Рішення № 30913690, 25.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.04.2013р. Справа № 905/2076/13

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 613,34рн.

за участю представників сторін:

від позивача: Баєва Т.Г. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення неустойки в сумі 613,34рн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що між Фондом та відповідачем був укладений договір оренди №5079/2012 від 20.01.2012р. від якого позивач листом №20-06-05-09304 від 24.09.2012р. відмовився, у зв'язку несплатою орендних платежів. Даним листом позивач просив погасити заборгованість та повернути державне майно із оренди балансоутримувачу по акту приймання-передачі. Однак майно до теперішнього часу відповідачем не повернуто, акт приймання-передачі не підписаний, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду із позов про стягнення неустойки в сумі 613,34грн. на підставі ч.2 ст.785 ЦК України за користування річчю за час прострочення.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №02-26/16367 від 05.04.2013р., яке було отримано відповідачем 30.03.2013р. та вхід. №02-26/20098 від 24.04.2013р., яке було отримано відповідачем 16.04.2013р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) 20 січня 2012р. був укладений договір оренди №5079/2012 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За умовами укладеного договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне майно - частину входу в будівлю учбового корпусу площею 20,00кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Слов'янського державного педагогічного університету (Балансоутримувач).

Відповідно до п.1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення торгівельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Згідно п.2.1. договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

За приписами п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2011р. - 100,30грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2012р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2012р.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній на індекс інфляції за наступний місць(п.3.3. договору).

Відповідно до п.3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 8.4. договору встановлено, що Орендодавець має право відмовитися від даного договору оренди і вимагати повернення орендованого майна, якщо Орендар не вносить плату за користування зазначеним майном потягом трьох місяців підряд.

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 20.01.2012р. до 19.01.2013р. включно (п.10.1. договору). Договір підписано обома сторонами.

До укладеного договору 20 січня 2012р. між сторонами був складений та підписаний акт приймання-передачі, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв державне майно - частину входу в будівлю учбового корпусу площею 20,00кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться на балансі Слов'янського державного педагогічного університету. Акт підписано Орендодавцем, Орендарем та Балансоутримувачем.

24 вересня 2012р. Позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення №20-06-05-09304 про відмову від договору, в якому позивач відмовився від договору оренди №5079/2012 від 20.01.2012р., у зв'язку із не внесенням орендної плати більш ніж 3 місяці підряд. Даним повідомленням позивач також вимагав з відповідача заплатити заборгованість, пеню та повернути державне майно з оренди балансоутримувачу по акту приймання-передачі. Дане повідомлення було отримано відповідачем 28.09.2012р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, доданого до матеріалів позовної заяви.

30 жовтня 2012р. позивачем була надіслана заява №20-06-05-10803 щодо нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення. Дане повідомлення було отримано відповідачем 31.10.2012р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна після розірвання договору оренди позивачем була нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення а саме за жовтень-грудень 2012р. у розмірі 613,34грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст.12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.6. договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця враховуючи індекс інфляції.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог передбачених статтею 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 3 статті 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно вимог статті 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди; строк, на який укладається договір оренди; орендна плата.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем належним чином впродовж визначеного терміну не сплачено орендну плату.

Приписами ст.782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Позивачем з дотриманням приписів ст.782 ЦК України на адресу відповідача направлено повідомлення про відмову від договору, яке до речі отримано останнім.

24 вересня 2012р. Позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення №20-06-05-09304 про відмову від договору, в якому позивач відмовився від договору оренди №5079/2012 від 20.01.2012р., у зв'язку із не внесенням орендної плати більш ніж 3 місяці підряд. Даним повідомленням позивач також вимагав з відповідача заплатити заборгованість, пеню та повернути державне майно з оренди балансоутримувачу по акту приймання-передачі. Дане повідомлення було отримано відповідачем 28.09.2012р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, доданого до матеріалів позовної заяви.

Отже, з моменту отримання повідомлення договір оренди припинив свою дію.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому у договорі.

За таких обставин, враховуючи що договір оренди припинив свою дію суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно продовжував користуватися орендованим приміщенням.

Відповідно до приписів ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За змістом вказаної статті неустойка підлягає сплаті за період користування вчасно не повернутим майном.

З самих матеріалів справи та наданих доказів вбачається, що відповідач в порушення умов Договору оренди №5079/2012 від 20.01.2012р. та приписів законодавчих актів України орендоване приміщення не звільнив та завчасно не повернув позивачу.

З огляду на вищезазначене відповідач повинен сплатити позивачу неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином неспростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.ст. 2, 3, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.9, 11-16, 530, 598, 610, 612, 626, 629, 631, 632, 638, 759, 761, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 174, 180, 284, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення неустойки в сумі 613,34рн., задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету (р/р №31114093700339, МФО 834016, код бюджетної класифікації - 22080200, отримувач - ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37803368) неустойку в сумі 613,34грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.04.2013р.

Суддя С.В. Тоцький