Рішення № 30913119, 16.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2013 р. Справа № 911/1130/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Капітал», м.Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком», м.Біла Церква

про стягнення 382859,59 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Меліченко К.М.

Від відповідача: Мерзлов А.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Капітал» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (далі - відповідач) про стягнення 382859,59 грн.

Провадження у справі №911/1130/13 порушено відповідно до ухвали суду від 03.04.2013 року та призначено справу до розгляду на 16.04.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 16.04.2013 року підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні 16.04.2013 року подав письмову заяву № 36 від 12.04.2013 року про визнання позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

На підставі Договору купівлі-продажу №БВ/2012/48 від 30.08.2012 року (надалі - Договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Капітал» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроком» (відповідач), позивач зобов'язався передати у власність відповідача прості іменні акції ПАТ «Великополовецьке РТП» у кількості 312 500 штук на загальну суму 2 000 000 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору купівлі-продажу відповідач зобов'язався в рахунок оплати цінних паперів передбачених п. 1.2. Договору купівлі-продажу протягом 30 банківських днів з моменту укладення Договору купівлі-продажу передати позивачу вексель простий, виписаний на ім'я позивача загальною номінальною вартістю, яка становить загальну вартість зазначених цінних паперів.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

На виконання п. 2.1. Договору купівлі-продажу відповідач за Актом про виконання зобов'язань за договором від 03.10.2012 року передав позивачу простий вексель на бланку серії АА №2237710 із строком платежу «за пред'явленням», складений 03.09.2012 року в м. Біла Церква на суму 375 000,00 грн.

17.12.2012 року позивач пред'явив відповідачу вимогу про оплату вищезазначеного простого векселя (копія листа вих. №07 від 17.12.2012 року) із строком здійснення платежу до 18 годин 00 хвилин 18.12.2012 року. Зазначена вимога позивача була особисто отримана керівником відповідача 17.12.2012 року, про що свідчить відповідний запис із підписом керівника та кругла печатка відповідача на листі вих. №07 від 17.12.2012 року.

Своїм листом вих. №262 від 18.12.2012 року відповідач повідомив позивача про неможливість ним провести платіж по вищезазначеному векселю у зв'язку із відсутністю в нього достатніх коштів.

19.12.2012 року на виконання ст.8 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ст. 92 Закону України «Про нотаріат», ст.44, 47 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджено Женевською Конвенцією від 07.06.1930р., до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 06.07.1999 р. № 826-ХІУ (далі за текстом - «Уніфікований Закон»), приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Губенко Т.А. опротестував вищезазначений простий вексель (копія протесту про неоплату векселя від 19.12.2012 року зареєстрованого в реєстрі за №4235).

З вищенаведеного вбачається, що позивач виконав всі необхідні і передбачені чинним законодавством дії щодо пред'явлення вищезазначеного простого векселя до платежу, однак відповідачем оплата векселя здійснена не була.

Відповідно до вимог частини третьої статті 4 Закону України «Про обіг веселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем. Платежу за векселем передує виконання зобов'язання вексельним кредитором - пред'явлення векселя до оплати.

Згідно пункту 2 статті 48 Уніфікованого Закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу відсотки в розмірі шести від дати настання платежу. В той же час статтею 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатку II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований Закон, діють в Україні таким чином, зокрема, відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого Закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

На підставі зазначених норм та з урахуванням розміру облікової ставки Національного банку України позивачем нараховано відповідачу 7 859,59 грн. відсотків за період з 20.12.2012 року по 01.04.2013 року.

Статями 43, 53, 77, 78 Уніфікованого Закону передбачено, що векселедержатель має право пред'явити позовні вимоги до векселедавця в разі, якщо не було здійснено платежу за векселем. При цьому, під правом вимоги за векселем розуміється право векселедержателя заявити позов згідно статей 47, 48 Уніфікованого Закону.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 Цивільного кодексу України. У відповідності до приписів ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищенаведене вбачається, що позивач є законним держателем вищезазначеного простого векселя, виконав всі необхідні і передбачені чинним законодавством дії щодо пред'явлення цього простого векселя до платежу, однак станом на день подання цього позову відповідний платіж відповідачем здійснений не був, зобов'язання за вказаним векселем не припинено.

В ході розгляду спору відповідачем подано до суду заяву № 36 від 12.04.2013 року про визнання позову.

Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній відповідачем, яка долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи, що в ході розгляду спору судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 375 000,00 грн. вексельної суми та 7 859,59 грн. нарахованих відсотків, що відповідачем визнано, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем визнані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 192-в, код ЄДРПОУ 30615677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Капітал» (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 194, офіс 307, код 36596537) 375 000,00 грн. боргу за векселем, 7 859,59 грн. відсотків та 7657,19 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.