Постанова № 30917829, 22.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/879/13-а

22 квітня 2013 року 10год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучаліна К.В.,

відповідача: представник Воробйова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцемремонт Здолбунів" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1000061640 від 18.09.2012 року ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 1000061640 від 18 вересня 2012 року. На обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі висновків проведеної камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ", відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій. Позивач не погоджується з висновками акта щодо встановленого порушення п.198.3 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України), оскільки вказує, що господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ" та ПП "ГАЛИЧТОРГ" були реальними та мали наслідком взаємну зміну прав та обов'язків сторін. При цьому зазначає, що податковим органом зроблені висновки про нікчемність вказаних правочинів виключно на підставі акту перевірки контрагента ПП "ГАЛИЧТОРГ" за

№954/22-4008/36545438 від 07.07.2012 року, проведеної ДПІ у Сихівському районі м.Львова. Вказує, що одностороннє визнання правочинів є недійсними та суперечить приписам Цивільного кодексу України. Зазначає, що на момент вчинення правочинів, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав і досі має, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а отже - мав право виписувати податкові накладні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві та додаткових обґрунтуваннях до неї.

Відповідача подав письмові заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнав. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що позивач мав взаєморозрахунки з ПП "ГАЛИЧТОРГ". Так, відносно останнього надійшов акт перевірки від ДПІ у Сихівському районі м.Львова № 954/22-4008/36545438 від 07.07.2012 року, якою встановлено, що операції ПП "ГАЛИЧТОРГ" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. Вказує, що на підставі отриманої інформації було встановлено нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, оскільки за умови нікчемності правочинів, наявні документи не можуть вважатися первинними. Посилається на наявність кримінальної справи № 2162, що розслідується слідчим відділом УСБ України у Львівській області, в рамках якої було встановлено, що ПП "ГАЛИЧТОРГ" були придбані невідомими особами без мети здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності. З огляду на вказане, вважає, що позивачем занижено податок на додану вартість за вказаними господарськими операціями, а відтак нарахування відповідних грошових зобов'язань є правомірними та законними, тому просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні письмовим заперечення.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з наступного.

Посадовими особами відповідача була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 30.06.2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ" (далі по тексту постанови - ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ"), за результатами якої був складений акт перевірки № 724/15-36605821 від 27.08.2012 року. Позивач подав заперечення до вказаного акту перевірки, після розгляду яких платником податків було отримано відповідь на заперечення до акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за період з 01.01.2009р. по 30.06.2012р. від 27.08.2012 року № 724/15-36605821. Вказаною відповіддю відповідачем було враховано заперечення на суму 16175,37 грн.

Вказаною перевіркою, з врахуваннями відповіді на заперечення, встановлено, що ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ" завищено податковий кредит по операціям із ПП "ГАЛИЧТОРГ" (код ЄДРПОУ 36545438), у зв'язку з тим, що податкові зобов'язання останнього визнані "нікчемними" згідно акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 07.07.2012 року, на суму 1116001,18 грн., у тому числі: за листопад 2011 року в сумі 73403,12 грн., за грудень 2011 року в сумі 346233,52 грн., за січень 2012 року в сумі 127225,80 грн., за лютий 2012 року в сумі 107372,55 грн., за березень 2012 року в сумі 168362,75 грн., за квітень 2012 року в сумі 293403,44 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 724/15-36605821 від 27.08.2012 року, з врахуванням відповіді на заперечення до вказаного атку, відповідачем, за порушення ст. п.198.3 ст.198, п.201.10 201 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення № 1000061640 від 18 вересня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 1116001,18 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на 558000,59 грн.

Крім того, посадовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності, достовірності, повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість при проведенні взаємовідносин з ПП "ГАЛИЧТОРГ", код за ЄДРПОУ 36545438 за період з 01.11.2011р. по 02.07.2012 р., по результатам якої був складений акт

№37/22-36605821 від 31.01.2013 року. Вказаною перевіркою встановлене порушення позивачем:

- ч. 1, 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ" при придбанні товаро-матеріальних цінностей у ПП "ГАЛИЧТОРГ" ;

- п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого, ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ" завищено суму податкового кредиту, в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на на суму 1116001,18 грн., у тому числі: за листопад 2011 року в сумі 73403,12 грн., за грудень 2011 року в сумі 346233,52 грн., за січень 2012 року в сумі 127225,80 грн., за лютий 2012 року в сумі 107372,55 грн., за березень 2012 року в сумі 168362,75 грн., за квітень 2012 року в сумі 293403,44 грн.

Фактично, актом перевірки №37/22-36605821 від 31.01.2013 року встановлені ті самі правопорушення, що і актом перевірки №724/15-36605821 від 27.08.2012 року, при цьому детальніше описаний акт перевірки № 954/22-4008/36545438 від 07.07.2012 року, проведеної ДПІ у Сихівському районі м.Львова щодо контрагента позивача ПП "ГАЛИЧТОРГ". За результатами акту перевірки № 37/22-36605821 від 31.01.2013 року податкові повідомлення-рішення не приймалися.

Суд не погоджується з висновками відповідача, при цьому зазначає таке.

Як встановлено в ході судового розгляду, позивач зареєстрований як юридична особа 15.09.2009 року. Основними видами господарської діяльності ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ", що не заперечується сторонами, є: ремонт та технічне обслуговування інших машин та устаткування загального призначення; виробництво печей та пічних пальників; будівництво будівель. Крім того, позивачем було отримано дозвіл за здійснення відповідної господарської діяльності, що також не заперечується сторонами.

Позивач орендує в ТОВ "Укрцемремонт Волинь" будівлі виробничого та складського призначення, що підтверджується договором оренди № 8 від 01.07.2010 року, та транспортні засоби, що підтверджується договором оренди № 11 від 01.08.2010 року, із відповідними специфікаціями. Відповідно до Договору № 103 на експедиційно-транспортне обслуговування від 01.06.2011 року, між позивачем (замовник) та ПП Аргат-Юл" (експедитор), експедитор надає замовнику автотранспорт та забезпечує експедирування вантажу. Договір діє протягом одного року (п.п.9.1 п.9 Договору).

Як вбачається із досліджених судом матеріалів справи, ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ" отримало від ПП "ГАЛИЧТОРГ" товарно-матеріальні цінності на загальну суму 6696007,14 грн., у тому числі ПДВ 1116001,18 грн., що оформлено такими первинними документами: видатковими накладними, податковими накладними, (а.с. 37-84, 85-137 т.1, а. с. 4-19 т.3); товарно-транспортними накладними (а. с. 138-151 т.1, 89-91 т.3); платіжними дорученнями на перерахування коштів постачальнику (а. с. 152-167 т.1 )

Судом досліджено, що товарно-матеріальні цінності, отримані від ПП "ГАЛИЧТОРГ", були оприбутковані позивачем та використані у виробництві, що підтверджується: витягом з картки рахунку 631 (вітчизняні постачальники) по контрагенту ПП "ГАЛИЧТОРГ" за період з 01.11.2011 року по 30.06.2012 року, про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагента ПП "ГАЛИЧТОРГ"; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 1521 (інвестиції) за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 1521 (інвестиції) за І півріччя 2012 року; журналами проводок Дт 1522 Кт 20 (списання запасних частин на ремонт та поліпшення основних засобів) за листопад 2011 року; Дт 1522 Кт 20 (списання запасних частин на ремонт та поліпшення основних засобів) за грудень 2011 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 1531 (інвестиції) за період з 01.02.2012 року по 30.06.2012 року, інвентаризаційним описом основних засобів по рахунку 1521 станом на 28.12.2012 року (а.с.176-218 т.1, а. с. 20, 21-32 т.3 ); актами списання, накладними на внутрішнє переміщення (а. с. 219-250 т.1, 1-49 т.2 ); актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а. с. 50-111 т.2, а. с. 33 т.3).

У подальшому, виготовлену позивачем продукцію, із використанням товарно-матеріальних цінностей придбаних у ПП "ГАЛИЧТОРГ", було продано низці покупців, а саме: ПАТ "Волинь-Цемент", ТОВ "Вирівський кар'єр", ТОВ "АКОН ТЕХНІК", ПАТ "ХАЙДЕЛЬБЕРГЦЕМЕНТ УКРАЇНА", ПАТ "Миколаївцемент", ТОВ "ІМВАР", ПАТ "Подільський Цемент", ПАТ "Югцемент". Вказані обставини були досліджені судом та підтверджуються: видатковими та податковими накладними, виписаними на передачу товарів покупцям, та виписками банку (платіжними дорученнями) про отримання коштів від покупців (а. с. 112-164 т.2, а. с. 95-195 т.3).

Відповідно до п. 14.1.181. п. 14.1. ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пункт 201.8 ст. 201 ПК України встановлює, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання таких товарів), за умови виписки такої податкової накладної платником податку на додану вартість.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право платника податків, на віднесення витрат до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, виникає за умови наявності підтвердження факту здійснення господарських операцій, первинними документами та податковими накладними, виписаними особами зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а також за умови пов'язаності таких витрат із господарською діяльністю платника податків.

Долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується, як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання, придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП "ГАЛИЧТОРГ" в господарській діяльності позивача.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на момент здійснення правочинів, ПП "ГАЛИЧТОРГ" було зареєстроване як юридична особа, а також зареєстроване платником податку на додану вартість, відомості про нього містилися в Єдиному державному реєстрі, та як наслідок можуть бути використанні позивачем в даному спорі як достовірні і такі, що не підлягають сумніву.

Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" № 755-IV від 15.05.2003 р., якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій ПП "ГАЛИЧТОРГ" було зареєстроване платником податку на додану вартість, тобто мало право на складання податкових накладних. Зазначена обставина сторонами не заперечується та підтверджується відомостями, відображеними на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України, про реєстрацію платниками податку на додану вартість станом на 22.03.2013 року

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України, має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визнання відповідачем правочинів, вчинених між ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ" та ПП "ГАЛИЧТОРГ", нікчемними, стали висновки, викладені у акті перевірки № 954/22-4008/36545438 від 07.07.2012 року ПП "ГАЛИЧТОРГ", який складений ДПІ у Сихівському районі.

Зі змісту акта перевірки ПП "ГАЛИЧТОРГ" № 954/22-4008/36545438 від 07.07.2012 року, складеного ДПІ у Сихівському районі, встановлено, що податковим органом було досліджено ланцюг постачальників ПП "ГАЛИЧТОРГ" та зокрема встановлено факт укладення агентських договорів з ПП "Промекспо", що в свою чергу перебувало у взаємовідносинах із суб'єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності. При цьому вказаний акт не містить опису господарських операцій вчинених вказаним суб'єктом господарювання з ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ".

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про нікчемність правочинів позивача із ПП "ГАЛИЧТОРГ", через неможливість їх виконання з огляду на відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях та аналітичних даних, через недекларування постачальником позивача наявності таких ресурсів. Однак, відсутність інформації не доводить факту відсутності самих ресурсів.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ПП "ГАЛИЧТОРГ", та вказували б на те, що дані первинних документів не відповідають дійсності.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що слідчим відділом УСБ України у Львівській області розслідується кримінальна справа № 2162 за фактом вчинення злочину посадовими особами ПП "ГАЛИЧТОРГ" за ч.2 ст. 205 КК України, оскільки відповідач не надав як доказ вирок суду, який набрав законної сили про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПП "ГАЛИЧТОРГ".

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Враховуючи той факт, що до матеріалів справи відповідачем не долучено судових рішень, що підтверджують факт визнання недійсними договорів укладених ТОВ "УКРЦЕМРЕМОНТ ЗДОЛБУНІВ" з ПП "ГАЛИЧТОРГ", доводи податкового органу про їх нікчемність є необґрунтованими та не доведеними належними і допустимими доказами.

Індивідуальний характер юридичної відповідальності особи встановлено ст.61 Конституції України.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №1000061640 від 18 вересня 2012 року визнати протиправним та скасувати в повному обсязі.

Присудити на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцемремонт Здолбунів" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.