Рішення № 30911523, 30.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.11 Справа№ 5015/919/11

За позовом: Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс", м. Львів,до відповідача:фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янка-Бузька,про: стягнення 7 671,00 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:не з'явився, відповідача:ОСОБА_1На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7 671,00 грн. Ухвалою від 21.02.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 16.03.2011 р. Розгляд справи відкладено на 30.03.2011 року за клопотанням відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору складського зберігання №22 від 31.12.2009 р., не здійснив оплати за зберігання майна. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 6 883,55 грн. Крім того, відповідачу нараховано 602,88 грн. пені, 184,57 грн. -3% річних.

В судовому засіданні від 30.03.2011 р. відповідачем подано відзив. У відзиві зазначив, що визнає заборгованість по складському зберіганню у сумі 7 671,00 грн.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив таке.

Між сторонами у справі укладено договір складського зберігання №22 від 31.12.2009 р. (надалі -Договір). За умовами цього договору зберігач (позивач у справі) зобов'язується за плату зберігати майно (товар) передане йому поклажодавцем (відповідач у справі) і повернути це майно у схоронності, а поклажодавець зобов'язується здійснювати оплату за зберігання майна у порядку та розмірах визначеному у розділі 2 даного Договору.

Позивачем надавались відповідачу послуги із зберігання майна, про що свідчать: акт здачі-приймання виконаних робіт за січень 2010 року та рахунок №32 від 29.01.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за лютий 2010 року та рахунок №32 від 26.02.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за березень 2010 року та рахунок №32 від 31.03.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за квітень 2010 року та рахунок №32 від 30.04.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за травень 2010 року та рахунок №32 від 31.05.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за червень 2010 року та рахунок №32 від 30.06.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за липень 2010 року та рахунок №32 від 31.07.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за серпень 2010 року та рахунок №32 від 31.08.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за вересень 2010 року та рахунок №32 від 30.09.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за жовтень 2010 року та рахунок №32 від 31.10.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за листопад 2010 року та рахунок №32 від 30.11.2010 р.; акт здачі-приймання виконаних робіт за грудень 2010 року та рахунок №32 від 31.12.2010 р.

Погоджена плата за зберігання майна становить 2 759,00 грн. на місяць в т.ч. ПДВ (п. 2.1 Договору). Сторонами погоджено заборгованість станом на 01.02.2011 року в сумі 6 883,55 грн., про що складено акт звірки взаємних розрахунків, долучений до матеріалів справи. Доказів погашення заборгованості в сумі 6 883,55 грн. відповідачем не представлено, позовні вимоги визнано у повному обсязі.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Між сторонами у справі виникло зобов'язання з приводу зберігання майна на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2.2 Договору оплата проводиться поклажодавцем не пізніше 10 числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки строк виконання грошового зобов'язання між сторонами встановлено, у відповідача виник обов'язок з оплати, а тому вимоги позивача про стягнення 6 883,55грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності з пунктом 2.3 Договору у випадку прострочення платежу поклажодавець сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% від суми договірної плати за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546, частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки санкція, передбачена у пункті 2.3 Договору, має триваючий характер, то за своєю природою вона є пенею. Тому в розрахунках та позовній заяві позивач нараховував відповідачу власне пеню в розмірі, обмеженому статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 602,88 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 184,57 грн. -3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено вимоги позивача, а відповідачем визнано позовні вимоги, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 526, 530, 546, 549, 625, 936 Цивільного кодексу України, статтями 1, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 80400; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс" (юридична адреса: вулиця Шевченка, 78, місто Львів, 79039, поштова адреса: вулиця Плугова, 12-А, місто Львів, 79059; ідентифікаційний код 35123552) 6 883,55 грн. основного боргу, 602,88 грн. пені, 184,57 грн. -3% річних, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.