Постанова № 30911587, 22.04.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2013 р. Справа№ 5011-2/15918-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.04.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства власників квартир «Будматеріали» на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року

у справі № 5011-2/15918-2012 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до товариства власників квартир «Будматеріали»

про стягнення 97 269,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року по справі № 5011-2/15918-2012 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго» до товариства власників квартир «Будматеріали» про стягнення 97 269,80 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з товариства власників квартир «Будматеріали» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 72 618,27 грн. основного боргу, 6290,74 грн. пені, 9022,48 грн. інфляційних втрат, 9338,31 грн. три відсотки річних та 1945,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 10.01.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року по справі № 5011-2/15918-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, скаржник просив відновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 року відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу товариства власників квартир «Будматеріали» на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року у справі № 5011-2/15918-2012 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представники товариства власників квартир «Будматеріали» у судових засіданнях 20.03.2013 року, 08.04.2013 року та 22.04.2013 року надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили суд першої інстанції скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представники публічного акціонерного товариства «Київенерго» у судових засіданнях 20.03.2013 року, 08.04.2013 року та 22.04.2013 року також надали суду свої пояснення по справі в яких заперечили проти задоволення апеляційної скарги вважають її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представники позивача просили апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 10.01.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Під час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, ухвалою апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року було зобов'язано публічне акціонерне товариство «Київенерго» та товариство власників квартир «Будматеріали» провести між собою звірку взаєморозрахунків за договором № 1532695-9 від 18.10.1999 року на постачання теплової енергії у гарячій воді за спірний період. Акт звірки взаєморозрахунків завчасно до 17.04.2013 року надати Київському апеляційному господарському суду.

Так, на виконання вимог суду ПАТ «Київенерго» надало апеляційному господарському суду акт звірки розрахунків між ПАТ «Київенерго» та товариством власників квартир «Будматеріали» станом на 01.04.2013 року по договору постачання теплової енергії № 1532695 за період з 01.11.2009 року по 01.10.2012 року що підписаний позивачем, довідку про надходження коштів за спожиту теплову енергію по спірному договору та докази направлення відповідачу зазначених документів для заповнення своїх проплат та показників за спірний період та надання його до суду апеляційної інстанції.

Проте, відповідач, вимоги суду апеляційної інстанції не виконав, акт звірки взаєморозрахунків по договору постачання теплової енергії № 1532695 за спірний період зі своєї сторони не надав. За таких обставин, суд апеляційної інстанції розглядає справу на підставі тих доказів, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.1999 року між ПАТ«Київенерго» (в минулому АЕК «Київенерго») (надалі - постачальник) та товариством власників квартир «Будматеріали» (надалі - споживач) укладено договір № 1532695 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.3.1, 2.3.2 договору № 1532695 сторонами погоджено, що позивач, за договором енергопостачальна організація, зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору, а відповідач, за договором абонент, - додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Пунктом 2 додатку 4 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні із збуту теплової енергії №1 за адресою: вул. Жилянська, 63 розрахункова група, тел. 221-05-89, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки відповідач повертає РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Пунктом 3 додатку №4 передбачено, що сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, відповідач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п 3.5 додатку №4 передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.1 розділу 8 договору договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року. Пунктом 8.4 розділу 8 договору передбачено, що останній вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін. Крім того припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної оплати спожитої енергії (п.8.3 договору).

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, свої зобов'язання за договором від 18.10.1999 року ПАТ«Київенерго» виконало в повному обсязі, а відповідач порушив вищезазначені положення договору в частині повноти та своєчасності сплати за теплову енергію, надану позивачем. Так, позивач зазначив, що за період з 01.11.2010 року по 01.10.2012 року позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії на суму 72618,27 грн., відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію в розмірі 72618,27 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви обліковими картками (табуляграмами) за спірний період та відомостями обліку споживання теплової енергії.

Так, як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року по справі № 5011-2/15918-2012 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 97 269,80 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з товариства власників квартир «Будматеріали» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 72 618,27 грн. основного боргу, 6290,74 грн. пені, 9022,48 грн. інфляційних втрат, 9338,31 грн. три відсотки річних та 1945,40 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства власників квартир «Будматеріали» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року у справі № 5011-2/15918-2012 скасуванню частково, в частині стягнення з відповідача 72 618,27 грн. основного боргу.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Перевіривши правильність розрахунку вартості відпущеної відповідачу теплової енергії, обсяг якої визначено обліковими картками, актами звірки взаєморозрахунків, довідкою коштів за спожиту теплову енергію, судова колегія встановила, що за період з 01.11.2010 року по 01.10.2012 року товариство власників квартир «Будматеріали» спожило теплової енергії на загальну суму 72618,27 грн.

В порушення умов договору, відповідач розрахувався з позивачем не в повному обсязі та з порушенням строків оплати, зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції на час звернення ПАТ «Київенерго» з позов до суду, товариство власників квартир «Будматеріали» за поставлену теплову енергію не сплатило 72618,27 грн. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду справи у суді першої інстанції до винесення оскаржуваного судового рішення, борг у сумі 72618,27 грн. відповідачем був частково сплачений, а саме у сумі 26108,14 грн.

Таким чином, оскільки апеляційним господарським судом встановлено, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції до прийняття рішення у справі, заборгованість товариства власників квартир «Будматеріали» у сумі 72618,27 грн. відповідачем частково була сплачена на суму 26108,14 грн. то в цій частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутності предмету спору.

Отже, судова колегія апеляційного господарського суду вважає вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором за період з 01.11.2010 року по 01.10.2012 року у сумі 46510,13 грн. (72618,27 грн. - 26108,14 грн. = 46510,13 грн.) відповідає фактичним обставинам та підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію, а отже підлягає стягненню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 6290,74 грн. пені, 9022,48 грн. інфляційних втрат та 9338,31 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня. Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, як вбачається з п. 3.5 додатка № 4 до договору, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього договору), «Енергопостачальна організація» нараховує «Абоненту» пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, судова колегія апеляційного господарського погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 6290,74 грн. Розрахунок пені, є обґрунтованим та арифметично вірним.

Що стосується стягнення з відповідача 9022,48 грн. інфляційних втрат та 9338,31 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений - підстави відсутні.

При розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця червня.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 9022,48 грн. інфляційних втрат та 9338,31 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат. Проте, судом першої інстанції помилково не було враховано те, що відповідач під час розгляду справи у господарському суді міста Києва частково сплатив суму основного боргу у розмірі 26108,14 грн. в зв'язку з чим основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 46510,13 грн., а не 72618,27 грн. як зазначив суд першої інстанції.

Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року, прийняте після не повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з не правильним застосуванням норм процесуального права, є таким що не відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу товариства власників квартир «Будматеріали» на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року у справі № 5011-2/15918-2012 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року у справі № 5011-2/15918-2012 скасувати частково в частині стягнення з товариства власників квартир «Будматеріали» 72618,27 грн. основного боргу. В цій частині прийняти нове рішення суду, яким позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» до товариства власників квартир «Будматеріали» про стягнення 97 269,80 грн. задовольнити частково. Стягнути з товариства власників квартир «Будматеріали» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» основного боргу в сумі 46510,13 грн. В частині стягнення з товариства власників квартир «Будматеріали» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» основного боргу в сумі 26108,14 грн. провадження у справі № 5011-2/15918-2012 припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В частині стягнення з товариства власників квартир «Будматеріали» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 6290,74 грн. пені, 9338,31 грн. трьох процентів річних та 9022,48 грн. інфляційних втрат - рішення суду залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства власників квартир «Будматеріали» на рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року у справі № 5011-2/15918-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2013 року у справі № 5011-2/15918-2012 скасувати частково в частині стягнення з товариства власників квартир «Будматеріали» 72618,27 грн. основного боргу.

В цій частині прийняти нове рішення суду, яким позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» до товариства власників квартир «Будматеріали» про стягнення 97 269,80 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства власників квартир «Будматеріали» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 48, код ЄДРПОУ 22894914) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) основного боргу в сумі 46510,13 грн.

В частині стягнення з товариства власників квартир «Будматеріали» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» основного боргу в сумі 26108,14 грн. провадження у справі № 5011-2/15918-2012 припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В частині стягнення з товариства власників квартир «Будматеріали» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» 6290,74 грн. пені, 9338,31 грн. трьох процентів річних та 9022,48 грн. інфляційних втрат - рішення суду залишити без змін.

3. Стягнути з товариства власників квартир «Будматеріали» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 48, код ЄДРПОУ 22894914) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1423,23 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь товариства власників квартир «Будматеріали» (01004, м. Київ, вул. Шовковична, 48, код ЄДРПОУ 22894914) 261,09 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 5011-2/15918-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 25.04.2013 року