Рішення № 30915567, 25.04.2013, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Справа № 232/721/13-ц

Провадження № 2/232/211/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року м.Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого суддіНазаренко А.В.

при секретаріКрамар В.М.

за участю позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Угледобича» (далі ТОВ «Угледобича»). В обґрунтування позову послався на те, що з ним підчас роботи в якості прохідника 5 розряду в ТОВ «Угледобича» 16 липня 2008 року о 14 годині 30 хвилин стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав травму голови, знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Струс головного мозку. Забійна рана зліва. Рублена рана правої ушної раковини», отримав стійку втрату професійної працездатності у розмірі 60%, а в подальшому 70% згідно висновків МСЕК, звільнений з роботи за станом здоров»я 13 жовтня 2008 року. Оскільки втрата працездатності спричинила позивачеві фізичні та моральні страждання, призвела до порушення нормальних соціальних зв»язків, втрати роботи, необхідності додавання додаткових зусиль для організації життя, необхідності постійно лікуватися, йому заподіяна моральну шкоду, яку просив відшкодувати йому за рахунок відповідача шляхом стягнення одноразової грошової компенсації в розмірі 70000 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і суду пояснив, що внаслідок виробничої травми його життя погіршилось: його турбує головний біль, внаслідок чого він вимушений постійно приймати аналгетичні препарати, погіршився сон. Внаслідок травми та установлення йому П групи інвалідності він не може продовжувати працювати за професією.

Представник відповідача позов визнав частково, зазначивши, що позовні вимоги не обґрунтовані належними доказами, а заявлена до стягнення сума є неадекватною ступеню фактично спричиненої шкоди. Причиною нещасного випадку, що стався з позивачем, стало порушення правил техніки безпеки самим позивачем, що знайшло своє відображення у пунктах 4.1, 6.2 акту Н-5. Зазначені висновки комісії ніким не оскаржені та були покладені як в основу позову, так і явились підставою для призначення потерпілому одноразової допомоги та щомісячних платежів Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. За думкою представника відповідача, витяг з протоколу засідання комісії з охорони праці ТОВ «Угледобича» не може бути належним та допустимим у розумінні статей 58 та 59 ЦПК України доказом вини підприємства у нещасному випадку. Таким чином, відповідач вважає, що позивач особисто порушив вимоги ст.14 Закону України «Про охорону праці» та ст.41 Гірничого закону України, що є підставою для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди на підставі ст.1193 ЦК України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивач працював в ТОВ «Угледобича» в якості прохідника підземного 5 розряду з 16 листопада 2007 року по 1 жовтня 2008 року, звільнений з роботи за станом здоров»я на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

16 липня 2008 року о 14 годині 30 хвилин з позивачем підчас виконання трудових обов»язків стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого він отримав травму голови, про що було складено акт № 8 про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом, затверджений директором ТОВ «Угледобича» 18 липня 2008 року.

Позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Кіровській центральній міській лікарні з діагнозом: «ЗЧМТ. Забійна рана лоба зліва. Численні рублені рани правої ушної раковини. Забій шийного відділу хребта» з 16 липня по 12 серпня 2008 року, що підтверджується витягом з історії хвороби № 3057, а також в КЛПУ «Обласна клінічна психіатрична лікарня» з діагнозом «Органічний розлад особи за змішаним типом, переважно тривожно-депресивному типу з фобічними включеннями внаслідок перенесеної травми головного мозку на виробництві (16.07.2008р.) з 22 вересня по 11 жовтня 2001 року, 9 лютого по 24 лютого 2012 року, з 28 вересня по 17 жовтня 2012 року, що підтверджується витягами з історії хвороб № № 2831, 466, 2840.

Причинами нещасного випадку, що стався з позивачем, є невиконання вимог п.1.7 «Введення» і п.2.1.3 «Вимог безпеки до початку роботи»; «Інструкції з охорони праці для пробника», які виразились в порушенні паспорту кріплення, перевірки стану ґрунту та крівлі шляхом їх огляду до початку ведення робіт; невиконання гірничим майстром вимог п.3.2 посадової інструкції.

За висновком МСЕК від 13 жовтня 2008 року позивачу вперше встановлено 60% втрати професійної працездатності з 13 жовтня 2008 року по 13 жовтня 2010 року у зв»язку з трудовим каліцтвом, Ш група інвалідності, визначена потреба у медикаментозному лікуванні за наслідками трудового каліцтва, санаторно-курортне лікування при відсутності протипоказань. Згідно висновків МСЕК від 18 жовтня 2010 року та 22 жовтня 2012 року позивачу повторно встановлено 70% втрати професійної працездатності та П групу інвалідності у зв»язку з трудовим каліцтвом від 16 липня 2008 року.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв»язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв»язку між попередніми умовами.

Згідно з роз»ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.273-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров»я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов»язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Судом установлено, що позивач працював в ТОВ «Угледобича», яке створене для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Втрата професійної працездатності позивача настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, отже роботодавець не забезпечив створення нешкідливих умов праці.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв»язку з ушкодженням здоров»я, пов»язаним із виконанням трудових обов»язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв»язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, акту про нещасний випадок, пов»язаний з виробництвом, довідок МСЕК, витягами з історії хвороби.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров»я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках, потребу в медикаментозному лікуванні, протипоказання щодо характеру та умов праці, вік позивача, наявність 10% вини постраждалого у нещасному випадку.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду в 24000 грн.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави судові витрати, так як позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від їх сплати.

Відповідно до ст. ст.153, 233, 234, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст.60, 88, 213-213 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою від повільністю «Угледобича» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, завдану виробничою травмою, в розмірі 24000 (двадцяти чотирьох тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Товариства з обмеженою від повільністю «Угледобича» в дохід держави судовий збір в розмірі 114 (ста чотирнадцяти) гривень 70 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Кіровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяГ.В. Назаренко