Постанова № 30908129, 11.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року (о 15 год. 50 хв.)Справа № 808/658/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представників позивача Шостак А.П., Верлинської Л.Л.,

представників відповідача Сілецького Д.Ю., Андрусєва А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод гумово-технічних виробів» (далі - ПАТ «ЗЗГТВ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, відповідач), в якому з урахуванням уточнення просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000822211 від 18.12.2012 частково на суму 122 207,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0000832211 від 18.12.2012.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ПАТ «ЗЗГТВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт №1985/2211/00152371 від 30.11.2012. З висновками Акту позивач не погоджується, вважає висновки зроблені перевіряючими необґрунтованими та такими, що не відповідають приписам діючого законодавства, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення №0000822211 від 18.12.2012 в частині визначення податку на прибуток на суму 111 701,00 грн., та штрафних санкцій на суму 10 506,00 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000832211 від 18.12.2012, прийняті на підставі Акту перевірки, вважає протиправними та просить їх скасувати.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у наданих запереченнях. Відповідач в своїх запереченнях зазначив, що протягом перевіряємого періоду ПАТ «ЗЗГТВ» мало господарські взаємовідносини з ПНВКП «Атон». Перевіркою встановлено, що правочини, укладені між ПАТ «ЗЗГТВ» та ПНВКП «Атон» є недійсними, оскільки вони укладені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків. В зв'язку з тим, що договори поставки товару є недійсними та не створюють інших юридичних наслідків, позивачем безпідставно завищено витрати по операціях з ПНВКП «Атон» на загальну суму 2775,00 грн.

Вказує, що на порушення пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ПАТ «ЗЗГТВ» завищено витрати у сумі 500 285,00 грн. ПАТ «ЗЗГТВ» до складу витрат Декларацій з податку на прибуток підприємства включено суми нарахованої орендної плати за земельну ділянку, право користування якою перейшло до ТОВ «Юрнік» в момент набуття права власності на нерухоме майно, що знаходиться на цій земельній ділянці. Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що зазначені витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності ПАТ «ЗЗГТВ» та не підлягають включенню до складу витрат Декларацій з податку на прибуток.

Також перевіркою було встановлено, що контрагенти ТОВ «ДАЗ ЛТД» та ДП «Запорізький виробничий комбінат Спецгазпром» є пов'язаними особами ПАТ «ЗЗГТВ» у зв'язку з придбанням гумової суміші за договірними цінами, що відрізняються більш ніж 20 % від звичайної ціни позивачем було завищено витрати у сумі 151 089,00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 31 729,00 грн.

На підставі викладеного, просять суд у задоволенні адміністративного позову ПАТ «ЗЗГТВ» відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод гумово-технічних виробів» (ідентифікаційний код 00152371) є юридичною особою, яка зареєстрована 15.12.1995 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Довідкою АА №709682 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 15.10.2012 №№ 662-666, від 12.11.2012 № 766, посадовими особами ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) проведена планова виїзна перевірка ПАТ «ЗЗГТВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено Акт від 30.11.2012 № 1985/2211/00152371 (далі - Акт).

Відповідно до Акту перевіркою встановлено, зокрема, порушення ПАТ «ЗЗГТВ»:

1. п. 138.2, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 146.11 ст. 146 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 132 989,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 в сумі 23 265,00 грн., за 2-3 квартали 2011 в сумі 46 278,00 грн., за 2-4 квартали 2011 в сумі 90 965,00 грн., за 1 квартал 2012 в сумі 21 012,00 грн., за півріччя 2012 в сумі 42 024,00 грн.

2. пп. 1.20.1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» на загальну суму 31 729,00 грн., в тому числі за півріччя 2012 в сумі 31 729,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту позивачем надані до ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя заперечення від 06.12.2012 за вих. № 837.

Листом від 13.12.2012 № 6031/10/2211 ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя надало відповідь на заперечення, відповідно до якої висновки Акту від 30.11.2012 №1985/2211/00152371 є такими, що відповідають нормам чинного законодавства. На підставі викладеного, заперечення ПАТ «ЗЗГТВ» від 06.12.2012 за вих. № 837 залишено без задоволення, а висновки Акту від 30.11.2012 № 1985/2211/00152371 - без змін.

На підставі Акту та виявлених порушень ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.12.2012 № 0000822211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 143 495,00 грн., в тому числі за основним платежем - 132 989,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 10 506,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 18.12.2012 № 0000832211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 39 661,25 грн., в тому числі за основним платежем - 31 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7932,25 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення - рішення від 18.12.2012 № 0000822211 оскаржується позивачем в частині визначення податку на прибуток на загальну суму 122 207,00 грн., в тому числі за основним платежем - 111 701,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 10 506,00 грн.

Судом встановлено, що сума 111 701,00 грн. складається з податку на прибуток у розмірі 638,00 грн. (взаємовідносини з ПНВКП «Атон», завищення витрат на суму 2775,00 грн.) та 111 063,00 грн. (завищення витрат орендної плати за земельну ділянку на суму 500 285,00 грн.).

Стосовно взаємовідносин ПАТ «ЗЗГТВ» з ПНВКП «Атон» судом встановлено наступне. В Акті податковим органом зроблений висновок про порушення п. 138.2, пп.138.8.5 п. 138.8 ст. 138 ПК України, ПАТ «ЗЗГТВ» у перевіряємому періоді завищено витрати по взаємовідносинам з ПНВКП «Атон» у сумі 2775,00 грн.

ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя зроблено висновок про нікчемність правочинів, вчинених без мети реального настання правових наслідків, про безтоварність господарських операцій на підставі акту ДПІ у м. Херсоні № 86-1/22-4 від 29.09.2011 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП «Атон» з контрагентами - постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року» та Акту № 456/22-4/30667437 від 30.08.2012 «Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП «Атон» з контрагентами - постачальниками та покупцями за листопад, грудень 2011 року».

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 067 від 01.04.2011 ПНВКП «Атон» виписано ПАТ «ЗЗГТВ» видаткові накладні на загальну суму 3330,00 грн., в т.ч. ПДВ 555,00 грн., сума без ПДВ 2775,00 грн., а саме:

- видаткова накладна № РН-000363 від 12.04.2011 на суму 1314,00 грн., в т.ч. ПДВ 219,00 грн., сума без ПДВ 1095,00 грн. на поставку товару підшипника 97521 у кількості 1 шт.;

- видаткова накладна № РН-001582 від 07.11.2011 на суму 2016,00 грн. в т.ч. ПДВ 336,00 грн., сума без ПДВ 1680,00 грн. на поставку товару підшипника 3626 у кількості 1 шт.

Стосовно твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та ПНВКП «Атон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В статті 9 вищезазначеного Закону вказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати обов'язкові реквізити.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару та використання його в господарській діяльності, а відповідно і правомірність віднесення цих витрат на валові витрати підприємства.

З Акту вбачається, що перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат за 2011 рік та півріччя 2012 на загальну суму 500 285,00 грн. за рахунок віднесення до складу валових витрат сум нарахованої орендної плати за земельну ділянку, які не пов'язані з провадженням господарської діяльності ПАТ «ЗЗГТВ».

Так, в Акті (стор. 16) зазначено, що на порушення пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ПАТ «ЗЗГТВ» завищено витрати у сумі 500 285,00 грн. В Акті вказано (стор. 18), що ПАТ «ЗЗГТВ» до ДПІ у Комунарському районі було подано податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2011 рік (№9000175654 від 31.01.2011 та за 2012 рік (№ 9004382539 від 09.02.2012), в яких підприємством за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 за земельну ділянку за адресою м.Запоріжжя, вул. Чапаєва, 16 було задекларовано орендну плату на загальну суму 500 284,53 грн.

На стор. 20 Акту вказано, що ПАТ «ЗЗГТВ» до складу витрат Декларацій з податку на прибуток підприємства включено суми нарахованої орендної плати за земельну ділянку, право користування якою перейшло до ТОВ «Юрнік» в момент набуття права власності на нерухоме майно, що знаходиться на цій земельній ділянці. Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що зазначені витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності ПАТ «ЗЗГТВ» та не підлягають включенню до складу витрат Декларацій з податку на прибуток.

Судом встановлено, що між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ «ЗЗГТВ» (орендар) був укладений договір оренди землі від 02.04.2008, строком на 19 років, земельна ділянка передана в оренду для розташування промислового майданчика.

За договором купівлі - продажу від 05.01.2011, укладеного між ВАТ «ЗЗГТВ» продавець) та TOB «Юрнік» (покупець), продавець передає у власність покупця (продає) належне йому на праві власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Чапаєва, 16. Земельна ділянка площею 2,3806 га, кадастровий номер 2310100000:03:045:0001, на якій розташоване майно, знаходиться у користуванні продавця, що підтверджується договором оренди землі від 02.04.2008, укладеним між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ «ЗЗГТВ» (орендар).

Судом встановлено, що орендована земля та будівлі використовуються у виробничій діяльності ПАТ «ЗЗГТВ», на балансі якого перебувають водовід, каналізаційні стоки, електромережі, деякі будівлі, асфальт (невід'ємні покращення), огорожа, які розташовані на земельній ділянці, а саме: асфальтована територія, водовідна мережа, градирня, вагова будівля, будівля вагова автомобільна, каналізаційна мережа, навес, навес цеху, огорожа, паропровідна мережа, пожежна водойма, мережа зжатого повітря, вбиральня, електрична силова мережа.

Водопровідні, паропровідні, каналізаційні та електричні мережі використовуються для забезпечення роботи обладнання, на якому виготовляється продукція підприємства. Все обладнання належить підприємству на правах власності і знаходиться на балансі підприємства. Для використання та обслуговування вказаних інженерних комунікацій ПАТ ЗЗГТВ укладені такі договори: договір № 57 від 01.12.2011 з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на постачання електричної енергії, договір №7/2 від 01.01.2010 з КП «Водоканал» про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації.

Такі об'єкти як градирня, автомобільні ваги, пожежна водойма, вбиральня використовуються відповідно до їх технічного призначення.

Для розміщення власного виробничого обладнання підприємство орендувало вищевказану нерухомість згідно з договором суборенди № 19 від 01.09.2011 у ТОВ «Мегарей Компані».

Відповідно до п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є:

організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

На підставі викладеного, суд не вбачає порушення пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України, завищення позивачем витрат на загальну суму 500 285,00 грн.

Стосовно вказаного в Акті порушення позивачем пп. 1.20.1, пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, пп. 153.2.2 п. 153.2 ст. 153 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток, у зв'язку із застосуванням «звичайних цін» на загальну суму 31 729,00 грн. судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлено придбання гумової суміші у ТОВ «ДАЗ ЛТД» та ДП «Запорізький виробничий комбінат Спецгазпром», які є пов'язаними особами ПАТ «ЗЗГТВ», у зв'язку з тим що директор ТОВ «ДАЗ ЛТД» володіє 100% статутного капіталу ТОВ «Юрнік», який є власником 1 520 000 акцій ПАТ «ЗЗГТВ». Також головний бухгалтер ТОВ «ДАЗ ЛТД» є головним бухгалтером ДП «Запорізький виробничий комбінат Спецгазпром».

Таким чином, у зв'язку з придбанням у контрагентів - постачальників гумової суміші за договірними цінами, що відрізняються більше ніж на 20% від звичайної ціни, податковим органом було зроблено висновок, що позивачем завищено витрати у суму 151 089,00 грн.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини);

посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного капіталу платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Судом встановлено, що 1 520 000 акцій ПАТ «ЗЗГТВ», якими володіє директор контрагента - постачальника ТОВ «ДАЗ ЛТД» - це 8,4686 % статутного фонду позивача, що не перевищує 20 % від статутного капіталу платника податку, яка визначена у п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що є необхідною ознакою (умовою) для поняття «пов'язана особа».

За змістом пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Листом ДПА України від 30.09.2009 № 21255/7/15-0217 встановлено, що Згідно з абзацом другим підпункту 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до абзацу першого підпункту 1.20.10 зазначеного Закону та підпункту 4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З метою забезпечення дотримання цієї процедури керівник (заступник керівника) податкового органу, керуючись зазначеними нормами, під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування «звичайної ціни», передбачених законом з питань оподаткування, тощо.

При цьому в окремих частинах відповідних розділів акта перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування «звичайної ціни», передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку в порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (об'єкта оподаткування), до якого застосовуються «звичайні ціни», тощо. Розраховані з використанням «звичайних цін» суми заниження податкових зобов'язань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акта перевірки та додатках до нього.

Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов'язань (у т.ч. штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою із зазначенням: дати його прийняття (складання), номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся, тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу як основа подання позовної заяви до суду.

За наслідками перевірки платника податків податковий орган:

- з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону N 2181 готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням «звичайних цін» сум податків (у т. ч. штрафних санкцій) до адміністративного суду в порядку пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням «звичайних цін» податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій).

Судом встановлено, що рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань податковим органом не приймалось, тому будь-яке донарахування податкових зобов'язань до рівня звичайних цін, здійснене виключно на підставі акта перевірки шляхом вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення та застосування штрафних санкцій не відповідає чинному законодавству та є перевищенням компетенції податкового органу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення №0000822211 від 18.12.2012 в частині суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 122 207,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000832211 від 18.12.2012, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адмінінстративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати частково податкове повідомлення - рішення №0000822211 від 18.12.2012, прийняте Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби в частині суми податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 122207,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0000833211 від 18.12.2012, прийняте Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод гумово - технічних виробів» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1618,69 грн. (одна тисяча шістсот вісімнадцять гривень шістдесят дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак