Рішення № 30914515, 23.04.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/16102/12

Провадження №: 2/752/412/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Тасенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

у серпні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ВАТ «НАСК «ОРАНТА» страхового відшкодування у розмірі 199 199,00 грн., сум інфляційних втрат у розмірі 19 322,26 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 14 866,24 грн., а також судових витрат у справі.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 14 вересня 2009 року о 23 годині 15 хвилин на вул. Салютній у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено застрахований відповідачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 541573 від 17 квітня 2009 року транспортний засіб - автомобіль «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1.

Винним у вчиненні вказаної пригоди постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року визнано його, оскільки ним були недотримані вимоги п. п. 12.2, 12.3 ПДР України, що, як наслідок, стало причиною зазначеної пригоди.

Звернувшись до відповідача відповідно до умов укладеного з ним договору страхування та положень законодавства з заявою про страхову подію та виплату страхового відшкодування, надавши при цьому всі необхідні документи для отримання страхового відшкодування, отримав від останнього відмову у проведенні виплат з посиланням на порушення з його боку умов договору.

Вважає неправомірною відмову ВАТ «НАСК «ОРАНТА» у виплаті страхового відшкодування, через що звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з даним позовом.

В ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі, виходячи з обставин, викладених у позові.

Представник відповідача в ході розгляду справи проти заявлених вимог заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що страхова компанія при прийнятті рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування діла в межах наданих їй законодавством України та умовами договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 541573 від 17 квітня 2009 року повноважень, а тому з її боку не допущено жодних порушень прав та інтересів позивача.

Проте, в судовому засіданні 23 квітня 2013 року представник відповідача визнав частково позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені до ВАТ «НАСК «ОРАНТА», в розмірі 109 896,32 грн., з яких: страхове відшкодування - 92 124,02 грн., індекс інфляції - 8 935,97 грн. та три відсотки річних - 8 836,33 грн., та не заперечував проти задоволення вимог у зазначеному розмірі. В задоволенні решти позовних вимог просив суд відмовити.

Третя особа, будучи в установленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши представника позивача та відповідача, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14 вересня 2009 року о 23 годині 15 хвилин на вул. Салютній у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено застрахований відповідачем на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 541573 від 17 квітня 2009 року транспортний засіб - автомобіль «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 11-22).

Згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2009 року винним у порушенні Правил дорожнього руху, що, як наслідок, потягло за собою вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, визнано водія автомобіля «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1 - позивача ОСОБА_1 (а.с. 23).

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час не скасована і набрала чинності, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3 звільнений від доказування обставин події, що стала приводом для звернення до суду з цим позовом.

Як встановлено в ході розгляду справи та не заперечувалось сторонами, на момент дорожньо-транспортної події договір добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 541573 від 17 квітня 2009 року був чинним.

Згідно п. 2.1.1. р. 2.1. ч. ІІ вказаного договору страховик - ВАТ «НАСК «ОРАНТА» взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу та/або застрахованому додатковому обладнанню внаслідок настання страхового випадку, в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2009 року позивач звернувся до відповідача ВАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування, виконав усі умови договору страхування та надав документи, що підтверджують її право на отримання страхового відшкодування (а.с. 105-106).

Листом від 11 лютого 2010 року відповідач, посилаючись на положення підп. п. 2.4.3. п. 2.4.3.1 договору страхування та ст. 26 Закону України «Про страхування», відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки ним були надані страховикові неправдиві відомості про причини настання і обставини страхового випадку, що встановлено страховою компанією в ході проведеного власного з'ясування обставин події (а.с. 27).

Так, дійсно підп. 2.4.3.1 п. 2.4.3 договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 541573 від 17 квітня 2009 року передбачається право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування з причин надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про причини настання та обставини страхового випадку.

Пункт 3 ст. 26 Закону України «Про страхування» серед підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування визначає подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Також, згідно ч. 4 ст. 25 Закону України «Про страхування» у разі необхідності страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро можуть робити запити про відомості, пов'язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також можуть самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку.

Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що ВАТ «НАСК «ОРАНТА» було проведено самостійне з'ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого автомобіля «Мерседес» державний номерний знак НОМЕР_1, за наслідком якого позивачу було відмовлено у проведенні страхового відшкодування (а.с. 60-64, 81-130).

Разом з тим, вказані доводи відповідача судом оцінюються критично, оскільки 27 жовтня 2009 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва позивача у справі не тільки було визнано винним у порушенні ПДР України, що призвело до виникнення дорожньо-транспортної пригоди, а й було встановлено обставини зазначеної події, включаючи дату та час, коли остання мала місце. Вказане судове рішення, будучи на момент розгляду справи таким, що набрало законної сили, в силу положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України приймається судом до уваги і покладається ним в основу судового рішення, з огляду на що суд приходить до висновку про безпідставність відмови страхової компанії позивачу у виплаті страхового відшкодування, тим паче, що ст. 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату). Отже, позов в частині стягнення з ВАТ «НАСК «ОРАНТА» страхового відшкодування підлягає задоволенню.

Оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд знаходить обґрунтованою й вимогу позивача щодо стягнення з ВАТ «НАСК «ОРАНТА» інфляційних втрат та трьох відсотків річних за весь час прострочення виплати страхового відшкодування, через що позов і в цій частині підлягає задоволенню.

Однак, вважаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, інфляційних втрат та трьох відсотків річних обґрунтованими та доведеними в повному обсязі, суд приходить до висновку про те, що розмір останніх є завищеним та недоведеним з боку позивача, як того вимагає ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Як встановлено в ході розгляду справи відповідач - ВАТ «НАСК «ОРАНТА» позовні вимоги ОСОБА_4 щодо сплати суми страхового відшкодування, сум інфляційних втрат та трьох відсотків річних, враховуючи висновок № 02 судової автотоварознавчої експертизи від 05 лютого 2013 року та виходячи з положень п. 2.12.11 договору добровільного страхування транспортного засобу серії УБ № 541573 від 17 квітня 2009 року, визнав у розмірі 109 896,32 грн., з яких: страхове відшкодування - 92 124,02 грн., індекс інфляції - 8 935,97 грн. та три відсотки річних - 8 836,33 грн., вважаючи їх обґрунтованими (а.с. 178-184).

Тому, суд з урахуванням вищевикладеного та положень ст. ст. 31, 174 ЦПК України, приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у вказаному розмірі.

На думку суду, вказаний розмір належних до виплат позивачу сум є обґрунтованим та таким, що ґрунтується на вимогах закону й повністю стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В той же час, розміри страхового відшкодування - 199 199,00 грн., сум інфляційних втрат - 19 322,26 грн. та трьох відсотків річних - 14 866,24 грн., заявлений позивачем та на стягненні яких наполягала його представник в ході розгляду справи, суд, виходячи з положень ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, оцінює критично та не приймає до уваги, через їх недоведеність в установленому порядку.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 979, 988 ЦК України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про страхування» від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР, п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, ст.ст. 10, 11, 15, 57-60, 61, 81, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (0411, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Оболонським РУ ГУ МВС України у м. Києві 05 липня 2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) суму страхового відшкодування у розмірі 92124,02 гривень, суму індексу інфляції у розмірі 8935,97 гривень та трьох процентів річних у розмірі - 8836,33 гривні, а разом 109896,32 (сто дев»ять тисяч вісімсот дев»яносто шість гривень 32 коп.)

Стягнути з відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 (0411, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_3, виданий Оболонським РУ ГУ МВС України у м. Києві 05 липня 2007 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір у розмірі 1098,96 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок