податкове повідомлення-рішення.

Суд не погоджується з такими висновками акту відповідача з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість.

11.03.2011 року між ТОВ «Горинь-Агро.» (замовник) та ТОВ "Вікар" (виконавець) укладений договір №11/03-2011 щодо надання послуг із внесення аміаку безводного на площі 500га з можливість збільшення до 1500га, ціна та вартість послуг вказана у договорі, а покупець зобов'язується прийняти роботу та оплатити послуги на умовах даного договору (а.с.43-48).

Вказані господарські операції з надання послуг оформлені такими документами: податкова накладна №35 від 23.04.2011 року на загальну суму 76746,78грн., (без ПДВ - 639556,65грн., ПДВ -12791,13грн.) (а.с.49); податкова накладна №25 від 15.03.2011 року на загальну суму 247806,02грн. (без ПДВ - 206505,02грн., ПДВ - 41301грн.) (а.с.50); акт обміру полів, де надавались послуги (а.с.54), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №15 від 30.11.2011р. (а.с.51); платіжні доручення №3061 від 15.03.2011р. та№3184 від 13.04.2011р. на суми, відповідно, 247806,02грн. та 75000грн.(а.с.52-53).

Вказані документи, як вбачається з акту перевірки, надавалися позивачем до перевірки. Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірну суму податкового кредиту, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарської операції.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 зазначеного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Реальність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Вікар» підтверджується також наступним.

Так, 21.01.2013р. господарським судом Полтавської області прийнято рішення у справі №18/1227/12 за позовом ТОВ «Горинь-Агро» до ТОВ «Вікар» про стягнення коштів. Зазначеним рішенням стягнуто з ТОВ «Вікар» на користь позивача 10494,02грн. надмірно отриманих коштів за надані послуги згідно Договору, який наявний в матеріалах справи.

Крім того, в судове засідання надані документи, які підтверджують, що при внесенні аміаку була використана агрохімічна спецтехніка. Такими документами є талон на замовлення крана для загрузки спецтехніки, товарно-транспортні накладні на перевезення вказаної спецтехніки, рахунки на оплату авто послуг, платіжні доручення та виписки з банку по рахунках про оплату вартості авто послуг.

Також суду надано довідку з Хоровецької сільської ради Славутського району, Хмельницької області №821 від 30.12.2011р. про те, що при внесенні аміаку ТОВ «Горинь-Агро» у 2011 році відбулося часткове пошкодження (0,20га) пасовища в с. Пашуки, Славутського району по Хоровецькій сільській раді.

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Щодо посилань відповідача на нікчемність правочинів, то суд в даному випадку зазначає.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

А відтак, висновки податкового органу з посиланням на нікчемність договорів є лише припущенням та суб'єктивною думкою відповідача.

Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції у Рівненській області №1100222300 від 30 жовтня 2012 року визнати протиправним та скасувати в повному обсязі.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "ГОРИНЬ АГРО" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 566,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.