Постанова № 30907943, 24.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 5008/1020/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б. М. суддів: Коваленка В. М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артос"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року у справі № 5008/1020/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Артос" проСтягнення 271 751,47 грн.За участю представників: від ТОВ "Артос" - Присипкін О., Шапочка Е.М., від ТОВ "Модель ПАК" - Чорненький В.І.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Артос" заборгованості в сумі 271 751, 47 грн.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.12.2012 року по справі № 5008/1020/2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" задоволені частково та стягнуто 271 410,00 грн. заборгованості за товар, з яких 254 657,70 грн. основного боргу; 208,30 грн. - інфляційних втрат; 11 029,00 грн. - річних (30%); 5 515,00 грн. - пені, а також суму 5 435,00 грн. у відшкодування витрат по судовому збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року рішення господарського суду Закарпатської області від 11.12.2012 року по справі № 5008/1020/2012 скасовано та прийнято нове, яким стягнено 254 657,70 грн. основного боргу; 208,30 грн. - інфляційних втрат; 11 236,17 грн. - річних (30%); 5 617,59 грн. - пені, а також суму 5 435,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Модель Пак" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Артос" (Покупець) було укладено договір поставки № 26, відповідно до якого Постачальник зобов'язався на підставі замовлень Покупця поставити та передати у власність Покупця товари, найменування та ціна яких визначається у Специфікації, що є невід'ємною частиною договору, а Покупець -прийняти та оплатити їх

Пунктом 3.1-3.3 договору передбачено, що загальна ціна договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 30 календарних днів після отримання товару; зобов'язання з оплати вважається виконаним після списання коштів з банківського рахунку Покупця на їх зарахування на банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та ст.174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зобов'язання по поставці товару позивач здійснено у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про стягнення основної заборгованості з відповідача на користь позивача в сумі 254 657,70 грн.

Стосовно вимог позивача в частині 3 % річних та інфляційних нарахувань в слід зазначити наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення 3 % річних лише в сумі 11 236, 17 грн. так позивачем була допущена помилка при здійсненні розрахунку 3% річних.

Донецький апеляційний господарський суду правильно встановив суму інфляційних вимог в розмірі 208,72грн.

Позивачем була нарахована пеня в сумі 5 618,09 грн., в той час як судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок суми пені та встановлено що нарахування підлягає пеня в сумі 5 617,59 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про визнання необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 6 486,66 грн. є правомірним.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарського суду, у зв'язку з чим підстав для скасування вказаної постанови не вбачається.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і підстав для скасування оскаржуваного судового акту відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артос" у справі №5008/1020/2012 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2013 року у справі №5008/1020/2012 залишити без змін.

Головуючий: Б. М. Поляков

Судді: В. М. Коваленко

О. Є. Короткевич