Рішення № 30916685, 23.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4389/13 23.04.13

За позовом Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»

до Товариства з додаткової відповідальністю «Страхова компанія «Райп»

про стягнення 11 234,42 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Вербенко В.А. (представник за довіреністю №2912/12-34 від 29.12.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (надалі - відповідач) матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 11 234,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом №АА/5073805.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, участі свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в підтвердження чого в матеріалах справи містяться зворотні повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду.

Ухвалою від 11.03.2013р. прийнята до розгляду справа, їй присвоєно №910/4389/13 та розгляд справи призначений на 26.03.2013р. В судове засідання 26.03.2013р. представники відповідача не з'явились, розгляд справи було відкладено до 09.04.2013р. В судовому засіданні 09.04.2013р. розгляд справи було відкладено до 16.04.2013р. у зв'язку з неявною представника відповідача та витребуванням додаткових доказів для долучення до матеріалів справи. В судове засідання 16.04.2013р. представники відповідача не з'явились вкотре, розгляд справи було відкладено до 23.04.2013р.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 23 квітня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2011 року між позивачем (страховик) та Мора Владиславом Аліковичем (далі по тексту - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування транспортного «Стандарт» №22880000-1263 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір страхування).

Об'єктом Договору страхування є транспортний засіб «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН.

Транспортний засіб «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН належить страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ№338484 (належним чином завірена копія міститься в справі).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок настання страхових ризиків, зокрема - дорожньо-транспортної пригоди. (підпункт А1 п. 6.1. Договору).

Відповідний страховий випадок настав 29 серпня 2011р. на вул. М. Малиновського, 12 у м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН, що знаходився під керуванням страхувальника та автомобіля «Opel», реєстраційний номер АА 1449 ВТ, що знаходився під керуванням водія Потебня Наталі Миколаївни.

В результаті ДТП автомобіль «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН, було пошкоджено, що підтверджується довідкою від 29.08.2011р., виданою старшим інспектором Відділення ДАІ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Дубініним В.В. на ім'я страхувальника. (копія довідки в справі).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що страхувальник мав законне право на керування автомобілем «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН, що підтверджується посвідченням водія №ВАА802273 (копія в справі).

Страхувальник звернувся до позивача з заявою-повідомленням від 30.08.2011р. про факт пошкодження автомобіля в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 29 серпня 2011 року. Заявою від 18.10.2011р. про виплату страхового відшкодування, страхувальник просив позивача перерахувати страхове відшкодування на рахунок СТО «ВіДі Автострада».

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь СТО «ВіДі Автострада» страхове відшкодування в розмірі 11 734,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8065 від 25.11.2011р. та розпорядженням №СНТ-22/88/0000/1263-02 від 18.11.2011р. про виплату страхового відшкодування (копії розпорядження та платіжного доручення знаходяться в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування в сумі 11 734,42 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом №СНТ-22/88/0000/1263-02 від 03.11.2011р. (належним чином засвідчена копія страхового акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку страхового відшкодування від 02.11.2011р. до страхового акту №СНТ-22/88/0000/1263-02 від 03.11.2011р., сума страхового відшкодування розрахована позивачем з урахуванням вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН та з урахуванням коефіцієнт фізичного зносу та пропорційності відповідальності страховика.

В підтвердження вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН, в матеріалах справи міститься рахунок №ВДиС-0038152 від 29.08.2011р., відповідно до якого сума ремонту складає 11 819,52 грн.

Позивач звернувся до відповідача з заявою №335 від 01.02.2012 р. на випалу страхового відшкодування в порядку регресу на суму 11 734,42 грн.

Відповідачем надано відповідь №167 від 06.03.2012р. на заяву позивача. Відповідно до зазначеної відповіді, відповідачем було відмовлено в виплаті суми страхового відшкодування з огляду на те, що за полісом №АА/5073805 відповідач не отримав суми страхового платежу на свій рахунок, поліс підписаний особою, яка не мала повноважень та Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві було порушено кримінальну справу №06-14180 за фактом шахрайства за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки за даними Моторного (транспортного) страхового бюро України за період з 21.02.2005р. по 30.09.2011р. не підтверджено використання бланка поліса №АА/5073805 за яким ТДВ «СК «Райп» застраховано відповідальність Потебня Н.М.

Також зазначеною відповіддю, відповідачем було повідомлено, що ТДВ СК «Плюс» змінило своє найменування на ТДВ СК «Райп» у зв'язку з правонаступництвом на підставі Рішення загальних зборів, затвердженого протоколом №8 від 12.09.2011р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Згідно зі ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом - «Opel» державний реєстраційний номер АА 1449 ВТ, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН, керувала Потебня Наталя Миколаївна.

Згідно з постановою Оболонського районного суду м. Києва від 05.10.2011р. (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода, яка відбулась 29.08.2011р., трапилась в наслідок порушення водієм Потебня Наталією Миколаївною п.п. 10.1. Правил Дорожнього Руху. Останню визнано винною у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність Потебня Наталії Миколаївни за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Opel» державний реєстраційний номер АА 1449 ВТ, застраховано Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Плюс», яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (що підтверджено відповідачем листом №167 від 06.03.2012р., що зазначалось вище) шляхом укладення з останнім поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/5073805.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та пропорційності відповідальності страховика, підтверджується наявними в справі та зазначеними вище Розрахунком страхового відшкодування від 02.11.2011р., рахунком ТОВ «ВіДі Автострада» №ВДиС-0038152 від 29.08.2011р. та платіжним дорученням №8065 від 25.11.2011р. про сплату страхового відшкодування за ремонт автомобіля та становить 11 734,42 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача на відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу страхувальника з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу в сумі 11 734,42 грн., згідно зі ст. ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту..

Як вбачається зі змісту Полісу №АА/5073805, розмір франшизи становить 500,00 грн.

Таким чином, відшкодуванню відповідачем підлягає сума у розмірі 11 234,42 грн. (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Toyota Highlander», державний реєстраційний номер АІ 2255 СН, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та пропорційності відповідальності страховика - 500,00 грн. франшиза за Полісом №АА/5073805).

Також, матеріали справи містять докази на підтвердження перерахування Потебня Н.М. суми франшизи в розмірі 500,00 грн. на рахунок позивача, що підтверджується випискою по рахунку позивача №26504010112600 з 12.03.2012р. до 12.03.2012р.

Інформація, яка міститься в матеріалах справи, зокрема в листі відповідача №167 від 06.03.2012р., щодо того, що за полісом №АА/5073805 відповідач не отримав суми страхового платежу на свій рахунок, поліс підписаний особою, яка не мала повноважень та Печерським РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу №06-14180 за фактом шахрайства за ознаками злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки за даними Моторного (транспортного) страхового бюро України за період з 21.02.2005р. по 30.09.2011р. не підтверджено використання бланка поліса №АА/5073805 за яким ТДВ «СК «Райп» застраховано відповідальність Потебня Н.М., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з наявним в матеріалах справи належним чином засвідченим Рішенням Подільського районного суду м. Києва, обставини, викладені в листі відповідача №167 від 06.03.2012р. не підтверджуються з огляду на те, що полісом №АА/5073805 підтверджується сплата Потебня Н.М. страхової премії в розмірі 592,42 грн., вказаний поліс завірений печаткою ТДВ «СК «Плюс» (тепер ТДВ «СК «Райп»), не дійсним не визнаний.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а тому відповідно до Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодуванню підлягають витрати позивача, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу страхувальника в сумі 11 234,42 грн.

Зважаючи на все вищевикладене, з огляду на відсутність протилежних доказів з боку відповідача, позовні вимоги в справі №910/4389/13 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми в порядку регресу в розмірі 11 234,42 грн.

Судовий збір, сплачений позивачем, в сумі 1 720,50 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додаткової відповідальністю «Страхова компанія «Райп» (код ЄДРПОУ 31158052, адреса: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 11) на користь Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (код ЄДРПОУ 21130899, адреса: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13) кошти в розмірі 11 234,42 грн. (одинадцять тисяч двісті тридцять чотири гривні 42 копійки) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2013р.

Суддя С.М. Морозов