Ухвала суду № 30901093, 18.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 р.Справа № 820/377/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. по справі № 820/377/13-а за позовом Приватного підприємства "Офісклінсервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010012305 від 21.12.2012р. на суму 89644 грн. та №0010022305 від 21.12.2012 р. на суму 93265 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. адміністративний позов Приватного підприємства "Офісклінсервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0010012305 від 21.12.2012р. на суму 89644 грн. та №0010022305 від 21.12.2012 р. на суму 93265 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Офісклінсервіс" зареєстровано як юридична особа 17.03.2005 року Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та перебуває на обліку як платник податків Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з 24.03.2005 року, що підтверджується довідкою від 24.03.2055 року № 19468/384 та є платником ПДВ.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «Офісклінсервіс» з питань перевірки відносин з платниками податків ТОВ «Експортком» та ПП «Рест-Профі» за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року за результатами якої був складений Акт перевірки № 5418/2204/33412848 від 26.11.2012 року (а.с. 9-29 т. 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 5418/2204/33412848 від 26.11.2012 року відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 138.8 ст. 138 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Офісклінсервіс» завищено витрати всього у сумі 358573,51грн. у т.ч. по періодах, 4 квартал 2011 року у сумі 26473,33грн., 1 квартал 2012 року у сумі 219782,51грн., 2 квартал 2012 року у сумі 112317,67 грн., встановлено завищення податку на прибуток всього у сумі 75830,00грн., у т.ч. за 4 квартал 2011 року у сумі 6089,00грн., 1 квартал 2012 року у сумі 46154,00, 2 квартал 2012 року у сумі 23587,00грн., а також порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 71715,00грн., у тому числі по періодах листопад 2011 року завищена сума податкового кредиту на 4 328,33 грн., грудень 2011 року завищена сума податкового кредиту на 966,33 грн., січень 2012 року завищена сума податкового кредиту на 15623,20 грн., лютий 2012 року завищена сума податкового кредиту на 14166,67 грн., березень 2012 року завищена сума податкового кредиту на 14166,66 грн., квітень 2012 року завищена сума податкового кредиту на 22463,53 грн.

На підставі Акту перевірки № 5418/2204/33412848 від 26.11.2012 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено податкове повідомлення-рішення № 0010022305 від 21.12.2012р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 93265,00 з яких: 75830,00грн. за основним платежем, та 17435,00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0010012305 від 21.12.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89644,00 з яких: 71715,00 грн. за основним платежем, та 17929,00 грн. за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ та витрат суми витрат та ПДВ, сплачені у складі вартості товарів, та послуг отриманих від ПП «Рест-Профі» та ТОВ «Експортком».

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 5418/2204/33412848 від 26.11.2012 року, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Експортком», ПП «Рест-Профі».

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ПП «Офісклінсервіс» (замовник) та ТОВ «Експортком» (виконавець) був укладений Договір надання послуг № 1130/1 від 30.11.2011 року, відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе проведення робіт по прибиранню приміщення за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 134-б, пл. 2000кв.м (а.с. 4-5 т. 2)

Вказані роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчить акт приймання-виконаних робіт (а.с. 7,11,13 т. 2).

Вартість послуг була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Експортком», виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ТОВ «Експортком» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 50 від 14.02.2012 року, № 268 від 21.01.2012 року, № 54 від 30.11.2012 року (а.с. 8,12,14 т. 2).

Замовлені позивачем у ТОВ «Експортком» послуги, були попередньо замовлені позивачу ТОВ «Рокфор Маркет» відповідно до Договору № 06-10 від 06.10.2011 року (а.с. 51-52 т.1).

Між ПП «Офісклінсервіс» (замовник) та ТОВ «Рест-Профі» (виконавець) був укладений Договір надання послуг № 132 від 30.03.2012 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги (а.с. 158 т. 1).Склад та вартість послуг були узгоджені сторонами шляхом підписання Специфікації до договору. Відповідно до вказаною Специфікації ТОВ «Рест-Профі» зобов'язано виконувати послуги з прибирання та миття приміщень (а.с. 159 т. 1).

Вказані роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчить акт приймання-виконаних робіт (а.с. 160 т. 1).

Вартість послуг була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Рест-Профі», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ТОВ «Рест-Профі» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 69 від 11.04.2012 року, (а.с. 161 т.1).

Замовлені позивачем у ТОВ «Експортком» послуги, були попередньо замовлені позивачу АТ «УкрСиббанк» відповідно до Договору від 23.03.2012 року (а.с. 166-168 т. 1).

Між ПП «Офісклінсервіс» (замовник) та ТОВ «Експортком» (постачальник) був укладений Договір поставки № 3011/1 від 30.12.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити товар (а.с. 121 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «Експортком» модульна решітка «СОТА», антивокзаюча накладка (алюм+ПВХ), вставка ПВХ, що підтверджується видатковими накладними № 9 від 09.02.2012 року, № 6 від 18.01.2012 року (а.с. 123,125 т. 1).

Придбані товари фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та договором оренди (найму) автомобіля (а.с. 85, 127-128, т. 1).

Вказані товари були доставлені на склад позивача, який перебуває в користуванні останнього на підставі договору оренди (а.с. 78-79 т. 1).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Експортком», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ТОВ «Експортком» було виписано на адресу позивача податкові накладні № 32 від 09.02.2012 року, № 136 від 18.01.2012 року (а.с. 124,126 т. 1).

Придбаний товар був використаний останнім у власній господарській діяльності.

Між ПП «Офісклінсервіс» (замовник) та ТОВ «Експортком» (постачальник) був укладений Договір поставки № 10/116 від 10.11.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити товар (а.с. 129 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «Експортком» модульна решітка «СОТА», антивокзаюча накладка (алюм+ПВХ), вставка ПВХ, урна стаціонарна, серветка «Мікрофибра», серветка паперова (рулон), універсальний мийний засіб, що підтверджується видаткової накладної № 1201 від 01.12.2011 року (а.с. 130 т. 1).

Придбані товари фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копією товарно-транспортною накладною та договором оренди (найму) автомобіля (а.с. 132 т. 1).

Вказані товари були доставлені на склад позивача, який перебуває в користуванні останнього на підставі договору оренди (а.с. 82-83 т. 1).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Експортком», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ТОВ «Експортком» було виписано на адресу позивача податкову накладну № 4 від 01.12.2011 року (а.с. 131 т. 1).

Товарно-матеріальні цінності використані останнім у власній господарській діяльності-надання клінінгових послуг.

Між ПП «Офісклінсервіс» (замовник) та ПП «Рест-Профі» (постачальник) був укладений Договір поставки № 103/1 від 01.03.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити товар (а.с. 172 т. 1).

Позивачем було придбано у ТОВ «Рест-Профі» стелаж металевий, антивокзаюча накладка (алюм+ПВХ), модульна решітка «СОТА», серветка «Мікрофібра», серветка паперова (рулон), універсальний мийний засіб, рукавичка гумова, що підтверджується видатковими накладними № рн-060303 від 06.03.2012 року, рн-020418 від 02.04.2012 року (а.с.173, 175 т. 1).

Придбані товари фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копією товарно-транспортними накладними (а.с. 177-178 т. 1)

Вказані товари були доставлені на склад позивача, який перебуває в користуванні останнього на підставі договору оренди (а.с. 83-83 т. 1).

Вартість вказаних товарів була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Рест-Профі», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ПП «Рест-Профі» булі виписані на адресу позивача податкові накладні № 42 від 06.03.2012 року, № 27 від 02.04.2012 року (а.с. 174,176 т. 1).

Товар отриманий від ПП «Рест-Профі» був використаний позивачем у власній господарській діяльності, а саме при наданні клінінгових послуг, замовлені ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Екопарк КР», ТОВ «Підприєство з експлуатації та обслуговування житлових будинків «Авантаж», ПАТ «УкрСиббанк», ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «Дочірній ьанк Сбербанку Росії», ТОВ «Інвайт», ХФ ТОВ «Вольф», ПАТ «Акцент-Банк», виконання яких підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, догоровами (а.с.165-168,170,193-196 т. 1, 38,41-42,45,47-48,50-53,55,56,58,60-62,64,67-70,72-73,75-76,78-79,81-84,86,95,97,98-103 т. 2).

Між ПП «Офісклінсервіс» (замовник) та ТОВ «Експортком» (виконавець) був укладений Договір надання послуг № 3011/2 від 30.11.2011 року, відповідно до умов якого замовник поручає виконавцю проводити ремонт і чистку, килимових покриттів; замовник приймає вироби з поштучним перерахунком і визначенням площі здаваного виробу; виконавець проводить чищення виробів в день здачі вищевказаних, за ціною 21 грн. 60 копійок за 1квм з ПДВ, а ремонт 240грн.00 коп., за 1квм з ПДВ, що підтверджується актом виконаних робіт (а.с. 15 т. 1).

Вказані роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчить акт приймання-виконаних робіт (а.с. 16,18,20,22,24, т. 2).

Вартість послуг була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Експортком», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ТОВ «Експортком» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 267 від 31.01.2012 року, № 109 від 24.02.2012 року, № 99 від 24.02.2012 року, № 51 від 14.02.2012 року, № 137 від 18.01.2012 року, № 55 від 30.11.2011 року (а.с. 17,19,21,23,25-26 т.2).

Між ПП «Офісклінсервіс» (замовник) та ПП «Рест-Профі» (виконавець) був укладений Договір надання послуг № 103 від 01.03.2012 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, а саме: чистка килимів, ремонт килимів (а.с. 171 т. 1).

Вказані роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчать акти приймання-виконаних робіт (а.с. 64,66,68,70,72,74,76 т. 1).

Вартість послуг була оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Рест-Профі», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку, відкритого в установі банку.

ПП «Рест-Профі» на адресу позивача були виписані податкові накладні № 122 від 20.03.2012 року, № 1783 від 27.03.2012 року, № 201 від 30.03.2012 року, № 90 від 16.04.2012 року,№ 136 від 23.04.2012 року, № 159 від 26.04.2012 року, (а.с. 65,67,69,71,73,75,77 т. 1).

Товарно-матеріальні цінності використані останнім у власній господарській діяльності при наданні клінінгових послуг, замовлені позивачу ПП «Офісклінсервіс», ТОВ «Фора», ТОВ «Маранелло Груп», ПАТ «Харківаптека-2», АТ «Сбербанк Росії», що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, договорами (а.с. 162-163, 166-168, 180,189,193 т. 1)

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, контрагентами на адресу позивача були виписані податкові накладні, що відповідали вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п. 138.8 ст. 138 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Неможливість проведення зустрічних звірок податківцями у контрагентів позивача не є доказом факту нереальності постачання товару позивачу.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з ТОВ «Експортком» та ПП «Рест-Профі».

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентом.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2013р. по справі № 820/377/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.