Постанова № 30907513, 12.04.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2013 року Справа № 1170/2а-142/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої - судді Хилько Л.І.,

при секретарі судового засідання - Дегтярьов Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Ващенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.09.2011 р. №1000832310, №1000842310; від 12.12.2011 р. №1001342310, №1001352310. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ВАККО" (код за ЄДРПОУ - 36425949) за грудень 2009 року, березень 2010 року, за результатами якої 02.09.2011 року складено акт №395/23-10-23230174. Як зазначено в акті перевірки, посадові особи відповідач дійшла висновків про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість», п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.8.1.1, 8.1.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

19.09.2011 p. позивач отримав податкові повідомлення-рішення від 16.09.11 р. №1000832310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 461258,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 307505 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -153753 грн.; за №1000842310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 568640,00 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням 379093 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 189547 грн..

27.12.2011 р. позивачем отримано повторні податкові повідомлення-рішення від 12.12.11 р. №1001342310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 380488 грн., у т.ч. за основним платежем 307505 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 72983 грн.; №1001352310, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 473866 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням 379093 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 94773 грн..

Позивач вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 р. та від 12.12.2011 р. є незаконними та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином /а.с.107 т.2/, 11.04.2013 року надав до суду клопотання про слухання справи без його участі /а.с.111-112 т.2/.

З поданих до суду письмових заперечень пояснив, що в ході проведення перевірки позивача встановлено порушення ст.203, 215, 216, 228, 627 ЦК України в частині не додержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг), п.п.7 4 1, 7.4.2, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по угодах, визнаних нікчемними та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.8.1.1. 8.1.2 ст.8 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.97 р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок віднесення до валових витрат та нарахування амортизаційних нарахувань по придбанню товару та основних засобів у ТОВ "Вакко" по угодах, визнаних нікчемними за грудень 2009 року, березень 2010 року.

Враховуючи вищевказане, відповідач вважає податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі акту перевірки позивача такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають /а.с.243-244 т.1/.

Відповідно до частини третьої ст.160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкладено до 16.04.2013 р. із проголошенням вступної та резолютивної частини постанови в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, з урахуванням вимог частини четвертої ст.167 КАС України.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ТОВ "ВКП "Інтермаш", 03.05.95 р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради та дані відносно неї внесено до ЄДРЮОФОП /а.с.77 т.1/.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Олександрійська ОДПІ Кіровоградської області ДПС в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ та відповідно до наказу Олександрійської ОДПІ від 22.08.2011 р. №806, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВКП «Інтермаш» (код за ЄДРПОУ 23230174) з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ «Вакко» (код за ЄДРПОУ 36425949) за грудень 2009 р. та березень 2010 р., за результатами якої складено Акт №395/23-10-23230174 від 02 вересня 2011 р. /а.с.1-13 т.2/.

Згідно висновків даного Акту, перевіркою ТОВ «ВКП «Інтермаш» встановлено порушення:

1) п.п.7.4.1, 7.4.2, 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р. (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за грудень 2009 р. на 236292,93 грн., за березень 2010 р. на 142800,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості основних засобів та ТМЦ, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Вакко», факт поставки яких не підтверджено;

2) п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5, п.п.8.1.1, 8.1.2 статті 8 Закону України від 28.12.94 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) занижено податок на прибуток всього в сумі 307505 грн., в т.ч. за ІУ кв. 2009 р. на 83372 грн., за І кв. 2010 р. на 186450 грн., за ІІ кв. 2010 р. на 7652 грн., за ІІІ кв. 2010 р. на 7365 грн., за ІУ кв. 2010 р. на 7089 грн., за І кв. 2011 р. на 6822 грн. та за II кв. 2011 р. на 8755 грн. за рахунок завишення валових витрат та амортизаційних відрахувань, а саме:

завищення суми валових витрат всього на 1047488 грн., в т.ч. за ІУ кв. 2009 р. на 333488 грн., за І кв. 2010 р. на 714000 грн., внаслідок включення до складу валових витрат вартості ТМЦ, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Вакко», факт поставки яких не підтверджено,

завищення суми амортизаційних відрахувань всього на 182533 грн., в т.ч. за І кв. 2010 р. на 31799 грн., за II кв. 2010 р. на 30607 грн., за ІІІ кв. 2010 р. на 29459 грн., за ІУ кв. 2010 р. на 28354 грн., за І кв. 2011 р. на 27291 грн., за II кв. 2011 р. на 35023 грн., внаслідок нарахування амортизаційних відрахувань на вартість основних засобів, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Вакко», факт поставки яких не підтверджено.

На підставі акту перевірки відповідачем 16.09.2011 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- №1000842310, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 568640 грн., в тому числі за основним платежем 379093 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 189547 грн. /а.с.24 т.1/;

- №1000832310, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 461258 грн., в тому числі за основним зобов'язанням 307505 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 153753 грн. /а.с.25 т.1/.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до ДПА у Кіровоградській області /а.с.27-35 т.1/. Рішенням ДПА у Кіровоградській області від 01.12.2011 року №4130/10/25-014 скаргу позивача задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.09.2011 року №1000832310 в частині збільшення грошового зобов'язання з штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в сумі 80770 грн., №1000842310 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 94773,50 грн.. В іншій частині позивачу відмовлено /а.с.36-39 т.1/.

Не погоджуючись з цим, позивачем до ДПС України подано повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення від 16.09.2011 року №1000832310 та №1000842310, рішення про розгляд первинної скарги від 01.12.2011 року №4130/10/25-014 /а.с.40-44 т.1/. Рішенням ДПС України від 29.12.2011 р. №8664/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу позивача без задоволення /а.с.45-48 т.1/.

За результатами розгляду первинної скарги відповідачем 12.12.2011 р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- №1001352310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 379093 основного платежу, 94773,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.49 т.1/;

- №1001342310, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 307505 грн. основного платежу, 72983 грн. штрафних (фінансових) санкцій /а.с.50 т.1/.

Правомірність і обґрунтованість податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Надаючи оцінку оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2011 року за №1000832310 та №1000842310, від 12 грудня 2011 року №1001342310 та №1001352310, суд виходить із наступних фактичних обставин.

Зі змісту р.3.2 «висновок щодо повноти декларування податку на прибуток та податку на додану вартість» акту перевірки вбачається, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про:

1. заниження податку на додану вартість за грудень 2009 р. на 236292,93 грн., за березень 2010 р. на 142800,00 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості основних засобів та ТМЦ, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Вакко», факт поставки яких не підтверджено;

2. завищення суми валових витрат всього на 1047488 грн., в т.ч. за ІУ кв. 2009 р. на 333488 грн., за І кв. 2010 р. на 714000 грн., внаслідок включення до складу валових витрат вартості ТМЦ, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Вакко», факт поставки яких не підтверджено завищення суми амортизаційних відрахувань всього на 182533 грн., в т.ч. за І кв. 2010 р. на 31799 грн., за II кв. 2010 р. на 30607 грн., за ІІІ кв. 2010 р. на 29459 грн., за ІУ кв. 2010 р. на 28354 грн., за І кв. 2011 р. на 27291 грн., за II кв. 2011 р. на 35023 грн., внаслідок нарахування амортизаційних відрахувань на вартість основних засобів, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ «Вакко», факт поставки яких не підтверджено.

До вказаних висновків посадові особи податкового органу прийшли взявши до уваги Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вакко» (код ЄДРПОУ 36425949) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 14.04.2009 по 31.12.2010 р.» від 21.02.2011 року №104/23-10/36425949, про що вказано в р.3.1 «перевірка відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків» акту перевірки позивача /а.с.19-31 т.2/.

Зокрема вказано таке.

В ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійсненну фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ «Вакко» (код ЄДРПОУ 36425949) за період діяльності до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларації з податку на прибуток не подавало, тим самим відсутні будь-які нарахування в рядку 7 «Амортизаційні відрахування», що свідчить про відсутність основних фондів у підприємства. Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ «Вакко» (код ЄДРПОУ 36425949) відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. ТОВ «Вакко» станом на 16.02.2011 року не звітує, останній звіт був поданий до ДПІ у Печерському районі м. Києва за квітень 2010 року, за юридичною та фактичною адресою - 01011, м. Київ, Печерський узвіз, 19, ТОВ «Вакко» не знаходиться, стан платника ТОВ «Вакко» згідно баз даних АІС Податки - « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

До ДПІ у Печерському районі м. Києва листом від 17.01.2011 року №978/7/09-0017 від СУ ПМ ДПА України було надано протокол допиту обвинуваченої, директора та співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_6 від 07.01.2011 року, протокол додаткового допиту обвинуваченої ОСОБА_7 від 11.01.2011 р. та протокол допиту співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_5 від 15.10.2010 року. Відповідно до протоколу допиту обвинуваченої ОСОБА_6 від 07.01.2011 року та протоколу додаткового допиту обвинуваченої від 11.01.2011 року проведених старшим слідчим з ОВС директор та співзасновник ТОВ «Вакко» ОСОБА_6 повідомила, що фактично ніколи діяльністю підприємства не керувала і не мала до його діяльності жодного відношення, а лише погодилась зареєструвати дане підприємство на своє ім'я за винагороду. Відповідно до протоколу допиту співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_5 від 15.10.2010 року, останній ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Вакко» не мав, де знаходиться офіс, печатка, первинна бухгалтерська та податкова документація ТОВ «Вакко» не знає та зареєстрував його за винагороду, без мети займатися підприємницькою діяльністю.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Вакко» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Вакко», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Вакко» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 ЦК України). В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупців, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

З огляду на вищевказане, відповідач прийшов до висновку про безтоварність фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ «Вакко».

Проте, суд не погоджується з даними фактами, оскільки ні в ході проведеної перевірки, ні в ході розгляду справи у суді відповідачем не надано доказів порушення податкового законодавства саме позивачем по справі. Як зазначалось вище, фактично в ході проведення перевірки позивача посадові особи податкового органу взяли до уваги не документи первинної звітності, а відомості, що вказують на порушення вимог податкового законодавства ТОВ «Вакко».

Як зазначено в р.3.2 «висновок щодо повноти декларування податку на прибуток та податку на додану вартість» акту перевірки позивача, на підставі документів наданих до перевірки, а саме: видаткових накладних, картки по рах.6.11«Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по розрахунках з ТОВ «Вакко», матеріалів попередньої планової документальної перевірки (акт №24 від 04.04.2011 року з додатками), дані податкових декларацій з податку на прибуток з додатком К1/1, дані податкових декларацій з ПДВ, результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2009 року та березень 2010 року встановлено, що позивачем отримувало від ТОВ «Вакко» (код за ЄДРПОУ 36425949) основні засоби, пускачі, колеса, підшипники, балки, металоконструкції крана, кабель, провід, шестерні та інші ТМЦ на загальну суму 2 274 557,60 грн., в тому числі ПДВ - 379 092,93 грн..

Відповідно до п.1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому в п.п.7.5.1 п.7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Пунктом 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

П.п.7.4.2 п.7.4 даної статті вказує, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Встановлено, що між ТОВ "Вакко" (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договори поставки:

від 21.12.2009 р. №15/09В, специфікація №1, рахунок №22-12 від 22.12.2009 р., видаткова накладна №22/12-09 від 22.12.2009 р., податкова накладна №5980 від 22.12.2009 р. /а.с.51-56 т.1/;

від 21.12.2009 р. №16/09В, специфікація №1, видаткова накладна від 21.12.2009 р. №21/12-09, податкова накладна №5961 від 21.12.2009 р. /а.с.57-61 т.1/;

від 23.12.2009 р. №17/09В, специфікація №1, рахунок №23-12, видаткова накладна від 23.12.2009 р. №23/12-09, податкова накладна від 23.12.2009 р. №6000 /а.с.62-67 т.1/;

від 29.03.2010 р. №4/2010, специфікація №1, видаткова накладна від 29.03.2010 р. №29/03-10, податкова накладна від 29.03.2010 р. №497 /а.с.68-72 т.1/.

За отриману продукцію позивач розрахувався простими векселями, про що свідчать акти приймання-передачі векселів від 29.12.2009 p., від 08.04.2010 р. /а.с.73-76 т.1, а.с.122-129 т.2/. Як встановлено, станом на 31.08.11 р. по розрахунках з ТОВ "Вакко" по рах.631 заборгованість відсутня.

Отримання товару та подальше використання у господарській діяльності позивача свідчать документи, наявні в матеріалах адміністративної справи /а.с.78-121, 189-200 т.1, а.с.69, 93-94, 116-121, 130-132 т.2/.

Згідно Витягу з ЄДР, станом на 08.02.12 року ТОВ "Вакко" зареєстроване як юридична особа, статус відомостей про юридичну особу-підтверджено, керівник-Недзвецька І.С./а.с.205-208 т.1/. Також встановлено, що свідоцтво платника ПДВ анульовано - 16.11.2010 р., отже, на час здійснення відносин з позивачем ТОВ "Вакко" було зареєстровано як юридична особа та як платник податку на додану вартість /а.с.68 т.2/.

Посилання відповідачем в акті перевірки на протоколи допиту обвинуваченої директора та співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_6 від 07.01.2011 р., від 11.01.2011 р. та протокол допиту співзасновника ТОВ «Вакко» ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями давати оцінку доказам, зібраним в процесі досудового слідства в рамках розслідування кримінальної справи. Про наявність обвинувального вироку компетентного суду в межах розгляду кримінальної справи, який набрав законної сили, в акті перевірки інформація відсутня. Даних доказів не надано й представником відповідача за весь час розгляду адміністративної справи.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпункти 8.1.1, 8.1.2 даного Закону вказують, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Перевіркою встановлено, що витрати по придбанню ТМЦ були включені позивачем до складу валових витрат відповідно податкового періоду у сумі 1 047 487,80 грн. (174 454,80 грн. + 159034,00 грн. + 714000,00 грн.), в тому числі за ІУ кв. 2009 р. - 333489,00 грн., за І кв. 2010 р. - 714000,00 грн..

Витрати по придбанню основних засобів в сумі 847 976,67 грн. були про амортизовані в сумі 182 533 грн., в тому числі за І кв. 2010 р. - 31799 грн., ІІ кв. 2010 р. - 30607 грн., ІІІ кв. 2010 р. - 29459 грн., ІУ кв. 2010 р. - 28354 грн., І кв. 2011 р. - 27291 грн., ІІ кв. 2011 р. - 35023 грн..

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом наведеної норми, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому, презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. N996-XIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Оскільки господарські операції підтверджені відповідними бухгалтерськими і податковими документами, мали як економічний так і реальний зміст, суд дійшов висновку про протиправність висновків відповідача щодо нікчемності укладених правочинів позивача з ТОВ «Вакко», а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 6 березня 2008 року №2 (далі постанова Пленуму). З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (п.п.3 п.1 постанови Пленуму). Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Оскільки у судовому засіданні не підтверджено висновки відповідача щодо допущення позивачем порушень вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 32,19 грн. /а.с.171 т.1/.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.69-72, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 16 вересня 2011 року №1000842310 та від 12 грудня 2011 року №1001352310.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 19 вересня 2011 року №1000832310 та від 12 грудня 2011 року №1001342310.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш" з Державного бюджету України шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області ДПС судові витрати по справі, що становлять судовий збір в сумі 32,19 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 квітня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько