Рішення № 30911518, 08.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/11/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.13 Справа № 908/402/13-г

за позовом: товариство з обмеженою відповідальністю "Берт" (69000, м. Запоріжжя, вул. Бульвар Центральний, буд. 12 Б, кв. 13; поштова адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, буд. 34)

до відповідача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (69124, АДРЕСА_1)

про стягнення 177 075,67 грн.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Сколибог О.С., довіреність від 08.01.2013р.;

Севастьянов Р.Ю., свідоцтво від 10.11.2003р. № 435

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

28.01.2013р. до господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Берт" з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 176 378,67 грн., з яких: 160 000,00 грн. - основний борг, 5 207,64 грн. - 3% річних та 11 171,03 грн. - пеня.

Ухвалою від 29.01.2013р. судом порушено провадження у справі № 908/402/13-г, судове засідання призначено на 25.02.2013р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 28.03.2013р. строк вирішення спору продовжений, розгляд справи відкладений на 08.04.2013р.

У засіданні суду 08.04.2013р., на підставі ст. ст. 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

18.03.2013р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог на 697,00 грн. в частині стягнення з відповідача 3% річних.

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом оскільки подана заявником в порядку, передбаченому вимогами ст. 22 ГПК України.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 546, 549, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст., ст. 20, 173, 174 ГК України і полягають в тому, що за договором №1 від 25.10.2010 р., укладеним між позивачем та відповідачем про надання безвідсоткової фінансової допомоги, позивач надав фінансову допомогу відповідачу у розмірі 236 000,00 грн. для сплати останнім послуг, закупівлі витратних матеріалів, обладнання та поповнення оборотних коштів. Відповідач, в порушення своїх зобов'язань, в обумовлений договором строк (28.12.2011р.) повернув грошові кошти частково в розмірі 76 000,00 грн., а також 10 000,00 грн. після закінчення строку настання зобов'язань. Решту суми боргу відповідач не сплатив. 03.01.2012р. позивач звертався до відповідача з претензією, в якій запропонував сплатити заборгованість. Проте, претензія залишена відповідачем без відповіді. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 160 000,00 грн. За несвоєчасне повернення грошових коштів відповідачу нараховано пеня в розмірі 11 171,03 грн. за період з 18.01.2012р. по 29.06.2012р. та 3% річних в сумі 5 904,64 грн. за період з 29.12.2011р. по 12.03.2013р. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений завчасно ухвалами, які надсилались на зазначену в позовній заяві адресу.

Враховуючи зазначене та положення ст. 64 ГПК України суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач не надав відзиву на позов та витребуваних судом документів, не скористався своїм правом на судовий захист.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Берт» (Кредитор) і приватним підприємцем ОСОБА_1 (Підприємство) укладено договір № 1 про надання безвідсоткової фінансової допомоги, за умовами якого (п. 1.1.) Кредитор здійснює фінансову допомогу Підприємству в розмірі 236 000,00 грн. для оплати послуг, закупівлі витратних матеріалів, обладнання та поповнення оборотних коштів. Підприємство приймає ці фінансові кошти, користується ними та повертає згідно умов даного договору без плати за користування.

Відповідно до п. 2.1. договору, грошові кошти у вигляді безвідсоткової фінансової допомоги вносяться на розрахунковий рахунок Підприємства після підписання договору. Дана сума допомоги може вноситися частинами на розрахунковий рахунок Підприємства.

Підприємство зобов'язується погасити надану Кредитором безвідсоткову фінансову допомогу у повному обсязі до 28.12.2011р. з можливістю погашення вищезазначеної суми частинами (п. 2.2.)

Згідно п. 2.5. договору, погашення безвідсоткової фінансової допомоги здійснюється Підприємством шляхом перерахування Кредитору грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору, ТОВ «Берт» перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача 236 000,00 грн., а саме: 27.10.2010р.- 116 000,00 грн.; 19.01.2011р. - 50 000,00 грн.; 26.01.2011р. - 25 000,00 грн.; 09.02.2011р. - 15 000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (копії містяться в матеріалах справи).

Однак, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, повернення фінансової допомоги в строк, встановлений договором, у повному обсязі не здійснив. Грошові кошти відповідачем повернуто частково в сумі 76 000,00 грн.

Решта фінансової допомоги в сумі 160 000,00 грн. відповідачем не повернуто.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Глава 50 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, зобов'язання відповідача повернути фінансову допомогу не припинено.

Таким чином, на день розгляду справи в суді сума боргу відповідача перед позивачем становить 160 000,00 грн., факт наявності якої підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи встановлений факт неповного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 160 000,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 171,03 грн. пені за період з 18.01.2012р. по 29.06.2012р.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Приписами ч. 6 ст. 231 ГК України унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом п. 3.3 договору сторони узгодили, що при затримці повернення наданої безвідсоткової фінансової допомоги Підприємство сплачує Кредитору пеню у розмірі 4% від суми фінансової допомоги за кожний день прострочки.

Судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеня від несплаченої за договором суми в розмірі 11 171,03 грн., оскільки це не суперечить договору та діючому законодавству.

Отже, вимоги про стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Враховуючи розрахунок позивача, за період з 29.12.2011р. по 12.03.2013р. сума 3 % річних становить 5 904,64 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, на підставі ст. 44 ГПК України, судові витрати на сплату послуг адвоката у розмірі 17 637,86 грн.

Згідно з ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги № 315 від 28.12.2012р., вартість наданої адвокатом допомоги складає 17 637,86 грн. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджує платіжне доручення № 375 від 24.01.2013р. на суму 17 642,48 грн.

Згідно п. 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи категорію даного спору та обґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму оплати адвокатських послуг в розмірі 17 642,48 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 3 541,51грн. та 17 642,48 грн. послуг адвоката відноситься на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 49, 75, 82, 83 , 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р 26003300002637, МФО 380612, АТ «Златобанк», м. Київ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Берт» (69000, м. Запоріжжя, вул. Бульвар Центральний, буд. 12 Б, кв. 13; поштова адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, буд. 34, код ЄДРПОУ 24911968, р/р 26005300001108, МФО 380612, АТ «Златобанк», м.Київ) - 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5 904 (п'ять тисяч дев'ятсот чотири) грн. 64коп. - 3% річних, 11 171 (одинадцять тисяч сто сімдесят одна) грн. 03 коп. - пені, 3 541 (три тисячі п'ятсот сорок одна) грн. 51 коп. - судового збору та 17 637 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн. 86 коп. - витрати на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.А. Азізбекян

Повне рішення складено 15.04.2013р.

Згідно з оригіналом:

спеціаліст А.В. Козл