Постанова № 30917439, 23.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа№ 910/26179

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Остапенка О.М.

за участю представників:

від позивача - Кравченко Л.О., довіреність № 942 від 17.05.2012;

від відповідача - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 910/26179 за позовом приватного акціонерного товариства «Альба Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» про стягнення 246 691,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Альба Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» про стягнення 246 691,59 грн., з яких: 230 182,89 грн. - основної заборгованості, 2 751,47 грн. - 3% річних, 137 57,23 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 45-12 від 12.03.2012 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, а саме товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» не здійснено оплату за товар у зазначений строк відповідно до видаткових накладних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 910/26179 позов задоволено повністю. При цьому, суд виходив з того, що здійснення позивачем поставки підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін. Всупереч умовам договору відповідач оплату за поставлений товар у розмірі 230 182,89 грн. в обумовлені строки не здійснив. Також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем, вимоги про стягнення 3% річних та пені підлягають задоволенню згідно наданого розрахунку.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 910/26179 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права та недоведеності обставин, що мають юридичне значення для справи. Так, відповідач посилається на відсутність в матеріалах справи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які могли б слугувати доказом отримання товару уповноваженим представником, оскільки вказаний товар не отримувався.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» у справі 910/26179 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є.Ю.

Розпорядженням Заступника Голови суду від 14.03.2013 було сформовано для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» колегію суддів у складі головуючого судді: Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою від 14.03.2013 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» було повернуто без розгляду.

26.03.2013 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» на рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 910/26179 передано для розгляду головуючому судді Пономаренку Є.Ю.

Розпорядженням Заступника Голови суду від 01.04.2013 було сформовано для розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» колегію суддів у складі головуючого судді: Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 у справі № 910/26179 апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» прийнята до провадження та її розгляд призначено на 23.04.2013.

У судовому засіданні 23.04.2013 представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач не скористався правом на участь свого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 01.04.2013 направлялася за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням.

Дана ухвала отримана відповідачем 09.04.2013, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 19).

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від відповідача не надійшло.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою. Слід також зазначити, що саме відповідачем подана апеляційна скарга, отже, його позиція викладена та зрозуміла.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між приватним акціонерним товариством «Альба Україна», як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален», як покупцем, укладено договір купівлі-продажу № 45-12 від 12.03.2012, за умовами якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1 договору № 45-12 від 12.03.2012 постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження заказу покупця.

Згідно п. 2.4 зазначеного договору ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначається відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом і визначаються у видаткових накладних.

Оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.2 договору № 45-12 від 12.03.2012).

На виконання договору купівлі-продажу № 45-12 від 12.03.2012 на поставку лікарських засобів та виробів медичного призначення, позивачем було здійснено поставки товару відповідно до узгоджених заказів.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на обставинах, пов'язаних з нездійсненням відповідачем оплати товару поставленого відповідно до наступних видаткових накладних: № 22395884 від 10.08.2012, № 22395885 від 10.08.2012, № 22396269 від 10.08.2012, № 21972124 від 05.07.2012, № 21957347 від 04.07.2012, № 21957348 від 04.07.2012, № 21832758 від 21.06.2012, № 21832759 від 21.06.2012, № 21832760 від 21.06.2012, № 21832761 від 21.06.2012, № 21832762 від 21.06.2012, № 21773051 від 16.06.2012, № 21773061 від 16.06.2012, № 21773067 від 16.06.2012, № 21773068 від 16.06.2012, № 21685158 від 08.06.2012, № 21685254 від 08.06.2012, № 21667576 від 07.06.2012, № 21668112 від 07.06.2012, № 21631551 від 02.06.2012, № 21631559 від 02.06.2012, № 21631560 від 02.06.2012, № 21615524 від 01.06.2012, № 21615525 від 01.06.2012, № 21615526 від 01.06.2012, № 21615975 від 01.06.2012, № 21615976 від 01.06.2012, № 21598793 від 31.05.2012, № 21598794 від 31.05.2012, № 21599162 від 31.05.2012, № 21599163 від 31.05.2012, № 21599164 від 31.05.2012, № 21599481 від 31.05.2012, № 21599482 від 31.05.2012, № 21599739 від 31.05.2012, № 21599740 від 31.05.2012, № 21599871 від 31.05.2012, № 21599872 від 31.05.2012, № 21584409 від 30.05.2012, № 21584410 від 30.05.2012, № 21584870 від 30.05.2012, № 21584871 від 30.05.2012, № 21584872 від 30.05.2012, № 21584920 від 30.05.2012, № 21584921 від 30.05.2012, № 21585161 від 30.05.2012, № 21585162 від 30.05.2012, № 21585163 від 30.05.2012, № 21585418 від 30.05.2012, № 21585419 від 30.05.2012, № 21585420 від 30.05.2012, № 21569766 від 29.05.2012, № 21569883 від 29.05.2012, № 21569884 від 29.05.2012, № 21570237 від 29.05.2012, № 21570302 від 29.05.2012, 21570303 від 29.05.2012, № 21570534 від 29.05.2012, № 21570535 від 29.05.2012, № 21570699 від 29.05.2012, № 21570700 від 29.05.2012, № 21550696 від 26.05.2012, № 21550697 від 26.05.2012, № 21550698 від 26.05.2012, № 21551037 від 26.05.2012, № 21551038 від 26.05.2012, № 21551095 від 26.05.2012, № 21525545 від 25.05.2012, 21525636 від 25.05.2012, № 21525637 від 25.05.2012, № 21525638 від 25.05.2012, № 21525749 від 25.05.2012, № 21525750 від 25.05.2012, № 21509042 від 24.05.2012, № 21509043 від 24.05.2012, № 21509063 від 24.05.2012, № 21509064 від 24.05.2012, № 21509065 від 24.05.2012, № 21511252 від 24.05.2012, № 21506162 від 23.05.2012, № 21506163 від 23.05.2012, № 21506259 від 23.05.2012, № 21506260 від 23.05.2012, № 21488994 від 22.05.2012, № 21488995 від 22.05.2012, № 21488996 від 22.05.2012, № 21489759 від 22.05.2012, № 21489760 від 22.05.2012, № 21489761 від 22.05.2012, № 21490099 від 22.05.2012, № 21490100 від 22.05.2012, № 21490101 від 22.05.2012, № 21490212 від 22.05.2012, № 21490213 від 22.05.2012, № 21490214 від 22.05.2012, № 21470065 від 19.05.2012, № 21470066 від 19.05.2012, № 21470067 від 19.05.2012, № 21470417 від 19.05.2012, № 21439451 від 17.05.2012.

Строк оплати був визначений в кожній з наведених накладних.

На момент звернення позивача з позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару за вказаними накладними настав, проте зобов'язання виконано не було.

Так, станом на день подачі позову до суду та на день ухвалення рішення розмір боргу складав 230 182,89 грн.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його ц підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну суму грошей.

Пунктом 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем у відповідності до вимог законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар, що підтверджується вказаними вище видатковими накладними.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 5.2 договору № 45-12 від 12.03.2012 оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

В кожній видатковій накладній, на підставі яких заявлено вимоги, були визначені строки оплати окремо за кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.4 зазначеного договору ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначається відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом і визначаються у видаткових накладних.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач не здійснив оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 230 182, 89 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до п. 7.2 договору № 45-12 від 12.03.2012 у випадку порушення покупцем п. 5.2, він виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

В ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пеня визначається як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку, що з урахуванням настання строку оплати за кожною видатковою накладною, положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 137 57,23 грн. та 3% річних з простроченої заборгованості у розмірі 2 751,47 грн. підлягають задоволенню згідно з наданого позивачем розрахунку.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що товар, який за твердженням позивача поставлявся, взагалі не отримувався підприємством відповідача, що підтверджується відсутністю серед документів, які позивачем були долучені до позову, будь-яких довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Вказані довіреності, за твердженням відповідача, необхідні для підтвердження того факту, що дійсно відбулась передача матеріальних цінностей уповноваженому представнику відповідача та така передача породжує для відповідача відповідні правові наслідки.

Згідно з п. 2.3 договору № 45-12 від 12.03.2012 підтвердженням виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомці-передачі партії товару.

Також, пунктом 6.1 зазначеного договору визначено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання видаткових накладних (п. 6.2 договору № 45-12 від 12.03.2012).

Суд першої інстанції у своєму рішенні дійшов вірного висновку, зазначивши, що факт отримання товару уповноваженою особою підтверджується підписами та штампами на видаткових накладних, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 267 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також, оплата товарів платником, що не є покупцем.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що одержувачем товару за договором можуть бути, окрім покупця, належним чином уповноважені від його імені особи.

Щодо використання штампів на видаткових накладних слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткова накладна є первинним документом, що містить відомості про здійснення господарської операції, а саме передачі певного товару від постачальника до покупця.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, відбиток печатки не є обов'язковим реквізитом первинного документу, а тому наявність підпису та штампу одержувача товару на видатковій накладній відповідає зазначеним вимогам оформлення первинних документів.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 6.3 договору № 45-12 від 12.03.2012 продавець передає товар покупцю при умові наявності у останнього належним чином оформлених документів на право отримання товару, а саме довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, в т.ч. Генеральної довіреності строком дії на 1 календарний рік у вигляді Додаткової угоди до договору, оформленої у відповідності з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 та інших документів, передбачених чинним законодавством України.

На виконання даного пункту договору, між приватним акціонерним товариством «Альба Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» було укладено додаткову угоду до договору № 45-12 від 12.03.2012, оригінал якої було надано позивачем на стадії апеляційного провадження та було прийнято судом в сукупності з іншими доказами у справі з урахуванням обґрунтованої неможливості її подання до суду першої інстанції.

За умовами зазначеної додаткової угоди до договору № 45-12 від 12.03.2012 поставка здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями товару транспортом постачальника. В п. 2 даної додаткової угоди вказана наступна інформація: адреси доставки, матеріально відповідальні особи, що приймають товар та зразок штампу, яким матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на супровідних документах на товар (накладні, тощо).

Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Враховуючи положення п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, п. 6.3 договору № 45-12 від 12.03.2012 та положення додаткової угоди до договору № 45-12 від 12.03.2012, відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки одержувач товару повідомив постачальника про зразок штампу, яким матеріально відповідальна особа, що приймала товар, завіряла на видаткових накладних свій підпис про одержання товару.

Таким чином, надані до справи накладні є належними та достатніми доказами на підтвердження факту передачі товару.

Разом з тим, згідно листа Міністерства фінансів України від 29.08.2005 № 31-04200-30/23-7454/6784 довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996, видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Отже, довіреність не є документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції - передачі товару.

Відпуск матеріальних цінностей без довіреності може свідчити про порушення ведення бухгалтерського обліку і тягнути за собою відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративні правопорушення, але не може спростувати факт передачі (поставки) товарів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 29.10.2009 у справі № 31/178.

При цьому, також слід зазначити, що відповідач не надав жодних доказів і не навів, навіть, обґрунтованих доводів про те, що штамп підприємства відповідача чи підпис на накладних було підроблено, чи що особа з таким підписом не працює на підприємстві, тощо.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги, також, недоведеність відповідачем зворотного факту про те, що вказаний у видаткових накладних товар, ним не отримувався та не оприбутковувався, суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 230 182,89 грн. - основної заборгованості, 2 751,47 грн. - 3% річних та 137 57,23 грн. - пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, за розрахунком позивача.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта - відповідача у справі - товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален».

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 910/26179 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична компанія «Гален».

3. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Остапенко О.М.