Рішення № 30909190, 22.04.2013, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1008/6628/12

Провадження № 2/362/459/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2013 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В.,

при секретарі - Дрозденко К.О.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у спільному майні колишнього подружжя та його виділ,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за ним права власності та виділення в натурі на 1\2 частині будівельних матеріалів, використаних для будівництва об'єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі, наполягав на тому, що він вимагає визнання права власності та виділення в натурі інших будівельних матеріалів, які були використані в процесі будівництва об'єкту незавершеного будівництва, що не були предметом поділу під час розгляду цивільній справі за його позовом в Голосіївському районному суді м. Києва. Разом з тим, він не зміг навести відповідний перелік будівельних матеріалів. Він також заперечував проти застосування до спірних правовідносин термін позовної давності, оскільки про порушення його прав та інтересів йому стало відомо лише у 2012 році після вчинення відповідачем дій щодо оформлення прав власності на земельну ділянку на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва. Після розірвання шлюбу з відповідачем у 2003 році він не звертався до суду з відповідним позовом про поділ майна подружжя з поважних причин. При цьому суд звертає увагу, що відповідних доказів зазначеним обставинам заявник суду не надав та з відповідним клопотанням про продовження строку на звернення до суду з цивільним позовом не звертався.

Відповідач вимоги позову не визнала, просила суд відмовити в задоволені вимог позову через їх безпідставність та не обґрунтованість та застосувати термін позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до вимог ст.ст. 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Як вбачається з положень ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених фізичними особами позовних вимог.

Положення ст.16 ЦК України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно положень ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до положень ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено

Положення ст.355 ЦК України визначають, що майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

У відповідності до положень ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Положення ст. 368 ЦК України визначають, що майно, набуте подружжям за час шлюбу в результаті спільної праці, за спільні грошові кошти, є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно до положень ч.1 ст.22 КпШС України (чинного на час розірвання шлюбу між сторонами) та ст.60 СК України, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

З огляду положень ст.ст.364, 370 та 372 ЦК України, ст.69 СК України співвласники за домовленістю між ними мають право на поділ та виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Виділ та поділ укладаються у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню.

З огляду положень ст.ст. 60, 61, 63, 65, 66, 68 СК України також вбачається, що, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно. Подружжя має право домовитись між собою про порядок користування майном. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно. Розпорядження цим майном після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками за взаємною згодою. При укладенні договорів, щодо відчуження нерухомого майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згода другого з подружжя має бути письмовою та нотаріально посвідчено.

Зміст положень ст. 70 СК України визначає, що при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до положень п.п.23 і 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання зазначеного майна. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Згідно із ч.3 ст.331 ЦК України, до завершення будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі цього будівництва.

Згідно до рішення Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області № 9 від 1 вересня 1992 року та акту, відповідачеві для будівництва індивідуального жилого будинку була надана земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1, яка була винесена в натурі.

У відповідності до свідоцтва серії НОМЕР_1 від 18 березня 2004 року відділу реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, шлюб між сторонами розірваний 4 грудня 2003 року.

Як вбачається з рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року по цивільній справі № 2601\15643\12 (провадження № 2\2601\4385\12), що набрало чинності 19 грудня 2012 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали, позов був залишений без задоволення, через не доведення заявником, що спірні будівельні матеріали придбані та використані для будівництва будинку АДРЕСА_1

Таким чином, з огляду зібраних по справі матеріалів суд приходить до висновку щодо недоведеності позивачем належними доказами переліку відповідних будівельних матеріалів, крім зазначених у судовому рішенні Голосіївського районного суду м. Києва від 27.09.2012 року, придбаних ним та використаних під час будівництва об'єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_1.

Суд також звертає увагу, що доказів щодо здійснення сторонами на земельній ділянці по АДРЕСА_1 об'єкту незавершеного будівництва, заявником також не надано.

Відмовляючи позивачеві в задоволені позовних вимог суд, крім вищезазначених підстав, виходить з положень ст.257 та ч.4 ст.267 ЦК України, у відповідності до яких, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У відповідності до положень ч.2 ст.72 СК України, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивачем не надано відповідних доказів щодо дізнання ним про порушення свого права власності та стосовно саме якого майна.

У намаганні відповідача у липні 2012 році оформити, у відповідності до діючого земельного законодавства, право власності на виділену їй у 1992 році земельну ділянку, порушення прав власності позивача суд не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 10, 11, 60, 61, 130, 208, 209, 212-215, 218, 221, 224, 223, 294 ЦПК України, суд ,-

в и р і ш и в :

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги або закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.