Постанова № 30909609, 04.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2013 р. (14:32 год.) Справа №801/260/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., при секретарі Павленко Н.О., за участю представників сторін

від позивача: Бєлан Андрій Петрович, довіреність б/н від 09.11.12р., паспорт серії НОМЕР_4; Морозов Геннадій Миколайович, довіреність б/н від 08.11.12р., паспорт серії НОМЕР_5;

від відповідача: не з'явився, , ;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Технопром"

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром» звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу № 592 від 08.11.2012 року про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ «Виробнича Торгівельна Компанія «Окнополь», ПП «Пан Буд», ПП «Грандпродукт» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року тривалістю 10 робочих днів з 09.11.2012 року по 22.11.2012 року; визнання протиправними дій посадових осіб Сакської ОДПІ АРК ДПС з проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Сакської ОДПІ АРК ДПС від 19.12.2012 року № 0001512301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 228582,00 грн. і штрафних санкцій на суму 42846,50 грн., від 19.12.2012 року № 0001502301 про збільшення грошового зобов'язання з податку прибуток на суму 303621,00 грн. і штрафних санкцій на суму 67259,75 грн., від 19.12.2012 року № 0001472301 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказ № 592 від 08.11.2012 року, на підставі якого була проведена документальна позапланова перевірка ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» є незаконним, оскільки не відповідає вимогам ст. 78 Податкового кодексу України, якою визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок, а тому вказана перевірка є неправомірною, а отже і дії по проведенню цієї перевірки є протиправними. Крім того, за результатами проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку щодо нікчемності угод позивача з його контрагентами, але позивач вважає ці висновки необґрунтованими, оскільки господарські операції позивача підтверджені усіма необхідними первинними документами, а сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб контрагентів позивача не є підставою для висновку щодо нікчемності укладених договорів.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмових запереченнях, наданих суду, зокрема вказує на те, що фактичного здійснення господарських операцій не було та відповідні документи позивача не можуть вважатися первинними, отже правочини, які були укладені позивачем з контрагентами є нікчемними, а оскаржувані рішення прийняте ним на підставі встановлених перевіркою порушень обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні 04.03.2013р. представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром» є господарським товариством, зареєстрованим Сакською міською державною адміністрацією, про що видане свідоцтво серії АОО № 623356 від 15.03.2001, основним видом діяльності якого згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є дослідження і розробки в галузі природних наук та виробництво іншої основної неорганічної хімічної продукції.

Позивач перебуває на податковому обліку в Сакській ОДПІ АРК ДПС, про що видана довідка ОДПІ Сакського району № 318 від 22.03.2001 р. про взяття на облік платника податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром» зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200038983 серії НБ № 316143 від 12.04.2012, виданого Сакською ОДПІ, ідентифікаційний податковий номер 313317301083.

На підставі пп.75.1.2, п.75.1, ст.75, пп.78.1.1., пп. 78.1.4., п.78.1., ст.78, п.82.2, ст.82 Податкового кодексу України, наказу Сакської ОДПІ АРК ДПС від 08.11.2012р. №592 «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012» головним державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю Сакської ОДПІ АРК ДПС Бабенком Є.В. 29.11.2012 р. у зв'язку з порушенням кримінальної справи № 69-0146 проведена позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром» з питань своєчасності нарахування і уплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з КП «Альянс», ПП «Комманд», ПП «Пан Буд», ПП «Базис Торг», ТОВ «Виробнича Торгівельна Компанія «Окнополь», ПП «Грандпродукт».

За результатами вказаної перевірки головним державним податковим ревізором-інспектором ДПС Бабенком Є.В. складений акт від 29.11.2012 № 938/22-00/31331736, згідно якого встановлено порушення позивачем:

- ч.1,5 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з КП «Альянс», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ «Виробнича Торгівельна Компанія «Окнополь», ПП «Пан Буд», ПП «Грандпродукт»;

- пп.3.1.1. п.3.1. ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), п.185.1. ст.185 розділу V Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями) від 02.12.2010 №2755-VI при здійсненні взаємовідносин з КП «Альянс», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ «Виробнича Торгівельна Компанія «Окнополь», ПП «Пан Буд», ПП «Грандпродукт» встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 354 481,50 грн., у тому числі за березень 2009 - 10 755,50 грн., за квітень 2009 - 2462,00 грн., за червень 2009 - 38 500,00 грн., за листопад 2009 - 9 150,00 грн., за грудень 2009 - 47 000,00 грн., за лютий 2010 - 13200,00 грн., за вересень 2010 - 4500,00 грн., за жовтень 2010 - 5310,00 грн., за грудень 2010 - 29 700,00 грн., за січень 2011 - 3800,00 грн., за лютий 2011 - 11 700,00 грн., за березень 2011 - 12 500,00 грн., за травень 2011 - 41 700,00 грн.,за липень 2011 20 200,00 грн., за вересень 2011 - 20 000,00 грн., за жовтень 2011 - 15 000,00 грн., за грудень 2011 - 39 440,00 грн., за лютий 2012 - 29 900,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 558 161,00 грн., у тому числі за березень 2009 - 4389,00 грн., за квітень 2009 - 8 829,00 грн., за червень 2009 - 38 500,00 грн., за жовтень 2010 - 9 810,00 грн., за грудень 2010 - 29 700,00 грн., за січень 2011 - 3 800,00 грн., за травень 2011 - 11 991,00 грн.. за червень 2011 - 15 841,00 грн., за липень 2011 - 51 124,00 грн., за жовтень 2011 - 15 000,00 грн., за листопад 2011 - 234 982,00 грн., за січень 2012 - 1760,00 грн., за лютий 2012 - 11 822,00 грн., за березень 2012 - 78 759,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 306 061,00 грн., у тому числі за березень 2009 - 6 367,00 грн., за червень 2009 - 900,00 грн., за листопад 2009 - 13 137,00 грн., за грудень 2009 - 70 934,00 грн.,за лютий 2010 - 69 350,00 грн., за вересень 2010 - 14 582,00 грн., за лютий 2011 - 11 700,00 грн., за березень 2011 - 12 500,00 грн., за травень 2011 - 29 709,00 грн., за вересень 2011 - 7542,00 грн., за грудень 2011 - 39 440,00 грн., за лютий 2012 - 29 900,00 грн.

- ст.5, пп. 8.6.1., п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та пп. 134.1.1. п.134.1. ст.134, 145.1 ст. 145 Розділу III Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ при здійсненні взаємовідносин з КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП. «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ПП «Грандпродукт» (ЄДРПОУ 34946788) встановлено - заниження податку на прибуток на загальну суму 368 268,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. у сумі 13 445,00 грн., за II квартал 2009р. у сумі 51 202,00 грн., за IV квартал 2009р. у сумі 70 188,00 грн., за І квартал 2010р. у сумі 16 500,00 грн., за III квартал 2010р. у сумі 5 625,00 грн., за IV квартал 2010р. у сумі 31 263,00 грн., за І квартал 2011р. у сумі 34 586,00 грн., за II квартал 2011р. у сумі 83 168,00грн., за III квартал 2011р. у сумі 10 175,00 грн., за IV квартал 2011р. у сумі 29 654,00 грн., за І квартал 2012р. у сумі 22 464,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов внаслідок встановлення відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами.

Аналіз податкової звітності позивача, за результатами якого відповідач дійшов висновку щодо нікчемності його угод з контрагентами був зроблений виходячи з того, що як свідчать зібрані матеріали по контрагентам - постачальникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром», а саме: КП «Альянс» (ЄДРПОУ 32468182), ПП. «Комманд» (ЄДРПОУ 37081766), ПП «Базис Торг» (ЄДРПОУ 36165986), ПП «Пан Буд» (ЄДРПОУ 37081614), ТОВ «ВТК «Окнополь» (ЄДРПОУ 36070617), ПП «Грандпродукт» (ЄДРПОУ 34946788), були зареєстровані з подальшою передачею в управління підставним особам та таким особам, які не мали наміру проводити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження, всупереч інтересам держави та з порушенням норм чинного законодавства, з метою ухилення від сплати податків, оскільки особи, які здійснювали господарську діяльність від імені КП «Альянс», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Грандпродукт» усвідомлювали протиправність своїх дій, свідомо приховували своє місцезнаходження та не сплачували податки, як це передбачено чинним законодавством України.

Не погодившись з зазначеними висновками перевірки та підставами проведення самої перевірки позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Оцінюючи доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги про визнання протиправним та скасування наказу суд встановив таке.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України (далі ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Виключний перелік обставин, за наявності хоча б однієї з яких здійснюється документальна позапланова виїзна перевірка, наведено у п.78.1 ст.78 ПК України.

Як вбачається із оскаржуваного наказу, його прийнято, зокрема, на підставі пп.78.1.1., пп.78.1.4 п.78.1. ст.78 ПК України.

Згідно пункту 78.1.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка проводиться у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, зазначеними приписами податкового законодавства встановлені наступні умови законності призначення перевірки:

- виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації,

- виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків,

- направлення письмового запиту органом державної податкової служби до платника податків стосовно надання пояснень та їх документальних підтверджень,

- встановлення податковим органом факту отримання такого запиту,

- ненадання платником податків протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту пояснень та їх документального підтвердження, тобто не пізніше ніж на десятий робочий день з дня отримання запиту,

- після спливу зазначеного строку - прийняття наказу про проведення перевірки та направлення повідомлення платнику податків про дату та місце її проведення.

При цьому, в силу п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Ч. 2 та ч. 4 ст. 71 КАС України визначають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

При цьому, суд зазначає, що письмовий запит податкового органу повинен відповідати вимогам пп.73.3. ст.73 ПК України.

У разі, якщо такий запит не відповідає вимогам вказаної норми, платник податків звільняється від обов'язку від надання податковому органу відповіді на такий запит (абз.5 п.73.3 ст.73 ПК України).

Так, відповідно до п.73.3. ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.3. ст.73 ПК України).

Із наведених норм слідує, що письмовий запит про подання інформації повинен містити підстави надіслання такого запиту та повинен бути підписаний керівником або заступником керівника податкового органу.

Абзацом 3 п.73.3. ст.73 ПК України визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.14.1.171. ст.14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні: податкова інформація - у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» встановлено, що податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що письмовий запит податкового органу має містити не тільки посилання на відповідну норму права, яка надає право податковому органу на надіслання відповідного запиту, а й безпосередньо на відомості і дані, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і на підставі яких податковий орган дійшов висновку про порушення платником податків вимог податкового законодавства.

Зазначена вимога закону забезпечує можливість платнику податків, у разі отримання запиту, надати оцінку правомірності та обґрунтованості такого запиту.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2012 Сакською ОДПІ АРК ДПС сформований та направлений позивачу письмовий запит №2760/10/12-00 про надання відомостей та їх документального підтвердження із посиланням на необхідність перевірки відомостей про правовідносини з КП «Альянс», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ «Виробнича Торгівельна Компанія «Окнополь», ПП «Пан Буд», ПП «Грандпродукт» за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 на підставі пп. 20.1.6., п.20.1 ст.20, п. 73.3 ст.73, п.78.1.1, п.78.1.4. Податкового кодексу України. Вказаний запит був отриманий позивачем 20.09.2012р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.4, а.с.165).

Листом від 03.10.2012 за №27 позивач відмовив Сакській ОДПІ АРК ДПС у наданні інформації та документів у зв'язку тим, що даний запит не відповідає вимогам п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що підставою для надіслання відповідачем позивачу письмового запиту від 11.09.2012р. №2760/10/12-00 є отримання податкової інформації, зокрема листа ДПС в АРК від 28.05.2013р. №4318/7/22-0320.

В листі ДПС в АРК від 28.05.2013р. №4318/7/22-0320 «Про відпрацювання підприємств-вигодонабувачів», адресованому Сакській ОДПІ ДПС в АРК, зазначено, що ДПС в АРК на виконання контрольного завдання ДПС України від 22.05.2013р. №14499/7/22-9217 повідомляє, що а ході розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом умисного ухилення від сплати податків проведені перевірки (зустрічні звірки) 32 підприємств «податкових ям» та «транзитерів», складено акти про проведення (неможливість проведення) перевірок (зустрічних звірок). Зазначеними актами зменшено податкові зобов'язання на суму 834,8млн.грн., які занесені до інформаційної бази АС «Аудит» та направлені до регіональних ДПІ для відпрацювання підприємств-вигодонабувачів.

Разом з тим, станом на 16.05.2013р. згідно Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за вигодо набувачами рахується податковий кредит, отриманий від вищезазначених підприємств «податкових ям» та «транзитерів», всього в сумі 651,4млн.грн., в т.ч. по АР Крим - 514,4млн.грн., з них по Сакській ОДПІ ДПС в АРК в сумі 13,1 млн.грн.

Враховуючи викладене, ДПС в АРК доручає регіональним підрозділам вжити вичерпні заходи щодо проведення позапланових документальних перевірок СГД - вигодо набувачів з метою зменшення суми податкового кредиту, отриманого від «сумнівних» суб'єктів господарювання та зобов'язує про результати вжитих заходів доповісти ДПС в АРК у вигляді аналітичної записки. В подальшому інформацію надавати щочетверга до дати остаточного відпрацювання «сумнівного» податкового кредиту (том 6, а.с.53).

Суд, дослідивши наданий лист ДПС в АРК, зазначає, що посилання на цей лист або на обставини, викладені в цьому листі, у письмовому запиті відповідача від 11.09.2012р. №2760/10/12-00, були відсутні, тому позивач був позбавлений можливості з'ясувати фактичні підстави для проведення перевірки, відтак правомірно відмовив відповідачу у наданні відомостей та їх документального підтвердження.

Крім того підставою для направлення запиту відповідача від 11.09.2012р. №2760/10/12-00 представник відповідача в судовому засіданні зазначив постанову слідчого групи слідчих-старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012, винесену в рамках кримінальної справи № 69-0146.

Проте, як вбачається із запиту Сакської ОДПІ від 11.09.2012р. №2760/10/12-00, він не містить посилань на фактичні підстави його направлення, зокрема відсутні як посилання на вимоги абз.3 п.73.3. ст.73 Податкового кодексу України, так і на постанову слідчого групи слідчих-старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.2012, винесену в рамках кримінальної справи № 69-0146.

Крім того, судом встановлено, що позивач є суб'єктом малого підприємництва, а тому тривалість його перевірки не повинна перевищувати 5 робочих днів та податковий орган протиправно визначив проведення перевірки у термін 10 робочих днів.

Таким чином, суд дійшов висновку що, Сакською ОДПІ були порушені вимоги ст.73 ПК України при направленні позивачу запиту від 11.09.2012р. №2760/10/12-00, у зв'язку з чим позивач на підставі вказаної норми звільняється від обов'язку від надання відповіді на вказаний запит.

У свою чергу, наказ про проведення перевірки, який прийнято саме на підставі пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України не може вважатися таким, що прийнято в порядку, у межах повноважень та спосіб, які визначені законом, що є підставою для визнання його протиправним і скасування.

Всупереч положенням ст. 69-71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не навів жодної правової підстави та не надав суду жодного документального доказу, яким мав підтвердити дотримання ним порядку, встановленого п.п. 78.1.1 та 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Сакської ОДПІ АРК ДПС з проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, суд зазначає, що належним відповідачем в цій частині позовних вимог є Сакська ОДПІ АРК ДПС, оскільки саме цим органом виконавчої влади проводилась перевірка позивача, конкретних податкових ревізорів-інспекторів цього органу, які проводили перевірку, позивачем в якості відповідачів не вказано і самостійних вимог до них не заявлено.

Враховуючи протиправність спірного наказу, дії відповідача по проведенню відповідної перевірки, які обумовлені винесенням цього наказу, також підлягають визнанню протиправними.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Сакської ОДПІ АРК ДПС від 19.12.2012 року № 0001512301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 228582,00 грн. і штрафних санкцій на суму 42846,50 грн., від 19.12.2012 року № 0001502301 про збільшення грошового зобов'язання з податку прибуток на суму 303621,00 грн. і штрафних санкцій на суму 67259,75 грн., від 19.12.2012 року № 0001472301 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ, суд зазначає наступне.

Згідно статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Як вже встановлено судом за результатами документальної позапланової перевірки позивача був складений акт від 29.11.2012р. № 938/22-00/31331736, висновки якого були покладені в основу податкових повідомлень-рішень, прийнятих Сакською ОДПІ АРК ДПС 19.12.2012, а саме:

- №0001502301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 303 621,00 грн. за основним платежем та 67 259,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, всього - 377 880,75 грн.;

- №0001512301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 228 582,00 грн. за основним платежем та 42 846,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, всього - 271 428,50 грн.

- №0001472301 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 80 885,00 грн.

До таких висновків відповідач дійшов внаслідок встановлення відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Передусім, слід зазначити, що інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем ДПС, матеріали кримінальної справи та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача не можуть бути покладені в основу висновків про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

П. 5.2. Порядку також передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В той же час, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, матеріали кримінальної справи, по якій ще не винесено вироку, а лише проводиться досудове слідство, та акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232 затверджений Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, пункти 6 та 7 якого визначають, що у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, необхідної для проведення зустрічної звірки, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» з метою впровадження єдиного порядку направлення та обліку запитів на проведення зустрічних звірок, оформлення, накопичення та реалізації їх матеріалів органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011р. №236 затверджені Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, п.4.4 яких визначає, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Згідно п.7.1 Методичних рекомендацій результати лише проведеної зустрічної звірки суб'єкта господарювання підлягають врахуванню в результатах перевірки платника податків органом ДПС - ініціатором та долучаються до матеріалів такої перевірки.

Отже, лише результати проведеної зустрічної звірки, в ході якої співставляються данні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, якими є довідка, можуть бути використані податковим органом при перевірці інших платників податків.

Відповідачем - Сакською ОДПІ АР Крим ДПС довідок про проведення зустрічних звірок контрагентів позивача суду не надано, отже й посилання в акті перевірки позивача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів суд вважає протиправним.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., суд перевіряє відповідність їх оподаткування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та Податковому кодексу України.

П. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

При цьому, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Так, згідно з п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 даного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

В силу п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вищевказаного Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно з п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього Закону амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом цієї норми законодавства слідує, що підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

В силу п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.138.8.5 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються: а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення.

В силу п.138.2 ст.138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що витрати за вищевказаними договорами не пов'язані з господарською діяльністю позивача, суд вважає їх безпідставними.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

В силу п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, мається на увазі саме необхідність використання товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності платника податків, який формує відповідні валові витрати (витрати) та податковий кредит.

Що стосується податкового кредиту, то відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

З 01.01.2011р. Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (підпункт 14.1.181 пункт 14.1 стаття 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 стаття 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункт 198.6 стаття 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (одержувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 стаття 201 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (підпункт 201.8-201.9 статті 201 Податкового кодексу України).

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Як зазначено в акті перевірки позивача від 29.11.2012р. проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012р. № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача та формування валових витрат (витрат) у періоді, що перевірявся.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-ІУ якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом встановлено, що контрагенти позивача є юридичними особами, що мають належний обсяг цивільної право та дієздатності.

Згідно статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Як зазначено у статті 179 Господарського кодексу України господарсько-договірні зобов'язання виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГК України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 656 Цивільного кодексу України, встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інші договори купівлі-продажу, що не є предметом регулювання коментованої статті, можуть укладатися в усній ( стаття 206 ЦК та коментар до неї) чи письмовій формі (статті 207 - 208 ЦК). Однак слід зауважити, що на вимогу особи, яка виступає стороною в договорі купівлі-продажу, навіть і такі правочини можуть бути нотаріально посвідчені (частина 4 статті 209 ЦК).

Таким чином договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

Судом встановлено укладання договорів поставки в період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р., в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Технопром» є замовником, а КП «Альянс», ПП «Комманд», ПП «Базис Торг», ТОВ «Виробнича Торгівельна Компанія «Окнополь», ПП «Пан Буд», ПП «Грандпродукт» є постачальниками, а саме:

08.12.2009 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір № 169/1460, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а замовник прийняти та оплати йод технічної марки А-250 кг (товар за договором).

Загальна вартість товару складає 35 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 7 000,00 грн.

15.01.2010 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №8, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - йод дрібно кристалічний в кількості 250 кг, йод технічної марки А - 248 кг.

Загальна вартість договору 66 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 13 200,00 грн.

07.12.2010 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №38/2040, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Окису алюмінію хроматографічна в кількості 125 кг.

Загальна вартість договору 10 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 2000,00 грн.

14.12.2010 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №39/2041, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Йодистоводородна кислота кількості 150 кг, Аніонит АВ17-8 хс - 212,5 кг.

Загальна вартість договору 55 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 11 000,00 грн.

24.12.2010 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №43/2117, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Сушарка інфрочервона - 1 шт., Сушарка розпильна - 1 шт., Реактор СЕРН-0,16 - 1шт., Насос вакуумний ВВН-1,5 - 2шт.

Загальна вартість договору 50 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 10 000,00 грн.

06.01.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №3/01, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Бельтинг арт 2030 в кількості 100 кв.м., тканина лакова - 52,0 м, тканина фтор лакова - 50,0 м, перекис водню 60 % - 860 кг.

Загальна вартість договору 19 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 3 800,00 грн.

04.02.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №7/224, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Карбонат цезію хч - 60 кг, Йодистоводородна кислота - 100 кг, ПМС-100 - 250 кг.

Загальна вартість договору 58 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 11 700,00 грн.

24.06.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №40/740, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Карбонат цезію хч - 117 кг, Фторпласт - 30 кг.

Загальна вартість договору 37 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 7 500,00 грн.

01.07.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №50/879, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Карбонат цезію хч - 140 кг, Бельтинг - 20 кв.м.

Загальна вартість договору 42 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 8 500,00 грн.

16.09.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №56/1122, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару -Реактор Серн 0,63 - 1 шт., Центрифуга - 1 шт., Вакуумний насос ВВН 0,75 - 1шт., Вакуумний насос ВВН 1,5 - 2 шт.

Загальна вартість договору 75 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 15 000,00 грн.

07.10.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №59/1220, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Аніонит АВ17-8чс - 340,0 кг, Карбонат цезію хч - 200 кг.

Загальна вартість договору 73 600,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 14 720,00 грн.

31.10.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №63/1344, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Кальций йодистий - 150 кг, Диметилформамид - 300 кг, Карбонат цезію хч - 50 кг, Гідроокісь барію хч - 100 кг, Азотна кислота - 140 кг.

Загальна вартість договору 53 250,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 10 650,00 грн.

21.11.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №67/1457, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Літій йодистий 3-х водний - 30 кг.

Загальна вартість договору 11 850,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 2 370,00 грн.

28.02.2012 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та КП «Альянс» укладений договір №17/256, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Титан листової марки ВТ1-0 товщиною 1-2 мм в кількості 53 кг.

Загальна вартість договору 13 250,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 2 650,00 грн.

03.11.2009 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Базис Торг» укладений договір №154, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Аніонит АВ 17-8 чс в кількості 220 кг, Катіонит КУ - 1 в кількості 200 кг, Вугілля АРВ - 250 кг, Тканина фторолонова - 2,0 кв.м.

Загальна вартість договору 12 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 2 500,00 грн.

03.12.2009 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Базис Торг» укладений договір №165/109, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Ізопрапонол - 7000 кг, Трихлоретилен - 225 кг, Вугілля АРВ - 800 кг, Окисел алюмінію - 50 кг, Натрій карбонат - 200 кг, Кальцій хлорид безводний - 50 кг.

Загальна вартість договору 100 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 20 000,00 грн.

04.12.2009 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Базис Торг» укладений договір №166/108, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Аніонит- 600 кг, Трихлоретилен - 250 кг, Вугілля АРВ - 1000 кг, Ізопропанол - 4700 кг, Катіонит КУ - 1 в кількості 200 кг.

Загальна вартість договору 100 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 20 000,00 грн.

06.09.2010 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Пан Буд» укладений договір №260, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Аніонит АВ 17-8 чс в кількості 1000 кг, Бельтинг - 80 кг, Тканина фтор лакова - 50 кв.м., Тканина фторолонова - 50 кв.м.

Загальна вартість договору 22 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 4 500,00 грн.

12.10.2010 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Пан Буд» укладений договір №454, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Аніонит АВ 17-8 чс в кількості 400,5 кг, Катіонит КУ-1 в кількості 400 кг, Перекис водню осч - 300 кг, Вугілля АРВ - 300 кг, Бельтинг - 15 кг.

Загальна вартість договору 26 550,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 5 310,00 грн.

01.11.2010 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Пан Буд» укладений договір №36/1750, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Карбонат цезія в кількості 300 кг, Йодистоводородна кислота в кількості 60 кг.

Загальна вартість договору 33 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 6 700,00 грн.

01.02.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Пан Буд» укладений договір № 6/25, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Розчинник в кількості 380 кг, Перекис водню в кількості 440 кг, Цезію карбонат хч - 176 кг, Бочка - 6 шт.

Загальна вартість договору 62 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 12 500,00 грн.

01.04.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Пан Буд» укладений договір №11/42, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Аніонит АВ 17-8 чс в кількості 410 кг, Катіонит КУ-1 - 300 кг, Цезію карбонат хч - 52 кг, Тканина фторолонова - 20,0 кв.м.

Загальна вартість договору 39 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 7 800,00 грн.

12.04.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Пан Буд» укладений договір №18/57, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Цезію карбонат хч - 20кг, Барію йодид в кількості 360кг.

Загальна вартість договору 42 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 8 400,00 грн.

26.04.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Пан Буд» укладений договір №22/75, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Кальцію йодид в кількості 60кг, Аммонію йодид в кількості 150кг.

Загальна вартість договору 60 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 12 000,00 грн.

10.05.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ТОВ «ВТК «Окнополь» укладений договір №25/64, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Аніонит АВ 17-8 чс в кількості 200 кг, Катіонит КУ-2-8 чс в кількості 200 кг. Вугілля АРВ - 150 кг. Цезію карбонат хч - 65,5кг.

Загальна вартість договору 35 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 7 000,00 грн.

12.05.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Комманд» укладений договір №27/208, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Цезію карбонат хч - 65,5 кг, Бельтинг - 4 кв.м.

Загальна вартість договору 32 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 6 500,00 грн.

09.06.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Комманд» укладений договір №34/241, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Цезію тіосульфат - 200 кг, Бензилбезоат - 160 кг, Ангідрид фосфорний 321,5 кг, Аммоній йодистий - 100 кг, Азотна кислота йоду - 1000кг.

Загальна вартість договору 63 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 12700,00 грн.

11.07.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Комманд» укладений договір №51/295, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Аммоній йодистий - 190 кг, Перекис водню 60 % в кількості 100 кг.

Загальна вартість договору 57 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 11500,00 грн.

08.11.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Комманд» укладений договір №65/464, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Кальцій йодистий - 330 кг, Бельтинг 30 кв.м.

Загальна вартість договору 58 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 11700,00 грн.

20.01.2012 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Комманд» укладений договір №11/24, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Перекис водню осч - 80 кг, Йодат калію - 300 кг, Калій йодистий - 75 кг, Азотна кислота - 35 кг.

Загальна вартість договору 100 000,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 20000,00 грн.

01.02.2011 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Комманд» укладений договір №14/84, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - Барій йодистий - 120 кг, Катіонит КУ 2-8 в кількості 200 кг, Аніонит АВ 17-8 в кількості 180 кг, Сода кальцинована - 20 кг.

Загальна вартість договору 49 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 9900,00 грн.

23.02.2012 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Комманд» укладений договір №16/257, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - ПМС 100 в кількості 500 кг, Азотна кислота - 400 кг, Кальцій йодистий - 120 кг.

Загальна вартість договору 42 750,00 грн., у тому числі 20% ПДВ -8 550,00 грн.

01.03.2012 між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ПП «Комманд» укладений договір №18/298, відповідно до якого постачальник зобов'язується продати, а замовник прийняти та сплатити вартість проданого товару - ПМС 100 в кількості 205 кг, Аніонит АВ17-8чс в кількості 500 кг, Барій йодистий - 110 кг, Окис алюмінію хроматографічна 20 кг.

Загальна вартість договору 68 500,00 грн., у тому числі 20% ПДВ - 13 700,00 грн.

Відповідно до умов вказаних договорів замовник проводить 100% передплату за товар протягом певного часу з моменту укладення договору.

Товар вважається наданим постачальником та прийнятим замовником протягом певної кількості днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Постачання товару здійснює постачальник. Товар вважається зданим постачальником та прийнятим замовником за якістю - згідно сертифікату (паспорту) якості, за кількістю - згідно накладної.

На підтвердження отриманих товарів позивачем надано до матеріалів справи копії накладних, в яких зазначено найменування та відповідні банківські реквізити постачальника, в яких міститься посилання на договір, на підставі якого проводиться поставка, порядковий номер накладної та дата її виписки, найменування товару, одиниця виміру, кількість товару, ціна, сума, ПДВ, вартість з урахуванням ПДВ, підпис особи та печатка постачальника, підпис особи з вказівкою на довіреність замовника.

Як слідує з матеріалів справи позивач та його контрагенти під час виписки податкових накладних, наданих суду на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, були зареєстровані як платники ПДВ.

Дослідивши наявні у справі податкові накладні, судом встановлено, що вони містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010р, а саме: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до вимог пунктів 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До того ж, частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитами є: назва документу; дата та місце складання документу; назва підприємства, від імені якого складений документ; зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем суду на підтвердження правомірності формування спірних валових витрат та податкового кредиту документи (договори, накладні, податкові накладні, платіжні доручення тощо), суд вважає безпідставним неприйняття їх відповідачем до уваги, оскільки вказані документи містять обов'язкові реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а відтак відповідають вимогам, які висуваються до первинних документів.

Суд вважає, що вказані первинні документи підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

На виконання вимог законодавства про спростування реальності вказаних операцій відповідачем не надано належних доказів, яки б свідчили протилежне.

Крім того, з акту перевірки від 29.11.2012р. вбачається, що податкова інспекція під час проведення перевірки не досліджувала питання реального виконання умов договорів, укладених з ТОВ «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Команд», КП «Альянс», ПП «Грандпродукт» та не досліджувала питання щодо використання позивачем отриманого товару за вказаними договорами у власній господарській діяльності. Акт перевірки позивача містить лише правові висновки щодо нікчемності правочинів між позивачем та Товариством.

Проте суд не може погодитися з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисел укладення угод між ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» та ТОВ «Виробнича торгівельна компанія «Окнополь», ПП «Базис Торг», ПП «Пан Буд», ПП «Команд», КП «Альянс», ПП «Грандпродукт», з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З цього приводу суд вважає необхідним також зазначити, що згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори позивача з контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі.

Реальне настання правових наслідків за визначеними відповідачем правочинами підтверджено і не спростовується висновками акту документальної перевірки. Так, контрагенти позивача виконали повністю взяті на себе зобов'язання по постачанню товару, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбання ТМЦ. Позивач у своїй бухгалтерській та податковій звітності відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат (витрат), своєчасно сплатив податки.

Посилання Сакської ОДПІ АРК ДПС в акті перевірки на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не навів жодної норми закону з посиланням на чине законодавство України, яка б передбачала наявність повноважень органів ДПС України на встановлення факту нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам статей 203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень відповідач, Сакська ОДПІ АРК ДПС, взяв до уваги висновки актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, фактично надав висновкам згаданих актів преюдиціального значення і саме з цього мотиву дійшов суб'єктивних припущень про нікчемність правочинів, вчинених позивачем та про нереальність проведених на виконання цих правочинів господарських операцій, що не відповідає приписам податкового та цивільного законодавства.

Відповідно правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 19.12.2012 № 0001512301, №0001502301, № 0001472301 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Позивачем сплачено судовий збір згідно платіжних доручень №320 від 25 грудня 2012 року на суму 2146,00грн. та №280 від 14.11.2012р. на суму 32,19грн.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України у сумі 2178,19грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У судовому засіданні, що відбулось 04.03.2013р. проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 11.03.2013р.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Сакської ОДПІ АРК ДПС № 592 від 08.11.2012 року «Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.».

3. Визнати протиправними дії Сакської ОДПІ АРК ДПС з проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р.

4. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської ОДПІ АРК ДПС від 19.12.2012 року № 0001512301 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 228582,00 грн. і штрафних санкцій на суму 42846,50 грн., від 19.12.2012 року № 0001502301 про збільшення грошового зобов'язання з податку прибуток на суму 303621,00 грн. і штрафних санкцій на суму 67259,75 грн., від 19.12.2012 року № 0001472301 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Спільне підприємство «Технопром» судовий збір у сумі 2178,19 грн. шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Сакської ОДПІ АРК ДПС.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.