Постанова № 30908559, 22.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.04.2013 р. справа №5009/3890/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Богатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В.

При секретарі: Здоренко О.Ю.за участю представників сторін: від боржника:ліквідатор Житник В.П. - пост. ГСЗО від 12.11.2012р.від скаржника:Корягін Є.О. - довір. № 3 від 04.01.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» м. Київна ухвалу господарського суду від у справі Запорізької області 25.03.2013р. № 5009/3890/12 (суддя Шевченко Т.М.)за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Автоком" м.Запоріжжяпробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «Фідобанк» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.03.2013р. у справі № 5009/3890/12, якою відмовлено у задоволенні скарги ПАТ «Фідобанк» на дії (бездіяльність) ліквідатора.

В апеляційній скарзі банк просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким визнати дії арбітражного керуючого Житник В.П. такими, що не відповідають Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон). Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що ліквідатором не надано інформацію за запит кредитора у повному обсязі; не здійснення ліквідатором усіх можливих заходів для отримання документів для звернення до суду з позовом щодо стягнення дебіторської заборгованості. На думку апелянта, наведені обставини свідчать про недотримання ліквідатором вимог ст.ст. 3-1, 25, 30 Закону.

Апеляційна скарга ухвалою від 12.04.2013р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

ПАТ «УкрСиббанк» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, але вирішення справи по суті залишає на розсуд суду.

ТОВ "Автоком" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Фідобанк» залишити без задоволення. В запереченнях ліквідатор посилається на безпідставність доводів, викладених у скарзі, які не містять конкретних фактів порушень з боку ліквідатора, а скарга містить лише перелік норм діючого законодавства про банкрутство стосовно прав та обов'язків арбітражного керуючого.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи і заперечення представників сторін, колегія суддів встановила:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.10.2012р. за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком" м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство № 5009/3890/12 з врахуванням особливостей, передбачених ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).

Постановою господарського суду Запорізької області від 12.11.2012р. боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, ліквідатором призначено Житник В.П.

Під час здійснення ліквідаційної процедури до господарського суду Запорізької області 12.03.2013р. надійшла скарга ПАТ «Фідобанк» на дії (бездіяльність) ліквідатора.

За результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора господарський суд виніс ухвалу від 25.03.2013р., якою відмовив ПАТ «Фідобанк» в задоволенні скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора.

Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатор звернувся до банку з пропозицією щодо розгляду питання про сплату судового збору за подання позову до дебітора. Однак ПАТ «Фідобанк» запропонував ліквідатору уточнити контрагентів за дебіторською заборгованістю банкрута, вказати суму заборгованості та період виникнення боргу; надати інформацію стосовно пропуску строків позовної давності щодо стягнення цього боргу; зазначити, яка саме сума буде перерахована кредитору у разі задоволення позову та чи буде, при цьому, повернуто авансування; вказати яким ще кредиторам направлялись подібні листи із пропозицією сплатити судовий збір. На цей лист ліквідатор надав відповідь банку, але можливо не в тому об'ємі, як вважав за необхідне скаржник, та судом першої інстанції зазначено, що не можна зробити висновок, що ліквідатор взагалі усунувся від своїх обов'язків та проігнорував запит кредитора. Господарським судом встановлено, що ліквідатором проведена робота по виявленню активів банкрута, в тому числі і дебіторської заборгованості, а також направлено кредиторам листи із проханням розглянути питання сплати судового збору за подання позову до дебітора. Ці обставини свідчать про вжиття ліквідатором певних заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, тому у суду відсутні підстави щодо визнання неналежним виконання ліквідатором обов'язків, передбачені ч. 1 ст. 25 Закону.

Господарський суд Запорізької області визнав необґрунтованими доводи банку щодо не звітування ліквідатора перед комітетом кредиторів, оскільки провадження у цій справі здійснюється за спрощеною процедурою на підставі рішення власника, яка не передбачає створення комітету кредиторів, але закон не містить заборон щодо створення комітету кредиторів для вирішення питань, віднесених законом до його компетенції. Отже, у даній справі про банкрутство комітет кредиторів не був створений, тому у ліквідатора і не було обов'язку щомісячно перед ним звітувати, але господарський суд вказав, якщо у окремого кредитора є необхідність отримати інформацію стосовно ходу ліквідаційної процедури, ліквідатор має надати йому таку інформацію. Так, ліквідатор Житник В.П. надав інформацію на запит, але незадоволення банком наданою інформацією про ліквідаційну процедуру на думку суду не може розцінюватись як невиконання ліквідатором своїх обов'язків.

З урахуванням наведеного господарський суд Запорізької області дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ПАТ «Фідобанк» на дії (бездіяльність) ліквідатора.

Донецький апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та враховуючи вимоги ст. 101 ГПК України перевіряє судове рішення в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скарга підлягає частковому задоволенню та вважає, що провадження у справі про банкрутство ТОВ «Автоком» підлягає припиненню, оскільки справа була порушена без дотримання вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником, є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (частина 3 статті 110 Цивільного кодексу України).

За приписами частин 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частина шоста цієї ж статті передбачає, що кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Згідно ч. 3 ст. 60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

До явних (відомих) кредиторів крім тих, що обліковані згідно бухгалтерських даних боржника, на думку колегії суддів, слід відносити усіх потенційних кредиторів в особі державних контролюючих органів, оскільки їх право контролю за повнотою сплати боржником податків, зборів та інших платежів до державного бюджету є явним та відомим для самого боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2012р. загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення про ліквідацію товариства та встановлено загальний строк ліквідаційної процедури три місяця (а.с.10-12 т.1).

У Бюлетені державної реєстрації № 220 (20) від 27.07.2012р. здійснено публікацію оголошення про прийняте рішення про ліквідацію ТОВ "Автоком". В цій публікації лише зазначено повне найменування боржника, його адреса; перелічені дві дати: 24.07.2012р. та 23.10.2012р. без зазначення будь-яких пояснень до них. На думку колегії суддів, вищезазначені дати визначають початок та кінець ліквідаційної процедури боржника. Але в тексті цього оголошення не вказаний порядок та строк звернення кредиторів з заявами (претензіями) до боржника.

В газеті «Голос України» від 31.07.2012р. № 138 (5388) було опубліковано оголошення про ліквідацію ТОВ "Автоком" за рішенням власника та вказано про прийняття претензій кредиторів протягом двох місяців з дня опублікування цього оголошення на адресу боржника.

Ліквідатором в підтвердження вимог ч. 3 ст. 60 ГК України були надані докази про направлення повідомлень відомим кредиторам (а.с.40-41, 45, 48 т. 1).

Відповідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

В матеріалах справи є проміжний ліквідаційний баланс станом на 28.09.2012р., який затверджений протоколом № 3/12 загальних зборів учасників ТОВ "Автоком" від 28.09.2012р. (а.с.20-22 т. 1).

Але з цим не може погодитись колегія суддів апеляційного суду та вважає затвердження проміжного ліквідаційного балансу передчасним, оскільки вказане не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Так, рішенням загальних зборів учасників боржника від 23.07.2012р. було встановлено строк ліквідаційної процедури три місяці, тобто до 23.10.2012р.

У газеті «Голос України» вказаний строк звернення кредиторів з вимогами до боржника з дня опублікування (31.07.2012р.) протягом двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Отже, кінцевий строк подачі претензій до боржника спливає 30.09.2012р. Проте, ліквідаційна комісія складає проміжний ліквідаційний баланс 28.09.2012р., тобто за два дні до закінчення пред'явлення кредиторами вимог до боржника, що є порушенням прав кредиторів на своєчасне звернення з вимогами до боржника.

За таких обставин, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що позасудова ліквідаційна процедура була проведена без дотримання двомісячного строку заявлення кредиторами своїх вимог до ТОВ "Автоком", передбаченого ч.5 ст. 105 ЦК України.

Наявний в матеріалах справи проміжний ліквідаційний баланс складений до закінчення двомісячного строку з дати опублікування оголошення про припинення юридичної особи, тому внесені в нього відомості щодо пасиву боржника не можуть вважатися достовірними.

Матеріали справи свідчать про недотримання боржником позасудової процедури самоліквідації, яка є обов'язковою передумовою для порушення провадження у справі про банкрутство за особливою процедурою, передбаченою ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Тому не можливо встановити достовірне співвідношення активів та пасивів боржника.

Вищевикладене підтверджується практикою Вищого господарського суду України, викладеної у постановах від 04.10.2011р. у справі № 27/133б, від 10.03.2010р. у справі №27/122б, від 15.11.2011р. у справі № 29/5009/2131/11, від 08.11.2011р. у справі №21/5009/2132/11).

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив порушення провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які останній посилався, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Статтею 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури згідно ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими. Оцінка дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури є похідною від правової оцінки законності порушення справи про банкрутство та введення ліквідаційної процедури.

За таких обставин, ухвала господарського суду Запорізької області від 25.03.2013р. у справі № 5009/3890/12 про відмову ПАТ «Фідобанк» в задоволенні скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора підлягає скасуванню, а провадження у справі № 5009/3890/12 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» м. Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.03.2013р. у справі № 5009/3890/12 задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.03.2013р. у справі №5009/3890/12 скасувати.

Провадження у справі № 5009/3890/12 про банкрутство ТОВ "Автоком" м. Запоріжжя припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю "Автоком" м. Запоріжжя для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 10 прим.:

1.боржнику

1.скаржнику

1.ліквідатору

3.кредитору

1.у справу

1.ДАГС

1.ГСЗО

1.держреєст.