Постанова № 30904764, 19.04.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2013 року № 813/859/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань - Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Лисовича І.І., представника відповідача Карпина Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2013р. №0000021901 та №0000491502,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» (далі-Підприємство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова (далі-ДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000021901 та №0000491502. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість (далі-ПДВ) податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Ново-Ком» податковий орган безпідставно прийшов до висновку, про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ПП «Ново-Ком», що вплинуло на завищення сум податкового кредиту з ПДВ та заниження суми ПДВ. Вважає, що твердження ДПІ, про відсутність фактичного отримання товару Підприємством від ПП «Ново-Ком» не відповідає дійсності, оскільки Підприємством надано документальне підтвердження щодо проведення взаєморозрахунків з вищезгаданим контрагентом. Наявність розбіжностей з контрагентами не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов та пояснив, що підчас проведення перевірки Підприємства використано акт Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області від 14.11.2011р. №1811/231-36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.02.2011р. по 30.09.2011р.», відповідно до якого податковим органом встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів, виробничого обладнання та інших основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення ПП «Ново-Ком» задекларованого основного виду діяльності. Згідно даних системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України за обревізований період встановлено розбіжності між сумами податкових зобов'язань ПП «Ново-Ком» та податкового кредиту контрагентів. До перевірки Підприємством не надано відповідним чином оформлені товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі ТМЦ, документи складського обліку, сертифікати відповідності. Вважає, що вищезазначене підтверджує відсутність фактичного отримання Підприємством товару від ПП «Ново-Ком». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Львівської міської ради 28.09.1998р. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 09.10.1998р., станом на 20.12.2012р. перебувало на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області ДПС.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Підприємства з питань підтвердження відображення у податковій декларації з ПДВ податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ПП «Ново-Ком» за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р., за наслідком якої податковий орган прийшов до висновку, що Підприємством порушено п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755 з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України) в результаті чого завищено суми податкового кредиту на 12 833,00грн., що призвело до заниження суми ПДВ, про що викладено в Акті перевірки від 24.12.2012р. №4677/15-20/30162754.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000491502, якими Підприємству зменшено суму від'ємного значення ПДВ на 3 019,00грн. та від 15.01.2013р. №0000021901, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем - на 9 814,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - на суму 2 453,50грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Підприємство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, проведеним аналізом згідно АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та Додатку 5 до декларації з ПДВ за квітень 2011 року встановлено, що Підприємством сформовано податковий кредит по постачальнику ПП «Ново-Ком» на загальну суму ПДВ 12 833,33грн. Проте згідно акта Алчевської ОДПІ у Луганській області від 14.11.2011р. №1811/231-36917481 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.02.2011р. по 30.09.2011р.» вбачається, що ПП «Ново-Ком» до перевірки не надано документів, які б підтверджували правомірність формування показників податкової звітності. Факт відсутності за місцезнаходженням ПП «Ново-Ком» документів, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніки та інших засобів, а також працівників, необхідних для здійснення господарської діяльності підприємства надає можливість ДПІ стверджувати, що підприємство за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Наслідком діяльності ПП «Ново-Ком», контрагента Підприємства, є переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту його контрагентам.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку що Підприємством в порушення вимог ПК України занижено суму ПДВ, за квітень 2011 року на 12 833,00грн. з підстав, що укладені ПП «Ново-Ком» угоди мають ознаки нікчемності.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними, договором оренди нежитлового приміщення, довіреностями, актом здачі-приймання робіт та іншими письмовими документами.

Як вбачається з Договору поставки №01/04-1 від 01 квітня 2011 року ПП «Ново-Ком» (Продавець) та ТзОВ «Володар-Сервіс» (Покупець) уклали договір, предметом якого є поставка сільськогосподарської техніки: жатки Е-302 та косилки Е-303. Згідно п.3 Договору, товар повинен бути поставлений Покупцю не пізніше 10 діб з моменту оплати.

На виконання умов Договору ПП «Ново-Ком» виписано видаткову накладну від 14.04.2011р. №567 в графі товар якої зазначено «жатка Е302» та в якій є посилання на Довіреність №22 від 14.04.2011р. та відповідальну за отримання особу ОСОБА_4, податкову накладну від 14.04.2011р. №567, згідно номенклатури якої «Жатка Е-302» на загальну суму ПДВ 4 666,67 грн.; також виписано видаткову накладну від 05.05.2011р. №05051 та в якій є посилання на Довіреність №35 від 05.05.2011р. та відповідальну за отримання особу ОСОБА_4 та податкові накладні №571 від 19.04.2011р. та №576 від 26.04.2011р. та згідно номенклатури яких «Косилка Е-303 без адаптерів - передоплата» на загальну суму ПДВ 8 166,67грн., які віднесені Підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації квітня 2011 року, що підтверджено ДПІ в акті перевірки.

Оплата за товар була проведена в повному обсязі, що сторонами спору не оспорюється.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що на виконання даного договору поставки було укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 140411 від 14.04.2011р. між Підприємством та ТзОВ «Онікс».

Факт надання послуг перевезення згідно вищезгаданого договору підтверджується актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) №ОУ-0000091, яким сторони договору засвідчили перевезення придбаного у ПП «Ново-Ком» товару з м. Немирів до м. Судова-Вишня та надано податкову накладну по факту перевезення на суму 1 050,00грн., в якій номенклатура робіт зазначено, «перевезення вантажу з м.Немирів до м.Судова Вишня».

Товар (сільськогосподарська техніка), який був предметом Договору поставки, не обмежений в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Як вбачається з матеріалів справи, придбана сільськогосподарська техніка у ПП «Ново-Ком» згідно Договорів купівлі-продажу була реалізована контрагентам Підприємства, в наслідок чого отримано прибуток, податок з якого сплачено до бюджету:

- Згідно Договору купівлі-продажу №11/04-1 від 11.04.2011р. Підприємство (Продавець) та ТзОВ «ВІСКАМ» (Покупець) уклали договір, предметом якого є купівля-продаж косилки Е-303 без адаптерів; згідно видаткової та податкової накладних, довіреності, акта передачі-приймання Підприємство передало, а Покупець прийняв косилку Е-303;

- Згідно Договору купівлі-продажу №26/04-1 від 26.04.2011р. Підприємство (Продавець) та ТзОВ ім.Мічуріна (Покупець) уклали договір, предметом якого є купівля-продаж жатки Е 302; згідно видаткової та податкових накладних, довіреності, акта передачі-приймання Підприємство передало, а Покупець прийняв жатку Е-302.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ПП «Ново-Ком» товар (сільськогосподарська техніка) був проведений по бухгалтерському обліку, що підтверджено долученою до матеріалів справи оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281 та податковим органом не спростовано.

Факт здійснення господарської діяльності Підприємством підтверджується Договором оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р. та актом прийому передачі від 01.06.2010р., згідно яких Підприємство (Орендар) приймає від ТзОВ «Константа ліс плюс» (Орендодавець) у строкове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м.Судова Вишня, вул. В.Стуса, 16 загальною площею 300 м кВ. Як вказано в Договорі, зазначене приміщення буде використовуватись для ведення господарської діяльності Орендаря.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Суд вважає, що з дати отримання податкових накладних у позивача виникло право на податковий кредит. На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за квітень 2011 року позивачем надано податкові накладні від 14.04.2011р. №557 на загальну суму 28 000,00грн. з яких 4 666,67грн. ПДВ, від 19.04.2011р. №571 на загальну суму 19 000,00грн. з яких 3 166,67грн. ПДВ, та від 26.04.2011р. №576 на загальну суму 30 000,00грн. з яких 5 000,00грн. ПДВ, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Зазначені обставини дали право позивачу включити ПДВ з вартості придбаних у ПП ПП «Ново-Ком» товарів на суму 12 833,00грн. до складу податкового кредиту квітня 2011 року, що підтверджується дослідженою в судовому засіданні декларацією з ПДВ за спірний період та Додатком 5 до неї.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, ПП «Ново-Ком» - контрагент Підприємства не знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також що у такого не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів у ПП «Ново-Ком», оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Відповідно до п.3 та п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та в якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З врахуванням вищевикладеного, Акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без об'єктивного аналізу господарських операцій, вчинених Підприємством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

Слід зазначити, що Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва у листі від 16.09.2011р. №7319 щодо правомірності органів державної податкової служби визнавати угоди нікчемними зазначив наступне: головною підставою вважати правочини нікчемними являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки; вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочинів.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача. Підприємство, як господарюючий суб'єкт веде діяльність з вересня 1998 року, купівля-продажу товару, який придбавався згідно дослідженого судом Договору, узгоджується з предметом діяльності Підприємства: оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

До матеріалів справи представником позивача долучено Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012р., яка залишена без змін ухвалою від 07.03.2012р. Донецького апеляційного адміністративного суду та якою визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Ново-Ком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період 01.02.2011р. по 30.09.2011р., за результати якої складено акт від 14.11.2011р. №1811/231-36917481 та щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Ново-Ком» та зобов'язано відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ПП «Ново-Ком».

На підставі вищевикладеного, акт Алчевської ОДПІ в Луганській області від 1411.2011р. №1811/231-36917481, який був покладений в основу прийняття висновків про нікчемність господарських операцій Підприємства та ПП «Ново-Ком» в квітні 2011 року не може слугувати доказом укладення нікчемних правочинів.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, Підприємство не несе відповідальності за свого контрагента та не позбавлене права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв'язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Підприємством у ПП «Ново-Ком» сільськогосподарської техніки мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду підстави задовольнити позовні вимоги.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Підприємства 244,41грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.01.2013р. №0000021901 та від 15.01.2013р. №0000491502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Володар-Сервіс» 244,41грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 24.04.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.