Рішення № 30902191, 23.04.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.13р. Справа № 904/2196/13За позовом Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг

до Комунального підприємства "Криворізька друкарня", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 150 627 грн. 78 коп.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Веркалець С.Д. - представник за дов. № 1122 від 02.03.2013 р.

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства «Криворізька друкарня» про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 138 952 грн. 36 коп., пеню у розмірі 8 701 грн. 47 коп. та 3% річних - 2 973 грн. 95 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 930 від 20.02.2004 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару в частині оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2013 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.04.2013.

Відповідач відзив на позов до суду не надав. 08.04.2013 подав до суду акт звірки-взаєморозрахунків станом на 29.03.2013, в якому визнав заборгованість у розмірі 133 575 грн. 34 коп.

У судовому засіданні 08.04.2013 у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 22.04.2013.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.02.2004 між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Криворізька друкарня» (далі - відповідач, споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник поставляє споживачу теплову енергію для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару в частині оплати поставленої теплової енергії, а споживач сплачує отриману теплову енергію згідно встановлених тарифів (цін) у строки, передбачені цим договором.

Згідно п. 2.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності.

29.11.2005 між сторонами укладено додаткову угоду до договору, якою внесено доповнення в пункт розрахунків за теплову енергію в термін до 15 числа поточного місяця споживач сплачує постачальнику відпущену теплову енергію по кінцевому рахунку за попередній місяць, та в термін до 20 числа авансує 75 % планового місячного споживання.

Згідно з п. 5.11 договору споживач сплачує вартість поставленої теплової енергії відповідно до тарифів, встановлених розпорядженням Криворізького міськвиконкому. Вказані тарифи можуть змінюватись згідно з законодавством України й місцевих органів влади, про що періодично сповіщає печать, радіо, телебачення. У випадку зміни тарифів на теплову енергію, що поставляється, постачальник має право використати нові ціни без додаткового узгодження зі споживачем.

Позивач повідомив відповідача про зміну тарифу на послуги теплопостачання для потреб інших споживачів листом №2480/13 від 20.10.2011, який з 01.10.2011 становить 954,048 грн. за 1Гкал з ПДВ (арк. с. 9).

Позивач виставив відповідачу рахунки на загальну суму 168 952 грн. 36 коп. (арк. с. 12-14), які були отримані відповідачем 19.03.2012, 10.04.2012 та 13.02.2013 про що свідчать реєстри рахунків (арк. с. 15-17).

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором виконує неналежним чином, а тому у період з 19.01.2012 по 17.01.2013 у нього утворилась заборгованість за поставлену теплову енергію у розмірі 138 952 грн. 36 коп.

Відповідач погодився з існуючою заборгованістю лише у розмірі 133 575 грн. 34 коп., що підтверджується актом звірки-взаєморозрахунків станом на 29.03.2013, підписаним обома сторонами (арк. с 30). Відповідач вказує на те, що ним було сплачено позивачу 5 377 грн. 02 коп., однак позивачем надано картку рахунку:361 з 01.01.2012 по 09.04.2013 (арк. с. 35-37), згідно якої рахунок на суму 5 377 грн. 02 коп. був виставлений відповідачу 28.02.2013, тобто заборгованість за цим рахунком не підпадає під період, який заявлений ним до стягнення, а тому є поточною заборгованістю.

Отже, сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за період з 19.01.2012 по 17.01.2013 складає 138 952 грн. 36 коп. грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не надано доказів повної оплати заборгованості у розмірі 138 952 грн. 36 коп., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 138 952 грн. 36 коп.

За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії позивач нарахував йому пеню у розмірі 8 701 грн. 47 коп.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її частково у сумі 8 674 грн. 23 коп., оскільки позивачем неправильно визначено період нарахування пені на суму боргу 64 989 грн. 75 коп., який виник 16.04.2012. Нарахування пені мало бути припинено 15.10.2012 (183 дні - півроку).

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних у розмірі 2 973 грн. 95 коп.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 2 973 грн. 95 коп.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 3 012 грн. 03 коп.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «криворізька друкарня» (50050, м. Кривий Ріг, пр. Металургів, 28, код ЄДРПОУ 02466151) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000. м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184) суму основного боргу у розмірі 138 952 грн. 36 коп. (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 36 коп.), пеню у розмірі 8 674 грн. 83 коп. (вісім тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 83 коп.), 3% річних - 2 973 грн. 95 коп. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят три грн. 95 коп.) та 3 012 грн. 03 коп. (три тисячі сто дванадцять грн. 03 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя В.І. Ярошенко Повне рішення складено 24.04.13р.