Рішення № 30910802, 01.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11 Справа№ 5015/582/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" (надалі -Товариство), с. Крупець,до відповідача:фізичної особи -підприємця Кулика Андрія Романовича (надалі -Підприємець), с. Добрівляни,про: стягнення 23 104,57 грн.Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Солонюк І.М. -дов. №7 від 22.02.2011 року, Ковальчук О.О. -дов. №8 від 22.02.2011 року,відповідача:Семенюк І.Я. -дов. від 21.02.2011 року.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" до фізичної особи -підприємця Кулика Андрія Романовича про стягнення 23 104,57 грн. Ухвалою від 04.02.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 23.02.2011 р. В судовому засіданні 23.02.2011 року судом було оголошено перерву за клопотанням відповідача для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувати документально обґрунтовані заперечення проти позову.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Підприємець, отримавши продукцію від Товариства, не здійснив оплати її вартості у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19 101,75 грн. Крім того, просить стягнути 333,00 грн. вартості поворотної тари, 2 691,51 грн. інфляційних нарахувань, 978,31 грн. -3% річних.

Відповідач у судовому засіданні 23.02.2011 року подав заяву про закриття провадження у справі з огляду на пропуск позивачем позовної давності. Заява мотивована тим, що відповідно до пункту 1 статті 681 Цивільного кодексу України до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах встановлених строків. Суд відхиляє подане клопотання з огляду на те, що предметом позову у цій справі є стягнення коштів за отриману продукцію, а не вимоги стосовно недоліків продукції. Крім того, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості суду закривати провадження у справі.

В судовому засіданні 01.03.2011 року відповідачем заявлялися усні клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на перебування у відрядженні у місті Чернівці для участі в судовому засіданні іншого суду та про зобов'язання позивача надати копії накладних на повернення товару, докази реєстрації довіреностей або самих довіреностей на отримання повернутого товару.

Позивач повністю заперечив проти заявлених клопотань, вказав на намагання відповідача затягнути розгляд справи.

Суд відхиляє подані клопотання як безпідставні з огляду на таке. Як уже зазначалося, в судовому засіданні 23.02.2011 року відповідачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, яке судом було задоволено, в судовому засіданні було оголошено перерву. Однак, протягом часу, що минув, відповідач не скористався своїм правом та не з'явився до суду, з матеріалами справи не ознайомився. Суд звертає увагу також на ту обставину, що в судовому засіданні 23.02.2011 року відповідач отримав копію позову (без додатків). Крім того, відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у справі 10.02.2011 року. З урахуванням наведеного, оскільки клопотання відповідача не підтверджено жодними доказами, відповідач мав достатньо часу на реалізацію свого права на заперечення проти позову, проте ним не скористався, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Що стосується клопотання про витребування видаткових накладних та довіреностей, то суд вважає його таким, що подано з порушенням процедури, визначеної статтею 38 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, у клопотанні не зазначено, обставини, що перешкоджають наданню таких доказів, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація. Позивачем у судовому засіданні стверджено, що жодних повернень товару не відбувалося. Зокрема, відповідачем не представлено довіреностей на отримання товару, які виписувалися позивачем. За таких обставин суд відхиляє клопотання про витребування доказів у позивача.

В судовому засіданні 23.02.2011 року представник відповідача усно повністю заперечив проти позовних вимог з огляду на те, що позивачем поставлялася неякісна продукція. В підтвердження своїх слів подав до суду не засвідчені належним чином копії видаткових накладних на повернення товару, а також не засвідчену копію договору на постачання молокопродукції від 10.09.2007 року. В судовому засіданні представник відповідача повідомив, що не має при собі оригіналів цих документів, а тому відмовився посвідчувати їх вірність.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Товариство відвантажило Підприємцю продукції на загальну суму 65 577,87 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних: №РО-0033 від 02.01.2008 року на суму 5 348,54 грн.; №РО-0107 від 04.01.2008 року на суму 1 826,66 грн.; №РО-0167 від 09.01.2008 року на суму 7 954,56 грн.; №РО-0224 від 11.01.2008 року на суму 2 034,24 грн.; №РО-0289 від 14.01.2008 року на суму 5 031,12 грн.; №РО-0357 від 16.01.2008 року на суму 2 433,07 грн.; №РО-0459 від 21.01.2008 року на суму 4 763,66 грн.; №РО-0522 від 23.01.2008 року на суму 1 773,41 грн.; №РО-0573 від 25.01.2008 року на суму 1 780,75 грн.; №РО-0634 від 28.01.2008 року на суму 4 812,05 грн.; №РО-0774 від 01.02.2008 року на суму 2 942,06 грн.; №РО-0841 від 04.02.2008 року на суму 5 255,09 грн.; №РО-0970 від 08.02.2008 року на суму 3 262,03 грн.; №РО-1017 від 11.02.2008 року на суму 5 326,94 грн.; №РО-1139 від 15.02.2008 року на суму 2 725,06 грн.; №РО-1208 від 18.02.2008 року на суму 3 487,20 грн.; №РО-1322 від 22.02.2008 року на суму 3 234,72 грн.; №РО-1391 від 25.02.2008 року на суму 2 144,47 грн.

Доказами фактичного отримання зазначеної у видаткових накладних продукції є довіреності ЯЗО №434549 від 02.01.2008 року, ЯЗО №434546 від 01.02.2008 року, а також підписи відповідача та відтиски його печатки на зазначених видаткових накладних.

Як убачається з представлених суду копій банківських виписок, відповідачем оплачено лише частину вартості отриманої продукції, в сумі 46 376,12 грн. Доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідачем не представлено. Таким чином, заборгованість за отриману продукцію становить 19 101,75 грн.

Разом з продукцією Підприємцю надавалася тара в кількості 665 штук заставною вартістю 5 616,00 грн., про що свідчать такі розхідні накладні: №РО-0034 від 02.01.2008 року на суму 204,00 грн.; №РО-0108 від 04.01.2008 року на суму 144,00 грн.; №РО-0168 від 09.01.2008 року на суму 216,00 грн.; №РО-0225 від 11.01.2008 року на суму 138,00 грн.; №РО-0290 від 14.01.2008 року на суму 222,00 грн.; №РО-0358 від 16.01.2008 року на суму 279,00 грн.; №РО-0460 від 21.01.2008 року на суму 351,00 грн.; №РО-0523 від 23.01.2008 року на суму 126,00 грн.; №РО-0574 від 25.01.2008 року на суму 243,00 грн.; №РО-0635 від 28.01.2008 року на суму 315,00 грн.; №РО-0775 від 01.02.2008 року на суму 387,00 грн.; №РО-0842 від 04.02.2008 року на суму 441,00 грн.; №РО-0971 від 08.02.2008 року на суму 504,00 грн.; №РО-1018 від 11.02.2008 року на суму 462,00 грн.; №РО-1140 від 15.02.2008 року на суму 522,00 грн.; №РО-1209 від 18.02.2008 року на суму 414,00 грн.; №РО-1326 від 22.02.2008 року на суму 369,00 грн.; №РО-1392 від 25.02.2008 року на суму 279,00 грн.

Станом на 06.02.2008 року за Підприємцем рахувалася заборгованість за попередньо отриманою тарою в кількості 38 штук, про що сторонами складено акт звірки тари за січень 2008 року від 06.02.2008 року.

Відповідачем повернуто тари в кількості 666 штук, про що свідчать такі накладні: №4 від 02.01.2008 року про повернення 35 ящиків; №2 від 05.01.2008 року про повернення 38 ящиків; №6 від 12.01.2008 року про повернення 20 ящиків; №3 від 17.01.2008 року про повернення 73 ящиків; №2 від 22.01.2008 року про повернення 34 ящиків; №2 від 26.01.2008 року про повернення 53 ящиків; №3 від 29.01.2008 року про повернення 27 ящиків; №10 від 01.02.2008 року про повернення 22 ящиків; №2 від 02.02.2008 року про повернення 35 ящиків; №11 від 05.02.2008 року про повернення 43 ящиків; №2 від 09.02.2008 року про повернення 49 ящиків; №3 від 12.02.2008 року про повернення 56 ящиків; №1 від 16.02.2008 року про повернення 42 ящиків; №2 від 19.02.2008 року про повернення 53 ящиків; №3 від 23.02.2008 року про повернення 51 ящика; №3 від 25.02.2008 року про повернення 35 ящиків.

Товариством на адресу Підприємця надіслано вимогу №75 від 31.03.2009 року про оплату 19 201,75 грн. заборгованості за отриманим товаром. Зазначену вимогу Підприємець отримав 11.04.2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення такого договору підтверджується вчиненими сторонами діями: поставкою товару Товариством, прийняттям цього товару Підприємцем, частковою оплатою вартості поставленого товару Підприємцем.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Оскільки сторонами не було погоджено в належній формі строків оплати товару, то необхідно застосувати положення статті 530 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 цієї статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, Товариством було надіслано Підприємцю вимогу №75 від 31.03.2009 року, яка була отримана останнім 11.04.2009 року.

В силу положень статті 610 та частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки Товариством поставлено, а Підприємцем прийнято товар, Підприємець у порушення вимоги Товариства №75 від 31.03.2009 року та положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України не оплатив вартість прийнятого товару у повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення 19 101,75 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Водночас суд звертає увагу позивача на ту обставину, що вимога №75 від 31.03.2009 року не містить вказівки на необхідність повернення тари. З огляду на це обов'язок з її повернення у відповідача не настав, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 978,31 грн. -3% річних та 2 691,51 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що форма і зміст документів, які подаються до господарського суду, повинні відповідати вимогам, установленим чинним законодавством для цих документів. Якщо законодавством установлено вимоги до певних документів, то документи повинні відповідати цим вимогам. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Відповідно до пункту 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів"(ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, при цьому засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. Проте позивачем у порушення зазначених вище правових норм не було засвідчено належним чином документів, поданих в судовому засіданні 01.03.2011 року, що унеможливлює їх прийняття судом як доказів у розумінні норми статей 32 та 36 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами доводів позовної заяви, матеріали справи свідчать про поставку Товариством продукції Підприємцю, відсутність оплати її вартості у повному обсязі, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення (за винятком вартості тари).

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При частковому задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з частковим задоволенням позову суд покладає судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 11, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця Кулика Андрія Романовича (адреса: вулиця Івана Франка, будинок 7, село Добрівляни, Стрийський район, Львівська область, 82426; ідентифікаційний код 3117304956) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" (адреса: село Крупець, Радивилівський район, Рівненська область, 35541; ідентифікаційний код 31259168) 19 101,75 грн. основного боргу, 978,31 грн. -3% річних, 2 691,51 грн. інфляційних втрат, 227,72 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 232,60 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу

України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.