Постанова № 30913272, 15.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2013 р. Справа № 7/92-1674

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Кордюк Г.Т., Хабіб М.І.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника позивача Очича Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Свен» на рішення господарського суду Тернопільської області від 17 грудня 2012 року у справі №7/92-1674 за позовом публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Свен» про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог по кредитному договору №КР23568 від 28 серпня 2007 року в сумі 11 603 998,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Свен" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31 серпня 2007 року, реєстровий № 3964 з метою погашення заборгованості за кредитним договором № КР 23568 від 28 серпня 2007 року.

Господарський суд Тернопільської області (суддя Стадник М.С.) рішенням від 17 грудня 2012 року присудив:

- звернути стягнення на користь публічного акціонерного товариства "ФОЛЬКСБАНК" заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" за кредитним договором КР235668 від 28.08.2007р. в сумі 1273659,98 дол. США, що еквівалентно 9711912,08 грн., з яких 1196240,01 дол. США, що еквівалентно 9121569,32 грн. - заборгованість по кредиту, 77419,97 дол. США, що еквівалентно 590342,75 грн. - заборгованість по відсотках, на предмет іпотеки - нерухоме майно: будівлю цеху хлібопекарних виробів з офісними приміщеннями загальною площею 363,1 кв.м., що розташоване в будинку за адресою вул. Студинського, 14, м. Тернопіль, яке складається з: І сход.кл.пл.13,1кв.м., ІІ прим. пл.3,6кв.м., ІІІ склад пл.17,9кв.м.. ІV склад пл.10,5кв.м., V ліфт пл.1,7кв.м., 1-1 при. пл.73,8кв.м., 1-2 кор. пл.5,5кв.м., 1-3 туал. пл.2,9кв.м., 1-4 клад. пл.3,0кв.м., VІ тамб. пл.3,8кв.м., VІІ ліфт пл..3,4кв.м., VІІІ тамб. пл.3,7кв.м., ІХ сход кл. пл.14,2кв.м., 2-1 прим. пл.59,1кв.м., 2-2 прим пл.4,6кв.м., 2-3 кор. пл.1,7кв.м., 2-4 кор. пл.2,1кв.м., 2-5 санвуз. пл.7,1кв.м., 2-6 каб. пл.6,1кв.м., 2-7 каб. пл.6,4кв.м., Х ліфт пл.3,4кв.м., ХІ сход.кл. пл.14,1кв.м., 3-1 прим. пл.71,5кв.м., 3-2 клад. пл.7,4кв.м., 3-3 клад. пл.1,8кв.м., 3-4 клад. пл.2,8квм., ХІІ сход.кл.пл.13,9кв.м., ХІІІ балкон пл.4,0кв.м. (далі - предмет іпотеки) належне на праві колективної власності товариству з обмеженою відповідальністю "Свен" (вул. Студинського, 14, м. Тернопіль, 46000, ідентифікаційний код -14039371) шляхом визначеним ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та підпункту "б" п.18 іпотечного договору від 31.08.2007р., а саме шляхом продажу майна публічним акціонерним товариством "ФОЛЬКСБАНК" згідно договору купівлі-продажу з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням публічному акціонерному товариству "ФОЛЬКСБАНК" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з початковою ціною реалізації 784300,00грн.;

- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Свен" на користь публічного акціонерного товариства "ФОЛЬКСБАНК" 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свен" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Орієнтир-Реформа" 2800,00 грн. вартості проведення будівельно-технічної експертизи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свен» подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 17 грудня 2012 року в частині стягнення з відповідача державного мита в сумі 25500 грн., оскільки це суперечить ч. 2 ст. 44 ГПК, а також підпунктам 2, 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Як зазначено в апеляційній скарзі, відповідач повністю погоджується із рішенням господарського суду Тернопільської області від 17 грудня 2012 року, постановленим по суті спору. Разом з тим відповідач вважає даний спір немайновим, оскільки позов про звернення стягнення на заставлене майно не пов'язаний з правами на спірне майно, не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на нього, не містить вимог щодо передачі заставного майна. Позов містить вимоги щодо підтвердження судом права позивача, яке закріплене ст. 1 закону України "Про іпотеку", звернути стягнення на предмет іпотеки, із вартості якого будуть задоволені його вимоги по забезпеченому іпотекою грошовому зобов'язанню. Зазначає, рішенням господарського суду Тернопільської області від 17 вересня 2009 року у справі №14/70-1184 з відповідача стягнено заборгованість по кредитному договору та державне мито. Виконання цього зобов'язання боржником і було забезпечене іпотекою, на предмет якої суд першої інстанції звернув стягнення, а також стягнув 25500,00 грн. державного мита. На думку скаржника, суд вдруге несправедливо стягнув судовий збір, виходячи із заборгованості за кредитним договором. Щодо розміру судового збору в таких випадках, на думку TOB "Свен", слід керуватися також положеннями ч. 2 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних справ і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин".

Сторонам належним чином повідомлено про розгляд справи. Відповідач на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 29 березня 2013 року доплатити 286,75 грн. судового збору надіслав доказ сплати означеної суми судового збору.

Представник позивача апеляційну скаргу вважає незаконною і безпідставною, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Свен", матеріали справи, заслухав пояснення представника позивача і вважає, що рішення господарського суду рішення господарського суду Тернопільської області від 17 грудня 2012 року у справі №7/92-1674 слід залишити без змін враховуючи наступне.

Як зазначено вище, відповідач повністю погоджується із рішенням господарського суду Тернопільської області від 17 грудня 2012 року, постановленим по суті спору. Апеляційна скарга подана лише на рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25500,00 грн. державного мита. Виходячи із оскарженої суми відповідач сплатив 860,25 грн. судового збору.

Постановляючи рішення господарський суд Тернопільської області встановив, що 28 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" (п.1.1 статуту)), та товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Софт", укладено кредитний договір № КР23568, до якого надалі сторони уклали додатки.

Виконання зобов'язань по кредитному договору забезпечено іпотечним договором укладеним 31 серпня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" (Іпотекодержатель) і товариством з обмеженою відповідальністю "Свен", (Іпотекодавець), який нотаріально посвідчений 31.08.2007р. за реєстровим №3964 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., за умовами якого:

- Іпотекодавець для забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором №КР23568 від 28.08.2007р. (основне зобов'язання), передав в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві колективної власності майно: будівлю цеху хлібопекарних виробів з офісними приміщеннями загальною площею 363,1 кв.м., що розташоване в будинку за адресою вул. Студинського, 14, м. Тернопіль, яке складається з: І сход.кл.пл.13,1кв.м., ІІ прим. пл.3,6кв.м., ІІІ склад пл.17,9кв.м.. ІV склад пл.10,5кв.м., V ліфт пл.1,7кв.м., 1-1 при. пл.73,8кв.м., 1-2 кор. пл.5,5кв.м., 1-3 туал. пл.2,9кв.м., 1-4 клад. пл.3,0кв.м., VІ тамб. пл.3,8кв.м., VІІ ліфт пл..3,4кв.м., VІІІ тамб. пл.3,7кв.м., ІХ сход кл. пл.14,2кв.м., 2-1 прим. пл.59,1кв.м., 2-2 прим пл.4,6кв.м., 2-3 кор. пл.1,7кв.м., 2-4 кор. пл.2,1кв.м., 2-5 санвуз. пл.7,1кв.м., 2-6 каб. пл.6,1кв.м., 2-7 каб. пл.6,4кв.м., Х ліфт пл.3,4кв.м., ХІ сход.кл. пл.14,1кв.м., 3-1 прим. пл.71,5кв.м., 3-2 клад. пл.7,4кв.м., 3-3 клад. пл.1,8кв.м., 3-4 клад. пл.2,8квм., ХІІ сход.кл.пл.13,9кв.м., ХІІІ балкон пл.4,0кв.м. (далі - предмет іпотеки). Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 634,0кв.м. із цільовим призначенням для обслуговування викупленого приміщення магазину, за адресою вул. Студинського, 14, м. Тернопіль, що передана в постійне користування ТОВ "Свен"; Предмет іпотеки оцінюється сторонами у 2045250,00грн.;

- згідно п.9 умов іпотечного договору сторони дійшли згоди, що Іпотекодержатель серед іншого має право: у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, організувати продаж предмета іпотеки;

- у разі порушення основного зобов'язання та/або умов цього договору Іпотекодержатель надсилає Іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України "Про іпотеку" (п.15 умов іпотечного договору);

- згідно п.18 умов іпотечного договору реалізація предмету іпотеки після звернення стягнення на нього здійснюється серед іншого і на підставі рішення суду шляхом продажу предмету іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу.

09 червня 2008 року сторони уклали договір про внесення змін до іпотечного договору, в тому числі щодо: суми кредиту - 1200000,00дол. США наданої Позичальнику згідно додатку №3 до кредитного договору, відсоткової ставки за користування кредитом та розміру штрафних санкцій та відсоткових ставок за кредитним договором.

Також суд першої інстанції констатував, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 17 вересня 2009 року у справі №14/70-1184 за первісним позовом відкритого акціонерного товариства "ФОЛЬКСБАНК" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" про стягнення заборгованості по кредитному договору №КР23568 та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" до відкритого акціонерного товариства "ФОЛЬКСБАНК" про внесення змін до кредитного договору, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 14 квітня 2010 року, позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" 1196240,01 дол. США неповернутого кредиту, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 14.05.2009р. - 9121569,32 грн., 78419,97 дол. США заборгованості по несплачених процентах за користування кредитом, що еквівалентно 597967,95 грн., та 3837,97 дол. США пені за порушення строків повернення кредиту, що еквівалентно сумі - 29565,00 грн.

Позивач 23 грудня 2008 року і 26 січня 2009 року надіслав ТОВ "Стар Софт" (Позичальник), а 07 липня 2010 року ТОВ "Свен" (Іпотекодавець) письмові листи-вимоги про повернення заборгованості за кредитним договором №КР23568 від 28 серпня 2007 року. Відповідачем та ТОВ "Стар Софт" одержані вимоги залишені без відповіді, а заборгованість за кредитним договором №КР23568 не погашена.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись положеннями ст.ст. 526, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 38, 39 закону України «Про іпотеку» суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 1273659,98 дол. США, що еквівалентно 9711912,08 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до задоволення.

При цьому суд прийняв до уваги висновок будівельно-технічної експертизи №6/12 від 27.11.2012р., яким встановлено ринкову вартість предмета іпотеки, позицію сторін, які з таким висновком погодились, суд першої інстанції встановив початкову вартість предмета іпотеки в сумі 784300,00 грн., та спосіб його реалізації - шляхом продажу предмета іпотеки Іпотекодержателем (Публічним акціонерним товариством "Фольксбанк") будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У частині звернення стягнення на предмет іпотеки в сумі 178106,42 дол. США пені, позов залишено без розгляду, оскільки позивач без поважних причин, не надав на вимогу суду обґрунтованого розрахунку заявленої суми з урахуванням періоду стягнення, та на які суми нарахована пеня.

Господарський суд Тернопільської області відхилив доводи відповідача щодо суми державного мита і вказав, що судовий збір (державне мито) у даній справі має сплачуватись від ціни позову якою є заборгованість за кредитним договором.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим.

Як встановлено частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади (однією з яких є судова влада) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з основних конституційних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 конституції України).

За змістом ст.ст. 44, 49 ГПК України (в редакції, чинній на дату постановлення оскарженого рішення) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. У спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Статтею 44 ГПК України (в редакції, чинній на дату подання позову) до складу судових витрат, серед іншого, віднесено державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Станом на дату подання позову (08 жовтня 2010 року) був чинним Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито», статтею 3 якого визначено ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських судів, зокрема:

а) із заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Звертаючись до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Свен» про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог по кредитному договору № КР23568 від 28 серпня 2007 року в сумі 11 603 998,76 грн., публічне акціонерне товариство «Фольксбанк» сплатило 25500,00 грн. державного мита, а також 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки спір є майновим, державне мито сплачено з урахуванням заборгованої суми, для погашення якої позивач просив звернути стягнення на заставлене майно з наданням йому (позивачу) прав продажу заставленого майна.

Та обставина, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 17 вересня 2009 року у справі №14/70-1184 за позовом публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" стягнено з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № КР23568 від 28 серпня 2007 року жодним чином не впливає на визначення предмету спору у даній справі №7/92-1674 за позовом публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Свен» про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог по кредитному договору №КР23568 від 28 серпня 2007 року, як немайнового, а також не змінює спір майнового характеру на спір немайнового характеру.

Отже, виходячи з приписів Конституції і законів України, з урахуванням предмету спору та фактичних обставин справи суд першої інстанції правильно розподілив судові витрати і стягнув з відповідача на користь позивача 25500,00 грн. державного мита, сплаченого позивачем 24 вересня 2010 року за подання позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Свен».

Роз'яснення, викладені у ч. 2 п. 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин" не змінюють вищеназваних положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» і ГПК України щодо ставки державного мита (судового збору) та розподілу судових витрат, не визначають характеру спору (майновий чи немайновий).

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 17 грудня 2012 року у справі №7/92-1674 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 17 грудня 2012 року у справі №7/92-1674 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Свен» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Кордюк Г.Т.

суддя Хабіб М.І.