Постанова № 30916568, 26.04.2013, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 1-698/11

пр. № 1/759/11/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року м.Київ

Святошинський районний суд м.Києва

у складі: головуючого судді Скоріна А.В.

при секретарі: Кузику Т.С.

за участю прокурора: Марунича О.В.

захисника: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.ст.191 ч.5, 212 ч.3, 357 ч.2, 365 ч.3 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_2 обвинувачується у скоєні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.5, 212 ч.3, 357 ч.2, 365 ч.3 КК України.

Прокурор Марунич О.В. під час розгляду справи по суті заявив клопотання, в якому просить кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст.ст.191 ч.5, 212 ч.3, 357 ч.2, 365 ч.3 КК України направити на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства, які не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Суд, заслухавши дане клопотання, думку захисника ОСОБА_1, підсудного ОСОБА_2, які підтримали вищевказане клопотання, прийшов до висновку, що справа підлягає направленню на додаткове розслідування з таких мотивів.

Згідно ст.281 КПК України (в редакції 1960р.), повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли неповнота або неправильність не може бути усунута у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.22 КПК України (в редакції 1960р.), прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. При цьому, зазначені посадові особи та суд не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.

В силу ст. 64 КПК України (в редакції 1960р.) при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді в числі інших визначених в цьому законі обставин, підлягають доказуванню подія злочину, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Крім того, згідно ст. 132 КПК України (в редакції 1960р.) обвинувачення повинно бути конкретним, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, органами слідства зазначені вимоги закону належним чином не були виконані, були допущені неповнота, однобічність при розслідуванні даної справи, коли залишились недослідженими такі обставини, що мають суттєве значення, що призвело до порушення прав підсудного.

Так, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, а саме незаконному, з перевищенням повноважень продажу нерухомого майна ЗАТ «Київський готель «Мир» на користь ТОВ «Віглон», ТОВ «Інкерія» та ТОВ «Озерка» - порушена з порушенням вимог ст.6 п.11 КПК України (в редакції 1960р.).

Зокрема, за фактом нібито незаконного укладання 01.06.2006р. угод купівлі-продажу нерухомого майна ЗАТ «Київський готель «Мир» відносно ОСОБА_2 слідчим прокуратури Голосіївського району міста Києва Чубаровим Ю.Г. 10.10.2006р. вже порушувалась кримінальна справа №51-1570 за ст.365 ч.3 КК України.

Зазначена постанова про порушення кримінальної справи оскаржувалась ОСОБА_2 до Голосіївського районного суду міста Києва, який постановою від 26.01.2007р. скаргу ОСОБА_2 задовольнив, постанову про порушення кримінальної справи скасував, а в порушенні кримінальної справи за ст.365 ч.3 КК України відносно ОСОБА_2 відмовив.

Згідно ст.6 п.11 КПК України (в редакції 1960р.) кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає закриттю, якщо про відмову в порушенні справи по тому самому факту є не скасована постанова.

Таким чином, винесення постанови від 06.09.2010р. про порушення кримінальної справи №51-2153 за ст.365 ч.3 КК України за тим самим фактом, за яким наявна не скасована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за тією ж статтею кримінального кодексу, відносно тієї ж особи - суперечить положенням ст.6 КПК України (в редакції 1960р.).

За таких обставин, досудове слідство у вказаній кримінальній справі проведене з порушення норм КПК і ці порушення не можуть бути усунуті в судовому засіданні, що відповідно до ст.281 КПК України (в редакції 1960р.) є безумовною підставою для повернення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Крім того, відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2010р., яке залишено без змін згідно з Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2010р. та Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2010р. по справі №6/692 - відмовлено в позові прокурора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна ЗАТ «Київський готель «Мир» від 01.06.2006р. на користь ТОВ «Віглон», ТОВ «Озерка» та ТОВ «Інкеія».

Згідно з вказаними судовими рішеннями - договори купівлі-продажу нерухомого майна є законними та були укладені ОСОБА_2 в межах наданих йому повноважень.

Проте ніякої правової оцінки вказаним судовим рішенням в ході досудового слідства не надано.

Більше того, в жовтні 2010 року Приватне акціонерне товариство «Київський готель «Мир» зверталося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Озерка», ТОВ «Ардена», ТОВ «Артіс», ТОВ «Інкреія» та ТОВ «Віглон» про визнання недійсними договорів від 01.06.2006р. купівлі-продажу нерухомого майна готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1, укладених закритим акціонерним товариством «Київський готель «Мир» із ТОВ «Озерка», ТОВ «Інкерія» та ТОВ «Віглон»; про витребування у ТОВ «Ардена» та ТОВ «Артіс» відповідного майна та про зобов'язання перереєструвати право власності на спірні об'єкти нерухомого майна з ТОВ «Ардена» та ТОВ «Артіс» - на приватне акціонерне товариство «Київський готель «Мир».

Згідно з остаточною у даній справі Постановою Вищого господарського суду України від 23.05.2012р. судом прийнято рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Київський готель «Мир» до ТОВ «Озерка», ТОВ «Ардена», ТОВ «Артіс», ТОВ «Інкреія» та ТОВ «Віглон» про визнання недійсними договорів від 01.06.2006р. купівлі-продажу нерухомого майна готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1, укладених закритим акціонерним товариством «Київський готель «Мир» із ТОВ «Озерка», ТОВ «Інкерія» та ТОВ «Віглон»; відмовлено у задоволення позовних вимог про витребування у ТОВ «Ардена» та ТОВ «Артіс» відповідного майна та відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання перереєструвати право власності на спірні об'єкти нерухомого майна з ТОВ «Ардена» та ТОВ «Артіс» - на приватне акціонерне товариство «Київський готель «Мир».

Відповідно до зазначеної постанови Вищого господарського суду України від 23.05.2012р. по справі №2/261 договори купівлі-продажу нерухомого майна ЗАТ «Київський готель «Мир» укладені ОСОБА_2 в межах наданих йому повноважень.

На теперішній час вищевказана постанова Вищого господарського суду України від 23.05.2012р. по справі №2/261 набрала законної сили.

Тобто на теперішній час наявні два судові рішення, що набрали законної сили, по двох господарських справах (№6/692 та №2/261), якими встановлено законність укладених ОСОБА_2 договорів купівлі-продажу нерухомого майна ЗАТ «Київський готель «Мир» та встановлено факт укладання вказаних договорів ОСОБА_2 в межах наданих йому прав і повноважень.

У будь-якому випадку, вказані судові рішення потребують належної правової оцінки в ході досудового слідства з прийняттям відповідного процесуального рішення.

Зазначені обставини свідчать про неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Досудове слідство в частині обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.191 ч.5 КК України проведене неправильно та однобічно, а висновки органу досудового слідства про наявність в діях ОСОБА_2 складу інкримінованого злочину ґрунтуються виключно на припущеннях, що суперечить вимогам ст.62 Конституції України та є неприпустимим.

Так, обвинувачення ОСОБА_2 у надмірному отриманні заробітної плати обґрунтоване органом досудового слідства даними аудиторських висновків Аудиторської фірми «СЕРВІС-АУДИТ» від 15.01.2010р. та Аудиторської фірми ППАФ «Консультант-аудит» від 12.02.2010р., а також даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, отриманих з Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва.

У той же час, вказані аудиторські висновки та індивідуальні відомості про застраховану особу - не підтверджують факту отримання ОСОБА_2 надмірної заробітної плати.

В аудиторських висновках обраховано різницю між даними про нараховану ОСОБА_2 заробітну плату згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу та даними про призначену заробітну плату ОСОБА_2 згідно з Рішенням Спостережної ради Товариства від 31.10.2003р. та Контрактом від 31.03.2005р..

Проте у період 2003-2006р.р. ОСОБА_2 не отримував заробітну плату в розмірі, зазначеному в індивідуальних відомостях про застраховану особу.

Ніяким чином, у тому числі документально, факт отримання ОСОБА_2 заробітної плати в розмірі, зазначеному в індивідуальних відомостях про застраховану особу - не підтверджений і слідчі дії з цих питань (зокрема, вилучення первинних документів з питань виплати заробітної плати, призначення судово-економічної експертизи з метою встановлення розміру надмірно отриманої заробітної плати) - в ході досудового слідства взагалі не проводились.

Тобто фактично по кримінальній справі в цій частині обвинувачень органом досудового слідства, всупереч вимогам ст.64 КПК України, взагалі не встановлювались час, місце та спосіб вчинення інкримінованого ОСОБА_2 злочину, а розмір шкоди, нібито завданої злочинними діями ОСОБА_2 - належним чином не визначений. Вказані порушення не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Крім того, із показань ОСОБА_2, індивідуальні відомості про застраховану особу, на які посилається слідчий, містять недостовірну інформацію про розмір нарахованої ОСОБА_2 заробітної плати. Також, як встановлено експертним шляхом (Висновок судово-почеркознавчої експертизи №8646/8647/12-32 від 12.02.2013р., Т.19 арк.8-13), підпис в індивідуальних відомостях від імені ОСОБА_2 останньому не належить. Зазначені обставини свідчать про те, що вищевказані індивідуальні відомості про застраховану особу не можуть бути належним доказом у справі.

У той же час, саме на підставі вказаних індивідуальних відомостей про застраховану особу складалися аудиторські висновки Аудиторської фірми «СЕРВІС-АУДИТ» від 15.01.2010р. та Аудиторської фірми ППАФ «Консультант-аудит» від 12.02.2010р., якими орган досудового слідства обґрунтовує обвинувачення в отриманні ОСОБА_2 надмірної заробітної плати.

Отже враховуючи, що вказані аудиторські висновки складені на підставі підробленого документу - аудиторські висновки також не можуть бути належним та допустимим доказом отримання ОСОБА_2 надмірної заробітної плати.

Також слід зазначити, що самі по собі наявні в матеріалах справи аудиторські висновки Аудиторської фірми «СЕРВІС-АУДИТ» від 15.01.2010р. та Аудиторської фірми ППАФ «Консультант-аудит» від 12.02.2010р. - суперечать одне одному.

Так, у аудиторському висновку Аудиторської фірми «СЕРВІС-АУДИТ» від 15.01.2010р. визначено розмір нібито надмірно нарахованої ОСОБА_2 заробітної плати в сумі 576325,32 грн., а у аудиторському висновку Аудиторської фірми ППАФ «Консультант-аудит» від 12.02.2010р. зазначено про нібито надмірно нараховану ОСОБА_2 заробітну плату в розмірі 494205 грн..

Вказані протиріччя ніяким чином, у тому числі шляхом проведення судово-економічної експертизи - не усунуті, а розмір шкоди, нібито завданої злочинним діями ОСОБА_2, знову ж таки, всупереч вимогам ст.64 КПК України (в редакції 1960р.) - не встановлений.

При цьому у жодному з вказаних аудиторських висновків не враховані численні премії, які призначались ОСОБА_2 протягом 2003-2006р.р. за рішенням Спостережної ради ЗАТ «Київський готель «Мир» та особисто голови Спостережної ради ОСОБА_4.

Факти преміювання ОСОБА_2 за рішенням Спостережної ради ЗАТ «Київський готель «Мир» та розпорядженнями голови Спостережної ради ОСОБА_4 підтвердили свідки, яким ОСОБА_4 давав доручення щодо преміювання ОСОБА_2, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Крім того, свідок ОСОБА_4 підтвердив факт преміювання ОСОБА_2 в травні 2005 року.

Факти преміювання ОСОБА_2 протягом 2003-2006р.р. підтверджуються частиною протоколів засідань Спостережної ради ЗАТ «Київський готель «Мир» (протоколи від 18.03.2004р. та від 20.08.2004р.), які збереглися у ОСОБА_2.

Однак вказані факти преміювання ОСОБА_2, у тому числі ті, які підтверджені протоколами Спостережної ради ЗАТ «Київський готель «Мир» - в аудиторських висновках не відображені, що свідчить про те, що вказані аудиторські висновки складені наспіх, на підставі неповних даних та є неналежними доказами.

Для усунення всіх вказаних протиріч та на виконання вимог ст.64 КПК України (в редакції 1960р.) у даній кримінальній справі необхідно призначити судово-економічної експертизи, на розв'язання якої потрібно було поставити питання, чи отримано ОСОБА_2 в період 2003-2006р.р. надмірну заробітну плату та в якому розмірі та чи підтверджується це документально?

Потреба у призначенні такої експертизи необхідна для з'ясування експертним шляхом питання, чи спричинено діями ОСОБА_2 шкоду ЗАТ «Київський готель «Мир» та в якому розмірі.

У той же час, призначення і проведення такої експертизи в ході судового розгляду справи є неможливим, оскільки для проведення експертизи до експертної установи потрібно надати первинні документи з питань нарахування та виплати заробітної плати у ЗАТ «Київський готель «Мир», які в ході досудового слідства не вилучались та до матеріалів даної кримінальної справи органом досудового слідства не долучені.

Досудове слідство в частині обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.357 ч.2 КК України, а саме приховуванні печатки ЗАТ «Київськй готель «Мир» від нібито нового керівництва Товариства - проведене з порушенням норм КПК.

Зокрема, кримінальна справа за ст.357 ч.2 КК України порушена відносно ОСОБА_2 згідно з постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури міста Києва від 06.09.2010р..

У той же час, порушення цієї кримінальної справи відбулося всупереч вимогам ст.6 п.11 КПК України (в редакції 1960р.).

Так, відповідно до ст.6 п.11 КПК України (в редакції 1960р.), кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю, якщо про відмову в порушенні справи по тому самому факту є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

У 2008 році за заявою ОСОБА_8 щодо незаконного, на його думку, привласнення ОСОБА_2 печатки та установчих документів ЗАТ «Київський готель «Мир» Голосіївським РУ ГУМВС України в м. Києві вже проводилась відповідна перевірка, по результатах якої 06.03.2008р. старшим дільничним інспектором Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві Стоян М.С. виносилась постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

Таким чином, за тим самим фактом, за яким слідчим прокуратури міста Києва 06.09.2010р. порушено кримінальну справу №51-2153 за ст.357 ч.2 КК України, наявна не скасована постанова органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.

У зв'язку з цим, порушення нової кримінальної справи, по якій ОСОБА_2 піддано суду - суперечить вимогам ст.6 п.11 КПК України (в редакції 1960р.).

За таких обставин, досудове слідство у вказаній кримінальній справі проведене неправильно, та ця неправильність не може бути усунута в судовому засіданні, а кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.

Досудове слідство в частині обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, а саме ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах при продажу нерухомого майна ЗАТ «Київський готель «Мир» проведене з порушеннями кримінально-процесуального законодавства, неповно та неправильно, і ця неповнота та неправильність досудового слідства не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

Так, обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину пред'явлене на підставі довідки-дослідження від 09.06.2009р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ЗАТ «Київський готель «Мир» дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005р. по 17.11.2006р.», у якій викладено суб'єктивну думку трьох працівників податкових органів, які зробили «припущення, що сума занижених податкових зобов'язань від операції з продажу 01.06.2006р. цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 підприємствам ТОВ «Озерка», ТОВ «Інкерія» та ТОВ «Віглон» може знаходитись в межах від 20 940 480,4 грн. до 21 436 075,73 грн.».

У той же час, відповідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, вказані припущення, викладені у зазначеній довідці-дослідженні від 09.06.2009р. суперечать висновкам податкових органів, викладеним в акті №696\1-23-01-04790594 від 17.11.2006р. ДПІ в Голосіївському районі м.Києва «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ЗАТ «Київський готель «Мир» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р.» (Т.18 арк.138-162).

Зокрема, відповідно до зазначеного акту, будь-яких порушень податкового законодавства при здійснені угод щодо відчуження нерухомого майна ЗАТ «Київський готель «Мир» - не встановлено.

У зв'язку з цим ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було видано довідку №3112/29-251 від 29.01.2007р. про відсутність у ЗАТ «Київський готель «Мир» заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах).

Відповідно до ст.4 п.4.2 п.п.4.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання у разі, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

У той же час, податковими органами у передбаченому Законом порядку податкове зобов'язання не визначалось, податкове повідомлення-рішення не оформлялось та на адресу ЗАТ «Київський готель «Мир» - не направлялось.

Про несплату податку на додану вартість стверджує лише слідчий. При цьому сума нібито прихованого від сплати податку визначена ним самостійно, що є неприпустимим.

Враховуючи наведені обставини, потрібно провести у даній кримінальній справі судово-економічну експертизу, на розв'язання якої необхідно поставити питання, чи підтверджується документально та нормативно припущення, викладені на аркуші 13, абзац 3 довідки-дослідження від 09.06.2009р. «Про результати документальної невиїзної перевірки ЗАТ «Київський готель «Мир» дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005р. по 17.11.2006р.» про те, що сума занижених податкових зобов'язань від операції з продажу 01.06.2006р. цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 підприємствам ТОВ «Озерка», ТОВ «Інкерія» та ТОВ «Віглон» може знаходитись в межах від 20 940 480,4 грн. до 21 436 075,73 грн.»?

Крім того, вирішенню шляхом проведення судово-економічної експертизи підлягають також питання, чи правильно визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у Декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року з реєстраційним номером №135987 від 20.07.2006р., якщо ні, то на яку суму завищено чи занижено податкове зобов'язання з ПДВ?

У той же час, проведення такої експертизи є обов'язковим в контексті вимог ст.ст. 64, 65 КПК України (в редакції 1960р.), вимоги яких зобов'язують орган досудового слідства та суд встановити розмір шкоди, завданої злочином належними та допустимими доказами.

Проведення вказаної експертизи під час судового розгляду справи є неможливим, оскільки для проведення експертизи експертній установі необхідно надати первинні документи бухгалтерського та фінансового обліку ЗАТ «Київський готель «Мир», які до матеріалів даної кримінальної справи органом досудового слідства не долучені.

У зв'язку з цим кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування у тому числі для призначення та проведення в ході додаткового розслідування судово-економічної експертизи із вищезазначених питань.

Крім того, слід також зазначити, що відповідно до ст.64 КПК України (в редакції 1960р.) при провадженні досудового слідства обов'язковому доказуванню підлягає час, місце та спосіб вчинення злочину.

У той же час, ОСОБА_2 взагалі не підписував податкову декларацію, у якій на думку слідчого нібито неправильно відображено показники податкових зобов'язань ЗАТ «Київський готель «Мир» з податку на додану вартість.

В матеріалах кримінальної справи наявний висновок судово-подчеркознавчої експертизи КНДІСЕ №10602 від 25.11.2008р., згідно з яким підпис від імені ОСОБА_2 в Декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року з реєстраційним номером №135987 від 20.07.2006р. останньому не належить.

У період, коли нібито складалася та подавалася до податкового органу вказана Декларація з податку на додану вартість за червень 2006 року з реєстраційним номером №135987 від 20.07.2006р., ОСОБА_2 не виконував функцій Генерального директора ЗАТ «Київський готель «Мир», оскільки в цей час (з 26.06.2006р. по 26.07.2006р.) він перебував у черговій відпустці відповідно до Наказу №39к від 23.06.2006р..

Однак всупереч вимогам ст.ст.22, 64 КПК України (в редакції 1960р.) належної правової оцінки вказаним фактам органом досудового слідства не дано.

В частині обвинувачення ОСОБА_2 в ухиленні від сплати податку на додану вартість у червні 2006 року в сумі 4115886,01 грн. шляхом нібито неправильного відображення у податковій декларації з ПДВ за червень 2006 року обсягів придбання та податкового кредиту - досудове слідство також проведене неправильно, а обвинувачення слідчого ґрунтуються виключно на припущеннях.

Зокрема висновки, якими слідчий обґрунтовує обвинувачення ОСОБА_2 в цій частині викладені у довідці від 25.09.2007р. №91/35-40/04790594 про аналіз відповідності руху коштів по одному з одинадцяти рахунків ЗАТ «Київський готель «Мир».

Однак такі висновки повністю спростовуються результатами невиїзної перевірки ЗАТ «Київський готель «Мир» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2005р. по 17.11.2006р., проведеної за постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури міста Києва Пашиніна О.І. від 13.02.2009р. по кримінальній справі №51-2153, та оформленої відповідною довідкою-дослідженням від 27.03.2009р..

Більше того, вказана аналітична довідка від 25.09.2007р. - взагалі не може бути належним та допустимим доказом, яким би визначався розмір шкоди, нібито спричиненої діями ОСОБА_2.

Так, згідно з Наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Тобто вказана "аналітична довідка" навіть за своєю формою не відповідає вимогам чинного законодавства.

В ході досудового слідства правової оцінки даним обставинам надано не було, а вимоги ст.ст.64, 65 КПК України (в редакції 1960р.) щодо встановлення розміру шкоди, завданої злочином належними та допустимими доказами - не виконані.

Також необхідно провести у даній справі судово-економічну експертизу, на розв'язання якої необхідно поставити питання, чи підтверджуються документально та нормативно висновки, викладені у абз.4 розділу 3 «Довідки про аналіз відповідності руху коштів по рахунку №260090552700611 відкритому в КБ «ПриватБанк», який належить ЗАТ «Київський готель «Мир» та звітності з податку на додану вартість за період з 01.06.2006р. по 01.09.2006р. та визначення розміру отриманих коштів від реалізації майна» від 25.09.2007р. №91/35-40/04790594 про те, що «виходячи з отриманих та перерахованих ЗАТ «Київський готель «Мир» коштів з податком на додану вартість по рахунку №26009052700611 за період з 01.06.2006р. по 30.06.2006р. позитивна різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету становить 4 115 886,01 грн.»?

Призначення та проведення такої експертизи в ході судового розгляду справи є неможливим через необхідність надання до експертної установи первинних документів бухгалтерського та фінансового обліку ЗАТ «Київський готель «Мир», які до матеріалів даної кримінальної справи органом досудового слідства не долучені та в розпорядженні суду не перебувають.

У зв'язку з цим справа підлягає поверненню на додаткове розслідування у тому числі для призначення і проведення судово-економічної експертизи із вказаних питань.

Таким чином в порушення вимог ст. ст. 131, 132 КПК України (в редакції 1960р.) пред'явлене органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачення за ст.ст.191 ч.5, 212 ч.3, 357 ч.2, 365 ч.3 КК України, є неконкретним, а обставини, зазначені в обвинуваченні не відповідають зібраним по справі доказам, а тому такі обставини тягнуть за собою порушення права підсудного на захист, а також в цілому унеможливлює дослідження при судовому розгляді обґрунтованості цього звинувачення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.281, 296 КПК України (в редакції 1960р.),-

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ст.ст.191 ч.5, 212 ч.3, 357 ч.2, 365 ч.3 КК України, повернути прокурору міста Києва для проведення додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через районний суд на протязі 7 діб.

Суддя: Скорін А.В.