Постанова № 30916767, 23.04.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р.

Справа № 5017/3020/2012

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Михайлова М.В., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 239 від 03.04.2013р.)

При секретарі: Станковій І.М.

Представники сторін в судове засідання не з’явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Фірма ”Альфа-М”

на рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012р.

по справі № 5017/3020/2012

за позовом Малого приватного підприємства „Фірма ”Альфа-М”

до Військової частини А 1283

про стягнення збільшення заборгованості та фінансових санкцій з в/ч А1283 за порушення строків по виконанню зобов’язань за договором №215 від 17.05.2006р. в сумі 13 659,82 грн.

Встановила:

У жовтні 2012 року Мале приватне підприємство „Фірма ”Альфа-М” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення збільшення заборгованості, фінансових санкцій та збитків з Військової частини А 1283 за порушення строків по виконанню зобов’язань за договором №215 від 17.05.2006р. в сумі 13 659,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на рішення господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. по справі №34/6-09-2322, яке не виконано відповідачем до даного часу, у зв’язку з чим сума заборгованості за вказаним рішенням збільшилася.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. (суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з Військової частини А 1283 на користь МПП „Фірма „Альфа-М” 4235,62 грн. індексу інфляції, 2059,27 грн. три проценти річних, 782,25 грн. судових витрат на відрядження працівника, 741,71 грн. судового збору. В решті заявлених позивачем позовних вимог відмовлено.

Рішення суду в частині часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4 235,62 грн. індексу інфляції за період з 01.06.2009р. по 31.03.2012р. мотивоване тим, що вказаний показник розраховано із застосуванням формули, яка передбачає: перемноження суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції – 34 949,37 грн. на індекс інфляції за період, визначений позивачем, що зроблено невірно, за умови існування саме заборгованості відповідача в сумі 21 041,16 грн.

Також, суд відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. у справі № 34/6-09-2322 пеня за неналежне виконання договору № 215 від 17.05.2006р. в межах суми 21 041,16 грн. згідно акту № 9/6 від 30.06.2006р., заявлена в межах річного строку, обумовленого п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, вже була стягнута.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що виплата заробітної плати не є витратами позивача, понесеними у зв’язку з реалізацією своїх процесуальних прав, а отже відшкодуванню в сумі 1071 грн. за рахунок відповідача не підлягає.

Відмовлено судом у частині позовних вимог про стягнення збитків у сумі 2946,40 грн. у зв'язку з недоведеністю позивачем наявності у сукупності вини, факту заподіяння збитків, причинно – наслідкового зв'язку між заподіяними збитками та протиправною поведінкою відповідача.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Мале приватне підприємство „Фірма ”Альфа-М” звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи просить його частково скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції при визначенні суми інфляційних втрат за період 01.06.2009р. до 31.03.2012р. допущена методологічна помилка, коли для визначення розрахунку судом була застосована суми основного первісного боргу без урахування індексу інфляції станом на 08.07.2006р. замість суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 08.07.2006р. до 31.03.2012р.

Також, апелянт не погоджується з висновком суду щодо відсутності права на стягнення пені, оскільки цей висновок суперечить нормам ст. 258 ЦК України та умовам Договору № 215 від 17.05.2006р.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представника сторін не визнавалась судом обов’язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2006р. між Військовою частиною А1283 (замовник) та Малим приватним підприємством "Фірма "Альфа-М" (виконавець) укладено договір № 215, за умовами якого замовник передає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати технічне обслуговування кінцевих станцій систем К-60П в/ч А1283.

Пунктом 6.3 цього договору встановлено, що експлуатаційно-технічне обслуговування за цим договором виконується в 2006р. за кошторисом № 3/215.

Пунктом 3.1 даного договору передбачено, що сума, на яку укладений цей договір, за кошторисом №3/215 на 2006р. становить 21041,16грн.

За умовами п.3.2 вказаного договору оплата за виконане технічне обслуговування проводиться замовником на підставі пред’явлених виконавцем рахунків з підписаними Замовником актами виконаного технічного обслуговування.

Відповідно до умов договору, а саме п.4.4. у випадку прострочення оплати виконаного технічного обслуговування нараховується пеня у розмірі ставки НБУ за кожен день прострочення з дня отримання бюджетних коштів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. у справі № 34/6-09-2322 за позовом МПП „Фірми „Альфа-М” до Військової частини А 1283 про стягнення 39 726,90 грн. - позов задоволено, стягнуто з Військової частини А 1283 на користь МПП „Фірма „Альфа-М” 39 726,90грн. заборгованості з яких: 34 949,37 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 1872,12 грн. 3 % річних, 2 905,41 грн. пені за період з 01.05.2008р. по 24.06.2009р. Також стягнуто 397,27 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Із рішення суду від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322 вбачається, що сума 39 726,90грн., яку стягнуто з відповідача складається із: 34 949,37 грн. основного боргу з врахуванням індексу інфляції, 1872,12 грн. три проценти річних, 2 905,41 грн. пені за період з 01.05.2008р. по 24.06.2009р.

Постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ №В-11/869 від 17.10.2011р. відкрито виконавче провадження №В-11/869 по виконанню наказу №34/76-09-2322, виданого господарським судом Одеської області 24.09.2009р. про стягнення 40 436,67 грн.

Постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського МУЮ №В-11/869 від 30.12.2011р. виконавчий документ №34/76-09-2322 господарського суду Одеської області повернуто стягувачеві, у зв’язку з тим, що боржник за адресою не знаходиться, майно за боржником не зареєстровано, кошти на рахунку відсутні, що унеможливлює подальше примусове виконання наказу.

Частинами 1, 3 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

При цьому чинне законодавство не пов’язує припинення грошового зобов’язання з наявністю судового рішення про сплату боргу.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зазначена позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. по справі №10/25, яка є обов’язковою для застосування в силу ст.111-28 ГПК України.

За таких обставин судом першої інстанції правомірно стягнути суми інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.

Перевіривши правильність нарахування зазначених сум, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 4 235,62 грн. інфляційних та 2059, 27 грн. -3% річних.

Доводи апеляційної скарги відносно методологічної помилки нарахування судом інфляційних сум не приймаються до уваги, оскільки спростовуються приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, який визначає урахування індексу інфляції від простроченої суми. Крім того, суд першої інстанції в обґрунтування судового рішення у цієї частині правомірно посилається на п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/Ї928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Разом з цим, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у позові про стягнення пені у сумі 1 630,69 грн. з посилкою на ст.232 ГК України, оскільки нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним. Штрафні санкції у вигляді пені за неналежне виконання зобов'язання відповідача за договором № 215 від 17.05.2006 р. стягнути за рішенням господарського суду Одеської області від 12.08.2009р. у справі №34/6-09-2322, умови договору не передбачають нарахування пені за весь час прострочення, а тому відсутні правові підстави для стягнення зазначеної суми.

Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про стягнення збитків від неодержаного доходу у розмірі 2 946,40 грн. виходячи з такого.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Тобто можуть бути стягнені не будь – які передбачувані доходи, а ті доходи, які кредитор міг реально одержати при відсутності порушення. Отже з боржника не можуть бути стягнені неодержані кредитором доходи за відсутності доказів того, що кредитор готовий був до вчинення дій, спрямованих на одержання прибутку, мав для цього всі майнові та організаційні можливості, але з вини боржника ці дії не були доведені до логічного завершення, або ці дії повинні бути вчинені, але не принесли очікуваних доходів з вини боржника.

Відповідно до ч.4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В якості доказу втраченої можливості одержання прибутку позивачем надані копії Договору на строковий вклад (депозит) та на додатковий договір (а.с.18), але зазначені документи не мають бути прийняті до уваги у зв'язку з порушенням позивачем порядку посвідчення копій документів, що надаються до матеріалів справи та невідповідності них вимогам до оформлювання документів, визначених ДСТУ 4163-2003 НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ.

Щодо стягнення середньої заробітної плати, нарахованої представнику за час відрядження, то слід зазначити, що згідно ст. 121 Кодексу законів про працю в Україні, працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада) і середній заробіток. Таким чином, середній заробіток не входить до складу витрат, які підлягають відшкодуванню відрядженому працівникові.

За таких обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком першої інстанції відносно часткового задоволення вимоги позивача про відшкодування судових витрат в сумі 782,25 грн.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Фірма ”Альфа-М” – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. по справі № 5017/3020/2012 – залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 25.04.2013р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя М.В. Михайлов

Суддя І.Г. Філінюк