Ухвала суду № 30902430, 22.04.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/72/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

22.04.13 Справа № 5009/2682/12

За скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69035, АДРЕСА_1) на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (69006, м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 10) щодо виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 5009/2682/12

за позовом: Публічного акціонерного товариства "МетаБанк" (69006, м.Запоріжжя, пр.Металургів, 30)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69037, АДРЕСА_2)

про стягнення суми 100 259,98 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Димитрашко Д.В. (дов. №10/12-733 від 28.12.2012р.);

Від відповідача (скаржник) - ОСОБА_3 (дов. №1586 від 18.06.2010р.);

Від Ленінського відділу ДВС Запорізького

міського управління юстиції - Гришунова Т.А. (дов. №4 від 02.01.2013р.);

ВСТАНОВЛЕНО:

22.03.2013р. до господарського суду Запорізької області від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла скарга від 21.03.2013 р. на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, щодо виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі № 5009/2682/12.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2013р. ФОП ОСОБА_1 відновлено строк для звернення до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця, скаргу прийнято до розгляду суддею Гандюковою Л.П., судове засідання призначено на 08.04.2013 р. Ухвалою голови господарського суду Запорізької області від 03.04.2013р. у зв'язку з хворобою судді розгляд скарги перенесено на 22.04.2013р.

В судовому засіданні 22.04.2013р. представник скаржника підтримав викладені у скарзі вимоги із урахуванням усних уточнень. Просить визнати неправомірними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, а саме: не направлення на адресу реєстрації ОСОБА_1 у встановлений законом строк постанови про відкриття виконавчого провадження, внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень 04.12.2012р. відомостей про звернення стягнення на майно боржника, а також просить зобов'язати державного виконавця Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ виключити з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відомості про виконавчу дію - звернення стягнення на майно боржника. Крім того, представник усно уточнив, що в скарзі допущено технічні помилки, а саме: по-перше, в частині зазначення адреси ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, замість АДРЕСА_2); по-друге, в тексті скарги помилково зазначено, що виконавче провадження є зведеним; по-третє, в прохальній частині не вірно зазначено номер виконавчого провадження та дату постанови про його відкриття.

Ленінський ВДВС Запорізького МУЮ проти задоволення скарги заперечив, зазначивши, що постанови про відкриття виконавчого провадження та арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесені 04.12.2012р., були направлені на адресу боржника через ТОВ «Укркур'єр» 06.12.2012р. за вих..№№34706, 34707 та згідно з повідомленням про вручення отримані 17.12.2012р. Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесено згідно з ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача для забезпечення реального виконання рішення у межах суми боргу, відповідні відомості внесено до державного реєстру виконавчих проваджень. З метою виявлення майна боржника були зроблені відповідні запити до органів, що здійснюють реєстрацію прав власності на рухоме та нерухоме майно. Просить залишити скаргу без задоволення.

Представник позивача (стягувача) проти задоволення скарги заперечив, вважає помилковим посилання заявника на незаконне внесення державним виконавцем відомостей до єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про таку виконавчу дію, як звернення стягнення на майно боржника, оскільки після прийняття до виконання виконавчого документа, останній вживає заходи та здійснює сукупність дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень. Винесення 04.12.2012р. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не означає початок процедури примусового виконання рішення, а є заходом забезпечення реального виконання рішення. Просить відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням господарського Запорізької області від 17.09.2012р. у справі № 5009/2682/12 позов ПАТ "МетаБанк" задоволено частково, з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто суму 79477,14 грн. заборгованості по простроченому кредиту, суму 12 845,45 грн. заборгованості по простроченим процентам, 650,00 грн. заборгованості по нарахованій комісії за управління кредитом та 1859,45 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. 02.10.2012р. на виконання зазначеного рішення видано відповідний наказ суду, який направлено стягувачу.

Боржник - ФОП ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з даною скаргою і просить визнати незаконними дії державного виконавця Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №5009/2682/12 на адресу реєстрації, що позбавило її можливості вчасно надати інформацію про розмір грошових сум, сплачених у добровільному порядку. Як вказує скаржник, копію постанови було отримано лише 26.02.2013р. на особистому прийомі у державного виконавця. Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішення розпочинається на наступний день після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання рішення, у разі ненадання боржником у встановлені строки документального підтвердження виконання рішення. Строк для добровільного виконання рішення був встановлений у постанові до 10.12.2012р. Згідно інформації про виконавче провадження, внесеної до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, 04.12.2012р. (дата відкриття виконавчого провадження) державний виконавець вчинив виконавчу дію - звернення стягнення на майно боржника, яке є заходом примусового виконання рішення. Скаржник зазначає, що державний виконавець незаконно розмістив в реєстрі відомості про звернення стягнення на майно, оскільки постанова про звернення стягнення на майно боржника не виносилась. Просить визнати дії державного виконавця Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ щодо не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження і внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відомостей про звернення стягнення на майно неправомірними та зобов'язати державного виконавця виключити з вказаного реєстру відомості про виконавчу дію щодо звернення стягнення на майно.

Дослідивши представлені докази та вислухавши пояснення представників скаржника та зацікавлених осіб, суд не вбачає підстав для задоволення скарги з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003р. №43/5, Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (надалі - Єдиний реєстр) - це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії. Держателем Єдиного реєстру є Державна виконавча служба України, яка забезпечує його ведення.

До Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія (п.п.3.1-3.3).

Частинами 2, 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження , що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Постановою державного виконавця Ленінського ВДСВ Запорізького МУЮ від 04.12.2012р. за заявою стягувача відкрито виконавче провадження (реєстраційний номер 34803600) з виконання наказу №5009/2682/12, виданого 02.10.2012р, про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мета Банк» загальної суми 94832,04 грн. Зазначеною постановою боржнику встановлено строк для добровільного виконання до 10.12.2012р. Крім того, за заявою стягувача державним виконавцем 04.12.2012р. також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах стягуваної суми. Постанова про відкриття виконавчого провадження за вих.№34706/12 06.12.2012р. була направлена ПП ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2, вказану у виконавчому документі, яка є адресою реєстрації. Згідно з повідомленням про вручення 2536 кур'єрською службою після двох проб вручення та залишення повідомлень, відправлення було доставлено 17.12.2012р. до поштової скриньки. Отже, постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена на адресу боржника відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», неправомірності дій державного виконавця в цій частині судом не встановлено.

Як вказує ПП ОСОБА_1, зазначена постанова фактично була отримана лише 26.02.2013р. на прийомі у державного виконавця, тобто після сплину терміну для добровільного виконання рішення, що позбавило боржника можливості надати державному виконавцю докази часткової сплати боргу.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.

Відповідно до наданих скаржником доказів, 28.02.2013р. Ленінським ВДВС від ОСОБА_1 було одержано заяву про відкладення виконавчих дій з виконання наказу №5009/2682/12 на десять робочих днів, про результати її розгляду боржнику невідомо. Присутній в судовому засіданні державний виконавець також не надав пояснень щодо результатів розгляду даної заяви.

Згідно з наданими ПП ОСОБА_1 платіжними дорученнями №1 від 25.09.2012р. (2635,00 грн.), №1 від 30.10.2012р. (2700,00 грн.), №2 від 30.11.2012р. (2700,00 грн.), №3 від 27.12.2012р. (2750,00 грн.), №4 від 30.01.2013р. (2700,00 грн.) на даний час боржником частково виконано рішення суду у справі №5009/2682/12 на суму 13 485,00 грн. На момент відкриття виконавчого провадження 04.12.2012р. фактично сплачена сума складала 8035,00 грн. Клопотання про долучення доказів часткового виконання рішення до матеріалів виконавчого провадження було подано ПП ОСОБА_1 до державної виконавчої служби та згідно з вхідним штемпелем отримано 28.02.2013р.

Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення у разі ненадання боржником у встановлені строки документального підтвердження повного виконання рішення; виконавчий збір та інші витрати не стягуються з боржника у разі повного виконання рішення боржником до початку його примусового виконання. Отже, оскільки як на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (04.12.2012р.), так і на час закінчення встановленого строку для добровільного виконання (до 10.12.2012р.) ПП ОСОБА_1 рішення у справі №5009/2682/12 у повному обсязі виконано не було, відсутні підстави вважати, що було порушено права боржника. У разі незгоди з розміром виконавчого збору, який згідно з ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюється в розмірі 10 відсотків від стягуваної суми, боржник не позбавлений можливості оскаржити відповідну постанову.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.27 цього Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

За змістом ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на кошти та інше майно боржника є заходом примусового виконання рішень. Згідно з ч.1 ст.52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Порядок звернення стягнення на майно боржника визначений в розділі 5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженій наказом Міністерства юстиції України 15.12.1999р. №74/5, зареєстрованим в МЮУ 15.12.1999р. за №865/4158.

Так, згідно з п. 5.1.1 Інструкції звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Із змісту скарги вбачається, що боржник внесення 04.12.2012р. до Єдиного реєстру відомостей про виконавчу дію - «звернення стягнення на майно», розцінює безпосередньо як початок примусового виконання рішення до закінчення строку, встановленого для самостійного виконання рішення боржником, що є порушенням. Проте, така думка скаржника є помилковою.

Враховуючи наведені приписи законодавства, винесення 04.12.2012р. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження одночасно з відкриттям виконавчого провадження відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження», арешт є заходом забезпечення реального виконання рішення. Внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відомостей про виконавчу дію - «звернення стягнення на майно» обґрунтовано здійснено на підставі вказаної постанови, оскільки арешт - є першою стадією звернення стягнення. В даному випадку винесення такої постанови як постанова про звернення стягнення на майно, на що звертає увагу скаржник, вищевказаним Законом не передбачено. Відповідно до пояснень державного виконавця на даний час здійснюються лише дії, спрямовані на виявлення майна боржника шляхом направлення відповідних запитів.

Таким чином, твердження скаржника про незаконність внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відомостей про виконавчу дію - «звернення стягнення на майно», є необґрунтованим. Вимоги скаржника про визнання в цій частині дій державної виконавчої служби неправомірними та зобов'язання виключити відповідні відомості з вказаного реєстру, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, у задоволенні скарги на дії державного виконавця Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ, з підстав, які заявлено, відмовляється у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ленінського ВДВС Запорізького МУЮ щодо виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі №5009/2682/12 відмовити повністю.

Суддя Л.П. Гандюкова