Рішення № 30916670, 23.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6499/13 23.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд»

до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсним договору та додаткової угоди до нього, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Салко О.В. (представник за довіреністю від 18.03.2013р.);

від відповідача: Чалий О.О. (представник за довіреністю №050/05-3050 від 01.04.2013р.);

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання недійсним Договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №414 від 31.07.2008р. та Додаткової угоди №1 до Договору пайової участі від 31.07.2008р. №414 від 27.04.2009р., укладених з Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (перейменованим в Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно Рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року №198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)») (надалі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при укладенні Договору, в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, не були дотримані вимоги законодавства (ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій»; Постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007р. №40 «Про встановлення граничного розміру коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів»; Рішення Київської міської ради від 27.02.2003р. №271/431) щодо визначення розміру пайових внесків в межах, що не перевищують їх граничний розмір, оскільки у розрахунках до Договору, які є його невід'ємною частиною, відсутнє посилання на загальну кошторисну вартість будівництва, що в свою чергу свідчить про неможливість встановлення граничного розміру пайового внеску на момент укладення Договору. І тому, на думку позивача, Договір та додаткова угода до нього підлягають визнанню недійсними з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України, як такий, що вчинений сторонами з недодержанням вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Крім того, позивач зазначає, що правова позиція, викладена ним у позовних вимогах, також знайшла своє відображення у правозастосовній практиці в Постанові Вищого господарського суду України №5011-68/3583-2012 від 28.01.2013р.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що укладаючи спірний договір, сторони досягли згоди щодо викладених в ньому умов та змісту, про що свідчать підписи та печатки обох сторін, що в свою чергу свідчить про відповідність Договору умовам ст. 203 ЦК України. Окрім того, як зазначає відповідач, подання ТОВ «Житло-Буд» даного позову пов'язано з ухиленням від сплати пайових внесків за Договором.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.04.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, в справі порушено провадження, розгляд справи призначений на 16.04.2013р. В судове засідання 16.04.2013р. представники сторін з'явилися, проте розгляд справи було відкладено до 23.04.2013р. у зв'язку з витребуванням від сторін додаткових доказів по справі, необхідних для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 23 квітня 2013 року в справі №910/6499/13 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (інвестор), Головним управлінням МВС України у м. Києві (замовник) та Головним управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (перейменованим в Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно Рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року №198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)») у відповідності до Рішення Київради від 27.02.2003р. №271/431 (із змінами внесеними рішеннями Київради «Про пайову участь (внески) інвесторів (Інвесторів) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» від 12.02.2004р. №14/1223, від 28.12.2004р. №1051/2461, від 27.12.2005р. №622/3083, від 31ю10.2006р. №122/179 та від 28.12.2006р. №530/587) було укладено Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №414 (надалі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору сторонами встановлено, що предметом цього Договору є сплата позивачем пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (надалі - пайовий внесок), у зв'язку із будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир - 16 802,00 кв.м.) з вбудованими приміщеннями (офіси) загальною площею 1 034,00 кв.м. та підземним паркінгом загальною площею 1 645,00 кв.м. по вул. Маршала Малиновського, 2а в Оболонському районі м. Києва.

Розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2 та 3 від 29.07.2008р., які є невід'ємною частиною цього Договору, становив 5 885 460,00 грн. (п. 1.2. Договору).

Рішенням Київської міської ради №271/431 від 27.02.2003р. «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» визначено, що пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Позивач зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сімі 5 885 460,00 грн. (без ПДВ) на умовах, визначених у цьому Договорі. (п. 2.1. Договору).

Відповідно до умов п. 3.1. Договору позивач сплачує пайовий внесок, вказаний у п. 2.1. цього Договору, у строк з листопада 2008 року по жовтень 2009 року включно рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа кожного місяця на бюджетний рахунок цільового спеціального фонду міського бюджету за реквізитами вказаними в Договорі.

27.04.2009р. між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору (надалі - Додаткова угода), згідно з п. 2. якої, відповідно до розрахунку від 25.03.2009р., який є невід'ємною частиною цієї Додаткової угоди, розмір несплаченого залишку пайового внеску з урахуванням заборгованості згіно Договору від 31.07.2008р. №414 становить 6 639 080,00 грн.

Враховуючи п. 2 цієї Додаткової угоди та рішення комісії Головного управління економіки та інвестицій з розгляду питань пайової участі позивач зобов'язується перерахувати пайові кошти у сумі 6 639 080,00 грн. (без ПДВ) у строк до 28 лютого 2012 року включно на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету за реквізитами, вказаними в Додатковій угоді. (п. 3. Додаткової угоди).

Виходячи зі змісту позовної заяви та позовних вимог, спір між сторонами виник на підставі того, що при укладенні Договору та Додаткової угоди, в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, не були дотримані вимоги законодавства щодо визначення розміру пайових внесків в межах, що не перевищують їх граничний розмір, оскільки у розрахунках до Договору, які є його невід'ємною частиною, відсутнє посилання на загальну кошторисну вартість будівництва, що в свою чергу свідчить про неможливість встановлення граничного розміру пайового внеску на момент укладення Договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» (в редакції чинній на час укладення оскаржуваного договору) вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2000р. №1930 «Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів» (в редакції від чинній станом на день укладення Договору) встановлено, що відповідно до статті 27 Закону України «Про планування і забудову територій» встановити, що граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25% вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2000р. №1930 граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25 відсотків вартості будівництва об'єкта незалежно від його функціонального призначення (п. 1 Додатку «Нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» до Рішення Київської міської ради від 27.02.2003р. №271/431 (в редакції від 17.07.2008р.)).

Пунктом 4.7. додатку до зазначеного Рішення Київської міської ради визначено, що при будівництві (реконструкції) будь-яких об'єктів договір на сплату пайового внеску оформляється після затвердження інвестором (забудовником) в установленому порядку проектної документації та передує оформленню дозвільних документів на будівництво (реконструкцію) в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до Порядку затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх державної експертизи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007р. №1269 (що діяв на момент укладення Договору та Додаткової угоди), проект розробляється, зокрема, для визначення кошторисної вартості будівництва.

Таким чином, на момент укладення сторонами Договору та Додаткової угоди в законодавстві був чітко закріплений порядок визначення граничного розміру пайового внеску, а саме його розмір не повинен був перевищувати 25% від вартості будівництва об'єкта.

Між тим, сторонами при укладенні Договору та Додаткової угоди не були дотримані вимоги законодавства щодо визначення розміру пайових внесків в межах, що не перевищують їх граничний розмір, оскільки у розрахунках, які є невід'ємною частиною Договору, відсутнє посилання на загальну кошторисну вартість будівництва, що в свою чергу свідчить про неможливість встановлення граничного розміру пайового внеску на момент укладення Договору.

Окрім того, анологічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України №5011-68/3583-2012 від 28.01.2013р.

Отже, виходячи з вищевикладеного позовні вимоги в справі №910/6499/13 є доведеними та обґрунтованими, а Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №414 від 31.07.2008р. та Додаткова угода №1 до Договору пайової участі від 31.07.2008р. №414 від 27.04.2009р. підлягають визнанню недійсними.

Судовий збір позивача у розмірі 2 294,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №414 від 31.07.2008р., укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням МВС України у м. Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд».

3. Визнати недійсною з моменту укладення Додаткову угоду №1 від 27.04.2009р. до Договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва від 31.07.2008р. №414, укладену між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням МВС України у м. Києві та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд».

4. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 04633423, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-Буд» (код ЄДРПОУ 24368041, адреса: 01012, м. Київ, Майдан Незалежності, буд. 2) судовий збір в розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.04.2013р.

Суддя С.М. Морозов