Рішення № 30913179, 19.04.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2013 р. Справа № 915/219/13-г

за позовом державного підприємства "Дельта-Лоцман", 54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б

про стягнення 222153 грн. 90 коп.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача - Павленко І.В., довіреність № 7 від 01.01.2013 року, Криченков В.Д., довіреність № 36 від 29.03.2013 року.

від відповідача - Петровський Д.О., довіреність № 364 від 28.12.2011 року.

Суть спору: державне підприємство "Дельта-Лоцман" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (далі - відповідач) про стягнення 222153, 90 грн., з яких 153619, 07 грн. - канальний збір, 67126, 95 грн. - збір за послуги служби регулювання руху суден (далі - СРРС), 711, 42 грн. - 3% річних нарахованих на несплачену суму канального збору, 296, 13 грн. - 3% річних нарахованих на суму несплаченого збору за послуги СРРС, 278, 84 грн. - збитки від інфляції нараховані на суму несплаченого канального збору, 121, 49 грн. - збитки від інфляції нараховані на суму несплаченого збору за послуги СРРС. Як на підставу свого позову позивач послався на те, що судна відповідача (баржі та буксири) при здійсненні плавань у північно-західній частині Чорного моря та р. Південний Буг використовували гідротехнічну споруду "Бузько-Дніпровський-лиманський канал" (далі - БДЛК), яка перебуває на балансі позивача, а також користувалися послугами СРРС, які надаються позивачем. Згідно чинного законодавства позивачем було нараховано відповідачу канальний збір та збір за користування послугами СРРС. Проте, відповідач сплачувати канальний збір та збір за користування послугами СРРС не бажає, про що, на думку позивача, свідчить залишення відповідачем направлених на його адресу позивачем рахунків без відповіді та задоволення. Проходження суднами каналом та надання послуг СРРС , на думку позивача, підтверджується квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден "Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між центром регулювання руху суден (ЦРРС) та капітанами суден.

Представник відповідача 14.02.2013 року надав судові відзив (т. 5, а.с. 74-84), в якому позов не визнає в повному обсязі, посилаючись на відсутність правових підстав для оплати канального збору і послуг служби регулювання руху суден, а також недоведеність позовних вимог. Зокрема, представник відповідача у відзиві зазначає, що ДП «Дельта-лоцман» не є морським портом у розумінні ст. 73 КТМ України і не має території та акваторії морського порту, справляння будь-яких портових зборів на користь позивача є таким, що суперечить вимогам ст. 84 КТМ України. Відповідач вказує, що позивачем не надано жодних доказів застосовування ним п. 3.1.25 Правил плавання при організації плавання суден ТОВ СП «НІБУЛОН», зокрема, не надано доказів складання та узгодження схеми буксирування морською лоцманською службою ДП «Дельта-лоцман», а також організації особливого режиму плавання для вказаних суден, а також затвердження схеми буксирування капітаном відповідного порту. Відповідач стверджує, що судна, про які йдеться у позові, охоплюються ознаками суден групи "В", оскільки у зазначений у позові період вказані судна ТОВ СП «НІБУЛОН» здійснювали перевезення водними шляхами зернових вантажів ТОВ СП «НІБУЛОН» з філій ТОВ СП «НІБУЛОН» та з інших елеваторів на перевантажувальний термінал ТОВ СП «НІБУЛОН» у м. Миколаєві (тобто здійснювали технологічні переміщення товарно-матеріальних цінностей власності ТОВ СП «НІБУЛОН» в межах підприємства з одного складу в інший), або здійснювали перехід від одного складу до іншого без вантажу (в баласті), при цьому зазначені переміщення товарно-матеріальних цінностей виконувались на підставі внутрішньогосподарських розпорядчих актів ТОВ СП «НІБУЛОН», договір перевезення не укладався, замовленняасником вантажу, вантажовідправником та вантажоотримувачем вантажів було виключно ТОВ СП «НІБУЛОН», жодний із суб'єктів господарювання не здійснював оплату (або фрахт) на користь ТОВ СП «НІБУЛОН» за здійснення вказаних перевезень, судна як транспортні засоби використовувались відповідачем для перевезення сільськогосподарської продукції водними шляхами без отримання плати. Відповідач також зазначає, що усі судна відповідача, з приводу яких заявлено позов, мають осадку (заглиблення) до 4,0 м., отже, зазначені судна згідно чинного законодавства зобов'язані рухатись за бровками каналу, тобто не використовуючи канал, а тому відсутні підстави вважати, що судна відповідача здійснювали проходження БДЛК, також позивачем є недоведений факт проходження суден відповідача каналом в один кінець. Відповідач вважає, що позивач не довів того, що отримання послуг з користування БДЛК і послуг СРРС є обов'язковим і що без отримання цих послуг плавання суден відповідача було б неможливим. Ухвалами суду від 15.02.2013 року, 01.03.2013 року, 25.03.2013 року 16.04.2013 року розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України. 02.04.2013 року у судовому засіданні оголошувалася перерва до 16.04.2013 року. Також за клопотанням сторони 02.04.2013 року судом було винесено ухвалу на підставі ст. 69 ГПК України щодо продовження розгляду справи на 15 днів.

19.04.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали господарської справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем відповідачу були виставлені рахунки № ДЕ-03906 від 30.09.2012, № ДЕ-03926 від 30.09.2012, № ДЕ-03927 від 30.09.2012, № ДЕ-03928 від 30.09.2012, № ДЕ-03930 від 30.09.2012, № ДЕ-03931 від 30.09.2012, № ДЕ-03948 від 30.09.20127, № ДЕ-04437 від 31.10.2012, № ДЕ-04438 від 31.10.2012, № ДЕ-04439 від 31.10.2012, № ДЕ-04440 від 31.10.2012, № ДЕ-04442 від 31.10.2012, № ДЕ-04443 від 31.10.2012, № ДЕ-04444 від 31.10.2012, № ДЕ-04445 від 31.10.2012, № ДЕ-04458 від 31.10.2012, № ДЕ-04459 від 31.10.2012, № ДЕ-04460 від 31.10.2012, № ДЕ-04461 від 31.10.2012, № ДЕ-04467 від 30.11.2012, № ДЕ-04468 від 30.11.2012, № ДЕ-04469 від 30.11.2012, № ДЕ-04470 від 30.11.2012, № ДЕ-04471 від 30.11.2012, № ДЕ-04921 від 30.11.2012, № ДЕ-04929 від 30.11.2012, № ДЕ-05132 від 14.12.2012, № ДЕ-05135 від 14.12.2012, № ДЕ-05136 від 14.12.2012, № ДЕ-05137 від 14.12.2012, № ДЕ-05220 від 25.12.2012, № ДЕ-05322 від 28.12.2012, № ДЕ-05324 від 28.12.2012, № ДЕ-05370 від 31.12.2012, № ДЕ-05371 від 31.12.2012, № ДЕ-05373 від 31.12.2012, № ДЕ-05374 від 31.12.2012 на загальну суму 220746,02 грн. по оплаті канального збору та послуг СРРС за проходження протягом вересня - грудня 2012 року суднами відповідача "Лідіївський", "Нібулон-2", "Нібулон-1", "Баштанський", "Нібулон-4", "Нібулон-3", "Прибужанівський", "НБЛ-011", "НБЛ-004", "НБЛ-003", "НБЛ-007" БДЛК та користування послугами СРРС.

Вищезазначені рахунки рекомендованими листами були направлені на адресу відповідача. Їх отримання підтверджується зворотними повідомленнями про отримання поштової кореспонденції. Проте, зазначені рахунки залишилися неоплаченими відповідачем, у зв'язку з чим 22.11.2012 року, 26.12.2012 року, 22.01.2013 року на адресу відповідача позивачем були направлені відповідні претензії №6792, №7537, №338 (т.2 а.с. 111-123), які були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, предметом спору в даному випадку є справляння канального збору та збору за послуги СРРС.

Згідно ст. 3 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМ України), держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, інші центральні органи виконавчої влади та національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Згідно з цим Кодексом, іншими актами законодавства та міжнародними договорами України центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту в межах своїх повноважень за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади розробляє та затверджує нормативні документи з питань торговельного мореплавства, інструкції, правила перевезень вантажів, пасажирів, пошти і багажу, правила перевезень у прямому змішаному та прямому водному сполученні, які є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до положень ст. 4 КТМ України до правовідносини, що виникають із торговельного мореплавства застосовуються правила цивільного, адміністративного, господарського та іншого законодавства України якщо вони не врегульовані цим Кодексом.

Відповідно до п. 1.4. Правил плавання і лоцманського проведення суден у північно-західній частині Чорного моря (ПЗЧЧМ), Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.08.2007 № 655 (далі - Правила плавання) вимоги цих Правил поширюються на системи розподілу руху суден у ПЗЧЧМ, РШ, морські канали: БДЛК і ХМК, підхідні канали до всіх портів, терміналів, заводів та інших підприємств ПЗЧЧМ, РШ до кар'єру Рибальче, прилеглі до БДЛК перше та друге коліна каналу акваторії порту Миколаїв, Спаський канал, райони (смуги) за бровками цих каналів і акваторії портів регіону, а також на всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування.

Відповідно до п. 3.1.18 Правил плавання усі морські та річкові буксири, що не виконують буксирування або виконують буксирування караванів барж, самохідні річкові судна всіх відомств, які мають осадку до 4.0 м, зобов'язані рухатись за бровками каналу вздовж виставленого навігаційного огородження на відповідних ділянках, які наведені у таблиці 1 цього пункту.

Згідно з п. 3.1.19. Правил плавання на ділянках каналу, де зони забровкового плавання відсутні, судна зобов'язані рухатись каналом. У цьому ж пункті визначені точки переходу з каналу до ділянок забровкового плавання і у зворотному напрямку під часу руху з моря та під час руху в море.

Виходячи з наведеної у п. 3.1.18 таблиці 1, на десятому - дванадцятому колінах БДЛК є ділянки, на яких зони забровкового плавання відсутні, тобто, судна не можуть рухатись інакше, ніж по каналу.

Крім того, як видно з п. 3.1.18 Правил плавання зони забровкового плавання на різних колінах каналу знаходяться то справа, то зліва, що неминуче тягне за собою необхідність пересікання каналу поперек.

До відзиву представником відповідача були надані свідоцтва про реєстрацію суден відповідача (т.5 а.с. 85-126), із яких вбачається, що максимальна осадка цих суден не перевищує 4.0 м. Представники позивача не заперечували цього факту.

Таким чином, враховуючи приписи п. 3.1.18 Правил плавання, судна відповідача зобов'язані рухатись за бровками каналу вздовж виставленого навігаційного огородження на відповідних ділянках, а де зони забровкового плавання відсутні - рухатися каналом.

На ухвалу суду представниками позивача був наданий опис руху суден відповідача по каналу згідно квитанцій ЦРРС, що додаються до кожного з виставленого рахунків з посиланням на п. 3.1.19 Правил плавання (т. 14 а.с. 71-89).

Представником відповідача наведені в описі маршрути суден заперечені та спростовані не були.

Крім того, із змісту поданого представником відповідача відзиву (т.5 а.с. 78 абз. 5, 6) та поданого представником позивача заперечення на відзив (т.6 а.с. 3 абз. 7, а.с.5 абз.11) вбачається, що вони визнають факт руху каналом суднами відповідача з огляду на вимоги пунктів 3.1.18 та 3.1.19 Правил плавання.

З огляду на це суд встановив, що у сторін виник спір не з приводу доведення у судовому порядку факту користування суднами відповідача каналом, а з приводу застосування норм законодавства щодо справляння канального збору у конкретному випадку.

Так, згідно позиції позивача судна із осадкою до 4.0 м., які здійснюють забровочне плавання і неминуче перетинають канал, а на деяких його ділянках рухаються каналом, виконуючи комерційні рейси зобов'язані оплачувати канальний збір.

Статтею 84 КТМ України визначено, що у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України. Використання портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року №1544 "Про портові збори", прийнятою відповідно до статті 84 КТМ України, передбачено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за 1 куб. метр об'єму судна за відповідними ставками (пункт 18). Згідно Примітки 2 до цього пункту за проходження Бузько-Дніпровсько-лиманського і Херсонського морського каналу без заходження в морські порти (причали) канальний збір сплачується суднами за визначеними ставками відповідно державному підприємству "Дельта-лоцман" та морським торговельним портам Миколаїв і Херсон у розмірах, установлених для портів Миколаїв (морський) і Херсон (морський), а згідно примітки 2 до пункту 1 вказаної постанови судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Суд вважає, що судна відповідача здійснювали комерційні вантажні рейси з огляду на статутну діяльність відповідача і, таким чином, належать до групи "А", але канальний збір з них справлятися не може, виходячи з нижчевикладеного.

Відповідно до паспорту БДЛК (т. 6 а.с. 18-29) канал слугує для підходу до Очаківського портопункту, Очаківського морського рибного порту, Дніпро-Бузького порту, порту Ніка-Тера, спеціалізованому порту Октябрьськ, Миколаївському річковому і морським торговельним портам, терміналу НІБУЛОН, Херсонському морському та річковому портам. Траса каналу проходіть по Дніпро-Бузькому лиману та річці Південний Буг. Загальна довжина траси каналу 81,368 км. Кількість колін - 12. Відповідно до розділу 2 паспорту забровочні глибини дорівнюють від 5,0 до 11,5 м., що допустимо для плавання суден відповідача.

Важливо також відмити, що згідно розділу 4 паспорту БДЛК канал розрахований на рух суден із осадкою заввишки 9,7 м. довжиною 215 м. та завширшки 32 метри.

З історичної довідки, яка міститься у паспорті БДЛК, вбачається, що його було створено як гідротехнічну споруду для заходу великотоннажних суден з Чорного моря до Миколаївського порту з осадкою більше 5,0 м.

Із цього слідує, що за своїми характеристиками судна відповідача не потребують використання БДЛК, як гідротехнічної споруди із глибиною каналу до 11.2 м. Пересікання каналу суднами відповідача є вимушеною дією у зв'язку із відсутністю на деяких його ділянках зон забровкового плавання.

Суд прийшов до висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року №1544 "Про портові збори" щодо справляння канального збору не повинні застосовуватися до суден відповідача, так як останні його використання не потребують, а перетинають канал вимушено. Судна відповідача не використовують канал при переміщенні вантажів із пункту відправки до пункту призначення, як це було би необхідно якщо їх осадка перевищувала 4.0 м.

Таким чином, позивач не вправі нараховувати а відповідач не зобов'язаний сплачувати канальний збір при плаванні Дніпробузьким лиманом при виконанні комерційних або некомерційних вантажних рейсів.

У відповідності до ст. 115 КТМ України, із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

28.05.2001 року Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ № 340 «Про затвердження Положення про службу регулювання руху суден".

Згідно п. 4.1 вказаного Положення - СРРС створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Відповідно до п. 3.6 цього Положення утримання СРРС здійснюється за рахунок коштів від збору за послуги СРРС.

Пунктом 1 наказу Мінтрансу України від 15.04.2004 № 312 „Про забезпечення лоцманського проведення і регулювання руху суден у територіальних, внутрішніх водах та на внутрішніх водних шляхах України" визначено, що саме на державне підприємство „Дельта-лоцман" покладено з 00 годин 00 хвилин 01.05.2004 функції з забезпечення лоцманського проведення та регулювання руху суден на судноплавних шляхах у територіальних водах, на фарватерах, каналах, на акваторіях, підхідних каналах, внутрішніх і зовнішніх рейдах портів та терміналів усіх форм власності за рахунок зборів за послуги лоцманських служб і постів (служб) регулювання руху суден.

Згідно з пунктом 2.2.2. Правил плавання у районі дії Правил рух суден цілодобово регулюється службою регулювання руху суден ДП "Дельта-Лоцман", до складу якої входять: ЦРРС "Руська Коса", ПРРС "Іллічівськ", "Одеса", "Южний", "Очаків" та "Широка Балка". Рух суден у зоні дії ЦРРС/ПРРС, вхід до зони дії, постановка на якір, зняття з якоря, відхід від причалу виконуються суднами тільки з дозволу відповідного ЦРРС/ПРРС. Дозвіл повинен бути отриманий не менш ніж за 30 хвилин до початку зазначеної дії. Дозвіл анулюється і повинен бути одержаний знову, якщо судно не почне зазначені дії протягом 30 хвилин. Кожне судно за 30 хвилин до входу в район дії Правил повинно встановити радіозв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС (канали зв'язку і позивні ПРРС та МЛС зазначені в додатку 2, канали зв'язку з портами, портпунктами, ІДПН - у додатку 3). Судна осадкою до 4,0 м, капітани яких мають право на плавання без лоцмана, які прямують до БДЛК по РШ-59 та РШ-2, повинні завчасно встановити радіозв'язок з ПРРС "Очаків" та повідомити прізвище капітана (п. 2.3.1. Правил плавання).

У відповідності до п. 2.3.2 Правил плавання, - судно, яке стоїть біля причалу чи на якорі, за 30 хвилин до початку руху повинно встановити радіозв'язок з ЦРРС/ПРРС, у зоні дії якого воно перебуває, та запросити дозвіл на рух.

Пунктом 1.3 Правил плавання визначено, що послуги СРРС - інформаційні послуги, навігаційна допомога (радіолокаційне проведення), радіолокаційний контроль за рухом та стоянкою суден на якорі, організація руху та регулювання руху суден.

Згідно вимог пункту 2.2.8. Правил плавання, - ЦРРС/ПРРС надають суднам такі послуги: інформаційне обслуговування, надання навігаційної допомоги (радіолокаційне проведення), регулювання руху суден. ЦРРС/ПРРС зобов'язані надавати суднам інформацію, рекомендації, вказівки щодо безпеки судноплавства та регулювання руху суден. Для кораблів і суден Військово-Морських Сил Збройних Сил України послуги ЦРРС/ПРРС у північно-західній частині Чорногоморя, Бузько-Дніпровсько-лиманському та Херсонському морському каналах надаються безкоштовно. Усі судна, які проходять через зони дії ЦРРС/ПРРС, зобов'язані отримувати інформацію, виконувати рекомендації та вказівки ЦРРС/ПРРС (п. 2.2.3. Правил плавання).

У відповідності до п. 2.4.1. Правил плавання ЦРРС/ПРРС здійснюють такі види обслуговування:

а) радіолокаційний контроль за безпекою судноплавства, а також за місцезнаходженням суден на якірних місцях в очікуванні транзитного проходу або проведення перевантажувальних операцій;

б) регулювання руху суден;

в) радіолокаційне проведення суден (надання навігаційної допомоги);

г) надання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій;

ґ) інформування про рух суден, стан засобів навігаційного облаштування, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку судноплавства;

д) надання суднам та стороннім організаціям навігаційної та комерційної інформації. Радіолокаційний контроль за рухом суден та стоянкою суден на якорі здійснюється постійно (п. 2.4.2. Правил плавання).

Пунктом 3.2 Правил плавання визначена організація руху суден на БДЛК і ХМК у зоні дії РС РРС Дніпро-Бузького регіону. Зокрема п. 3.2.1. Правил плавання Регіональна служба регулювання руху суден Дніпро-Бузького регіону ДП "Дельта-лоцман" організовує судно потік у зоні своєї дії шляхом завчасного планування руху суден. Кожне судно, яке прямує до БДЛК і/або ХМК, повинно одержати дозвіл на плавання в зоні дії РС РРС. Зона дії РС РРС поділяється на сектори, які закріплені за ЦРРС "Руська Коса", ПРРС "Очаків" і "Широка Балка", що входять до її складу. Судна, що постійно здійснюють плавання в межах зони дії РС РРС (буксири місцевого базування, судна портового флоту портів регіону, судна днопоглиблювальних караванів, що ведуть роботи в зоні дії РС РРС та ін.), подають заявку на рух не менш, ніж за 30 хвилин до передбачуваного часу початку руху на робочому каналі радіозв'язку ЦРРС/ПРРС, у зоні дії якого вони перебувають (п. 3.2.7. Правил плавання).

Згідно вимог пункту 2.4.7. Правил плавання, - радіообмін ЦРРС/ПРРС із суднами, а також поточні навігаційні обставини документально фіксуються.

З викладеного вбачається, що регулювання руху суден здійснюється з метою забезпечення безпеки судноплавства, під якою розуміється збереження людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків. Отже, проходження судном в зоні дії Правил плавання є неможливим без користування послугами служби регулювання руху суден.

Надання позивачем послуг служб регулювання руху суден підтверджується квитанціями СРРС, виписками та копіями з вахтового журналу, записами радіолокаційного контролю за рухом суден відповідача Автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден „Дельта-Навігатор", виписками з радіопереговорів між ЦРРС та капітанами суден, з яких вбачається, що судна відповідача користувались послугами СРРС. З аналізу пунктів 2.3.1. та 3.2.7. Правил плавання слідує, що вихід капітана судна на зв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС вважається поданням заявки на рух судна та є доказом того, що судно користується послугами СРРС.

Отже судна відповідача здійснюючи рух по Дніпро-Бугському лиману та р. Південний Буг дійсно користувались послугами СРРС. які надавались позивачем та за умовами законодавства вказані послуги мають бути оплачені за встановленими ставками.

Згідно положень ст. 11 ЦК України підставою виникнення виникнення цивільних прав та обов'язків, окрім договорів та інших правочинів, можуть бути акти цивільного законодавства.

Посилання відповідача, що інформація з автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден „Дельта-Навігатор" віднесена чинним законодавством до державної інформації або інформації з обмеженим доступом не заслуговують на увагу, оскільки, положеннями ані Закону України „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", ані Постанови Кабінету міністрів України від 29.03.2006 № 373 "Про затвердження Правил забезпечення захисту інформації в інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах" не встановлена необхідність захисту інформації з автоматизованої інформаційної обчислювальної системи підтримки регулювання руху суден „Дельта-Навігатор", та ця інформація не віднесена чинним законодавством до державної інформації або інформації з обмеженим доступом, що підлягає захисту.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 ГПК України, - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України, - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 67126, 95 грн. заборгованості за послуги СРРС є обґрунтованими у відповідності до вимог Закону та підлягають задоволенню.

Оскільки строк виконання боржником зобов'язання (обов'язок сплати за надані послуги СРРС) не встановлений, згідно з ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач за несвоєчасну сплату відповідачем послуг СРРС на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нарахував та просить суд стягнути з відповідача 296, 13 грн. - 3% річних, 121, 49 грн. - інфляційних.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначає, що для сплати відповідачем послуг СРРС позивач виставив відповідачу рахунки, в підтвердження посилається на зворотні повідомлення про отримання поштової кореспонденції, та вказує, що оскільки рахунки залишилися неоплаченими відповідачем, то позивачем направлялись на адресу відповідача претензії, які були залишені відповідачем без відповіді. Позивач вважає, що днем пред'явлення вимоги є день отримання відповідачем виставленого рахунку.

Проте, суд не погоджується із думкою позивача і вважає, що направлення на адресу відповідача рахунків на оплату, отримання яких не заперечується відповідачем і встановлено у судовому засіданні, не є вимогою виконати зобов'язання у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Доказів отримання відповідачем направлених на його адресу претензій №6792, №7537, №338 до позову не надано.

Згідно вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними засобами доказування факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вищевказаних послуг, то відповідно відсутні підстави для нарахування та стягнення з відповідача фінансових санкцій встановлених ст. 625 ЦК України.

У позовній вимозі позивача про стягнення з відповідача у зв'язку із несплатою суми канального збору нарахованих 3 % річних та збитків від інфляції необхідно відмовити у зв'язку із тим, що ця позовна вимога є похідною від позовної вимоги про стягнення канального збору.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", суд

ВИРІШИВ:

Позов державного підприємства "Дельта-Лоцман" - задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б на користь державного підприємства "Дельта-Лоцман", 54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27 кошти в сумі 67126, 95 грн. (шістдесят сім тисяч сто двадцять шість грн. 95 коп.).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б на користь державного підприємства "Дельта-Лоцман", 54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27 судовий збір в розмірі 1720 грн. 50 коп.

Повернути державному підприємству "Дельта - Лоцман", 54017, м.Миколаїв, вул. Лягіна, 27 надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 2722 грн. 58 коп. за платіжним дорученням №821 від 31.01.2013 року через ПАТ "Перший Український міжнародний банк".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Повний текст рішення складений та підписаний 25.04.2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв