Ухвала суду № 30904378, 13.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р.

Справа № 1570/3480/2012

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31.05.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» (надалі – ТОВ «Біоіл Універсал Україна») звернулося до суду з позовом до Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (надалі – Роздільнянська МДПІ Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000262200 від 23.04.2012 року про нарахування суми податку на додану вартість в розмірі 2403465грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 05.03.2011 року по 27.03.2012 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Біоіл Універсал Україна» щодо законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, за період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт від 03.04.2012р. №65-24/22-00/34490471. /т.1 а.с.10-46/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.4.6.7 р.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2011р. у розмірі 2409125грн.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012р. №0000262200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2409125грн. /т.1 а.с.8/

Позивач частково згоден з зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині завищення податкового кредиту на суму 5660грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Тріапром».

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Фрагорія Україна» було укладено договір №48 від 01.12.2011р. про організацію робіт у пунктах відправлення і призначення вантажу: жмих соняшниковий, олія соняшникова нерафінована, лушпиння соняшника гранульоване і наданню послуг, пов'язаних з доглядом вантажу і транспортних засобів, організацією робіт по відбору і доставці проб вантажу, контролем оформлення супровідних документів на вантаж, контролем доставки в пункт призначення. /т.1 а.с.55-56/

Реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами: податковими, видатковими накладними; актами надання послуг, платіжними дорученнями, рахунками. /т.1 а.с.60-66, 113-122/

Між позивачем та ТОВ «Джиністра» було укладено договір про надання послуг від 31.12.2011р. №49 /т.1 а.с.67-68/ з організації і здійснення комплексу робіт на об'єкті замовника з зачистки обладнання, ємкостей, складів замовника з метою видалення залишків вантажу, жирових та не жирових домішків, розтин, очищення від механічних забруднень, масляних залишків і фусів, очищення фільтрів від забруднень ємкості для накопичення олії соняшникової; розтин, очищення від механічних забруднень, видалення залишків вантажу, домішків, зачистка трубопроводів ємкості для накопичення жмиха соняшникового; розтин, очищення від механічних забруднень, видалення залишків вантажу, домішків баку для накопичення лузги соняшника (гранульованої та негранульованої); очищення від механічних забруднень, видалення залишків ватажу, зачищення циклонів складу №7; очищення від пилу, інших видів забруднень груби димохідної.

На підтвердження виконання договору про надання послуг позивачем надані наступні документи: акти надання послуг, акти перевірки зачищення ємкостей, платіжні доручення, податкові накладні, довідка від 18.04.2012р. №688/22-0303/35989864 про результати зустрічної перевірки ТОВ «Джиністра», якою підтверджується реальність здійснення господарських відносин з позивачем. /т.1 а.с.70-78/

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій, використання послуг в господарській діяльності.

ТОВ «Біоіл Універсал Україна» та ТОВ «Фрагорія Україна», ТОВ «Джиністра» на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходженням, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Отже, суми податку на додану вартість були обґрунтовано внесені позивачем до реєстру отриманих податкових накладних від ТОВ «Фрагорія Україна», ТОВ «Джиністра» включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкової декларації з податку на додану вартість.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної Державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби – залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2012 року – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: