Рішення № 30909455, 10.04.2013, Центрально-Міський районний суд м. Макіївки

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 270/1976/13-ц

Провадження № 2/270/968/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року м. Макіївка

Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді Кузнецова Р.О.

при секретарі Грицані О.С.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Ціоненко С.В.

представника відповідача Міміношвілі Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Центрально-Міському районі м. Макіївки, державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області з позовом про стягнення з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» 9000,00 грн. та з відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Центрально-Міському районі м. Макіївки 5000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманих травм на виробництві, яка призвели до втрати професійної працездатності.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами, за якими позивач з 2003 року працював на підприємстві, правонаступником якого є відокремлений підрозділ «Шахта ім.. Скочинського» державного підприємства «Макіїввугілля», горноробочим очисного забою п'ятого розряду з повним робочим днем у шахті. 26.01.2004 під час виконання позивачем трудових обов'язків у шахті останнім було отримано травму на виробництві - сочетана травма, прониклива рана орбити, перелом кісток орбіти, контузія, частковий гельмортальм лівого ока, струс головного мозку, за наслідками отримання якої було складено акт форми Н-1 №6 від 30.01.2004. Під час здійснення первісного огляду на МСЕК 12.10.2004 позивачу було встановлено 15 відсотків втрати професійної працездатності. 29.10.2005 позивачем також була отримана виробнича травма - відкритий вивих правої стопи у суглобі Шопара, садна кінцівок, за наслідками отримання якої було складено акт форми Н-1 №31 від 02.11.2005. 22.03.2006 МСЕК було встановлено 25 відсотків втрати професійної працездатності безстроково. Вказані обставини спричинили позивачу моральну шкоду у вигляді відчування позивачем тривалого фізичного болю за наслідками отриманої травми, а також змушеної зміни ритму життя внаслідок звільнення, постійної потреби у лікуванні, яку позивач оцінив у 14000,00 грн.

08.04.2013 до суду надійшли заперечення Відділення ФСС в Центрально-Міському районі м. Макіївки, в яких відповідач з позовними вимогами не погодився з тих підстав, що встановлення висновком МСЕК у 2004 році втрати професійної працездатності та групи інвалідності є підставою для відшкодування потерпілому матеріальної шкоди у вигляді частини втраченого заробітку, та не свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди. Одночасно відповідач зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди має бути факт спричинення такої шкоди, який має підтверджуватись відповідно до вимог Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року N212, а саме, висновком лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Крім того, у позовній заяві відсутні посилання на те, у чому полягає завдання матеріальної шкоди позивачу з боку Фонду, не надані письмові докази, які б це підтверджували. Також відсутні докази, які б підтверджували порядок розрахунку розміру моральної шкоди.

09.04.2013 до суду надійшов відзив ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» на вказану позовну заяву, в яких відповідач з позовними вимогами не погодився з тих підстав, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог щодо наявності в нього моральної шкоди. Крім того, спір про відшкодування моральної шкоди між позивачем та відповідачем виник у результаті трудових правовідносин і підлягає вирішенню відповідно до норм КЗпП України, тому посилання позивача на ст. 268, 1167 ЦК України необґрунтоване. Також вважає, що позивач втратив право на звернення з відповідними вимогами до суду, оскільки ним пропущено строк позовної давнини.

У судовому засіданні, призначеному на 10 квітня 2013 року, позивач заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі. Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, просили відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини.

Зокрема було встановлено, що згідно відомостей трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 11.06.2003 по 25.04.2006 працював на підприємстві, правонаступником якого є відокремлений підрозділ «Шахта ім. Скочинського» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» горноробочим очисного забою п'ятого розряду з повним робочим днем у шахті (аркуші справи 4-6).

У матеріалах справи міститься акт №6 про нещасний випадок на виробництві від 30.01.2004, складений за формою Н-1, відповідно якого під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків з останнім стався нещасний випадок, а саме: внаслідок обвалення породи було травмовано голову ОСОБА_1 Діагноз за довідкою лікувально-профілактичного закладу - сочетана травма, прониклива рана орбити, перелом кісток орбіти, контузія, частковий гельмортальм лівого ока, струс головного мозку (аркуш справи 7).

Також у матеріалах справи міститься акт №31 про нещасний випадок на виробництві від 02.11.2005, складений за формою Н-1, відповідно якого під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків з останнім стався нещасний випадок, а саме: при черговому включенні приводу гірської маси, що знаходилася на конвеєрі, була зміщена стійка, яка придавила ОСОБА_1 праву ногу, травмувавши її. Діагноз за довідкою лікувально-профілактичного закладу - відкритий вивих правої стопи у суглобі Шопара, садна кінцівок (аркуш справи 9-10).

Вказані діагнози також підтверджується наданими копіями виписок з історії хвороби №594 та №43313 ОСОБА_1, 1958 р.н., та епікризів №306 та 416 комунальної медичної установи «Міська лікарня №1», де позивач одержав лікування (аркуші справи 12-15).

За наслідками первісних оглядів на МСЕК ОСОБА_1 у зв'язку із вказаними вище травмуваннями було встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 15 відсотків - за наслідками травмування 26.01.2004, 25 відсотків - за наслідками травмування 29.10.2005, а всього 40 відсотків, що підтверджується довідками про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках Серія ДОН-04 №092653 від 12.10.2004 та Серія ДОН-04 №056563 від 22.03.2006 (аркуш справи 11).

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідними позовними вимогами про стягнення сум у рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я та втрати працездатності із посиланням на вимоги Закону України «Про охорону праці», ст. 237-1 КЗпП, ст.ст. 268, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про достатність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Умови і порядок відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок ушкодження здоров'я під час виконання свої професійних обов'язків, визначено комплексом норм Цивільного кодексу України, Кодексу України про працю, Закону України «Про охорону праці» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Загальні умови відшкодування моральної шкоди визначені статтею 23 ЦК України, згідно ч.ч. 1-3 якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

При цьому при вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди суд має виходити із вимог статей 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). А у даному випадку вперше стійка втрата працездатності була встановлена 26.06.2004, оскільки згідно Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року N606, стійка втрата професійної працездатності - інвалідність внаслідок професійного захворювання (отруєння) чи трудового каліцтва та/або відсотки втрати професійної працездатності.

Відповідно до положення ст. ст. 21, 28, цього Закону (станом на момент отримання позивачем травми на виробництві) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

Відповідно до Закону України від 23 лютого 2007 року N 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» втратили чинність положення ст. ст. 21, 28, 34 цього Закону України щодо обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду (ці зміни набрали чинності з 30 березня 2007 року).

Таким чином, у разі коли право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача до 1 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", так і Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України N 717-V потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення з наступних підстав.

Така позиція відповідає положенню статті 58 Конституції України. Так, за загальним правилом про дію нормативно-правового акту в часі до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце, а не на момент пред'явлення позову. Також відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладання на відділення Фонду соцстраху обов'язку зі сплати такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

Таким чином, оскільки на час встановлення ОСОБА_1 за травму, отриману 26.01.2004, стійкої втрати професійної працездатності Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" було передбачено обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування такої шкоди з відповідача відповідають нормам законодавства.

З роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", вбачається, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що отримання позивачем під час виконання професійних обов'язків на підземних роботах на відокремленому підрозділі "Шахта ім. Скочинського" державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія" травми на виробництві, за наслідком якої виникла втрата 15 відсотків професійної працездатності, спричинило ОСОБА_1 моральні страждання, які виразились у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, яке вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому така моральна шкода має відшкодовуватись з Відділення ФСС в Центрально-Міському районі м. Макіївки.

Така правова позиція суду узгоджується із судовими рішеннями Верховного Суду України (рішення від 29 вересня 2010 року, ухвала від 12 травня 2010 року, ухвала від 20 січня 2010 року, рішення від 20 квітня 2011 року), які є обов'язковими для всіх судів України (стаття 360-7 Цивільного процесуального кодексу України), та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 7 вересня 2011 року, лист від 01.09.2011 "Аналіз судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків").

З огляду на наведене, виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає стягненню з Відділення ФСС в Центрально-міському районі м. Макіївки в розмірі 4500,00 грн.

Стосовно доводів Відділення ФСС в Центрально-міському районі м. Макіївки про те, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок отримання травми на виробництві та подальшої втрати професійної працездатності, має бути підтверджено відповідним висновком МСЕК, як того вимагають пп. 1.1, 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соцстраху у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа N 1-9/2004) роз'яснено, що положення частини третьої статті 34 Закону N 1105-XIV не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, і не виключає обов'язку Фонду соцстраху від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадках тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності (статті 1, 5, частина п'ята статті 6, частина друга статті 13, підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону України N 1105-XIV).

Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяно працівникові, який не втратив професійної працездатності. Відмова потерпілому у праві на отримання від Фонду соцстраху грошової суми за моральну шкоду залежно від ступеня втрати професійної працездатності має обмежувальний характер.

Тому суд вважає, що при визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків, яке встановлено висновками МСЕК, заподіяння моральних страждань потерпілій особі є доведеним, а вказаний відповідачем висновок МСЕК є обов'язковим лише в разі тимчасової втрати потерпілим професійної працездатності.

Додатково суд зазначає, що повноваження з визначення факту спричинення моральної шкоди не віднесено до компетенції медико-соціальної експертизи відповідно до вимог Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N1317.

Крім того, у разі, коли право на відшкодування моральної шкоди виникало у позивача до 1 січня 2006 року, тобто до набрання чинності як Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», так і Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію норм, що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди, та Законом України N717-V потерпілі мали право на відшкодування моральної шкоди з Фонду соцстраху, незалежно від моменту звернення до суду та дати ухвалення судового рішення з наступних підстав.

Проте Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 8 жовтня 2008 року у справі N1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

При цьому згідно із ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Також слід звернути увагу на те, що при вирішенні питання про право потерпілого на відшкодування моральної шкоди суд має виходити із вимог статей 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в їх сукупності, якими передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати компенсації за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). У даному випадку втрата працездатності була встановлена 12.10.2004 та 22.03.2006.

Таким чином, оскільки на час встановлення ОСОБА_1 втрати професійної працездатності, а саме: на 22.03.2006 Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» уже не було передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу за травму, отриману 29.10.2005, повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що отримання 29.10.2005 позивачем під час виконання професійних обов'язків на підземних роботах на відокремленому підрозділі «Шахта ім.. Скочинського» державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» травми на виробництві, за наслідком якої виникла втрата 25 відсотків професійної працездатності, також спричинило ОСОБА_1 моральні страждання, які виразились у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, яке вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому така моральна шкода має відшкодовуватись за рахунок роботодавця, яким є ДП «Донецька вугільна енергетична компанія».

Така правова позиція суду узгоджується із судовими рішеннями Верховного Суду України (рішення від 29 вересня 2010 року, ухвала від 12 травня 2010 року, ухвала від 20 січня 2010 року, рішення від 20 квітня 2011 року), які є обов'язковими для всіх судів України (стаття 360-7 Цивільного процесуального кодексу України), та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 7 вересня 2011 року) і відповідає положенню статті 58 Конституції України.

Стосовно доводів представника відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин спеціальної позовної давності, передбаченої ст. 233 КЗпП України, суд вважає за необхідне вказати на те, що спірні відносини виникли внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю, а не внаслідок порушення трудових прав працівника, тому норми КЗпП України в частині визначення спеціального строку позовної давності до них не застосовуються, а з урахуванням п. 6 Прикінцевих та перехідних положень та п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, а також на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

З огляду на наведене, виходячи з характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин суд вважає, що завдана позивачу моральна шкода підлягає стягненню з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» в розмірі 7500,00 грн.

Також судом під час розгляду справи було з'ясовано, що ОСОБА_1 звертався до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я фізичної особи, у зв'язку з чим в силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору.

За приписами ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 являли собою вимоги нематеріального характеру, тому з огляду на вимоги ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судові витрати у вигляді судового збору, що покладаються на відповідача та стягуються до Державного бюджету України, мають складати 0,1 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, тобто 114,70 грн., оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» станом на 1 січня поточного року встановлено розмір мінімальної заробітної плати на рівні 1147 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 61, 84, 88, 130, 174, 209, 215-218 ЦПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст. 9 Закону України «Про охорону праці», ст.ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в Центрально-Міському районі м. Макіївки на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: 86102, АДРЕСА_1, 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33161769) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає за адресою: 86102, АДРЕСА_1, 7500 (сім тисяч п'ятсот) грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (код ЄДРПОУ 33161769) у дохід Державного бюджету України 95 (дев'яносто п'ять) грн. 20 коп. судового збору, що підлягає сплаті на поточний рахунок 31216206700068, одержувач платежу - УДКСУ у м. Макіївці Центрально-Міський район, код бюджетної класифікації 22030001, МФО 834016, код ЄДРПОУ (суду) 02895567, код ЄДРПОУ (банку) 37990227, Банк - ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а у разі відсутності особи яка має право на апеляційне оскарження, протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі її подання - після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано судом апеляційної інстанції.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя: Р.О. Кузнецов