Рішення № 30917261, 25.04.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р. Справа № 909/143/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства торговий дім "Європацукор"

вул. Заводська, 18, смт. Іваничі, Волинська область, 45300

до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Лопушнянський кар'єр"

с. Лопушня, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77044

про стягнення 50000 грн. 00 коп. попередньої оплати

та 1758 грн. 90 коп. 3% річних

Представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство торговий дім "Європацукор" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Лопушнянський кар'єр" про стягнення 50000 грн. 00 коп. попередньої оплати та 1758 грн. 90 коп. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов"язань (договір поставки № 01/04/11-А від 11.04.11) щодо поставки каменю вапнякового, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 50000 грн. - попередня оплата за поставку каменю. З огляду на прострочку виконання грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 1758 грн. 90 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.02.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.02.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.13, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 02.04.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.13 продовжено строк розгляду спору в порядку ст. 69 ГПК України та витребувано у відповідача докази поставки продукції на суму 5400 грн., згідно податкової накладної № 69 від 30.09.11, зазначеної відповідачем у відповіді на претензію-вимогу вих. № 42 від 13 грудня 2011 року; розгляд справи відкладено на 25.04.13.

25.04.13 представник позивача в судове засідання не з»явився, причин неприбуття суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце судового засідання ухвалою суду від 02.04.13.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 12.02.13, від 28.02.13 та від 02.04.13.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 12.02.13 надіслана відповідачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві :с. Лопушня, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77044.

Відповідно до пункту 2.6.15. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

З огляду на вищевикладене, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 25.04.13 не надходило. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11 квітня 2011 року між позивачем (далі - постачальник/продавець) та відповідачем (далі - покупець/замовник) укладено договір поставки № 01/04/11-А.

Згідно вимог Закону України «Про акціонерні товариства» назву відповідача було змінено - з Відкритого акціонерного товариства на Публічне акціонерне товариство. Пунктом 1.1 Договору, продавець зобов»язується поставити, а покупець зобов»язується на протязі терміну дії договору належним чином прийняти і оплатити камінь вапняковий (надалі - товар) у загальній кількості 15 000 тонн по ціні 90 грн. за 1 тонну (в тому числі ПДВ). У вартість товару не включаються витрати на залізничні послуги та ж/д тариф до місця призначення. Умови і термін поставки товару визначені у розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ - станція отримувача (ІНКОТЕРМС-2000). Доставка товару проводиться залізничним транспортом в термін до 1 грудня 2011 року, партіями по 5 залізничних вагонів. Місце призначення: ст. Іваничі, Львівської з.д. (код ст. 353104), ПП «Торговий дім Європацукор» код 2699.

Порядок розрахунків встановлений у розділі 5 Договору.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар шляхом безготівкового розрахунку в наступному порядку: не менше 35% вартості товару оплачується покупцем шляхом попередньої оплати для відшкодування витрат на транспортні витрати продавця. Зазначена оплата здійснюється на підставі рахунку продавця. Рахунок на оплату може надаватися факсом або в електронному вигляді. Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться на протязі 10 днів після отримання товару.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що дата списання коштів з рахунку покупця являється датою оплати.

На виконання умов укладеного договору відповідачем було надано рахунок-фактуру №2 від 04.05.11.

У відповідності до вищевказаного рахунка-фактури позивачем перераховано відповідачу 50000 в рахунок попередньої оплати за поставку товару - каменю вапнякового.

Покупець (позивач) прийняті на себе зобов»язання з попередньої оплати виконав належним чином; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 235 від 10 травня 2011 року.

Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що у разі здійснення покупцем попередньої оплати за партію товару, продавець зобов»язаний відвантажити товар у 10-денний термін з дня проплати.

Всупереч умов договору продавець (відповідач) поставки товару не здійснив, тобто ПАТ "Лопушнянський кар'єр" (відповідач) прийняті на себе зобов»язання з поставки товару не виконав; в зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 50000 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 17 листопада 2011 року, позивачем на адресу відповідача направлено претензію-вимогу №1/2011 на суму 50000 грн. про повернення попередньої оплати за камінь вапняковий у 7-ми денний термін; докази направлення відповідачеві претензії наявні в матеріалах справи. Проте, вимога щодо повернення оплачених позивачем коштів залишена без задоволення.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по поставці товару або повернення оплачених позивачем коштів.

Крім того, ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.13 у відповідача витребувано докази поставки продукції на суму 5400 грн., згідно податкової накладної № 69 від 30.09.11, зазначеної ПАТ "Лопушнянський кар"єр" у відповіді на претензію-вимогу вих. № 42 від 13 грудня 2011 року; проте відповідач вимоги ухвали суду не виконав.

Згідно довідки позивача, наявної в матеріалах справи, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 50000 грн. 00 коп., на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, відповідачем не спростований. З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50000 грн. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 01/04/11-А від 11.04.11 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками проценти річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 1758 грн. 90 коп. 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи і є арифметично вірним.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 01/04/11-А від 11.04.11 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 1758 грн. 90 коп. 3 % річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 174, 175, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємства торговий дім "Європацукор" до Публічного акціонерного товариства "Лопушнянський кар'єр" про стягнення 50000 грн. 00 коп. попередньої оплати та 1758 грн. 90 коп. 3% річних задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лопушнянський кар'єр" (с. Лопушня, Рогатинський район, Івано-Франківська область, 77044; код 00373729) на користь Приватного підприємства торговий дім "Європацукор" (вул. Заводська, 18, смт. Іваничі, Волинська область, 45300; код 33971572) - 50000(п»ятдесят тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 1758(одна тисяча сімсот п»ятдесят вісім) грн. 90 коп. 3% річних та 1720 (одна тисяча сімсот двадцять)грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.04.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 26.04.13