Рішення № 30917353, 23.04.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа № 915/710/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Д'яченко К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54003

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, проспект Миру, 62-а, м. Миколаїв, 54056

про стягнення заборгованості за договором № БД/2012-пг-н-18 від 24.02.2012 року у сумі 128 894, 95 грн., в тому числі: 124 272, 42 грн. - основного боргу; 750, 00 грн. - 3% річних; 124, 02 грн. - інфляційних нарахувань; 3 748, 51 грн. - пені

за участю представників сторін

від позивача Панфілова Олена Вікторівна, довіреність № 04/842 від 29.12.2012 року;

від відповідача Старчеус Олександр Сергійович, довіреність № 18 від 08.01.2013 року.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв про стягнення грошових коштів в сумі 128 894, 95 грн., в тому числі: 124 272, 42 грн. - основного боргу; 750, 00 грн. - 3% річних; 124, 02 грн. - інфляційних нарахувань; 3 748, 51 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.04.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.04.2013 року.

В судовому засіданні 23.04.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

24.02.2012 року між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв було укладено договір № БД/2012-ПГ-Н-18 про закупівлю природного газу, послуг з його транспортування та постачання за державні кошти.

Відповідно до п. 2.1 договору позивач зобов'язався передати відповідачу в 2012 році природний газ для власного споживання згідно «Переліку об'єктів на яких споживачем приймається природний газ».

Свої зобов'язання споживач виконав у повному обсязі, поставив в листопаді та грудні 2012 року, згідно актів прийому-передачі природного газу 42, 134 тис.куб.м. природного газу за передбаченою в п. 5.1 договору ціною 4 717, 30 грн. за 1 000 куб.м. газу на загальну суму 198 758, 55 грн.

В свою чергу відповідач зобов'язання за договором виконав частково, прийнятий природний газ оплатив не в повному обсязі, а лише в сумі 74 486, 10 грн., в зв'язку з чим, станом на 25.03.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 124 272, 42 грн.

Враховуючи вищевикладене, із посиланням на ст. 526, 610, 625 ЦК України та умови договору позивач просив стягнути з відповідача 124 272, 42 грн. - основного боргу; 750, 00 грн. - 3% річних; 124, 02 грн. - інфляційних нарахувань; 3 748, 51 грн. - пені.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.04.2013 року проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві (арк. справи 16-18). В обґрунтування заявлених заперечень відповідач у письмовому відзиві на позов вказав наступне.

Проведено перевіркою встановлено, що дійсно в КЕВ м. Миколаїв рухається заборгованість за договором № БД/2012-пг-н-18 від 24.02.1012 року в сумі 124 272, 42 грн.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв є бюджетною установою МО України, яка утримується за рахунок Державного бюджету України. Фінансова діяльність КЕВ м. Миколаїв здійснюється на підставі діючого законодавства, відповідно до Бюджетного кодексу України. Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв, як бюджетна установа МО України, не може у порушення бюджетного законодавства витрачати кошти державного бюджету, які не передбачені її кошторисом.

Із посиланням на приписи ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України представник відповідача звернув увагу суду на непомірно великий нарахований позивачем розмір пені, статус відповідача як бюджетної установи, які фінансуються за рахунок держави, відсутність заподіяння збитків іншим учасникам господарських відносин внаслідок порушення відповідачем зобов'язання перед позивачем, та тяжкий фінансовий стан в державі Україна і неповне фінансування бюджетних установ, в тому числі військових формувань. На доказ скрутного матеріального стану КЕВ м. Миколаїв надав довідку про обсяги потреби в коштах та фактично надані бюджетні призначення КЕВ м. Миколаїв для оплати природного газу спожитого військовими частинами, з якої вбачається що недофінансування складає понад 5, 3 млн.грн.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив суд відмовити позивачу в стягненні основного боргу в сумі 124 272, 42 грн., збитків від інфляції в сумі 124, 02 грн. та 3% річних в сумі 750, 00 грн. та зменшити розмір неустойки (пені) до 100, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

24.02.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (далі - постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаїв (далі - споживач) було укладено договір № БД/2012-ПГ-Н-18 про закупівлю природного газу, послуг з його транспортування та постачання за державні кошти.

Відповідно до п. 11.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджує свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами з 01.01.2012 року і діє в частині постачання газу по 31.12.2012 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.10 Договору зазначені в акті дані є підставою для проведення розрахунків по договору.

Умовами договору сторони передбачили ціну на газ та наступний порядок розрахунків.

Відповідно до п. 5.1 Договору ціна на газ складає 4 717, 296 грн., в т.ч. ПДВ - 786, 216 грн., є такою, що може бути змінена в залежності від походження природного газу.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом перерахування коштів на розподільний рахунок постачальника.

Відповідно до ч. 1 п. 6.2 Договору оплата за газ здійснюється споживачем грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа (включно) місяця, наступного за звітним.

- у разі непогашення вищезазначеної заборгованості попередня оплата на наступний місяць буде віднесена на її погашення;

- у разі внесення споживачем попередньої оплати, сума якої перевищує вартість фактично спожитого обсягу газу, вказані кошти зараховуються постачальником, як попередня оплата на наступний період.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено наступне.

На виконання умов договору позивачем до об'єктів споживача у листопаді та грудні 2012 року було поставлено природний газ обсягом 42, 134 тис. куб. м. на загальну суму 198 758, 55 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, копії яких наявні у матеріалах справи, а саме:

- акт прийому-передачі природного газу за листопад 2012 року, відповідно до якого постачальником було поставлено споживачу 15, 790 тис. куб. м. природного газу на суму 74 486, 10 грн. (арк. справи 11);

- акт прийому-передачі природного газу від 31.03.2012 року за грудень 2012 року, відповідно до якого постачальником було поставлено споживачу 26, 344 тис. куб. м. природного газу на суму 124 272, 45 грн. (арк. справи 12).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості природного газу виконав частково в розмірі 74 486, 10 грн., що не заперечується сторонами. Крім того, станом на листопад 2012 року у відповідача рахувалась переплата в розмірі 0, 03 грн., що підтверджується поданим суду розрахунком суми основного боргу (арк. справи 6). Несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати вартості поставленого природного газу спричинило утворення заборгованості у розмірі 124 272, 42 грн. (198 758, 55 грн. - 74 486, 10 грн. - 0, 03 грн. = 124 272, 42 грн.).

Суду не подано доказів сплати заборгованості в розмірі 124 272, 42 грн., як і не спростованого факту наявності вказаної заборгованості.

Отже, вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 124 272, 42 грн. є підставною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.12 року по справі № 37/64). Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та не є санкціями.

Відповідно до п. 7.1 Договору в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 6.2 даного Договору, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, а також три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки. Пеня нараховується, починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з поданого суду розрахунку позивачем нараховано 3% річних за період з 11.01.2013 року по 25.03.2013 року на суму заборгованості 124 272, 42 грн. за актом прийому-передачі природного газу за грудень 2012 року в сумі 743, 89 грн., а також за період з 11.12.2012 року по 12.12.2012 року на суму заборгованості 74 486, 07 грн. за актом прийому-передачі природного газу за листопад 2012 року (з урахуванням переплати в попередньому місяці 0, 03 грн.) в сумі 6, 11 грн. Таким чином загальна сума нарахованих позивачем 3% річних становить 750, 00 грн. (743, 89 грн.+6, 11 грн.).

Крім того, позивачем нараховано інфляційні нарахування за період з січня 2013 року по березень 2013 року включно в сумі 124, 02 грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Судом також враховано, що позивачем при здійсненні розрахунку враховано проведені відповідачем проплати, а також враховано здійснену станом на листопад 2012 року переплату в сумі 0, 03 грн. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань наявний в матеріалах справи (арк. справи 7).

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних у сумі 750, 00 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 124, 02 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 748, 51 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1 Договору в разі несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, визначені у п. 6.2 даного Договору, споживач зобов'язаний сплатити на користь постачальника суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань, а також три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочки. Пеня нараховується, починаючи з 11 числа місяця, наступного за звітним.

Судом встановлено, що позивачем здійснено розрахунок пені в межах піврічного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, окремо по кожному зобов'язанню згідно актів прийому-передачі природного газу за листопад 2012 року та грудень 2012 року. Так, позивачем на зобов'язання відповідача за листопад 2012 року було нараховано пеню у розмірі 30, 53 грн. за період з 11.12.2012 року по 12.12.2012 року; за грудень 2012 року було нараховано пеню у розмірі 3 717, 99 грн. за період з 11.01.2013 року по 25.03.2012 року.

Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно. Розрахунок є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним матеріалам справи.

Отже, нарахування пені в сумі 3 748, 51 грн. є обґрунтованим та підставним.

При цьому, судом враховано заявлене відповідачем у письмовому відзиві на позов вих. № 929 від 22.04.2013 року клопотання про зменшення розміру пені до 100, 00 грн. Розглянувши подане клопотання, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами від 21.02.13 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення зменшувати розмір неустойки з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Виходячи з системного аналізу змісту приписів ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, враховуючи інтереси сторін у даній справі, суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованої позивачем пені до 1 500, 00 грн. При цьому судом враховано, що відповідач є бюджетною установою та фінансується виключно з Державного бюджету України, а відтак оплата за надані послуги здійснюється за умови належного і своєчасного фінансування. В підтвердження свого скрутного матеріального становища відповідачем було надано суду Довідку № 928 від 22.04.13 року про обсяги потреби в коштах та фактично надані бюджетні призначення КЕВ м. Миколаїв для оплати природного газу спожитого військовими частинами (арк. справи 21), з якої вбачається що недофінансування складає 5 335 000, 00 грн. Вказана обставина свідчить про поважність причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та відсутність його вини у простроченні оплати. Крім того, судом враховано, що за приписами ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки є правом суду.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, відповідності розміру пені наслідкам порушення зобов'язання, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру неустойки (пені). Отже, заявлений до стягнення розмір пені підлягає зменшенню до 1 500, 00 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 231-233 ГК України, Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст. 33, 34, 43 49, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

частково задовольнити позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв про стягнення грошових коштів в сумі 128 894, 95 грн., в тому числі: 124 272, 42 грн. - основного боргу; 750, 00 грн. - 3% річних; 124, 02 грн. - інфляційних нарахувань; 3 748, 51 грн. - пені.

Стягнути з відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва, пр. Миру, 62-А, м. Миколаїв, 54056 (код ЄДРПОУ 08029523) на користь позивача Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз", вул. Чигрина, 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 05410263):

- 124 272, 42 грн. (сто двадцять чотири тисячі двісті сімдесят дві грн. 42 коп.) - основного боргу за грудень 2012 року за договором № БД/2012-ПГ-Н-18 про закупівлю природного газу, послуг з його транспортування та постачання за державні кошти від 24.02.2012 року;

- 750, 00 грн. (сімсот п'ятдесят грн.) - трьох відсотків річних за період з 11.12.12 року по 25.03.13 року;

- 124, 02 грн. (сто двадцять чотири грн. 02 коп.) - інфляційних нарахувань за період з січня 2013 року по березень 2013 року включно;

- 1 500, 00 грн. (одна тисяча п'ятсот грн.) - пені;

- 2 577, 90 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят сім грн. 90 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2013 року.

Суддя Е.М.Олейняш