Постанова № 30917066, 26.04.2013, Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області

Справа № 407/1199/13-а

2-а/407/40/13

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області у складі : головуючого - судді Лобарчук О.О.

при секретарі Гончаровій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Антрацитівської міської ради Луганської області про скасування рішення 33 сесії 6 скликання від 15.02.2013 року та рішення міської ради від 13.12.2005 року № 37/9,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Антрацитівської міської ради Луганської області про скасування рішення 33 сесії 6 скликання від 15.02.2013 року та рішення міської ради від 13.12.2005 року № 37/9, третя особа - ОСОБА_2

В обґрунтування свого позову вказала, що 29.11.1989 року вона придбала в приватну власність житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані за адресою: м. Антрацит, вул. Толстого, 10. В договорі купівлі-продажу вказано, що норма земельної ділянки при оформленні угоди не була встановлена, тобто вона купувала будинок на земельній ділянці, границі якої були встановлені по фактичному користуванню. Ці границі на землі були відмічені у формі огорожі між сумісними земельними ділянками.

Господарські будівлі: гараж, кухня, сарай розміщені тильною стороною до сусідського двору ОСОБА_2 на відстані 1 метр від межі, мають бетонну відмостку майже на цій відстані, з будов виходять труби - віддушина, а сама відмостка прилягає до будови і згідно з будівничими нормами є продовженням будівлі. Межа з сусіднім двором була означена металевими трубами з сіткою «рабиця». Згідно з технічним паспортом ширина її земельної ділянки по фасаду складала 19 м, а за рахунок земельної ділянки сусідки будинку № 12 і з її письмового дозволу вона збільшила свою земельну ділянку у фасадній частині приблизно на 1 метр. Фактично її земельна ділянка має наступні розміри: ширина по фасаду - 19,52 м, а в кінці земельної ділянки - 18,23 м, з боку сусіда ОСОБА_2- довжина земельної ділянки складає 44,55 м., а з боку сусідки будинку № 12- 45,38 м.

У 2005 році ОСОБА_2 звернувся до міськвиконкому з заявою, що його земельна ділянка не відповідає дійсним замірам по фасаду, на місце виїхала земельна комісія для дослідження і склала акт заміру, з яким ні вона, ні ОСОБА_2 не погодилися, про що зробили свої письмові зауваження на акті. Оскільки нічого фактично у користуванні земельними ділянками не змінилося, тобто ніхто не порушував її інтереси, то вона не знала, що незважаючи на їх заперечення, протокол узгоджувальної комісії був затверджений рішенням міськради № 37/9 від 13.12.2005 року з тими неправильними розмірами їх земельних ділянок, які заміряла комісія: будинок № 10 по фасаду - 19м, а фасадна сторона будинку № 8 затверджена в 21 м, хоча фактичний розмір становить 19,52 м та 20,55 м відповідно.

Коли в жовтні 2012 року ОСОБА_2 зняв огорожу з сітки «рабиця» між їх земельними ділянками, виник спір і вона вимушена була звертатися за допомогою у місцевий орган влади, де саме ознайомилася з рішенням міськради від 13.12.2005 року, що порушувало її інтереси і виникла необхідність ставити питання про його зміну. Звернення позивачки в кінці 2012 року було обумовлено проханням встановити межу сумісного користування земельними ділянками по фактичному користуванню і внести зміни до рішення Антрацитівської міської ради від 13.12.2005 року № 37/9 «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міськраді по спірним питанням суміжного землекористування».

На місце знову вийшла комісія, яка проводила заміри земельної ділянки по фасаду, не звертала уваги на наявність бетонної монолітної, яка примикає до її господарських будівель відмостки, слідів огорожі, яка була десятками років тому встановлена між їх дворами, як межа, на відстані 1 метра від будівель, не зважаючи на пояснення фактичного землекористування, зробили заміри згідно з планом БТІ. При такому замірі її земельна ділянка по фасаду від будинку № 8 зменшується на 80 см, їй відводиться тільки 20 см бетонної відмостки і відстань між межею та господарськими спорудами тепер становитиме не 1 метр, як того вимагають будівничі норми, а тільки 20 см. Тобто комісія взяла за основу план БТІ по масштабу 1:500 і від кутів будинків, а не від межі, встановила фактичні розміри, які на 0,82 м роблять меншим по ширині її земельну ділянку по фасаду і її відмостка будов переходить до ОСОБА_2Є, відстань до її будов тепер складає по фасаду 0,20 м замість 1 метра. Це не відповідає навіть технічному плану її будинку.

Але вирішили, що встановити межу між земельними ділянками будинку № 10 та будинку № 8 по фактичному використанню неможливо, оскільки фактично межа відсутня.

Рішенням тридцять третьої сесії шостого скликання від 15 лютого 2013 року № 33/52 їй відмовлено у внесенні змін до рішення Антрацитівської міської ради від 13.12.2005 року № 37/9, межа залишилася на папері відповідно до цього рішення. Тобто, спір не вирішено, вирішували одні обставини, а винесли рішення з іншого питання.

Відповідно до ч.2 ст. 107 Земельного кодексу України, в разі неможливості виявлення дійсних меж , їх встановлюють за фактичним використанням. Тому рішення, прийняті по цьому питанню не відповідають законові.

Як встановлено ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, господарська споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить і право користування земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Позивачка тривалий час користується земельною ділянкою в границях, які були за фактичним використанням у попереднього власника по фасаду 19,52 м, в кінці городу -18,23 м, тому вважає, що має право на закріплення рішенням сесії межі за фактичним використанням згідно з розмірами, які встановлені комісією, тому і звернулася до органу місцевої влади про виправлення помилки в рішенні від 13.12.2005 року. Але висновок місцевого органу влади та сесії суперечить висновкам комісії, є необґрунтованим, і таким, що не відповідає вимогам закону.

Просить скасувати рішення 33 сесії 6 скликання від 15.02.2013 року та рішення міської ради від 13.12.2005 року № 37/9 «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міськраді по спірним питанням суміжного землекористування».

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 пояснила, що 29 листопада 1989 року вона придбала будинок за адресою: м. Антрацит, вул. Толстого, 10. В документах було вказано, що норма земельної ділянки не встановлена. За гаражем, який вказаний в договорі купівлі-продажу, кухнею та сараєм стояв на відстані 1 метр паркан у вигляді сітки рабиця, були вставлені труби та натягнута сітка рабиця по периметру. У 1 метрі за гаражем щільно прилягає бетонна відмістка, яка виходить у конструкції віддушники з погребу. У неї паркан зеленого кольору, а у ОСОБА_2 паркан синього кольору, вони різні за виглядом. У її паркану було віконце проміжок розміром приблизно 0,5 м на 0,70 м. В цей проміжок під час мешкання колишньої господарки , ходила домашня птиця, яка не ходила на вулицю, а гуляла за будинком. Для цього була побудована бетонна відмостка, вікна, виходи, всі прибудови з сараїв. Вона у 1989 році придбала будинок, після 14 років проживання там, у 2003 році ОСОБА_2 разом з дружиною придбали будинок по сусідству за адресою: м. Антрацит, вул. Толстого, 8. Сусід став займатися ремонтом автомобілів. Він зруйнував фасад свого паркану попереду, а саме у її частині, там де був паркан синього кольору, далі встановив ворота, до свого будинку він прибудував у 2005 році гараж, де займався ремонтом машин, потім поставив паркан з шиферу. Він зайняв землю сусідів по межі збоку, позаду, і до неї, а саме: зруйнував її паркан. У 2005 році, її не повідомивши, прийшли якісь жінки та виміряли фасади, питали у неї технічній паспорт. Потім взимку, у грудні місяці її запросили та стали показувати протокол та пояснили, що це протокол № 1 погоджувальної комісії від 09 вересня 2005 року. Вони посилалися на план БТІ та вказали, що розмір її земельної ділянки складає 19 м та встановили, що їй належить 0,20 м. Вона не погодилася з цим рішенням та сказала, що на час вимірюваннями представниками міської ради , вони не могли не побачити паркан, а саме у протоколі так і написано, що між двома ділянками існує паркан у вигляді сітки рабиця, який підлягає відновленню. Вони неправомірно вказали, що паркан підлягає відновленню, оскільки цей паркан був на той час та існує і на даний час по всьому периметру. Також вони бачили, що по всьому периметру прилягає бетонна відмостка, з якої виходять комунікації. У них з Мамула паркани різних кольорів. Вона в поясненнях до протоколу написала, що не згодна з рішенням погоджувальної комісії і що у 2005 році при купівлі земельної ділянки стояв і стоїть паркан в 1 метр від гаражу. Про це вказано і у рішенні погоджувальної комісії та в її поясненнях. Вона не розуміє, як могло бути прийнято вказане рішення. ОСОБА_2 також писав, що він не згоден з 3 пунктом. Він планував у 2005 році будувати 4-метровий паркан , але це не дозволено. Був намальований план, і якщо поглянути на цей план БТІ , який був на час купівлі будинку, то він зроблений у масштабі 1:500. Між сараями, гаражем та кухнею є 2 мм, що згідно плану становить 1 метр межі. Співробітники міськвиконкому незаконно послались на розмір технічного паспорту, оскільки у ньому були зроблені помилки. По фасаду вони поставили довжину 18,40 м, а позаду вони у прямокутній ділянці вказали розмір 34,90 м. Впродовж 24 років, вона експлуатувала землю та платила за неї 12.006. Коли вона звернулася до органів, які мають ліцензію для встановлення меж земельної ділянки, то у неї вийшла сума оплати у 8 грн. з копійками. Вона 24 роки оплачує ні за що. Їй зробили план БТІ з помилками. У плані БТІ чітко вказаний гараж, сарай, кухні і 2 мм відходу. Коли це вирішили вона не знає. У грудні вона писала, що не згодна. Фактично її ніхто письмово не повідомляв, що прийнято таке рішення. Коли у 2011 році її сусід ОСОБА_2 без її дозволу почав будувати на їх землі, поруч з їх межею автосервіс, який був побудований незаконно, у неї є документи з інспекції газу, який не введено до експлуатації. ОСОБА_2 поруч з її межею, яку вона фактично використовує, побудував автосервіс, який ніхто не може прийнято до експлуатації. Оскільки він повинен бути розташований на відстані 50 метрів від житлових будинків. Коли вона побачила, що він ламає паркан, вона звернулася до нього, але він сказав, що побудує новий кращій паркан. Конфлікту з цього питання не виникало. Вона звернулася з питанням приватизації та дізналася, що у 2005 році сесія прийняла таке рішення. Вона звернулася до них, її запросили на засідання погоджувальної комісії. Гончар їй задав питання, де повинна бути її межа. На що вона відповіла, що там де вона і є фактично. ОСОБА_2 не порушував, оскільки як є бетонна відмостка, так є її паркан і паркан Мамула. Однак вони пишуть, що неможливо встановити межу. Як це можливо, якщо вона на протязі 24 років експлуатує, підтримує, користується, ремонтує. У протоколі розглядалися одні питання, а винесено рішення зовсім по іншим. Коли задали питання Прус, то вона відповіла, що паркан відсутній. За протоколом від 10.01.2013 року Гончар спитав у неї, де повинна, за її думкою, проходити межа. Вона йому пояснила, що у 1 метрі, а не у 20 см, як встановлено. Потім спитали, чому вона не оскаржила рішення, вона їм пояснила, що про рішення вона не знала. ОСОБА_2 сказав, що не згоден з даним рішенням. Вони почали обкладку гаражу цеглою , ширина якого 20 см. Далі хотіли класти у 2010 році, але Мамула та його старший син прогнали її робітників і не дали їм класти цеглу. Тому залишилася не обкладена виїмка. Міськвиконком послався тільки на план БТІ і не звернув уваги на те, що є фактично. ОСОБА_3 говорила, що під час проведення обстеження ОСОБА_1 стверджувала, що земельну ділянку зрівняла за рахунок земельної ділянки - домоволодіння № 12 по вул. Толстого, і сусідка написала розписку про те, що не заперечує ОСОБА_1 зайняти її ділянку з фасадної сторони довжиною 1,12 м. Мамула не має жодного відношення до земельної ділянки домоволодіння № 12 по вул. Толстого і не має права вирішувати, як вона буди зрівнювати свою земельну ділянку. З його сторони землі вона не займає. Коли комісія приїхала в останній раз, вони виміряли наступним чином: 12 будинок границі 25,05 м і показують домоволодіння, яке фактично на той день згоріло і його не існує. Вони відміряють від кута будинку, якого вже не має. Фактично вони виміряли від кута паркану і за планом 26,06 м, а фактично - 24,20 м. Ця відстань, за рахунок якої вона виміряла свою межу. У плані БТІ їй вказали «карман». Коли вона придбала будинок, там росли дерева. План БТІ їй склали не зрозуміло - тут 34 м, тут 18,40 м. по плану її межа відповідає межі будинку № 12. В її технічному паспорті межа зі сторони ОСОБА_2- 41,70 м, а фактично - 44,55 м. У сусідки написано 44,12 м, а у Мамула - 47 м. Цифра цифрі не відповідає. Міськвиконком послався на фасад. Розміри фасаду Мамула встановити не можливо, оскільки він зруйнував свій паркан. Коли приїхала комісія по земельним спорам останній раз, Мамула стверджував, що вона перенесла свій сарай. Тоді працівники міськвиконкому спитали, чи не переносила вона будинок. ОСОБА_2 відповів, що ні він, ні вона не переносили свої будинки. Тоді вони взяли за лінійку та поміряли : у неї вийшло 1.96 мм , що відповідно до масштабу складає 9,5 м, а у Мамула було 2,2 м, що складає 11 метрів. Вони рулеткою обміряли від кута і, не доходячи до її бетонної відмостки, 10 см і була відстань 11 метрів 10 см. У Протоколі вони цього не вказали. Точно так і щодо її земельної ділянки. Коли вони виміряли її ділянку, вийшло 9,5 м. Фактично було зрозуміло, що це її бетонна відмостка, яка завжди належала їй. Просить скасувати рішення 33 сесії 6 скликання від 15.02.2013 року та рішення міської ради від 13.12.2005 року № 37/9 «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міськраді по спірним питанням суміжного землекористування».

Представники відповідача - ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 03.01.2013 року , та ОСОБА_5 , яка діє на підставі довіреності № 1-4/1 від 03.01.2013 року, позовні вимоги не визнали повністю. Представник ОСОБА_4 надала суду пояснення, які викладені в запереченні проти позову та вказала, що рішенням Антрацитівської міської ради Луганської області від 13.12.2005 року № 37/9 було затверджено протокол узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування від 09.09.2005 року. Підставою для прийняття зазначеного рішення Антрацитівської міської ради був Протокол № 1 узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування від 09.09.2005 року, відповідно до якого вирішувалось питання стосовно встановлення межі між земельними ділянками по вул. Толстого, 8 та 10 у м. Антрациті. Комісією рекомендовано Антрацитівській міській раді межу між земельними ділянками по вул. Толстого, 8 та 10 у м. Антрациті встановити таким чином, що ширина земельних ділянок по фасаду складає: вул. Толстого, 8 - 21 ,00 м, вул. Толстого, 10- 19,00 м. (межовий знак розташований на відстані 0,20 м від попереднього куту гаражу ОСОБА_1В.). ОСОБА_2 рекомендовано забезпечити можливість проходу ОСОБА_1 уздовж межі між земельними ділянками для ремонту гаражу. ОСОБА_1 рекомендовано укласти договір на встановлення сервітуту (на користування земельною ділянкою ОСОБА_2Є.) для проходу уздовж межі між земельними ділянками для ремонту гаражу.

Статтями 158 та 159 Земельного кодексу України визначено компетенцію органів місцевого самоврядування щодо вирішення земельних спорів у межах населених пунктів.

На підставі ст. 107 Земельного кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема, з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин. В даному випадку комісією були досліджені всі спірні питання по земельним ділянкам за адресою: м. Антрацит, вул. Толстого, 10 та Толстого, 8 та винесено відповідний протокол. У звязку з чим, Антрацитівською міською радою було прийнято відповідне рішення.

Стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наголошує, що міські ради приймають нормативні та інші акти у формі рішень. На підставі п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Протокол комісії по розгляду земельних питань не є рішенням органу місцевого самоврядування. Тому, остаточним етапом розгляду земельного спору є затвердження даного протоколу комісії рішенням Антрацитівської міської ради.

Тому, Антрацитівською міською радою, в межах її компетенції, на підставі та у спосіб, що передбачені законами України, було прийнято рішення від 13.12.2005 року № 37/9 «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування».

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України(в редакції, що діяла на момент виявлення порушення), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, якщо позивач вважала свої права та інтереси порушеними, вона мала право звернутися в зазначений законодавством строк.

15 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Антрацитівської міської ради щодо розгляду питання стосовно встановлення суміжної межі між земельними ділянками, розташованими за адресами: м. Антрацит, вул. Толстого, 10 та Толстого, 8 по фактичному використанню та внесення змін до рішення Антрацитівської міської ради від 13.12.2005 року № 37/9 Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування.

19 листопада 2012 року комісією по розгляду земельних спорів в межах м.Антрацит було проведено обстеження земельної ділянки домоволодіння № 10 по вул. Толстого, в результаті якого встановлено, що між земельними ділянками домоволодінь № 8 та 10 на спірній частині відсутній паркан. Металевий кіл, яким було позначено межу між цими ділянками встановлений узгоджувальною комісією при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування 09.09.2005 року - відсутній.

Під час обстеження були виконані обміри фасадних сторін земельних ділянок домоволодінь № 8, № 10, № 12 по вул. Толстого. За результатами проведених обмірів були виявлені розбіжності між розмірами, зазначеними на планах БТІ та фактичними розмірами.

Фасадна сторона домоволодіння № 10 по вул. Толстого промірювалася від фактичної межі з ділянкою № 12 до правого переднього кута будівлі позначеної на плані БТІ літерою Г. Її розмір становить 18,95 М. Згідно з планом БТІ ця сторона становить 18,40- м, але на плані БТІ між земельними ділянками домоволодінь № 10 та № 12 існує щілина розмірами близько 1,00м на 2,20 м. За фактом вона відсутня . Розмір цієї сторони встановлений рішенням Антрацитівської міської ради та становить 19,00 м.

Фасадна сторона домоволодіння № 8 по вул. Толстого промірювалася від правого переднього кута будівлі позначеної на плані БТІ домоволодіння № 10 по вул. Толстого літерою Г до межі між земельними ділянками домоволодіння № 8 та № 6, тобто до сусідньої ділянки. Межа між цими ділянками відсутня, тому була показана ОСОБА_2 на відстані 1,00 м від житлового будинку, позначеного на плані БТІ домоволодіння № 8 по вул. Толстого літерою А. Таким чином, фактичний розмір фасадної сторони земельної ділянки домоволодіння № 8 становить 20,55 м. Згідно з планом БТІ цей розмір становить- 21 ,00м Розмір цієї сторони встановлений рішенням Антрацитівської міської ради та також становить 21,00 м.

За результатами розгляду земельного спору комісією було рекомендовано Антрацитівській міській раді: відмовити ОСОБА_1 у встановленні суміжної межі між земельними ділянками, розташованими за адресами: м. Антрацит, вул. Толстого 10 та вул. Толстого,8 за фактичним використанням у звязку з неможливістю його встановлення, рішення Антрацитівської міської ради від 13.12.2005 року № 37/9 Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування залишити без змін, а також рекомендувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернутися до юридичної або фізичної особи, яка має ліцензію на проведення робіт по встановленню меж.

Тому, Антрацитівською міською радою, в межах її компетенції, на підставі та у спосіб, що передбачені законами України, було прийнято рішення від 15.02.2013 року № 33/52 Про результати розгляду земельних спорів.

Просять відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.

Третя особа - ОСОБА_2 заперечує проти задоволення вимог позивачки ОСОБА_1 та вказав, що вимоги про скасування рішення Антрацитвської міської ради від 19.12.2005 року № 37/9 слід залишити без розгляду у звязку з пропуском строку звернення до адміністративного суду з позовом. З позову та наданих документів не вбачається порушення прав позивачки на користування належною їй земельною ділянкою з боку субєкта владних повноважень, а вбачається наявність цивільного спору між суміжними землекористувачами та вимоги позивачки збільшити земельну ділянку, яка знаходиться в її користуванні, за рахунок інших землекористувачів.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин та території сіл,селищ, міст належить, зокрема: д) організації землеустрою, Й) вирішення земельних спорів, к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. На підставі ст. 107 Земельного кодексу України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема, з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Визначені положення закону органом місцевого самоврядування було дотримано.

В межах своєї компетенції, та відповідно до положень земельного законодавства, сесія Антрацитівської міської ради своїм рішенням від 13.12.2005 року встановила межу між сусідніми земельними ділянками по вул. Толстого, 8 та вул. Толстого, 10. Зазначене рішення є публічним , позивачу було відомо про існування цього рішення, і вона могла знати про це рішення внаслідок його публічності, відтак строк звернення для оскарження цього рішення позивачка пропустила, що свідчить про відсутність в неї інтересу до вирішення цього питання в той час.

Згідно протоколу комісії по земельних спорах від 10.01.2013 року, яка розглядала земельний спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, комісією вивчалось питання встановлення меж. З підстав того, що фактична межа між спірними ділянками відсутня, погляди щодо фактичної межі між землевласниками різняться, тобто встановити фактичне використання земельних ділянок не можливо, а границі, визначені рішенням сесії від 2005 року (тобто кожному виділена однакова за розміром частина спільної ділянки), комісія дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1

На підставі цього було винесено рішення від 15.02.2013 року, а користувачам суміжних земельних ділянок - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, було рекомендовано звернутися за проведенням робіт із землеустрою по встановленню меж, що також передбачено законом.

Таким чином, рішення 33 сесії Антрацитівської міської ради 6 скликання від 15.02.2013 року, є законним, обґрунтованим, воно відповідає вимогам закону та не порушує право позивачки як землекористувача.

Посилання позивачки в позові щодо наявності бетонної відмостки, як продовження будівлі, є неприйнятним, то в технічному плані відмостка відсутня. Також є неприйнятним посилання позивачки на порушення її прав по ремонту стіни будівлі, бо адміністративний суд не вирішує таких питань.

Суд, заслухав позивачку ОСОБА_1, представників відповідача, третю особу - ОСОБА_2 , дослідив матеріали справи, приходить до наступних висновків.

13 грудня 2005 року Антрацитівською міською радою було прийнято рішення № 37/9, відповідно до якого було затверджено протокол узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування земельними ділянками домоволодінь за адресою: м. Антрацит, вул. Толстого,10 та Толстого, 8 .(а.с.14)

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, якщо позивачка вважала свої права та інтереси порушеними, вона мала право звернутися до суду в зазначений законодавством строк.

Представник відповідача та третя особа наполягають на застосування строку давності звернення до суду. Позивачка ОСОБА_1 не вважає, що нею пропущений строк звернення до суду, оскільки про ухвалення рішення Антрацитівської міської ради її не повідомляли, про рішення від 13.12.2005 року їй стало відомо у грудні 2012 року і після чого вона відразу же звернулася з заявою про внесення до нього змін.

Суд вважає, що позивачкою не пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом в частині вимог скасування рішення Антрацитівської міської ради № 37/9 від 13.12.2005 року, оскільки про прийняття відповідного рішення їй не повідомлялося. Про існування рішення Антрацитівської міської ради їй стало відомо після її звернення до Антрацитівської міської ради лише у грудні 2012 року, а до суду з адміністративним позовом позивачка звернулася 06 березня 2013 року.

10 січня 2013 року відбулося засідання комісії по розгляду земельних спорів у межах м. Антрацит, якою було складено протокол від 10.01.2013 року, відповідно до якого вирішувалося питання суміжного користування присадибними земельними ділянками домоволодінь за адресою: м. Антрацит, вул. Толстого,10 та Толстого, 8 . Комісією рекомендовано Антрацитівській міській раді: відмовити ОСОБА_1 у встановленні суміжної межі між земельними ділянками, розташованими за адресою: м. Антрацит, вул. Толстого, 10 та вул. Толстого, 8, за фактичним використанням у звязку з неможливістю його встановлення, рішення Антрацитівської міської ради від 13.12.2005 року № 37/9 «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування» залишити без змін, а також рекомендувати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернутися до юридичної або фізичної особи, яка має ліцензію на проведення робіт із землеустрою з заявою на проведення робіт по встановленню меж. (а.с.19-20).

Рішенням Антрацитівської міської ради від 15 лютого 2013 року № 33/52 було затверджено протокол комісії по розгляду земельних спорів у межах м. Антрацит від 10.01.2013 року.(а.с.18).

Суд вважає, що не має підстав для визнання протиправним та скасування рішення Антрацитівської міської ради від 13 грудня 2005 року «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування» та рішення Антрацитівської міської ради від 15 лютого 2013 року № 33/52, яким було затверджено протокол комісії по розгляду земельних спорів у межах м. Антрацит від 10.01.2013 року.

Так, згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтями 158 та 159 Земельного кодексу України визначено компетенцію органів місцевого самоврядування щодо вирішення земельних спорів у межах населених пунктів.

Стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наголошує, що міські ради приймають нормативні та інші акти у формі рішень. На підставі п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції міських рад належить вирішення відповідного до закону питань регулювання земельних відносин.

Рішення Антрацитівської міської ради від 13 грудня 2005 року «Про затвердження протоколу узгоджувальної комісії при Антрацитівській міській раді по спірним питанням суміжного землекористування» та рішення Антрацитівської міської ради від 15 лютого 2013 року № 33/52, яким було затверджено протокол комісії по розгляду земельних спорів у межах м. Антрацит від 10.01.2013 року, прийняті в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При його прийнятті були використанні повноваження міської ради з метою, з якою ці повноваження надано.

За даних обставин, суд в вважає, що відповідач діяв в межах своєї компетенції.

Постанова в повному обсязі складена 26 квітня 2013 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3,6, 8, 9, 87,94, 99,100, 122, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 107, 152,155,158,159, 160 ,161 Земельного кодексу України , суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Антрацитівської міської ради Луганської області про скасування рішення 33 сесії 6 скликання від 15.02.2013 року та рішення міської ради від 13.12.2005 року № 37/9 - відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в Донецькому адміністративному апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Антрацитівского

міськрайонного суду ОСОБА_6