Рішення № 30913820, 18.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4100/13 18.04.13

За позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної

податкової служби

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-33»

Про повернення майна

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Ткач С.С. - по дов. № 13544/9/10-209 від 14.12.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-33» про зобов'язання повернути майно, отримане за договором № 2/24-533 від 07.02.2011, що перебуває за адресами зберігання майна (Київська область, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 109 та м. Бровари, вул. Незалежності, 16-А).

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договори № 4/24-536 від 20.03.2007, № 3/24-533 від 01.04.2008, № 3-24/533 від 03.03.2009, № 5/24-533 від 19.02.2010, № 2/24-533 від 07.02.2011 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави. Комісією у складі представників сторін було складено та підписано акти прийому-передачі № 6/24-533 від 26.03.2007, № 7/24-533 від 26.04.2007, № 8/24-533 від 27.04.2007, № 9/24-533 від 28.04.2007, № 10/24-533 від 11.05.2007, № 15/24-533 від 27.06.2007, № 16/24-533 від 28.09.2007, № 17/24-533 від 09.10.2007, № 18/24-533 від 16.10.2007, № 1/24-529 від 02.04.2008, № 2/24-529 від 03.04.2008. Позивач у відповідності до п. 2.2.8. договору звернувся до відповідача про забезпечення допуску працівників позивача для проведення планової щоквартальної інвентаризації. Проте, у визначений час представника позивача для проведення інвентаризації майна допущені не були, про що складено акт. Позивач на підставі п. 7.3. договору звернувся до відповідача про розірвання договору. В порушення ст. 953 Цивільного кодексу України відповідач не вчинив жодних дій направлених на повернення майна, яке було йому передано на відповідальне зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4100/13 та призначено справу до розгляду на 19.03.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4100/13 від 19.03.2013, у зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 05.03.2013, розгляд справи був відкладений на 02.04.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4100/13від 02.04.2013, у зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалах від 05.03.2013, від 19.03.2013, розгляд справи був відкладений на 18.04.2013.

Позивач в судовому засіданні 18.04.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 18.04.2013 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 05.03.2013 та ухвал від 19.03.2013, 02.04.2013 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 9, кв. 39, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 15.01.2013 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, ухвали суду надіслані за вищевказаною адресою були повернуті відділенням поштового зв'язку.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крона-33» (виконавець) було укладено ряд договорів про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави, а саме:

20.03.2007 за № 4/24-536,

01.04.2008 за № 3/24-533,

03.03.2009 за № 3/24-533,

19.02.2010 за № 5/24-533,

07.02.2011 за № 2/24-533.

Зазначені договори є майже ідентичними за змістом і відрізняються лише в деяких договорах нумерацією пунктів.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів на вимогу позивача не було повернуто майно, що було предметом зберігання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з п. 1.1. договорів замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язок надати замовнику послуги, пов'язані з транспортуванням, належним зберіганням та реалізацією переданого йому майна, що перейшло у власність держави.

За умовами п. 2.2.1. договорів виконавець зобов'язаний прийняти майно за місцем його знаходження згідно з актом опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави або акту приймання-передачі на відповідальне зберігання.

Сторонами було складено та підписано наступні акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання: № 6/24-533 від 26.03.2007, № 7/24-533 від 26.04.2007, № 8/24-533 від 27.04.2007, № 9/24-533 від 28.04.2007, № 10/24-533 від 11.05.2007, № 15/24-533 від 27.06.2007, № 16/24-533 від 28.09.2007, № 17/24-533 від 09.10.2007, № 18/24-533 від 16.10.2007, № 1/24-529 від 02.04.2008, № 2/24-529 від 03.04.2008.

Також сторонами були складені наступні акти опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного, за якими відповідач отримав від позивача на зберігання майно : №№ 1/б/2008, № 2/б/2008, 3/б/2008, 4/б/2008, 5/б/2008, 6/б/2008, 7/б/2008 від 17.04.2008; № 8/б/2008 від 08.05.2008, №№ 9/б/2008, 10/б/2008, 11/б/2008, 12/б/2008 від 22.05.2008, №№ 13/б/2008, 14/б/2008 від 29.05.2008 та № 17/б/2008 від 28.10.2008.

Пунктом 2.2.8. договорів виконавець прийняв на себе зобов'язання за вимогою замовника та за участю уповноважених ним осіб забезпечувати негайне проведення інвентаризації переданого на реалізацію або на відповідальне зберігання майна.

Позивач листом № 3216/10/24-510 від 25.01.2012 повідомив відповідача про необхідність забезпечення 06.02.2012 допуску працівників податкової інспекції для проведення планової щоквартальної інвентаризації на складські приміщення за адресою : Київська область, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 10 та 07.02.2012 на складські приміщення за адресою : м. Бровари, вул. Незалежності, 16-А.

06.02.2012 комісією за участю представників позивача та відповідача було складено акти про те, що інвентаризацію провести неможливо у зв'язку з не допуском до складських приміщень за адресами: Київська область, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 109 та 07.02.2012 та м. Бровари, вул. Незалежності, 16-А. Дані акти з боку відповідача підписані та скріплені печаткою.

Відповідно до п. 2.2.10 договорів виконавець зобов'язався надавати замовнику у повному обсязі необхідну інформацію, пов'язану з виконання цього договору. Щомісячно до 20 числа, наступного за звітним, надавати звіт про рух матеріальних цінностей, які обліковуються на позабалансових рахунках «активи на відповідальному зберіганні».

Відповідно до п. 7.3. договорів у разі відмови виконавця від проведення інвентаризації майна, неналежного його зберігання та порушення інших умов цього договору замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір та передати майно на реалізацію іншому суб'єкту господарювання, попередивши про це виконавця за один день.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

З огляду на те, що відповідач своїми діями щодо не допуску працівників позивача для здійснення інвентаризації тим самим відмовився від її проведення, позивач листом № 16402/10/19-410 від 06.06.2012 повідомив відповідача про розірвання договору № 2/24-533 від 07.02.2011 та вимагав повернути майно.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 1, 2 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно з п. 10.3. договорів повернення нереалізованого майна у разі розірвання договору оформляється актом приймання-передачі у відповідній кількості згідно з актами опису, оцінки та передачі на реалізацію майна, що перейшло у власність держави.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання майна.

В матеріалах справи наявний акт № 7/24-528/32775609 від 27.05.2011 «про результати інвентаризації ТОВ «Крона-33» з питань наявності товарно-матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання» що підтверджує знаходження у відповідача товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 789 190,78 грн., які були передані відповідачу на підставі зазначених вище актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей та актів опису і попередньої оцінки майна.

Зазначений акт інвентаризації підписано та скріплено печаткою відповідача.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути майно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України. При визначені розміру судового збору судом враховано п. 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Крона-33» (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 9, кв. 39, код ЄДРПОУ 32775609) повернути Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ 26088831) майно загальною вартістю 789 190,78 грн., перелік якого зазначений в акті № 7/24-528/32775609 від 27.05.2011 «про результати інвентаризації ТОВ «Крона-33» з питань наявності товарно-матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання» та яке знаходиться за адресами зберігання : Київська область, смт. Велика Димерка, вул. Леніна, 109 та м. Бровари, вул. Незалежності, 16-А,

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крона-33» (м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 9, кв. 39, код ЄДРПОУ 32775609) в дохід Державного бюджету України 15 783 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят три) грн. 81 коп. судового збору.

Повне рішення складено 24.04.2013.

СуддяВ.В.Сівакова