Ухвала суду № 30917662, 18.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 р.Справа № 2а-5143/12/1470

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Баштанський сирзавод» до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2008 року ПАТ «Баштанський сирзавод» звернулося до суду з адміністративним позовом до Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.09.2008р. №0013921501/0 та №0013911501/0. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок перевіряючих, що підприємством не вірно проведено розподіл ПДВ між двома деклараціями бюджетною і дотаційною по придбаному обладнанню та невірно визначено суму податкового кредиту попередніх податкових періодів є помилковим, оскільки порядок формування податкового кредиту для кожної з вказаних декларацій регулюється виключно загальними нормами п.11.21 ст.11, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», однак із врахуванням особливостей порядку нарахування коштів, затверджених постановою КМУ від 12.05.1999р. №805. Зазначає, що платники податків, які за нормами п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та постанови КМУ №805 мають право на використання спеціального режиму оподаткування повинні відображати в окремих податкових деклараціях суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та продажем молока. Що ж до відображення в цих деклараціях операцій з придбання товарів, то ні Закон ні Постанова будь-яких вимог не містять. У зв'язку з цим, позивач вважає, що здійснений фахівцями ДПІ розрахунок податкового кредиту по закупленому товариством обладнанню шляхом розподілу за коефіцієнтом (пропорційно об'ємам продукції, виготовленої з молока, придбаного від сільгоспвиробників та посередників) є неправомірним.

Баштанська МДПІ Миколаївської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що при проведенні перевірки позивача встановлено, що останнім придбаваються товарно-матеріальні цінності (обладнання для цеху по виробництву сиру), роботи, послуги, які пов'язанні з переробкою молока, однак ПДВ по вказаних ТМЦ, в порушення вимог п.11 «Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі», затвердженого постановою КМУ від 12.05.1999р. №805, відносяться до податкового кредиту бюджетної декларації, а не дотаційної. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2012р. позов ПАТ «Баштанський сирзавод» задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Баштанська МДПІ Миколаївської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ПАТ «Баштанський сирзавод» залишити без задоволення. В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивач є переробним підприємством і оскільки Порядок №805 не поширюється на операції з переробки молока, закупленого не у сільськогосподарських товаровиробників, тому операції з придбання та продажу, які стосуються процесу переробки молока, товариством необхідно розподіляти.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Баштанський сирзавод» зареєстроване як юридична особа Баштанською райдержадміністрацією 23.06.1999р. Основними видами діяльності позивача є маслоробна, сироробна і молочна промисловість, оптова та роздрібна торгівля. У зв'язку з таким статусом, позивачем вівся окремий облік та подавалося дві декларації з податку на додану вартість: перша - за якою розрахунки здійснюються безпосередньо з бюджетом; друга - за якою сума податку спрямується на виплату дотацій сільгоспвиробникам.

На підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у період з 08.09.2008р. по 19.09.2008р. посадовою особою Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС (на той час ДПІ у Баштанському районі) проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року ПАТ «Баштанський сирзавод» (код ЄДРПОУ 00446500), за результатами якої складено акт перевірки №684/1501-00446500 від 19.09.2008р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7, п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 1, 3, 6, 10 Порядку нарахування виплат та використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 (далі - Порядок №805). Зокрема, порушення полягає в тому, що підприємство сплачений податок на додану вартість за придбане обладнання для цеху по виробництву сиру відносить до податкового кредиту бюджетної декларації, а не дотаційної.

На підставі вказаного акту перевірки 22.09.2008р. Баштанською МДПІ Миколаївської області прийнято податкові повідомлення-рішення №0013921501/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 14693 грн. (в т.ч. за основним платежем - 13993 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 700 грн.) та №0013911501/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 226435 грн.

Задовольняючи позов ПАТ «Баштанський сирзавод» про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач є переробним підприємством і відповідно до п.11.21 ст.11 Перехідних положень Закону України «Про податок на додану вартість» та Порядку №805, ДПІ не мала правових підстав зменшувати позивачу суму бюджетного відшкодування та визначати суму податкового зобов'язання за платежем ПДВ. Колегія суддів погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до вимог п.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» (якій діяв на час спірних відносин) сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Пунктом 11.21 статті 11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що до 1 січня 2004 року сума ПДВ, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для сплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 ст.11 Закону зупинено до 1 січня 2006 року дію п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166, зареєстр. у Міністерстві юстиції України 09.07.1997р. за №250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (п.11.21, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість») суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками-платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок акумуляції та використання коштів), затв. постановою КМУ від 26.02.1999р. №271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок сільськогосподарський товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що податкове зобов'язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією платник ПДВ, який підпадає під дію п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто такий платник ПДВ, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі. Така ж позиція суду повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України висловленій у постанові від 28.02.2011р. по аналогічній справі №21-81а10 між тими же самими сторонами з того самого предмету спору, але за інший податковий період.

Посилання ж відповідача на порушення підприємством норм п.1, 3, 6, 10 Порядку №805, що стало причиною нарахування податковими органами сум ПДВ за загальною декларацією, є помилковими. Так, зокрема, п.10 Порядку визначає порядок бухгалтерського обліку розрахунків з ПДВ за операціями, пов'язаними з реалізацією переробними підприємствами молока та молочної продукції, виготовленої з молока, придбаного у сільськогосподарських товаровиробників за нульовою ставкою ПДВ. Позивач не здійснював окремий облік як податкових зобов'язань, так і податкового кредиту по зазначеним операціям. Більше того, зазначений пункт Порядку взагалі не визначає конкретного принципу розподілу податкового кредиту за напрямами діяльності та за кожною декларацією окремо, а говорить лише про порядок бухгалтерського обліку з податку на додану вартість у порядку, встановленому законодавством.

Щодо норм п.6 Порядку, то цим пунктом встановлена вимога щодо окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та іншої продукції, а не безпосередньо сум податку на додану вартість.

Таким чином, посилання органу ДПІ на порушення позивачем п. 1, 3, 6, 10 Порядку №805, що стало підставою для донарахування податкових зобов'язань, є неправомірним.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.