Постанова № 30915664, 24.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2013 р. Справа №801/2729/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного Управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в АР Крим

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Головне управління Державної казначейської служби України в АР Крим, Військовий комісаріат Автономної Республіки Крим,

про визнання дій неправомірними, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій.

Обставини справи: до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття постанови про повернення виконавчого листа, скасувати постанову та зобов'язати відповідача прийняту нову постанову про прийняття до виконавчого провадження та відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом про стягнення з Військового комісаріату АР Крим заборгованості на користь Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч норм Закону України "Про виконавче провадження", без достатніх на то правових підстав, повернув невиконаними виконавчий лист з примусового стягнення заборгованості, посилаючись на норму закону, яка не підлягає застосуванню. Відповідно до норм Закону України "Про гарантії державного виконання судових рішень", на який посилається відповідач, як підставу правомірності повернення виконавчого листа без виконання, його дія не поширюється на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган. За вказаних обставин державним виконавцем постанова про повернення виконавчого листа прийнята з порушенням чинного законодавства, з огляду на що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 18.03.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Заперечуючи проти позову, зазначаючи, що з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії державного виконання судових рішень", відповідно до змісту якого у справах, в яких відповідачем є державний орган, державне підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Відповідно до змін, внесених до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45, що визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, з лютого 2013 року державні виконавці позбавлені можливості стягнення з державних органів грошових коштів, а тому повернення виконавчого листа без виконання, для його подальшого пред'явлення до органів казначейської служби, вчинено в межах діючого законодавства.

Треті особи, залучені до участі у участі у справі на стороні відповідача, явку повноважних представників сторін у судове засідання не забезпечили, про поважність їх неявки суд не сповістили, пояснення по суті адміністративного позову суду не надали.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази, зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 28.02.2013, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Нємцевою Н.І. у виконавчому провадженні № 33655016, повернуто стягувачу виконавчий лист № 2а-8200/10/14/0170, виданий 14 липня 2011 року Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим про стягнення з Військового комісаріаті Автономної Республіки Крим на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим суми у розмірі 480,00 грн.

Відповідно до змісту названої постанови підставами для повернення виконавчого листа стали обставини того, що з 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно пункту 1 статті 3 якого, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу.

Згідно пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною шостою Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який прийнято у новій редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45, встановлено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає відповідне рішення та інші передбачені Порядком документи органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб.

Таким чином, виконання даної категорії виконавчих документів з 01.02.2013 не підвідомче органам державної виконавчої служби та здійснюється органами Казначейства, що включає можливість проведення виконавчих дій стосовно боржника з метою виконання відповідного рішення.

Посилаючись на положення пункту 9 частини першої статті 47, статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачу повернуто виконавчий лист, про що також здійснено відмітку на виконавчому листі.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із названим позовом про визнання протиправними дій, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій. Тобто, предметом спору є правомірність та обґрунтованість прийнятої державним виконавцем постанови про повернення виконавчого листа.

Вирішуючи спір, що виник між позивачем, Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, який є територіальним органом Пенсійного фонду України, що є центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади, та відповідачем - Управлінням державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, який є суб'єктом владних повноважень, входить до системи органів Міністерства юстиції України, на якого на вимогу приписів статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" покладено обов'язок із примусового виконання рішень, суд виходив з того, що вчинення державними виконавцями дій з примусового виконання рішень здійснюється на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби, відповідно до положень статті 2 Закону України від 24.03.1998р. № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.

Система органів державної виконавчої служби за своїм призначенням повинна забезпечити реальну дію правових норм із застосуванням заходів примусового виконання, санкціонованих державою. Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння у реалізації своїх процесуальних прав.

З положень частини першої статті 1 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 17 названого Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Як убачається із змісту частини другої названої статті 17, відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

Положеннями статті 47 вказаного Закону визначено порядок повернення виконавчого документа стягувачу та вказано, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу в тому числі у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до змісту статті 1 Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який набрав чинності з 01.01.2013, Законом встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Положеннями частини першої статті 2 названого Закону, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

При цьому, відповідно до змісту частини другої статті 2 вказаного Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Пенсійний фонд України, зі змісту пункту 1 Указу Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 "Про Положення про Пенсійний фонд України", є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Отже, як убачається з наведеного, на Пенсійний фонд України, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та його територіальні органи, роботу яких організовує, координує та контролює Пенсійний фонд України, не поширюється дія Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", про що напряму вказано у частині другій статті 2 зазначеного Закону.

Визначені положеннями Закону України "Про виконавче провадження" конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень під час виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, в силу статті 19 Конституції України є вичерпними і їх дотримання є безумовним обов'язком відповідача.

Інших, визначених законом підстав для повернення позивачу виконавчого листа без виконання, суду не надано.

Посилання представників відповідача на механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45, є неналежними, оскільки пунктом 3 названого Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

При цьому, відповідно до пункту 7 зазначеного Порядку, у разі наявності підстав

для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

З огляду на викладене, зважаючи на приписи названих нормативних актів, дії державного виконавця з винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу (повернення виконавчого листа без виконання) є протиправними, оскільки вчинені всупереч визначеного порядку, необґрунтовано - без достатніх на то правових підстав, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія. Тобто, вчинення дій державним виконавцем у спосіб не передбачений діючим законодавством є підставою для визнання спірної постанови протиправною, внаслідок чого вона підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що відповідно до наданих державному виконавцю повноважень, у тому числі положеннями статей 11, 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу шляхом прийняття відповідної постанови, а тому підстави для визнання дій з прийняття спірної постанови протиправною, про що позивач просить в адміністративному позові, у суду відсутні.

В частині вимог позивача про спонукання відповідача до виконання певних дій, а саме: зобов'язати відповідача прийняти нову постанову про прийняття до виконавчого провадження виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, суд відмовляє у задоволенні, з огляду на те, що порядок дій державного виконавця та прийняття ним рішень у разі скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, визнаної судом незаконною чи скасованої начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби, визначено законом. Зокрема, на вимогу приписів статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", таке виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

З огляду на викладене, зважаючи на обставини встановлені судом, досліджені докази, надані сторонами на підтвердження своїх доводів та заперечень, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню при розгляді і вирішенні спору, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена правомірність свого рішення, а позивачем доведено не всі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, з огляду на що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов частково.

2. Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим з винесення постанови від 27 лютого 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу, прийняту у виконавчому провадженні № 33655016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Нємцевою Н.І. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-8200/10/14/0170.

3. Скасувати постанову Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим від 27 лютого 2013 року про повернення виконавчого документа стягувачу, прийняту у виконавчому провадженні № 33655016 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Нємцевою Н.І. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-8200/10/14/0170, виданого 14 липня 2011 року Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим про стягнення з Військового комісаріату Автономної Республіки Крим на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим суми у розмірі 480,00 грн.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Аблякимов Е.Е.